Навіщо путіну блазень-шоу з анексією українських земель

У той час, коли писався цей текст, у москві щосили готувалися до урочистостей із приводу «прийняття до складу росії» тимчасово окупованих територій України. У центрі російської столиці налаштували майданчик для масової акції, на 29-30 вересня обмежили рух автотранспорту, а в одному з підмосковних аеропортів приземлився літак з усіма чотирма гауляйтерами окупантів (із Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей).

Останні вже скерували путіну вірнопіддані прохання про «включення до складу рф» українських земель, на яких поки що стоять російські війська. Відповідне дійство призначено в кремлі по обіді в п’ятницю; запрошені російські депутати та чиновники цілий тиждень ділилися з тамтешньою пресою розповідями про те, як здавали численні ПЛР-тести, аби за кремлівську стіну, не доведи боже, не потрапив який-небудь зі штамів COVID-19.

Очевидно, сценарій передбачатиме і виступи згаданих гауляйтерів перед «народом» із якнайширшим висвітленням на федеральних телеканалах. путінський прессекретар пєсков утримав інтригу щодо того, чи виступить на цьому блазень-шоу сам путін; утім, це, зрештою, не так і важливо.

Як очікується, держдума визнає псевдореферендуми на тимчасово окупованих територіях на спеціальному позачерговому засіданні, яке призначене на 3 жовтня; наступного дня це «рішення» затвердить верхня палата російського парламенту — рада федерації.

Про те, як відбувалися самі «референдуми», можна докладно прочитати в нашому матеріалі. А, наприклад, екскерівник Комітету виборців України Олександр Черненко взагалі вважає, що не варто не те що роздумувати про юридичний чи математичний бік «референдумів», а й навіть уживати слово «референдуми» в лапках. «На частині окупованих територій України відбулося рівно нічого. Якісь незрозумілі люди ходили з якимись незрозумілими папірцями. Ну і що?» — пише він.

Та все ж це варто знати хоч би тому, що манера дій росії чимало говорить про настрої, які панують чи то в головах кремлівських керманичів, чи то конкретно в путінській голові. Згадаймо, що робота з підготовки до «референдумів» розпочалася ще в травні. Але все літо окупанти не могли визначитися, який же результат вони збираються оголосити. Не в плані цифр, а в плані «статусу» захоплених територій.

Чотири «незалежні республіки»? Чи, наприклад, «незалежна новоросія» з окупованих районів Херсонщини та Запоріжжя, а «ЛНР» та «ДНР» забрати собі напряму? Очевидно, обговорювалися й усі можливі перестановки цих варіантів.

Як наслідок, навіть коли вже наче офіційно вирішили малювати «волевиявлення» 11 вересня — у день, коли в самій росії відбувалися одночасні вибори різних рівнів, — справу зрештою все одно відклали на кільканадцять днів.

Причини вагань зрозумілі: поступова, але впевнена зміна становища на фронті, де Збройні Сили України не лише загальмували просування ворога, а й на деяких напрямках перейшли до контрнаступу.

Схоже, стрімке просування української армії на Харківщині та загрози на Херсонському напрямку стали тією останньою краплею, що змусила російський режим негайно взятися до присвоєння захоплених регіонів. російські медіа активно обговорюють можливі межі та назви «нових суб’єктів федерації» (наприклад, включення українського Півдня до «кримського федерального округу»). Очевидно, відповідні рішення в кремлі вже ухвалені, найближчим часом їх просто оголосять. Але, зрештою, ні Україну, ні світ ці нюанси особливо не цікавлять.

Що дійсно важливо — як далеко готовий зайти кремлівський диктатор у своєму розмахуванні ядерним кийком. Адже заяви про те, що росія, мовляв, готова використовувати ядерну зброю «тільки для захисту своїх територій», уперше пролунали ще в травні. І вже тоді це читалося як натяк на «включення до складу рф» усього, що тільки вдасться захопити росіянам.

Проте зараз робити прогнози на «ядерну» тему — справа невдячна. Хоча завжди є сенс розуміти, з чим можна стикнутися і як тоді слід діяти.

Дещо більш очевидними є варіанти розвитку подій у межах, як висловлюються фахівці, конвенційної війни. Власне, їх тільки два: або все (принаймні поки що) йтиме як ішло, або ж путін доб’ється «заморожування» конфлікту на невизначений час.

З одного боку, вже згаданий пєсков на тому ж брифінгу фактично відмовився відповісти на запитання, чи може «спеціальна військова операція» перетворитися на «контртерористичну операцію». Подібні чутки циркулюють останнім часом і в російських, і в західних медіа. Це важливо, тому що означало би перетворення агресивної війни зі спробами подальшого наступу на суто оборонну, спрямовану на утримання захоплених територій із розгортанням там цілком офіційного режиму терору.

Втім, ніхто не заважає путіну оголосити який-небудь «контртерористичний режим» на тимчасово окупованих територіях, але паралельно з продовженням спроб захопити нові. І навіть дуже ймовірно, що після «приєднання» так воно й буде.

Зрештою, запевнив журналістів пєсков, росія не збирається спинятися щонайменше до захоплення всієї «території ДНР», тобто Донецької області. Разом із тим у ніч на п’ятницю путін підписав укази про «визнання незалежності» Херсонської та Запорізької областей. Це явно означає, що окупанти намагатимуться захопити й усе ще вільні частини цих регіонів, включно з містом Запоріжжя.

Оскільки наразі справи в росіян ідуть не блискуче (зокрема, у районі Лиману), ворог, імовірно, спробує закидати ЗСУ трупами. І, на жаль, значною мірою це можуть бути трупи українських же громадян, яких зараз силою «мобілізують» на окупованих територіях — ще один кричущий злочин і порушення міжнародного права з боку кремля.

Жителі цих територій, до речі, чудово все розуміють, аж навіть херсонський гауляйтер Сальдо мусив цього тижня виступити із заявою, що нібито тих, хто отримуватиме російські паспорти, ніхто не мобілізує — мовляв, із мешканців регіону хіба що набиратимуть «добровольців». От тільки ні він, ні інші колаборанти не мають у цьому питанні жодних повноважень і вже тим паче не матимуть їх після «приєднання».

Ті ж, хто вирішують питання «часткової мобілізації», сидять у москві. І жодних обіцянок населенню тимчасово окупованих українських регіонів не давали. А якби й дали, то що? Відносно недавно саме ці люди, починаючи особисто з путіна, обіцяли, що й окуповувати нікого не збираються…

Що ж до «заморожування» війни, то, очевидно, наразі агресору було б вигідно спробувати призупинити активні бойові дії, аби переформатувати сили, а головне — ослабити підтримку України Заходом. Поряд із ядерними погрозами для цього активно використовуватиметься газовий шантаж, адже насувається опалювальний сезон.

Поки що Захід не демонструє готовності до поступок: США анонсують усе нові пакети допомоги, а Європа заявляє про поглиблення санкцій та їхнє розширення на тимчасово окуповані території.

У будь-якому разі «прийняття» тимчасово окупованих територій до складу росії аж ніяк не сприятиме готовності цивілізованого світу до діалогу з москвою. Але путін змушений продати підданим хоч якусь «перемогу». Для цього й заплановане п’ятничне шоу з урочистим «підписанням угод про приєднання» в Георгіївському залі кремля та «всенародным ликованием» із цього приводу на Манежній площі.

Навряд чи, однак, це збільшить у росії кількість охочих помирати за «возз’єднані» краї.

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою автора.