Богдан, Артур і Денис дивляться на дорогу на вулиці Пушкінській у Києві, шукаючи автомобілі, які порушують правила паркування
Фото:

Олександр Хоменко/hromadske

У Києві підлітки започаткували рух «Діло пішохода» й стали столичними зірками. Хлопці забороняють порушникам на автівках паркуватися в недозволених місцях. Вони мають акаунт в інстаграмі, де публікують відео з рейдів. За два місяці в активістів з'явилося понад 3,5 тисячі підписників. Хто їм допомагає та чи безпечна ця нелегка справа?

«Іди ти... до школи!»

«Я на секунду, зараз від’їду звідси».

«Хлопці, не займайтеся дурнею!»

«Я тут вимушено, зараз від’їду. А ви — молодці!»

Це — фрази водіїв до столичних школярів, які перешкоджають кермувальникам паркуватися в заборонених місцях. Зазвичай підлітки працюють в Оболонському районі, де стали місцевими зірками, але іноді виїжджають і в центр.

«Ми робимо це, тому що хочемо, аби в Україні був порядок. Щоб під час прогулянки на нас не наїжджали автомобілі», — з усмішкою говорить Денис, засновник «Діла пішохода». Поки ми йдемо на їхній черговий рейд, хлопець розказує, як зародилась ця ідея.

На час карантину уроки перейшли в онлайн. Тоді Денис із друзями вирішив стежити за дотриманням водіями правил дорожнього руху. Протягом двох тижнів досконало вивчили правила самі й почали ловити порушників на автівках. «Ми гуляли з приятелем, ішли до магазину, аж раптом на нас ледь не наїхав автомобіль. Тоді разом із друзями — Назаром, Андрієм, Богданом та Ігорем — почали свою справу», — розповідає Денис. Хлопець просить не називати прізвищ товаришів — каже, що було багато погроз, та й упродовж двох місяців у «Діла пішохода» з'явилося чимало недоброзичливців.

За цей час до групи приєдналось понад 20 людей. Здебільшого рейди відбуваються в будні в найбільш завантажені транспортом години. Цього дня вийшло лише троє хлопців. «Більшість зараз роз’їхалась. Хто на морі, хто — деінде. Та ми й утрьох впораємося», — каже Богдан, найактивніший у команді. Він — оператор та smm-ник «Діла пішохода». 

Порушення на велодоріжці

Одинадцята ранку, вулиця Пушкінська — одна з найжвавіших у центрі. Край дороги розмічена велодоріжка. На неї заїжджає синя автівка з аварійними сигналами.

«О, дивись, паркується, біжімо!», — вигукує Богдан.

«Ви знаєте, що тут не можна зупинятися? Це — велодоріжка», — звертається Денис до водія.

«Та я ж не паркуюсь...»

«З’їжджайте прямо зараз. Ви не маєте права навіть стояти тут».

Після 10-секундного мовчання кермувальник їде геть.

«Дякуємо!» — кричать навздогін йому хлопці.

Далі оглядають дорогу й помічають у кінці вулиці сірий Infiniti QX60, що також моститься обабіч дороги на велосмугу. 

«Їдьте звідси. Тут — велодоріжка»

Водій удає, що не помічає хлопців. Лише коли повз проїжджає евакуатор і з нього лунає попередження, він від'їжджає. А хлопці тим часом помічають чорний BMW, припаркований на місці для людей з інвалідністю.

«У нього немає значка. Він не має права тут стояти. Потрібно викликати евакуатор. Варто було б прикрасити автівку наклейками. Та в нас є лише "Хороший водій", патрульна поліція подарувала. Про поганих поки немає. Але ми зробимо», — каже Артур. 

Хлопці бігають з одного кінця вулиці в інший і зганяють автомобілістів із велодоріжки. На диво, майже ніхто їм не грубить. Переважно забираються мовчки. 

Денис знімає відео та фото чергової машини, що неправильно паркується. «Во картина, сидит жирдяй и малые учат его правилам!», «Молодці!», «Супер!», — сиплються коментарі підписників пабліка «Діло пішохода».

«Ви чого знімаєте?» — до мене підходить кремезний чоловік у чорній футболці, автомобіль якого перегородив в'їзд у двір. Він намагається відібрати камеру.

«Тримайте дистанцію! — Артур стає між чоловіком і мною. — Стаття 34 Конституції України говорить, що ми можемо знімати в публічних місцях. Не подобається — відходьте в інший бік. Ви автівку неправильно припаркували». 

«Ти чого знімаєш? Я тобі дозволяв? Якісь клоуни!»

«Ви не знаєте Конституції».

«Юристом будеш чи що?» 

Чоловік сідає в машину та їде. 

