Освітній омбудсмен, політик і «Батьки SOS» — про гроші на школу, якість освіти і кому на все це скаржитися

Про реформу освіти, почату Гриневич

Роман Грищук, народний депутат від «Слуги народу»: В плані Нової української школи, я думаю, що курс буде продовжений з певними нюансами. Після першого читання нам дістався з минулого скликання закон Про повну загальну середню освіту, який і встановлює всі засади Нової української школи. За законом, у нас є 14 днів, щоб опрацювати і подати на друге читання цей законопроєкт.

Окрім усього, НУШ включає дитиноцентризм — дитина всередині, та інклюзію — це теж надзвичайно важливо, адже діти з особливими потребами навчаються разом з усіма іншими.

Величезні гроші виділялися і будуть виділятися державою на створення безпечного освітнього простору.

Я підтримую принцип, що компетенції приходять на заміну знань. В нашу еру більше потрібні компетенції, ніж заучування.

Про благодійні внески

Роман Грищук: Благодійні внески — це один зі способів фінансування школи. Я взагалі за те, щоб кожна школа мала окрему юридичну особу. Зараз усі школи перебувають на балансі управління освіти району. Директор школи фізично не може робити деякі речі. Директор школи, в якій я навчався, каже: 8 гривень на туалетний папір проходять через управління освіти, це довга схема, водночас я за 5 міг би купити швидше. Це маленький приклад того, як можна зекономити, дати директорам фінансову незалежність.

Не всі цього хочуть. Але якщо гроші напряму будуть виділятися на школу, то, можливо, частково це питання вирішиться. Благодійні внески — це зараз одна з можливостей отримати живі гроші на такі дрібні речі або на організацію.

Важливо налаштувати контроль. Є багато різного програмного забезпечення для прозорості благодійного фонду. Тобто батьками потрібно більше уваги приділяти тому, щоб благодійні внески були максимально відкритими і прозорими.

У законі прописано, що благодійні внески можуть залишатися, проте жодним чином не можна дискредитувати дитину, якщо батьки не здали гроші. Якщо є захід у школі — хтось здав гроші, хтось не здав, але всі мають право на ньому бути. А якщо ж дитину дискримінують — це вже булінг, який прописаний у законі.

Сергій Горбачов, освітній омбудсмен: Ніхто не має права і не буде забороняти добровільну допомогу школі, якщо вона правильно зроблена. Але коли починають цькувати батьків, які не хочуть здавати гроші, коли починається

«шпалери не того кольору, а поміняймо оцей тривожно рожевий на якийсь мрійливо-блакитний» — це я цитую деякі батьківські чати… Починається абсолютно незрозуміле наганяння: а давайте ще на щось здамо. Треба дуже виважено до цього підходити.

Сергій Горбачов: Дитина повинна отримати освіту у повному обсязі незалежно від того, платять батьки чи ні. Індивідуальні програми, під які збираються величезні кошти, насправді вводять дискримінаційний принцип в освіту, що вчиться та дитина, батьки якої сплачують. В комунальній школі, між іншим. Тому це абсолютно протизаконно.

Атлас входить до переліку, який все ж таки треба купувати. Школа має забезпечити те, що для всіх дітей. Зошит, олівець школа не може і не буде ніколи купувати.

Школа купує парту, ремонтує приміщення, оплачує роботу педагога.

Олена Бондаренко, співголова ГО «Батьки SOS»: Педагог має право впроваджувати будь-які методи. Але в нього є обов'язок — за кошти бюджету. Якщо він скаже: так, ти купив зошит — ти працюєш, молодець, а ти гуляй, бо не купив зошит — тоді порушується право дитини на безоплатну освіту.

Аби ці права не порушувалися, щоб учителі мали ширший вибір матеріалів, які дають дітям, для шкіл закуповують принтери, міні фабрики друку. Вчитель сам повинен повідомити директору, що видрукував на рік для таких-то класів стільки роздаткових матеріалів. Вчитель має сказати директору: будь ласка, подайте заявку на забезпечення папером, картриджем для того ж принтеру.

Олена Бондаренко: Як ви думаєте, звідки ті батьки, які написали про 80 гривень на карти, атласи і додаткові зошити — це вони сами собі придумали, що їм самим треба купити саме ці атласи і додаткові зошити? Звідки батьки, які написали винести парти, попрати тюль — звідки вони оце взяли?

Сергій Горбачов: Коли до початку навчального року залишається кілька днів, завершено ремонти, школа сама це просто фізично не встигає зробити.

Олена Бондаренко: А чому це не закладено в кошторис?

Сергій Горбачов: Тому що в нас трошки дурнуватий Антимонопольний комітет. Поясню, як це відбувається. Блокується проведення тендерів на ремонти шкіл. От зараз у Дніпровському районі Києві кілька шкіл, зокрема моя рідна 48 — незавершений ремонт туалету. Тобто діти вчаться, туалети працюють, один стояк, а один ще на ремонті. Майже два місяці блокувалося проведення тендерів на здійснення ремонтів. Ось так захотілося. У нас дуже недосконале законодавство по тендерах, на жаль.

Управління освіти повинне виконувати сервісну функцію. Воно має допомагати школам організувати навчальний процес. Наразі воно виконує цю функцію частково.

Якщо ви не хочете здавати гроші — не здавайте. А якщо примушують — треба писати заяву в поліцію, бо це вже кримінальний злочин, це вимагання.

Про автономію шкіл

Сергій Горбачов: Скажіть, коли парламент врешті ухвалить обов'язкове рішення про переведення шкіл на автономію? Бо в законі записано, а реально… Управління освіти під усілякими благородними приводами блокує перехід шкіл на автономію.

Роман Грищук: Автономія прописана вже в законі Про повну і загальну середню освіту, який ми готуємо. Вже є школи, які перейшли на автономію.

Ми всі погоджуємося, що автономія для шкіл — це добре. Але повинен бути готовий до цього директор школи, тому що йому додаються менеджерські функції, фінансові, зростає відповідальність. Повинен з'явитися в школі бухгалтер, для цього має бути пропрацьована методична база, як це все робиться.

Про якість освіти

Сергій Горбачов: Державна служба якості освіти розробила критерії суцільного аудиту і паралельно до них критерії оцінювання якості освітньої діяльності.

По-перше, дитина зараз має право вчитися в тій школі, яка поруч. Якщо батьки не хочуть, щоб вона тут вчилася, вони можуть обрати будь-яку іншу школу, але якщо там є вільні місця.

Рівень освіти можна визначити лише по завершенні певного етапу. А от якість освітньої діяльності визначає якість кінцевого результату. Простіше кажучи, якщо ми готуємо борщ, то для того, щоб він був смачним, треба виконувати певні правила.

Якість освіти складається з 4 головних компонентів: (1) освітнє середовище, безпечне для дитини, (2) робота педагогічних працівників, (3) якість і критерії оцінювання здобувачів освіти, і (4) якість управлінської діяльності. Ці 4 напрями є головними для того, щоб оцінити, як школа взагалі працює.

Восени почнуться перші пілотні аудити в повному форматі, коли Державна служба якості освіти буде досліджувати, як школі краще організувати свій процес.

Олена Бондаренко: Я пораду дам батькам. Підіть найближчу до вашого дому школу, яка за вами закріплена, познайомтеся з учителями. Не слухайте поради, не дивіться на регалії вчителя. Просто познайомтеся, поспілкуйтеся. В мене одна мама питала: що питати? Я кажу: ти підеш говорити і зрозумієш, що питати. Вона після кількох слів зрозуміла, як учителька з дітьми говорить і все зрозуміла. В початковій освіті програма однакова. Все залежить від того, як учитель буде подавати програму, як спілкуватиметься з дітьми.

Не приростайте до однієї школи. Не буде такої системи. Батьки будуть переводити, залежно від того, де що поглиблено вчать.

Про переповнені школи

Роман Грищук: Це питання частково і парламентське, і місцеве. Зростає кількість нових забудов. Жоден забудовник не будує школу чи дитячий садок. Таким чином, на наявні садки та школи величезний попит, тому виникають такі ситуації. До цього довели й недосконале законодавство, і корупційна складова.

Ми нещодавно були в Одесі — там забудовник каже: ми побудували дитячий садок, можемо продати місту. Порахували, що це може бути навіть вигідно.

Сергій Горбачов: Це величезна проблема, і проблема саме в законодавстві. Немає жодної відповідальності забудовника за порушення його інвестиційних зобов'язань перед місцевою громадою. В Києві ми маємо шалену забудову Позняків, Теремків — там узагалі жахіття. Ми маємо трагедію в Ірпені, Вишневому. І це, між іншим, впливає дуже сильно і на Київ. Бо наприклад у Святошинському районі столиці кількість учнів, які приїжджають з передмістя, складає, якщо я не помиляюся, 41%. Тобто 2/5 учнів у київських школах їздять з передмістя. Чому вони їздять? Певний аргумент є, що тут може бути трохи краще. Але насправді їм ніде вчитися, бо місцева влада стала феодалами. Вони там все попиляли, продали землю.

Про те, кому скаржитися

Сергій Горбачов: Що нижчий рівень, то якісніше буде вирішена проблема. У нас на загал у суспільстві дуже низька правова обізнаність і культура. Вважають, якщо вчителька, наприклад, дитині не дала водички на уроці — треба написати одразу міністру. Тут є два смішних моменти. По-перше, ця скарга все одно повернеться до цієї вчительки. Такий порядок. По-друге, не можна було вчительку запитати? Є якесь таке викривлене сприйняття школи. От я чітко бачу — більшість вчителів абсолютно адекватні люди. І якщо спокійно поговорити, пояснити, то дуже часто це спрацьовує. Не завжди, на жаль, але дуже часто. Коли приходять батьки до директора і кажуть: дивіться, у нас є проблема, давайте щось робити. Директор, якщо він нормальний, а більшість директорів абсолютно нормальні люди, він відразу починає думати: що ми будемо робити?