Обкладинка влогу Єгора Шатайла
Фото:

Телебачення Торонто / Facebook

14 вересня перед стендап-концертом у Києві на сценариста і співведучого «Телебачення Торонто» Єгора Шатайла напали кілька десятків людей. Його повалили на землю та залили обличчя газом за жарт про «традиційні сімейні цінності». В інтерв'ю hromadske він розповів детальніше про напад та готовність українського суспільства сприймати такі жарти.

Як взагалі розвивалася ситуація?

Я зробив пост у Фейсбуці із запрошенням на подію і написав жарт про традиційну українську сім'ю. Що вона збиткова, її треба закривати, як Тетчер шахти, і вкладати гроші в інновації. 

Представники «традиційних цінностей» обурилися через цей жарт. Вони почали писати гнівні коментарі і запитувати, чи беру я гроші в посольстві ЄС. Нецензурно висловлювалися у мій бік, на що я також дав відповідь. Потім віджартувався, що так, беру. 

Я вважаю, що це як спілкуватися з антивакцинатором. Він тобі каже, що вакцина — це погано, і ти не зможеш йому довести, що вона потрібна.

Я поїхав на виступ. У дописі було посилання на подію, тому ці люди знали, де я буду.

Перед початком виступу я пішов у туалет. Там мене зустріли двоє чоловіків зі словами: «Єгоре, це тобі від поліції порядку» і бризнули балончиком в обличчя. 

Я почав тікати. Мене зустріли ще молодиків із 20. Вони оточили мене, повалили на землю і сказали, щоб я вибачився перед народом України. Знімали це все на відео. Я вибачився. Вони сказали: «Слава Україні» і розбіглися. На прощання ще один чоловік бризнув у мене балончиком. Свідки були на місці, колеги, стендапкоміки бачили це.

Це були спортивні люди в медичних масках. Вони попіклувалися про моє здоров'я, щоб мене не заразити. Далі ми викликали «швидку», але вона приїхала, коли очі вже перестали пекти. 

Я потім ще закривав вечір своїм виступом. Зі мною все було добре, але лякає сам факт, що така ситуація сталася.

Єгор Шатайло під час виступу на «Підпільному стендапі»
Фото:

Підпільний Стендап / Facebook

Є побоювання, що знову може статися схожа ситуація?

Побоювання є, але що мені тепер робити — не писати жартів? Залишити це заняття? У мене є жарти не лише про традиційну/нетрадиційну сім'ю. Матеріал охоплює всю тему сім'ї, а є ще політичні жарти, жарти про стосунки. Тож тепер я не можу жартувати про це, бо є 30 молодиків? Я маю змінити роботу після цього? 

Це риторичні запитання, але вони дають вичерпну відповідь.

Чи були раніше погрози через теми ваших жартів?

Одного разу була ситуація, коли п’яні чоловіки вимагали, щоб я пішов зі сцени. Там не було жодного провокаційного жарту, вони хотіли, щоб я припинив свій виступ.

Як цей напад вплине на вашу творчість? Чи змінюватимете репертуар?

Я не є «рупором ЛГБТ-пропаганди», як мені закидають. Я за людські права, за здоровий глузд. 

Я не хочу виправдовуватися за свій матеріал, тим паче, що я його так і не розказав, я змінив тему. Того вечора я дав матеріал про те, що перейшов на українську мову у своїх виступах.

А чому вирішили того вечора змінити тему?

Я подумав, що якщо ці люди ще десь ховаються і слухають, то навіщо мені ризикувати? Вони вже доволі обурені, і не важливо, наскільки в мене неоднозначна позиція в стендапі, не важливо, що там було не зовсім те, про що вони подумали. Як стендап комік я не можу дозволити собі таких однобоких поглядів.

Тобто жарти про «традиційні» та «нетрадиційні» цінності будуть і надалі?

Тему сім'ї я і далі висвітлюватиму в своїх стендапах. У цьому матеріалі було представлено не те, про що всі подумали. Якби вони послухали, то зрозуміли б, що це зовсім інша історія.

Із мого боку, було б непрофесійно показувати тему однобоко. Тому не зовсім правильно говорити, що я просуваю певні погляди. Я намагаюсь у своїх виступах дати людям парадоксальність мислення. 

Не може бути традиційна сім'я збитковою, це жарт, це не можна сприймати серйозно. Зі мною в цю полеміку можна вступати лише жартома. Якщо хтось хоче мені докорити, краще написати жарт, який суперечитиме моєму жартові.

Однобокі погляди в мистецтві — вульгарні, навіть якщо вони, умовно кажучи, правильні. У мене там був більше ніж погляд зі сторони. Я вважаю, що треба просто дотримуватися здорового глузду. Рівність можливостей, права людини — це те, у що я вірю.

Спробуєте обіграти цю ситуацію в майбутніх стендапах?

Звісно. Я не можу про це не писати. Коли я вийду на сцену після такого інформаційного галасу в медіа, люди чекатимуть від мене реакції.

Може, я й не хотів би про це писати, але вже муситиму, бо ситуація вища за мене. Я маю її обіграти обов'язково, інакше це буде непрофесійно з мого боку.

Чи означає такий напад те, що наше суспільство не готове зараз сприймати такого роду жарти?

Я не думаю, що саме цей кейс свідчить про те, що геть усі не готові сприймати. Частина завжди обурюватиметься, і в них є повне право це робити. Вони можуть висловлюватися з цього приводу, говорити, що їм не подобається, але не бризкати мені в обличчя балончиком і не застосовувати насилля.

До того ж це неефективно — бігати по 20-30 людей, витрачати час, сили, бо навіть цієї секунди хтось жартує про «традиційні» цінності. Важко стежити за всіма.

Поділитись: