Наше життя зараз було б зовсім інакшим, якби 4200 років тому люди не одомашнили коней. Тепер відомо, де саме це сталося

Як повідомляють CNN та ScienceAlert, про це йдеться в дослідженні міжнародної групи науковців, оприлюдненому 20 жовтня у журналі Nature.

На відміну від, приміром, котів, встановити місце одомашнення коней украй складно: ці тварини не зазнали очевидних зовнішніх змін унаслідок приручення людиною. Натомість науковці покладаються на непрямі свідчення, як-от ушкодження конячих зубів від збруї або навіть символізм, який коневі надавався в різних культурах.

Дослідження від лютого 2017 року встановило, що коней уперше одомашнили представники ботайської культури на території сучасного північного Казахстану, що в Середній Азії. Припускалося, що тамтешні кочові народи п’ять тисяч років тому вирушили на захід, змішалися з місцевим населенням і передали їм навички одомашнення коней (на яких пересувалися).

І якщо міграція народів підтверджується знаходженням фрагментів ДНК кочовиків у сучасних людей, ДНК ботайських коней у їхніх сучасників не знайшли. Так само — за допомогою ДНК-аналізу — відкинули й інші потенційні місця першого одомашнення коней: Анатолія, Сибір та Іберійський півострів.

У новому дослідженні вчені з низки країн секвенували геном решток 273 коней із Європи та Азії, які жили за 2-50 тисяч років до нашої ери. Його порівняли з ДНК сучасних коней. Це дозволило виявити домінантну групу тварин, які поширилися приблизно 4000-4200 років тому з Понтійсько-каспійського степу, що лежить у межах річок Волга і Дон.

У коней, яких там одомашнили, були присутні два характерні гени: GSDMC, який відповідає за більш спокійну поведінку, і ZFPM1, пов’язаний із сильнішим попереком. Це вказує на те, що тамтешніх коней спеціально розводили для верхової їзди: вони були водночас витривалими й менш норовливими.

Після того одомашнені коні зі степів Західної Євразії поширилися на Анатолію, Нижній Дунай, Богемію, Середню Азію і зрештою Західну Європу та Монголію, витіснивши місцевих коней у проміжку 1500-1000 років до нашої ери. Поширенню коней сприяло винайдення колісниці, міграції кочових народів, торгівля та війни.

«Причина, через яку ми так зацікавлені в конях, полягає в тому, що вони перебувають серед тварин, які чи не найбільше вплинули на людську історію. Тісні відносини, які ми розвинули з кіньми, тривали аж до початку XX століття, коли для перевезень почали застосовувати моторний двигун», — пояснює провідний автор дослідження Людовик Орландо з Тулузького університету.

Науковці продовжують вивчати історію появи коней у людській історії. Їм зокрема цікаво, як вони потрапили на Американський континент, а також те, як на біологію цих тварин вплинуло їхнє використання в різних природних умовах — від степів до тундри — і в різних сферах життєдіяльності: сільському господарстві, перевезеннях і воєнних діях.