Артур бачить наступний неправильно припаркований автомобіль і телефонує в поліцію:

«Хочу повідомити про адміністративне правопорушення на вулиці Пушкінській». 

«Що там сталося?» — питає голос у слухавці.

«Машини паркуються на велодоріжці». 

«Прізвище, ім’я?» 

«А це обов’язково?»

«Ні. Очікуйте патруль».

Випадкові глядачі рейду хлопчаків з інтересом спостерігають. Чоловік, який відпочиває з дівчиною на терасі кав’ярні, цікавиться, що відбувається. Хлопці розповідають і дають посилання на інстаграм-канал.

«Я на секундочку, — помічає хлопців водій мікроавтобуса. — Лише замовлення віддам. А взагалі — ви молодці!»

«Ми — молодці, а ви — ні», — відповідає Артур.

«Та я зараз уже їду. Гарну справу робите, тільки небезпечну».

«А в нас є газовий балончик про всяк випадок».

«Та що той балончик? Не захистить від нападів», — чоловік віддає жінці пакунок, сідає в авто та їде.

Хлопці працюють до 14:00. Поліція так і не з'являється. «Певно, уже не приїдуть», — зітхає Артур.

Підтримка для небайдужих школярів

Хлопці кажуть, що заснувати «Діло пішохода» їх надихнув аналогічний «дорослий» рух «ЗупиниЛося». Кілька разів обидві ініціативи здійснювали рейди на дорогах разом. Школярі стали місцевими знаменитостями. 6 липня радник Київського міського голови Максим Бахматов заявив, що до «Діла пішохода» долучиться Муніципальна варта. Проте підлітки кажуть, що вона їм практично нічим не допомогла.

«Представники муніципальної варти приходили один раз, але вони нічого не роблять. Коли на нас нападав чоловік із битою, ми казали "зробіть щось", а вони просто мовчки стояли й дивилися», — розповідає Богдан.

Наприкінці липня про ініціативних хлопців дізналася патрульна поліція Києва та анонсувала для них серію лекцій. «Ми підтримуємо прагнення школярів. Нам приємно, що це — юне покоління, яке прагне дотримання правил дорожнього руху й вимагає цього. Проте для нас важливий елемент безпеки цих дітей. Наші офіцери розкажуть підліткам про неї», — сказав Олексій Білошицький, перший заступник начальника Департаменту патрульної поліції Києва. На першому занятті активістам подарували наклейки та світловідбивальні сувеніри, щоб водії бачили їх у темний час доби. Хлопці цим дуже пишаються.

Але в Патрульній поліції не всі знають про «Діло пішохода», деякі патрулі неоднозначно реагують на діяльність школярів. 

«Приблизно тиждень тому до нас приїхав патруль і сказав, щоб ми забиралися геть. Почали обзивати мого друга, казали, що ми робимо неправильну справу. А інший патруль запевнив, що ми робимо правильно, і запропонував разом рейдити вулиці. Залежно від патруля ми отримуємо підтримку або ні», — говорить Богдан.

(Не)безпека в «Ділі пішохода»

«Я хочу, аби Богдан займався чимось нейтральним. Люди, які порушують ПДР, зазвичай мають балончики, шокери. Дуже часто неадекватні люди застосовують до хлопців силу. Мені від того страшно. Я це не підтримую. Але забороняти не можу, йому вже 14 років», — бідкається Олеся, мама Богдана. 

Історій про хамовитих кермувальників у школярів чимало. Іноді їм навіть доводилось застосовувати балончик зі сльозогінним газом. 

«Бувають такі емоційні водії, що виходять, б'ють нас. Були випадки, коли нашого товариша хапали за ніс, за вухо. Потім залишалися синці», — розповідає Денис.

Іноді підлітки патрулюють зустрічну смугу на вулиці Приозерній. Один із них виїжджає на велосипеді на зустрічну смугу та зупиняє правопорушників, які намагаються рухатися по ній у годину пік і таким чином оминати затори.

«Водій вийшов і почав битися поліцейським кийком. Це було дуже страшно. Ми стараємося поводитися неагресивно та заспокоїти кермувальника, але не завжди виходить. Іноді, дуже рідко, доводиться застосовувати сльозогінний газ», — каже Денис. Поліцію хлопці після таких інцидентів не викликають — не бачать у цьому сенсу.

Хоч як дивно, ніхто з них не планує бути поліціянтом. Кухар, монтажер, архітектор — це їхні плани на майбутнє. «Ми маємо показувати такий приклад, щоб інші це бачили, підтримували нас і не порушували», — говорить Артур. 

Підлітки мріють про те, що «Діло пішохода» розвинеться й буде функціонувати в кожному районі Києва з місцевими координаторами. Чи вдасться закінчити цю справу — слідкуймо далі.

Авторка: Ліза Стрій
Поділитись: