ENRU

Книжкова справа: що не так із процесом над екс-директоркою української бібліотеки в Москві?

E464da5f386c25ed7
Наталію Шаріну (в центрі) московський суд засудив до 4 років умовно Фото: Марина Вишневська

Російський суд засудив колишню директорку Української бібліотеки в Москві Наталію Шаріну до 4 років умовно. Її звинувачували за двома статтями: розпалювання національної ворожнечі та розтрата коштів. Рік і сім місяців їй зарахували в термін покарання. Громадське пояснює суть цих звинувачень і розбіжності в них.

Перша справа

Шаріну звинувачували в розпалюванні ненависті двічі, але справу, відкриту в 2010-му році, закрили через рік.

У 2015-му справу за 282-ю статтею знову порушили, а Шаріну затримали. Тоді екс-директорці української бібліотеки зламали хребет в автозаці.

З бібліотеки конфіскували 150 книг. У 25-ти з них експерт Академії наук Євген Тарасов «знайшов» екстремізм. При цьому, як повідомляє ВВС, Тарасов не знає української мови, а розпалювання ворожнечі знайшов, наприклад, у словосполученні «радянська імперія», а також в дитячому журналі «Барвінок».

З 25 книг лише одна входить до списку заборонених екстремістських матеріалів — це книга українського націоналіста Дмитра Корчинського «Війна в натовпі». Але і тут є неточності.

У 2015 році з Української бібліотеки у Москві конфіскували 150 книг, у 25-ти з них «знайшом» екстремізм Фото: Ukraninan Wikipedia

Що не так?

По-перше, у 282-й статті йдеться про те, що в злочині повинен бути умисел. За словами журналістки Вікторії Івлєвої, яка стежила за процесом і була присутня на суді 29 травня, умисел Шаріної не доведений і звинувачення всіляко уникало цієї теми.
До того ж, за її словами, книгу Корчинського Шаріній могли підкинути.

«У суді дивилися запис каналу «РЕН-ТВ», який було зроблено під час обшуку і завірено нотаріусом, і на цьому записі видно книгу, яка вилучається під час обшуку, і вона іншого кольору, іншої товщини і з іншою назвою, ніж та, яка була вийнята з коробки з речовими доказами», — каже Івлєва.

Звинувачення у відповідь на це заявляло, що на запис не можна спиратися, через те, що нібито невідомо, де його робили.
Книгу Корчинського правоохоронці знаходили в 2010-му році, після чого з бібліотеки її прибрали. Як сказала на суді одна з працівниць закладу Олена Расаденкова, фонд бібліотеки щодня звіряли зі списком екстремістської літератури. Крім того, з ініціативи Шаріної бібліотека намагалася не брати книги про історію УПА, Степана Бандеру і взагалі про історію України.

Друга справа

Звинувачення в розтраті з’явилося в квітні 2016. Шаріну звинуватили в розкраданні 297 тисяч рублів, у фіктивному працевлаштуванні адвокатів, яким виплатили зарплату в 1 млн рублів, і в тому, що вона в 2011 — 2013-му роках перевела на рахунки найнятих юристів до Пенсійного фонду і до фонду обов’язкового медстрахування 1,7 млн рублів. Тобто Шаріну звинуватили в розтраті в цілому близько 3 млн рублів.

«Вона підірвала авторитет державної установи», — сказала прокурорка Людмила Баландіна на одному із засідань.

Колишня директорка Української бібліотеки в Москві Наталія Шаріна під час судового засідання Фото: Марина Вишневська

Що не так?

Річ у тім, що бібліотека — держустанова і всі виплати відбувалися за згодою мерії Москви. За словами адвоката Шаріної Івана Павлова, департамент культури Москви погодив виплату 297 тисяч колегії адвокатів «Олександр Єкімов і партнери», ставка юристів за епізодом з «фіктивним працевлаштуванням» теж була введена урядом Москви. Захист наполягає, що працевлаштування не було фіктивним, через те, що робота проводилася, а зарплата виплачувалася.

Політичний процес?

Правозахисні організації вважають його політичним. Зокрема, центр «Меморіал» визнав Наталію Шаріну політв’язнем. На політичну складову вказують і слова прокурора Баландіна на суді 29 травня:

«Особи, які узурпували владу в сусідній державі, вже бувши призначеними на державну посаду, потурали бажанням українських націоналістів, та відкрито говорили про необхідність захоплення російських регіонів.

Керуючись злочинними ідеями, викладеними зокрема в так званій  літературі, а по суті в націоналістичних агітках, вилучених з полиць бібліотеки, директором якої була підсудна. Сьогоднішні лідери України всіляко нищать російське населення цієї країни, забороняють російську мову, традиції, свята, культуру. Таким чином, я вважаю, що підсудна фактично є однією з частин складного механізму, робота якого спрямована на паплюження і дискредитацію російської культури на Україні».

Проблеми Української бібліотеки в Москві почалися ще в 2007-му році. Тоді відбулися зміни в кадровому складі, з’явилася інформація про «реорганізацію» бібліотеки, зокрема, був звільнений її співзасновник Юрій Кононенко.

Тодішній президент України Ющенко написав з цього приводу листа до глави РФ Путіна. Той відповів, що для занепокоєння немає підстав, і назвав бібліотеку «зразковим закладом культури».

Саме в 2007-му році директором бібліотеки стала Наталія Шаріна. Засновник бібліотеки Юрій Кононенко в інтерв’ю Громадському в 2015-му році заявив, що звинувачення на адресу Шаріної абсурдні:

«Наталія Шаріна на момент призначення не знала української мови. Її завдання було, грубо кажучи, прибрати всіх українських націоналістів, весь український націоналізм. У той час вже вважалося, що він там є. Я не думаю, що вона була впроваджена, але вона мала певне завдання».

За словами Кононенка, всі книги, які могли створити проблеми, за ці роки прибрали. А Шаріну, за його словами, звинувачують в українському націоналізмі, тобто в тому, з чим вона, можливо, була покликана боротися в 2007-му.

Читальна зала Бібліотеки в березні 2017. Фонди підготовані до вивозу Фото: Ukrainian Wikipedia

/Євген Савватеєв

Підписуйтесь на наш канал в Telegram