Рік тому літак МАУ збили неподалік Тегерана: коли компенсації рідним і що з розслідуванням?

Рівно рік тому післяріздвяні дні затьмарила звістка про катастрофу літака Boeing-737 української авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» неподалік Тегерана. Літак зі 167 пасажирами й 9 членами екіпажу розбився вночі 8 січня невдовзі після вильоту з міжнародного аеропорту «Імам Хомейні». Усі загинули, зокрема й 11 українців.

Уже за два дні Іран визнав, що збив літак, проте весь цей рік його звинувачували в затягуванні розслідування. Також точилися суперечки, хто і де розшифровуватиме бортові самописці, та обговорювалися компенсації родинам загиблих.

На якому етапі розслідування нині, хто та які компенсації виплачуватиме родичам і коли у справі можна буде поставити крапку?

Що з іранським звітом? Чому він важливий?

Тепер уже нібито немає підстав звинувачувати Іран у затягуванні розслідування: під Новий рік Україні передали довгоочікуваний проєкт технічного звіту щодо причин катастрофи. Хоч і сталося це, за словами заступника міністра закордонних справ України Євгена Єніна, лише з п’ятої спроби.

«Ми дуже задоволені результатами, вони вартували великої концентрації зусиль», — говорив Єнін в одному з нещодавніх інтерв’ю.

Він має на увазі сам факт передачі звіту Іраном, а не його зміст — Україна аналізуватиме документ протягом найближчих двох місяців і вноситиме свої зауваження та пропозиції. Потім ще місяць Іран проглядатиме правки та доопрацьовуватиме звіт. І лише відтак його затвердить рада Міжнародної організації цивільної авіації — та оприлюднить.

Але не варто очікувати, що у звіті вже розставлені всі крапки над і. У ньому лише йтиметься про встановлену Іраном причину катастрофи — щоб уникнути аналогічних інцидентів у майбутньому.

«Саме на основі технічного звіту іранська сторона буде вимушена провести весь комплекс заходів з усунення пробілів і недоліків системи гарантування безпеки в небі над Іраном. Матеріали розслідування ляжуть в основу кримінального провадження, щоб притягнути до відповідальності всіх причетних до катастрофи чиновників», — пояснює Єнін.

Покарання причетних до збиття літака — чи не найголовніше питання, яке «впирається» саме в деталі опублікованого звіту. Востаннє ще у червні офіційний Тегеран розповідав про шістьох заарештованих у справі, трьох із яких невдовзі звільнили під заставу. Як повідомляв Офіс генпрокурора України, іранці розслідують катастрофу поки що як ненавмисне вбивство чи вбивство з необережності. За місцевими законами, за ці злочини можуть покарати щонайбільше трьома роками позбавлення волі.

Варто підкреслити, що передача звіту про катастрофу — це не особливий вияв готовності до співпраці, а обов’язок Ірану перед Україною як державою реєстрації літака та учасницею розслідування, як це передбачає Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію. Але про те, що ситуація просувається, свідчить і поступова та довгоочікувана передача Іраном Україні речових доказів із місця катастрофи (більшість із них досі залишаються в Ірані). Так, щойно українські правоохоронці почали дослідження планшета, який знайшли рік тому на місці падіння літака.

А чи можна довіряти цьому звіту? І чи не буде Іран затягувати справу знову?

Проєкт фінального звіту Іран мусить передати не лише Україні, а й США як державі-виробнику літака та іншим країнам, що брали участь у розслідуванні. Це ті держави, чиї громадяни загинули в катастрофі — Афганістан, Велика Британія, Німеччина, Канада, Швеція. А ще Франції — державі, яка допомагала розшифровувати бортові самописці.

Улітку 2020-го у Франції розшифрували дані обох «чорних скриньок» із «боїнга» і підтвердили: лайнер упав, оскільки в нього поцілили ракетою (попередньо відомо про дві ракети, але перша завдала більш нищівного удару), а на момент збиття був справний.

Це не суперечить попередньому звіту, оприлюдненому владою Ірану влітку 2020-го. Там ішлося про те, що збиття літака було спричинене «серією людських помилок»: оборонна система неправильно ідентифікувала літак і націлилася на цивільне повітряне судно. Але саме розслідування мало б дати відповідь на головне питання — чи справді це була помилка, а не умисне збиття.

Щодо подробиць трагедії теж залишаються питання. Як наголошує у власному звіті канадська влада, це тому, що Іран не провів розслідування в належний спосіб. За словами спеціального радника прем’єра Канади Ральфа Ґудейла, розслідуванням трагедії мав би займатися не Іран, який є зацікавленою стороною. Хоча це не суперечить міжнародному законодавству: адже саме на території Ірану сталася катастрофа.

Зрештою, за необхідності Україна протягом найближчих місяців зможе оскаржити ті моменти, які її не влаштовують в іранському звіті.

«Коментарі та зауваження України мають бути обов'язково долучені до остаточного звіту, якщо Україна про це заявить. Іран повинен буде опублікувати остаточний звіт протягом 12 місяців чи в розумний термін. Якщо ж цього не станеться, Україна матиме право узгодити публікацію частини звіту, яка стосується рекомендацій з авіаційної безпеки», — пояснює в коментарі hromadske експерт з авіаційного права Андрій Гук.

Компенсації родичам загиблих досі не виплатили. Коли це буде?

Не можна сказати, що компенсації не виплатили взагалі: перші кошти, пов’язані зі страховками пасажирів, потроху виплачуються.

«Щодо другої частини — там складніша процедура визначення шкоди сім’ї, і вона теж у процесі виплати», — пояснював президент МАУ Євген Дихне. Але основна частина коштів має бути саме від іранської сторони — і тут жодної чіткої інформації поки немає (а коштів і поготів).

«Немає якихось правил чи схем визначення компенсацій. Є певна практика, що склалася в таких випадках, але все одно всі випадки унікальні. Сума компенсацій залежить від того, якою мірою держава та її дії чи бездіяльність стали передумовою та причиною катастрофи. Тому результати розслідування, звичайно, впливають на розмір компенсацій і посилюють переговорні позиції України», — пояснює нам Андрій Гук.

Нещодавно іранське державне інформаційне агентство IRNA писало про готовність уряду Ірану виплатити родинам загиблих по 150 тисяч доларів. Поки що це дуже умовна цифра, яка приблизно визначена Монреальською конвенцією як компенсація першочергових потреб родинам загиблих пасажирів і виплачується одразу після розпізнавання загиблих, здебільшого страховими компаніями перевізника.

«Остаточні ж суми компенсацій сплачуються тими, хто відповідальний за причину катастрофи. Розмір може бути від кількох десятків тисяч доларів до 10 мільйонів (виплати від Лівії за теракт над Локербі, після вироків виконавцям і зняття санкцій, які діяли понад 10 років). Якщо Іран не погоджуватиметься виплачувати розумні компенсації, в України й Канади залишаються такі інструменти, як Міжнародний суд справедливості ООН та міжнародні санкції», — каже експерт.