15-річного Арсенія Невгодовського підозрюють у нападі з ножем на тітку, її сина та власну матір у березні цього року. Унаслідок цього тітка та її чотирирічний син опинилися в реанімації.

Сам Арсеній кілька тижнів тому записав відео, де розповів, що тітка його перед цим жорстоко побила, а доти фізичне насильство в родині було регулярним.

Суд зобов’язав провести стаціонарну психіатричну експертизу хлопцю, не встановивши на неї часових обмежень. Арсеній був проти, адже, за словами свідків, мама раніше лякала його «дуркою». Апеляційний суд примусову експертизу в такому вигляді скасував, але саме страх опинитися в психіатричній лікарні змусив хлопця записати відео та звернутися до небайдужих людей із проханням про розголос.

Наразі правоохоронці розслідують три кримінальні провадження — як проти Арсенія, так і проти його рідних, — а на час слідства суд відпустив хлопця під домашній арешт. Зараз він проживає в батьків свого однокласника. Що відомо про конфлікт і що передувало злочину — в нашому матеріалі.

Помешкання, де стався конфлікт, коли 14-річний Арсеній Невгодовський напав на тітку і 4-річну дитину, а згодом на матір, яка, за його словами, постійно била і принижувала хлопця, березень 2020 року
Фото:

Національна поліція

Злочин

«Я сидів, спокійно обідав. Тут мене покликала тітка і запитала, звідки дірки в ламінаті. Я сказав, що не знаю — і я дійсно не знав. А мене за це побили руками, ногами, пляшкою, шнуром від комп’ютера, били по геніталіях. Потім я пішов доїсти суп — і мене знову побили. Тоді я вже все погано пам’ятаю. Пам’ятаю, що відчував страшну агресію і розповідав, як сильно їх ненавиджу», — каже нам Арсеній.

В поліції розповіли, що того дня між родичами виник конфлікт, після якого хлопець взяв кухонний ніж і накинувся на свою тітку, вдарив її в груди.

«Вона почала оборонятися і вихопила ножа, однак племінник побіг на кухню і взяв ще одного ножа та сокиру. Потерпіла вибігла з хати і почала телефонувати сестрі, однак хлопець вибив сокирою в неї з рук телефон та знову почав наносити удари. Пізніше він переключився на 4-річного двоюрідного брата, якому також наніс чисельні ножові поранення. Саме в цей час додому повернулась його мати, якій тітка встигла повідомити про злочин. Хлопець намагався вдарити ножем і рідну мати, а потім втік з подвір’я у невідомому напрямку», повідомили в поліції Київської області.

Тітка Арсенія, Юлія Невгодовська, заявила, що хлопця до злочину підбурював її колишній співмешканець та батько її сина. Вона стверджує, що це пов’язано з незаконним відчуженням її земельних ділянок.

13 серпня Юлія записала звернення до президента України, звинувативши правоохоронні органи, зокрема заступника генпрокурора Гюндуза Мамедова, у заангажованому розслідуванні.

«Нам нанесли 50 ударів ножем, ми чудом залишилися живі. А незадовго до цього в мене пропали земельні ділянки та все винесли з будинку. Ділянки переписали по довіреності, якої я не видавала. Зараз вони записані на друзів Святослава Козирєва — батька моєї дитини. Нас вирішили вбити, щоб замести сліди. Святослав Козирєв постійно мені погрожував, ламав пальці, бив, хотів забрати сина. Коли приїздила поліція — реагував спокійно — просто давав їм гроші, і ті їхали», — сказала у зверненні до президента Юлія Невгодовська. 

За її словами, Арсеній від народження мав аутизм, і вони з сестрою Оленою, мамою хлопця, намагалися повернути його до нормального життя. Але батько її дитини хлопця використав. Також Юлія додає, що після нападу Святослав забрав її сина до себе.

Сам Святослав Козирєв звинувачення заперечує та наголошує на тому, що він уже рік не проживає з ними.

«В Арсенія немає аутизму — це по-перше. По-друге, дитину 14 років, з якою я не бачився рік, неможливо вмовити скоїти вбивство. По-третє — мені не давали навіть побачити мого сина, а зараз я його «вкрав» та не віддаю матері. Щось не складається, правда? Таке враження, що дитина була ключиком до майна та грошей, тільки тому вона вимагає його повернути. Дитина вже 8 місяців живе зі мною, а Юля й досі судиться за те, щоб не розірвати договір зі мною про утримання дитини. Згідно з яким я маю їй сплачувати всі розтрати та давати 1000 доларів», — розповів нам Святослав.

Арсеній Невгодовський під час засідання Київського апеляційного суду, 22 жовтня 2020 року
Фото:

Вікторія Рощина/hromadske

Передісторія

Арсеній каже, що про вчинок шкодує, але до цього призвело постійне знущання з нього в родині та відчуття непотрібності. 

«Мама постійно мене била за дрібниці. Мене виховали так, що моя самооцінка була дуже низькою, казали, що розповідати про свої проблеми не можна, казали: «Можеш повіситися або вистрибнути з вікна». Коли мені було 10 років, погрожували здати мене у дитячий будинок, але не просто, а будинок для розумово відсталих», — пояснює хлопець.

Інформацію про жахливе ставлення матері до дитини підтверджує і репетиторка Арсенія Ганна Радзвіл, яка його навчала з 4 до 11 років.

«Кожного дня йому демонструвалася ця ненависть та зневага. Його дійсно майже не називали на ім'я: ідіот, козел, ненормальний. Фізичне насильство було. Вона його била, говорила няням, щоб його били, і певна, що казала це сестрі. Вона хотіла, щоб дитина росла, як робот — в повній покірності», — зазначає Ганна Радзвіл. 

Вона пригадує, що маму постійно дратувало, якщо хлопець висловлював свою думку — та казала йому, що він не повинен її мати. Репетиторка каже, що Арсеній постійно питав її, чому мама його не любить і що з ним не так. Але, попри це, намагався робити мамі сюрпризи.

«Він лежить у ліжку і три місяці мріє про восьме березня, що він купить мамі квіточку і вона скаже йому «Дякую». Він дуже любив її, намагався зробити сюрприз. Але він приносить цю квіточку, а мама її кидає — і все. Він приїздить, плаче і каже: «Ну що не так? Я не знаю, що зробити, щоб мама мене полюбила». А вона робила все, щоб не дай бог він її не полюбив. Він тягнувся до неї, а це ще більше її дратувало», — пригадує репетиторка.

За словами Ганни, весь персонал, який працював у будинку мами Арсенія, боявся її та не розумів жорстокого ставлення до сина. Натомість до молодшої сестри Арсенія, за словами персоналу, ставлення у мами було інше.

«Вона хотіла, щоб Арсеній ріс, як робот — у повній покірності», — зазначає Ганна Радзвіл.

Окрім фізичного та психологічного насильства, за словами жінки, мама обмежувала його в їжі. З 8 років, за словами Ганни, він сам постійно собі готував їжу, а коли маму «дратували запахи», міг залишатися голодним. Часто, пригадує Ганна, персонал, який працював у будинку, підгодовував Арсенія.

Хлопець навчався у звичайній школі до п’ятого класу, потім у кадетському корпусі. Коли він поскаржився там на маму, керівництво викликало до них додому соціальні служби.

«До нас приходили, мама показувала шикарну квартиру, холодильник, з якого їла вона з сестрою», — розповідає Арсеній.

Після цього випадку мама розлютилася ще більше, пригадує репетиторка. Мати погрожувала віддати дитину у психлікарню, але потім відправила у школу на Мальту. 

«Якщо казати про мотиви залучення репетиторів, навчання на Мальті, то я скажу так: вона не могла цього не робити, тому що на це виділялися гроші», каже репетиторка Арсенія.

Після того, як на Мальті Арсеній не склав іспит з математики, його повернули до України та віддали тітці. Тоді він пішов у звичайну школу. Вчителька Арсенія Марія Нечипоренко розповідає про успішність хлопця та його поведінку.

«Якщо казати про період до 1 березня (до нападу — ред.) — це дуже пригнічена, залякана та депресивна дитина. Якщо говорити про його розумові здібності, то це інтелектуально розвинений хлопець, здібний. Якщо казати про спорт — то завжди був худенький і слабенький. Щодо характеру — то це тихоня. Ніякої агресії, “психів”, нічого такого від нього ніхто не бачив», — каже вчителька.

Вона додає, що в хлопця були проблеми з математикою, але не через відсутність здібностей, а через великий пробіл у навчанні.

Арсеній — учень ліцею «Кадетський корпус» №23, 11 років, 6-й клас. Осінь 2016 року
Фото:


«От що мені подобається, за що я його поважаю — якщо ми з ним про щось домовлялися, якщо він давав слово, то він його тримає. І він не бреше. Він підходить і каже, що от я таке накоїв. От “я їхав на велосипеді, в мене злетів ланцюг, я зупинявся, лагодив і запізнився”. Або “Я завів собі п’ять будильників, але не зміг прокинутися. Пробачте”. Те, що у нього були проблеми в родині, було зрозуміло від початку, бо це ненормально, що дитина живе з тіткою, коли мама поруч. Мама каже, що він жив з тіткою, бо вчився в школі поруч, але все навпаки: він вчився у школі тут, тому що жив з тіткою», — розповідає вчителька.

На питання: «Чому не живеш з мамою?» він казав учительці, що мама дуже нервова і вони не можуть жити разом. А про те, що його б’ють, вчителі також здогадувалися:

«Найменше зауваження — і він голову в плечі втягував і ховався. Було, що він прийшов з синцем під оком, але сказав, що не знає, звідки він, казав, що не б’ють вдома. Але те, що там проблеми, я знала. Вже пізніше я запитала, чому він не казав раніше, а він пояснив, що не вірив, що йому зможуть допомогти. Бо раніше він вже звертався по допомогу і ставало тільки гірше. Казав, що його можуть від нас забрати, якщо він поскаржиться», — пригадує Марина Нечипоренко.

Колишній співмешканець тітки Арсенія Святослав Козирєв після злочину називав Арсенія вбивцею, якого таким виховала мати. Але згодом переглянув ставлення до хлопця й усвідомив, що до цього призвело. Він каже, що до Арсенія в родині ставилися як до людини другого сорту, а фізичне та психологічне насильство щодо нього було нормою. 

«Фізичне та психологічне — так, це було систематично. Тому що він взагалі не був дитиною, яку люблять батьки. Якщо додати до цього те, що його мати ненавидить чоловіків, починаючи зі свого батька та продовжуючи батьком Арсенія, то ставлення до Арсенія — це зрозуміла проєкція всіх чоловіків на нього. Тобто йому дісталось за всіх чоловіків, які колись образили Олену. Пізніше таке ставлення він отримав і від Юлі», — стверджує Козирєв.

«Мама казала йому, що він штучно запліднений. Але потім він зрозумів, що ні. І в нього з'явилася мрія знайти свого батька. Він казав, що хоче йому зателефонувати, щоб той його просто вислухав», — пригадує репетиторка Ганна.

Арсеній Невгодовський разом із Олегом Шиндером із патронатної родини, в якій зараз живе хлопець, після засідання Київського апеляційного суду, який скасував постанову про направлення Арсенія на стаціонарну психіатричну експертизу до однієї з психлікарень, 22 жовтня 2020 року
Фото:

Вікторія Рощина/hromadske

СІЗО, суд, нова сім’я

Після затримання суд відправив Арсенія в СІЗО. Мати на суді написала відмову від особистої присутності на засіданнях. Законним представником обрали співробітника соціальної служби.

«Була проведена психіатрична експертиза. Там нічого такого не вказано, лише про асоціальну поведінку, але як наслідок постійного насилля над ним. Тому що він не знає, де норма, а де ні. Все, що він там бачив — це ті умови, в яких він жив», — розповідає психологиня Оксана Кандаурова, яка постійно супроводжувала хлопця.

У школі вчителі провели батьківські збори, під час яких розповіли про злочин Арсенія, та зазначили, що його можуть звільнити під домашній арешт, якщо йому буде де жити. Саме тоді у житті хлопця з’явилась родина Шиндерів — Карина та Олег — батьки однокласника Тимофія.

«Про всю цю історію я дізнався від своєї дружини. Вона мені зателефонувала з батьківських зборів. Сказала, що однокласник нашого сина скоїв такий от злочин, що його помістили в СІЗО, а рідні від нього відмовилися. І перше, що мені спало на думку — що дитина в 14 років такі речі не робить просто так. І я одразу сказав дружині, щоб вона сказала вчительці, що ми готові його взяти до себе», — розповідає Олег Шиндер.

Зараз він опікується Арсенієм, постійно супроводжує у судах і загалом намагається бути для нього підтримкою.

 «Він у нас проживає пів року, і за цей час з ним немає жодних проблем, жодних яких питань. Те, що стосується цього злочину, — він потребує психологічної допомоги психологів, психіатрів, щоб такого більше не сталося. До нас приходили психологи, з ним спілкувалися. Я цю родину не знаю — ні маму, ні тітку. Бачив їх двічі у суді. Моя думка, що те, що він зробив — це через те, що його довели», — каже Шиндер.

Поки Арсеній був у СІЗО, йому писали листи його однокласники. 

«Я ставлюсь до моїх родичів як до зрадників. Ніхто з моїх родичів зі мною не зв’язався, не написав. Коли я вийшов із СІЗО, то я побачив багато листів з моєї школи. За мене переймалася моя школа, а родичі взагалі ніяк не відреагували», — каже Арсеній.

Ми намагалися зв’язатися з мамою хлопця, але наразі — без успіху. Раніше ж вона казала журналістам, що відносини з сином у неї були, «як у всіх дорослих із підлітками». 

Тітка Арсенія Юлія відмовилася з нами спілкуватися.

Історію Арсенія взяв під контроль Уповноважений з прав дітей Микола Кулеба. Він наголосив, що ситуація неоднозначна, але інтереси дитини вони відстоюватимуть.

«Зараз я проживаю в родині мого однокласника і за сумісництвом — друга. У цій родині все навпаки. Я й раніше знав, що є інші родини, де до дітей краще ставляться. І вони краще мене в усьому, вони досягають більшого. Мене не вважають ідіотом, до мене ставляться як до людини, наді мною не знущаються. Я намагаюсь усіма силами їм віддячити», — каже Арсеній.

Свідомий злочин чи накопичена злість?

Психологиня від поліції Оксана Кандаурова, яка працювала з хлопцем від дня затримання, каже, що злочин був скоєний як наслідок накопичення постійного стресу. 

Інша психологиня, Юлія Ніколішена, порівнює ситуацію з вибухом на ЧАЕС.

«Уявіть, багато років у родині знущаються з дитини. Будь-яка спроба звільнитися від напруги та образи атакується та забороняється. Надія на те, що у тітки буде краще та знущання припиняться — зруйнована. Одна справа — терпіти знущання батьків, яких дитина буде любити, навіть якщо вони будуть жорстокі до неї. Інша справа — тітка, адже з нею психологічний зв’язок не такий симбіотичний. Саме така зміна спричинила ситуацію, в якій напруга та злість вибухнули, як вибухнув свого часу від перегріву Чорнобиль», — пояснює Юлія.

Вона переконана, що розглядати справу Арсенія потрібно не лише щодо нього, а комплексно. Усі допити, опитування та експертизи мають стосуватися не тільки дитини, яка скоїла злочин, але й батьків, які дитину виховували.

«Ми визнаємо в суспільстві, і це закріплено у законі, що можуть бути випадки доведення до самогубства. Тоді чому ми не визнаємо, що дитину можуть довести до скоєння злочину? Чому ми не намагаємося захистити дитину від агресора, що знущається з нього багато років і має юридичну силу в тому, щоб знущатися надалі та приймати життєво важливі рішення щодо дитини? Сьогодні суспільство має можливість створити прецедент справи, яка дасть зрозуміти, що психологічне та фізичне насилля над дитиною буде мати прямі юридичні наслідки й для батьків», — каже психологиня.

Адвокати хлопця запевняють, що у його діях був відсутній умисел.

«Є свідки, які підтверджують, що до дитини застосовувалось фізичне та психологічне насильство, що могло стати причиною скоєння злочину. Ця справа може стати прецедентною у сфері захисту прав дітей та показати, що діти також мають свої права та мають право їх захищати. Хлопець наразі є як обвинуваченим, так і потерпілим, по жодній зі справ ще наразі немає вироку. Дуже важливо, щоб не було фактів порушення його прав та інтересів з боку правоохоронних органів», — сказала адвокатка обвинуваченого Елеонора Салова.

Розслідування

Наразі відкрито три кримінальні провадження.

Одне — щодо нападу на тітку і її малолітнього сина. Справа вже слухається у суді, наступне засідання у грудні.

В іншому — щодо нападу на маму — триває досудове розслідування. Саме в його межах слідство хотіло провести психіатричну експертизу без обмежених термінів, проти чого був Арсеній — і Апеляційний суд це рішення скасував. Також в межах цього провадження Арсенія оголосили в розшук, бо він кілька разів не з'являвся на слідчі дії. Як пояснили Шиндери, через підозру на коронавірус.

Ще одне провадження — щодо неналежних виконань батьківських обов’язків зі сторони матері Арсенія та насильства зі сторони тітки. Під час розслідування цієї справи слідчі поліції Київської області повідомили про підозру тітці та мамі Арсенія в домашньому насильстві. Однак, згодом новопризначений перший заступник генпрокурора Роман Говда відправив справу на доопрацювання, її передали до Києва.

Як повідомляють у Мін’юсті, наразі в Україні 88 неповнолітніх відбувають покарання у закладах несвободи. За вбивство, тілесні ушкодження і зґвалтування (тяжкі злочини) — 11, інші 77 — грабіж, розбій, наркотики. У Міністерстві юстиції наголошують на тому, що абсолютна більшість цих засуджених не мали повноцінної опіки й виховання, оскільки мешкали та виховувалися у неповній сім’ї, як правило, були низького матеріального статку.

Поділитись: