Пакистан відпустив захопленого індійського солдата. Чи означає це, що загострення між двома ядерними державами минуло?

Унаслідок обстрілів загинули щонайменше шестеро цивільних жителів, серед яких і діти. Сутички на лінії розмежування у спірному регіоні Кашміру стаються часто, відтак місцеві живуть із постійним страхом загострення.

Події, які передували звільненню індійського пілота сколихнули не лише мешканців прикордонних міст, а й увесь світ.

27 лютого Пакистан збив два індійські літаки, які начебто вторглися у повітряний простір країни. Одного з пілотів — Абхінандана Вартамана — взяли в полон. Таким чином Пакистан відповів на дії Індії: кількома днями раніше та завдала авіаудару по території свого сусіда.

У Делі стверджують, що ціллю був великий тренувальний табір бойовиків ісламістського угруповання «Джаіш-е-Мухаммед». Однак, доказів того, що їм вдалося знешкодити бойовиків, — або що вони взагалі там були, — немає. Причиною такого «обміну подарунками» став теракт 14 лютого — найбільший від початку діяльності ісламських повстанців 1989-го року. Смертник протаранив автобус з військовими, внаслідок чого загинуло 44 солдати. Бойовики з «Джаіш-е-Мухаммед» взяли на себе відповідальність за напад. В Індії вважають, що організацію підтримує уряд Пакистану, — Ісламабад зі свого боку вимагає доказів своєї причетності до атаки.

Повернення пілота-героя

Абхінандан Вартаман в рідній Індії став героєм: у день його повернення чимало людей зібралися на кордоні, аби привітати удома. Соцмережі заповнили хештеги #GivebackAbhinandan (#ВіддайтеАбхінандана) та #Abhinandanmyhero (#Абхінанданмійгерой) з вимогою його звільнити.

Прем’єр-міністр Нарендра Моді у Twitter привітав пілота, написавши, що «нація пишається вашою надзвичайною сміливістю».

Напередодні звільнення Пакистан опублікував відео з Абхінанданом, де той розповідає про збиття літака і те, як його врятували від роздратованого натовпу пакистанські солдати, передає ВВС.

«Пакистанська армія дуже добре за мною доглядала, вони дуже професійні», – сказав пілот на відео, що могло бути розповсюджене Ісламабадом для пропагандистських цілей.

У чому взагалі проблема?

Конфлікт навколо Кашміру — регіону, який нині ділять три країни Пакистан, Індія та Китай — сягає ще 1947 року, відколи внаслідок боротьби за незалежність на місці британської колонії виникли дві держави – Індія (переважно індуїська, де 10% населення сповідує іслам) та переважно мусульманський Пакистан.

Останній, історично населений більшою мірою мусульманами, управлявся місцевим принцом — махараджею Харі Сінгхом. За Актом незалежності Індії, він мав право вирішити, куди хоче приєднатися. Махараджа обрав країну з індуїстською більшістю.

Відтоді відбулося чотири війни: перша у 1947, що фактично завершилася поділом Кашміру на індійський та пакистанський, а остання — у 1999, названа Каргільським конфліктом.

Друга війна у 1960-х роках почалася зі спроб підняти повстання. Згодом же уряд Пакистану вдавався до підтримки радикальних організацій, що діяли у спірному регіоні, однак у 2000-х роках визнав організацію «Джаіш-е-Мохаммед», що бореться за від’єднання регіону від Індії, терористичною.

Розташований cеред Гімалайський гір Кашмір вважається одним з найкрасивіших місць планети і сьогодні одним із найнебезпечніших. Відповідно до індійських даних тільки за останні 30 років загинуло 47 000 людей, ще тисячі зникли безвісти. Правозахисні організації пишуть про майже вдвічі більше число.

«[Індія прагне] повністю врегулювати питання Кашміру, що це повністю наша територія. Але цього може не статися. Тоді — хоча б зберегти контроль на лінії і зупинити тероризм», — розповіла Громадському голова правління Східноєвропейського інституту розвитку Мрідула Гош.

Водночас Пакистан, як стверджує журналістка Юсра Аскарі, що базується у місті Карачі, не претендує на цю територію. «Пакистан підтримує людей Кашміру і їхнє право на самовизначення», — сказала вона.

Населенню Кашміру, розташованого на підконтрольній Індії території, обіцяли референдум: однак за понад 70 років його так і не провели.

До ядерних ударів дійде?

Конфлікт Індії та Пакистану є міждержавним, але, оскільки, обидві країни володіють ядерною зброєю, їхні сварки можуть зачепити увесь світ. Дослідник Національного центру атмосферних досліджень США Майкл Міллз підрахував: якщо країни застосують навіть половину свого арсеналу, внаслідок вибухів у повітря надійде 5 мільйонів тонн диму. Це, у свою чергу, спричинить так звану «ядерну зиму» на десятки років, а температура поверхні Землі стане нижчою, ніж тисячу років тому.

Проте, попри постійні перестрілки, держави вдаються до ядерної зброї хіба як способу стримування. Індійська ядерна доктрина проголошує, що держава не буде застосовувати свій арсенал першою, однак може це зробити у відповідь. Пакистанська ж дозволяє таку можливість лише в разі реальної загрози існуванню країни, наприклад, якщо кордон перетне армія Індії.

Небезпеку розуміють і самі політики. Напередодні звільнення пілота, пакистанський прем’єр Імран Кхан сказав: «Історія нам показує, що на війні повно прорахунків. Враховуючи ту зброю, яка у нас є, чи можемо ми собі дозволити прорахунки?»

Напередодні виборів

Напруження між двома країнами посилилося напередодні парламентських виборів в Індії, що мають відбутися в квітні-березні.

«Цей теракт [14 лютого] був дуже зухвалим. За багато років, це безпрецедентна ситуація, — пояснила Громадському голова правління Східноєвропейського інституту розвитку Мрідула Гош. — Яких кроків ужив Пакистан? 12 днів вони чекали». Експертка пояснює, що індійський народ не зрозумів би, якби влада не вжила таких кроків у відповідь на смерть понад сорока солдат.

На думку дослідниці, саме тому Індія вперше з 1971 року перетнула лінію розмежування між пакистанською та індійською армією на літаку, аби завдати удар по сусідові. Таку думку підтверджує й іншій експерт.

«Індійський лідер Нарендра Моді асоціюється з націоналістичними індуїстськими настроями, тож він мусить відбиватися. Йому треба показати свою силу у відповідь на терористичні атаки. Інакше він втратить обличчя», — розповів директор програм Китаю та Азії в Європейській раді міжнародних відносин Франсуа Годемен.