Прориву не буде, але клімат захистять? Про що говоритимуть Байден і Путін у Женеві та чи згадають про Україну

16 червня у швейцарській Женеві відбудеться саміт президентів США та Росії Джо Байдена та Володимира Путіна. Це далеко не перша їхня зустріч (що не дивно з огляду на величезний політичний досвід обох), але перший особистий контакт глави нової американської адміністрації з очільником Кремля.

І станеться він саме з ініціативи Байдена. Ще у квітні, обговорюючи з Путіним стягнення російських військ до кордонів з Україною, Байден запросив його зустрітися у третій країні, щоби «обговорити увесь спектр питань».

Щодо більшості з них у президентів кардинально різні позиції, тож головна інтрига — чи домовляться сторони хоча б про щось і якого тону американсько-російським відносинам задасть ця зустріч?

Ну а ще, ясна річ, що ж говоритимуть про Україну?

Жодних наївних очікувань

Тридцять шість років тому Женева приймала саміт лідерів СРСР та США Михайла Горбачова та Рональда Рейгана. Чимало експертів вважають його історичним — таким, що поклав початок кінця холодної війни між двома наддержавами.

Чи буде нинішня зустріч Путіна й Байдена такою ж історичною і чи справді вона розпочне новий розділ у взаємодії США та Росії? Думки аналітиків та й представників самих країн-учасниць здебільшого одноголосні: навряд чи.

Від часів останньої зустрічі Путіна й Байдена у 2011-му, коли перший був прем’єром РФ, а другий — віцепрезидентом США, змінилося дуже багато. Від анексії Криму та війни на Донбасі до втручання Росії в американські вибори, взаємних дипломатичних демаршів та доволі жорстких заяв, як-от про те, що Байден вважає Путіна вбивцею.

Загалом, як зауважує видання The New York Times, наразі відносини між США та РФ є найгіршими за всі часи після розпаду Радянського Союзу.

За попередньою інформацією, підписання жодних документів за підсумками саміту на розкішній віллі Ла Гранж XVIII століття, де й відбудеться зустріч, не планується. До того ж не буде й спільної пресконференції лідерів: і Байден, і Путін спілкуватимуться з пресою окремо.

У Білому домі анонсували, що між президентами буде «складна розмова». А в Кремлі зустріч назвали «дуже й дуже важливою», однак, за словами прессекретаря Путіна Дмитра Пєскова, «очікувати якогось поступу у досягненні порозуміння не варто».

Прикметно, що зустрічатися з Путіним Байден буде на завершення своєї першої великої закордонної поїздки — після зустрічей із британським прем’єром Борісом Джонсоном, участі в самітах G7, НАТО, США-ЄС. Таким чином адміністрація Байдена не лише наочно демонструє, що «Америка повернулась» і готова налагоджувати предметний діалог із Європою після кризи у відносинах за часів Трампа. Байденові важливо також заручитися підтримкою європейських партнерів, «які дивляться на світ так само, як і США» напередодні розмови з російським президентом.

«Ми одноголосні у відповіді на виклики з боку Росії, починаючи з її агресії в Україні, і не має бути жодних сумнівів у рішучості Сполучених Штатів захищати наші демократичні цінності. У телефонних розмовах із Путіним я був чітким і прямим. США не прагнуть конфлікту. Ми хочемо стабільних і передбачуваних відносин, де ми можемо співпрацювати з Росією з таких питань як стратегічна стабільність і контроль над озброєннями», — наголосив Байден перед своїм європейським турне.

Чи є тоді взагалі сенс у цій зустрічі?

Якщо шансів про щось домовитися небагато, навіщо взагалі президентам зустрічатися?

Для Байдена важливі не так результати, як сам її факт. А для Путіна — можливість показати, що він — світовий лідер, на думку якого зважають, зауважує в розмові з hromadske Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету імені Мечникова.

«Байден хоче показати, що готовий вести непросту розмову з Росією і продовжувати політику, яку запропонував. Це певна суміш різких риторичних заходів, а також обмежених санкцій — із одного боку. А з іншого — запевнень, що з Росією все ж треба працювати, що це велика держава, ескалації з якою США не бажають. Для Байдена важливо показати, що він справді може говорити з такими непростими партнерами й при цьому тримати лінію американських інтересів, на відміну від Трампа. Я думаю, що це йому цілком вдасться, оскільки у нього шалений досвід», — каже експерт.

А Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньополітичних досліджень, у розмові з hromadske радить усе ж не применшувати важливості цієї зустрічі. Хай там як, для Путіна цей саміт буде про розподіл сфер впливу у світі та засвідчення претензій Росії на глобальне лідерство. І, як припускає експерт, Байден на тлі Путіна може виглядати не так вже й упевнено, і порядок денний саміту диктуватиме радше Путін.

«Путін оголосив Байдену шах — підтягнув до українського кордону 150 тисяч вояків. Тоді Європа стривожилась, Білий дім теж — і Байден зателефонував Путіну й запросив зустрітися. Тоді у Чорне море мали увійти два американські ракетні есмінці, однак туди вони так і не дійшли, бо російська сторона пригрозила США, що буде гірше. І Байден, щоби прикрити слабку позицію, спрямував катер берегової охорони, який взагалі є цивільним судном і не входить до ЗС США», — пояснює Григорій Перепелиця.

На його думку, таким чином Байден показав, що готовий іти на поступки та може задовольнити такі ґрунтовні вимоги Путіна. Далі ж США скасували санкції щодо «Північного потоку-2» та поки припинили говорити про членство України в НАТО. Усе це свідчить про надзвичайно слабку позицію Байдена, вважає експерт.

Ядерні озброєння та клімат — рідкісні точки дотику

Американський щотижневик TIME (який на обкладинку останнього випуску помістив промовисте зображення Байдена, у якого в окулярах відбивається Путін) підкреслює, що зустріч із Путіним — це принципове питання для глобальної безпеки.

Насамперед йдеться про врегулювання ядерних потенціалів обох країн, яке нині тримається, власне, на єдиній угоді — про стратегічні наступальні озброєння (СНО-3 або New Start). У січні цього року Росія та США погодились продовжити її на 5 років.

Вірогідно, в Женеві обговорюватимуть і формати нових угод у цій галузі. Власне, питання ядерної безпеки — одне з небагатьох, де позиції сторін більш-менш суголосні, адже ані США, ані Росія не зацікавлені у переході протистояння у гарячішу фазу.

Серед інших питань, які імпонують обом сторонам, — боротьба зі змінами клімату.

Якщо для Байдена це питання давно є принциповим пунктом порядку денного, про що свідчить повернення США до Паризької кліматичної угоди, то для Путіна це радше «тренд» останнього часу, який дедалі частіше лунає в його заявах.

Так, у квітні цього року він навіть виступив онлайн на кліматичному саміті, куди його покликав Байден. При чому кліматичні тези російського президента американському колезі сподобалися, а спецпосланник США з питань клімату Джон Керрі назвав їх «раціональними й далекоглядними».

По суті, на цьому перелік «зручних» для обох президентів тем вичерпується. Ну хіба ще згадають про спільні зусилля у боротьбі з коронавірусом.

Про що ще обов’язково поговорять

Як зазначав радник президента США із національної безпеки Джейк Салліван, Байден також планує обговорити з Путіним хакерські атаки Росії на американські компанії.

У квітні у Білому домі офіційно назвали Службу зовнішньої розвідки Росії відповідальною за злам програмного забезпечення компанії SolarWinds. Тоді ж зокрема й через це США запровадили новий пакет санкцій проти Росії.

Вже у травні РФ запідозрили й у причетності до хакерських атак на найбільшого американського оператора нафти Colonial Pipeline, згодом — на компанію JBS, яка є найбільшим постачальником м'яса у світі.

Російська сторона теж готова говорити про кібербезпеку на саміті, наголосив очільник МЗС РФ Сергій Лавров, — але, очевидно, у власному тоні. За кілька днів до саміту в інтерв’ю російському провладному телеканалу «Росія-1» сам Володимир Путін натякнув на умови: Росія видаватиме США кіберзлочинців лише у тому випадку, якщо дзеркальні дії будуть і від Вашингтона.

Крім того, у фокусі розмови з великою ймовірністю будуть і постачання гуманітарної допомоги у Сирію, а також Іранська ядерна програма — на цьому наполягають США. До того ж розміщення ракет у Європі та військові бази НАТО у Польщі й Румунії, про що хоче говорити Росія. Вірогідно, й Білорусь та диктаторський режим її нелегітимного президента Олександра Лукашенка — у контексті порушення прав людини, які заявлені як одна з головних тем від Байдена.

Лавров тим часом наголошує: сподівається, що Штати «провели роботу над помилками» минулих років — мовляв, ті ведуть діалог «винятково з позиції претензій».

Які б ще закиди не прозвучали з російського боку, Байден нібито готовий до всього. Принаймні, якщо вірити джерелам TIME, значною частиною його підготовки до зустрічі з президентом РФ були щоденні брифінги розвідки.

Крім того, майже немає сумнівів, що не оминуть увагою й Україну.

А що там говоритимуть про Україну?

Однозначно, Україна виграє від того, що на саміті в Женеві від принципу «нічого про Україну без України» відійдуть. Найімовірніше, обіцянка Байдена президентові Зеленському «і надалі рішуче захищати український суверенітет та територіальну цілісність», дана під час телефонної розмови 7 червня, позначиться й на розмові з Путіним.

Ще у травні, коли держсекретар США Ентоні Блінкен приїздив до Києва, за підсумками зустрічі глава МЗС України Дмитро Кулеба запевнив: розмова президентів США та Росії у Женеві відбудеться тільки в інтересах України.

«Якщо ми дізнаємося, що про Україну на саміті не йшлося — це буде шалена критика, не тільки від нас, але й від американських політиків. Тому Байден точно порушуватиме тему України. Але як багато говоритимуть і в якому контексті, це питання. Звісно, Путін гнутиме свою лінію: мовляв, а ми що? Ми прагнемо примирення, ми навіть не конфліктуємо, це Україна постійно деструктивно поводиться. Але Байден, гадаю, говоритиме і про Крим, і про Донбас, і про ескалацію на наших кордонах, про яку він добре знає — навіть краще за нас, — скільки є військ на кордонах, приміром. Чи буде це просто формально на кшталт “Ну ви ж знаєте нашу позицію, тому дайте спокій Україні”, чи це буде більш предметна й жорстка розмова, побачимо з часом», — пояснює Володимир Дубовик.

Так само цікаво, у якому тоні йтиметься і про російський «Північний потік-2» — дуже принципове для України питання, щодо якого Штати тривалий час були стійким союзником Києва. Але наприкінці травня у Байдена вирішили не оголошувати санкції проти компанії-оператора «Північного потоку-2» та її керівника Маттіаса Варніґа, якого західні ЗМІ називають союзником Путіна.

В американській адміністрації натякнули: усе, аби не зіпсувати відносини з Європою. Тим паче напередодні візиту Байдена.

Володимир Зеленський прагнув зустрітися з Байденом деінде до саміту в Женеві. Та натомість отримав телефонний дзвінок від американського президента й запрошення до Вашингтону в липні.

Офіс президента це трохи заспокоїло, а його керівник Андрій Єрмак запевнив: головне — що Зеленський під час розмови з Байденом вкотре почув про непохитність підтримки США.

Григорій Перепелиця вважає, що заяви про Україну на саміті можуть бути радше формальними, і до «відкритої конфронтації з українського питання» не дійде.

«Байден буде відстоювати насамперед американські інтереси. Україна для нього зараз на десятому плані. Розмова щодо України, ймовірно, обмежиться заявами про те, що "ми визнаємо державний суверенітет України, не визнаємо анексії Криму і висловлюємо занепокоєння щодо порушення територіальної цілісності", — зауважує експерт. — Демократи завжди відмовлялися від силових засобів: переговори, діалог, домовленості, демократичний мир. Байден буде керуватися саме такою ідеологією, бо вона у нього в крові. І сподіватися на те, що він "розмаже" Путіна, вкрай наївно».

«Гадаю, якихось справді серйозних досягнень не буде. Не бачу особливого апетиту чи готовності з обох боків до нового розділу у відносинах. Я думаю, що це буде одна з тих зустрічей, яка просто відбудеться — і все. Уже далі стане зрозуміліше, що відбуватиметься у двосторонніх відносинах та у трикутнику “Америка-Україна-Росія”, який нас найбільше бентежить», — додає Володимир Дубовик.