Помста Лукашенка. Як білоруський режим спричинив міграційну кризу в ЄС і що буде далі

Поки весь світ стежить за подіями в Афганістані, Євросоюз намагається впоратися з міграційною кризою, якій сприяв диктаторський режим самопроголошеного президента Білорусі. Після нового пакету санкцій Брюсселя у травні Олександр Лукашенко заявив: «Ми зупиняли наркотики й мігрантів — тепер будете самотужки їх їсти й ловити».

Білорусь остаточно відмовилася стримувати рух біженців (значна частина яких — з Іраку) через свою країну. Як наслідок, потік тих, хто через Литву планував рушати далі до Європи, збільшився у тридцять разів. Не набагато краща ситуація — в Латвії та Польщі.

З огляду на журналістські розслідування та численні свідчення прикордонників, безліміт на «доставку» мігрантів у ЄС був завчасно спланований самопроголошеною білоруською владою. Що відбувається на кордонах Білорусі та Євросоюзу зараз і як далеко режим Лукашенка ще може зайти у своєму бажанні помститися за санкції Заходу?

Литва під ударом

Щоб зрозуміти, з чого усе почалося, відмотаймо події до 23 травня — до історії з Романом Протасевичем. Тоді у Мінську примусово посадили літак із журналістом та співзасновником опозиційних білоруських Telegram-каналів на борту. Протасевича арештували, звинувативши в підбурюванні до масових заворушень та розпалюванні ворожнечі.

На той момент проти невизнаного режиму в Білорусі вже діяли санкції ЄС, однак Рада Європейського Союзу після інциденту ще й закрила для білоруських літаків європейське небо.

До того ж на білоруську економіку чекав новий пакет секторальних санкцій — і це стало останньою краплею. Лукашенко одразу ж анонсував Євросоюзу неконтрольований наплив біженців, яких раніше стримувала Білорусь. А наприкінці червня Мінськ уже офіційно відмовився від своїх зобов’язань щодо повернення іноземців, які нелегально перетинають кордон із союзом.

«Я чесно сказав, що ми більше не будемо стримувати тих, кого ви гнобили в Афганістані, Ірані, Іраку. У нас на це більше немає ані грошей, ані сил унаслідок ваших санкцій», — коментував у своєму стилі самопроголошений глава Білорусі.

У червні та липні найбільше під удар потрапила Литва. У зв’язку з небаченим досі потоком мігрантів влада країни назвала позицію Лукашенка «актом гібридної агресії», оголосила режим екстремальної ситуації, а пізніше анонсувала й будівництво стіни на кордоні (колючий дріт для якої взялася надати й Україна). На деяких відрізках 680-кілометрового кордону це лише символічний дерев’яний паркан або невеликий рів із водою. Словом, подолати його — не проблема, але раніше охочих було мало.

Натомість тепер кількість тих, хто прагне потрапити на територію Євросоюзу через Литву, зросла в геометричній прогресії. Лише за добу першого липня на кордоні затримали 150 людей — утричі більше, ніж попереднього дня. А від початку року мігрантів було вже вдесятеро більше, ніж за весь 2020-й. Більшість — громадяни Іраку, Ірану, Сирії, Росії, Гвінеї, Туреччини й самої Білорусі. Для більшості Литва — це лише транзитна зона до більш розвинутих і багатших країн ЄС.

У липні стало зрозуміло, що власними ресурсами Литва вже не може розв’язувати логістичні питання: де і як розміщувати таку величезну кількість новоприбулих? Мігранти, яких розселяли у центрах тимчасового утримання по всій країні, скаржилися на погані умови: брудно, немає нормальних вбиралень і чистої води, не вистачає їжі та ліків, залишати табори можна лише на кілька годин.

Влада спробувала врегулювати ситуацію завдяки новим поправкам до законодавства, які суттєво обмежили мігрантів у правах. Там, зокрема, йдеться про менші шанси оскаржити рішення судів першої інстанції та терміни розгляду заяв про надання притулку. Фактично це означає, що утікачів можна відправити на батьківщину, не чекаючи апеляції — дарма, що повернення для декого може означати судове переслідування чи смерть (насамперед для біженців із країн Близького Сходу).

Від правозахисників, ясна річ, одразу ж була хвиля обурення, та й сам президент Литви Гітанас Науседа визнав, що поправки «діряві» у контексті прав людини. Долучилася й білоруська пропаганда: Державний прикордонний комітет активно розповідав про побиття й погрози, до яких вдавалися литовці, щоб якнайшвидше спровадити іноземців зі своєї території.

Турпакет в один кінець

Чи видається вам підозрілим, що нелегальних мігрантів стало аж так багато, щойно Лукашенко дав їм «зелене світло» в напрямку ЄС? І недарма.

Як з’ясували розслідувачі центру «Досьє» та німецького видання Der Spiegel, з весни цього року завезенням мігрантів з Іраку до Білорусі й доправленням їх до кордонів з ЄС керував «Центркурорт». Це туристична компанія, яка належить до управління справами президента Білорусі.

На початку травня 2021 року (тобто до історії з Протасевичем) «Центркурорт» уклав договір про співпрацю з білоруською туристичною компанією «Оскартур». За дивним збігом обставин, тури до Білорусі стали навдивовижу популярними серед іракців. «Оскартур» звітував про переговори з іракською авіакомпанією Fly Baghdad і навіть просив «Центркурорт» посприяти у виданні віз 51 іракцю (хоча насправді це компетенція МЗС, а не управління справами президента). Потім через «Центркурорт» оформлювали понад 200 заявок на видання білоруських віз громадянам Іраку.

Також «Центркурорт» уклала угоду з транспортною компанією «Стройтур», чиї автобуси везли людей від мінського аеропорту до самої білоруської столиці. Ймовірно, так режим організовано забирав мігрантів з іракських рейсів — щонайменше тричі у травні 2021-го. Селили іракців у готелях «Мінськ» та «Білорусь», а ще «Стройтур» у травні 2021 року забронював шість номерів у готелі «Ювілейний». Звідти ж більшість мігрантів вирушали до кордону з Литвою — у «мисливський тур», як фіксували мету поїздки під час видачі віз.

Звісно, такі «турпоїздки» були потрібні не для того, щоб іракці «вполювали» собі щасливе майбутнє за кордоном. Ще наприкінці червня міністерка внутрішніх справ Литви Агне Білотайте наголошувала, що це — «добре організований план» режиму Лукашенка для дестабілізації ЄС, а ще — для заробітку.

«Це організована діяльність, певна схема — добре спланована. Це великі гроші, адже перевезення однієї людини коштує приблизно 15 тисяч доларів. Очевидно, це прибутковий злочин за участі режиму», — розповідала Білотайте.

Її слова та результати журналістських розслідувань підтверджують і заяви працівників Європейського агентства з охорони зовнішніх кордонів країн-членів ЄС (Frontex) та Державної прикордонної служби Литви (VSAT). Вони неодноразово фіксували численні випадки сприяння білоруських прикордонників незаконному перетину кордону. Йдеться, наприклад, про супроводження мігрантів до самісінького кордону з Литвою відомчою автівкою прикордонної служби Білорусі.

«Лукашенко реагує як уміє, і він відверто про це каже, — зауважує в розмові з hromadske журналіст білоруської служби «Радіо Свобода» Валерій Калиновський. — Конкретні дії почалися після запровадження європейських санкцій — саме секторальних економічних санкцій, вони вплинули найдужче. Є навіть свідчення, що білоруські прикордонники допомагали мігрантам потрапити до Литви та інших країн поза пунктами перетину кордону. І все це розкусили дуже швидко».

Ми у своїх матеріалах намагаємося чесно розповідати вам про картину сьогоднішнього світу, які б події в ньому не відбувалися. Підтримайте нас, долучившись до спільноти друзів hromadske. Ми фінансуємося завдяки такій підтримці читачів, рекламі та міжнародним донорам.

Черга Латвії та Польщі

З початку року на литовсько-білоруському кордоні затримали понад чотири тисячі нелегальних мігрантів, що в 50 разів більше, ніж за весь минулий рік. Лише впродовж останнього місяця до Литви прибуло орієнтовно 2,5 тисячі людей — це майже у 33 рази більше, ніж минулого року. Але останніми тижнями хвиля пішла на спад.

«Це сталося після того, як литовський уряд ухвалив рішення відправляти мігрантів назад, не пропускати їх, хіба що за рідкісними винятками: когось хворого, наприклад, з гуманітарних міркувань він впускає, а решту просто повертає на білоруську сторону. Блокують дуже активно. Раніше литовці просто приймали усіх згідно з чинним законодавством, мали піклуватися про мігрантів. Але поправки були гарним рішенням. Тому мігранти переорієнтувалися на Латвію та Польщу», — пояснює Калиновський.

До слова, не лише радикальні рішення литовської влади посприяли скороченню мігрантів. 7 серпня влада країни оголосила, що платитиме іноземцям по 300 доларів, аби ті лише верталися додому. Хоча, звісно, це мізер проти того, що мігранти сплачують, аби дістатися до Євросоюзу.

Більше вплинуло те, що того ж дня Ірак (громадяни якого становили значну частину тих, хто незаконно перетинав кордон із Литвою) на невизначений термін призупинив усі пасажирські рейси до Білорусі.

Але з міграційною кризою зіштовхнулися й інші сусіди Білорусі в ЄС — Латвія та Польща, хоча й у менших масштабах. Перша слідом за Литвою посилила контроль на кордоні, а 11 серпня запровадила режим надзвичайної ситуації у трьох прикордонних районах і в місті Даугавпілсе. Латвійським прикордонникам дозволили вдаватися до фізичної сили та спецзасобів, щоб повертати до Білорусі людей, які незаконно перетнули кордон. А ще заборонили приймати від мігрантів заяви про отримання статусу біженця.

На початку серпня рекордно велику групу нелегальних мігрантів із Білорусі затримали й у Польщі. Відтоді загальна кількість охочих потрапити на її територію без дозволу перевищила 2 тисячі. Поки що не схоже, що стільки біженців можуть становити загрозу значної дестабілізації для Польщі (на відміну від маленької Литви), однак проблеми з розміщенням такої кількості людей можуть бути актуальними вже. У Сеймі нині теж обговорюється внесення поправок до законодавства. Вони мають чіткіше означити умови, які зобов’яжуть іноземців залишати територію Польщі.

Валерій Калиновський прогнозує, що надалі ситуація піде на спад, проте досі «залишаються загрози, бо невідомо, як діятиме білоруська влада, як вона буде використовувати цю тему для тиску на ЄС, на Литву та Польщу зокрема. Але ті дії, до яких вдавалась і польська, і загалом європейська сторона, спільні намагання — мають спрацювати». Про консолідацію міжнародних зусиль у цьому плані нещодавно заявила й канцлерка Німеччини Ангела Меркель.

«Ми тісно координуємо всі дії з європейськими партнерами. Ми також постараємося визначити спільну позицію, тому що цей гібридний вид протистояння, який використовує Білорусь, є атакою на всіх нас у Європейському Союзі», — запевнила Меркель.

Водночас, на думку експерта, немає ризиків, що зміна міграційних політик Литви, Латвії та Польщі вплине на прийняття країною політичних біженців із Білорусі — тих, хто шукає прихистку від режиму Лукашенка.

«Це дуже велика різниця, у Литві й Польщі надзвичайно серйозно ставляться до біженців, які тікають із політичних міркувань», — наголошує Калиновський.