«Саша-три-відсотки»: що відбувається в Білорусі напередодні президентських виборів

Із ними нинішній лідер бореться, зокрема й арештами: через це політичну кампанію цього року вже називають «найбруднішою в історії Білорусі». hromadske розповідає, які настрої в країні за півтора місяці до виборів, які шанси у Лукашенка знову переобратися і чому вперше є великий попит на «нові обличчя».

Лукашенко усуває опонентів

9 серпня Білорусь обиратиме президента — і вперше за багато років це схоже на вибори зі справжніми кандидатами. Ще на початку травня, коли офіційно розпочалися виборчі перегони, такого враження не було. Голова Центральної виборчої комісії Лідія Єрмошина зізнавалась, що не очікує особливої активності від білорусів:

«Чесно кажучи, я думала, що ці вибори будуть млявими. Не тому що, як і в усьому світі, сталася пандемія. А тому що, коли був політичний сезон — зима, весна, — наші політики вели себе неактивно. Тому я не вірила, що охочих стати кандидатами буде так багато. Утім, моя думка така: в осіб, які подали документи на реєстрацію ініціативної групи, але раніше не брали участі у виборах на посаду президента, шансів стати впізнаваними за кілька місяців та завоювати довіру немає».

Але все виявилося навпаки. На 15 травня до ЦВК подали заявки 55 кандидатів у президенти. 15 із них потрапили до наступного туру і заходилися збирати підписи — їх має бути щонайменше 100 тис., щоб офіційно претендувати на президентство. У багатьох містах збір підписів викликав ажіотаж: люди вишиковувалися у черги перед пунктами збору та влаштовували акції підтримки.

На одній з них у Гродно 29 травня затримали блогера Сергія Тихановського — одного з кандидатів, якому раніше відмовили у реєстрації. Це трапилося на акції підтримки на виборах його дружини, Світлани Тихановської. Тепер проти нього порушено кримінальну справу щодо перешкоджання роботі ЦВК. 31 травня затримали ще одного опозиційного кандидата — Миколу Статкевича. Йому теж відмовили в реєстрації — через непогашену судимість.

Особливо напруженою атмосфера перед виборами стала напередодні 19 червня — в останній день збору підписів. Серед конкурентів Лукашенка найбільше їх отримав Віктор Бабарико (понад 430 тисяч). 18 червня його разом із сином (він очолює його передвиборчу кампанію) затримали за підозрою у фінансових злочинах, а 22 червня — заарештували. Бабарико двадцять років очолював «Белгазпромбанк», основними акціонерами якого є російські «Газпром» і «Газпромбанк», і залишив посаду лише у травні цього року, коли вирішив йти на президентські вибори.

Правоохоронці почали тиснути на банк, приходили з обшуками до приватних компаній, які були його клієнтами. Департамент фінансових розслідувань Комітету державного контролю порушив кримінальне провадження за статтями «несплата податків» та «відмивання коштів». Крім Бабарика, затримали ще п’ятнадцятьох працівників банку.

До слова, обшуки почалися після того, як Лукашенко зобов’язав Комітет «прошерстити цих пузатих буржуїв, щоб ті несли відповідальність за людей». Деякі компанії, на його думку, нібито звільняють співробітників за те, що ті не хочуть давати підписи за альтернативних кандидатів. Сам Бабарико не визнає звинувачень й вважає їх політичним тиском. Зараз він у СІЗО, п’ятий день до нього не пускають адвокатів.

Надія на чесні вибори та зміни

Лукашенко стверджує, що не вдається до навмисного усунення опонентів, а лише бореться з корупцією. «Я завжди казав: я нікому не дозволю силовими методами вирішувати проблеми, які потрібно вирішувати мирно, політичним шляхом, згідно з нашими законами. [...] Якби ми цим злодюгам за часи нашої незалежності не підрізали крила, ми сьогодні побудували б олігархічну державу і вже стояли б на колінах», — каже президент.

Після затримання Бабарика Білоруссю прокотилась хвиля протестів. За підрахунками правозахисного центру «Весна», на мирних акціях лише 18-20 червня затримали понад 250 людей. Акції солідарності відбулися й за кордоном: білоруси у Нью-Йорку, Варшаві, Берліні, Гаазі, Москві та Києві виходили на вулиці з вимогою чесних виборів.

Про занепокоєння ситуацією в Білорусі повідомив Євросоюз. У заяві від 19 червня євродепутати закликали білоруську владу й особисто Олександра Лукашенка якнайшвидше звільнити політичних опонентів та потенційних кандидатів у президенти, а також забезпечити чесні вибори, дотримання верховенства закону і припинити переслідування громадян за політичні вподобання.

«Усе це — справжній сталінізм. Ми вимагаємо, щоб режим припинив подібні дії. Якщо цього не буде, нам доведеться обирати засоби з наявного для таких випадків арсеналу. Почнемо з індивідуальних санкцій проти відповідальних за те, що відбувається. Їхні візи можуть відкликати, ймовірно, заблокувати рахунки — усе це поки що неточно, ми ще не зайшли так далеко. Утім, якщо поглянути на санкції, які було введено проти Росії, можна зрозуміти, за якими напрямками можливі обмеження», — каже депутат Європейського парламенту Міхаель Галер.

Москва не бачить загроз демократичним виборам у Білорусі. 10 червня Дмитро Пєсков — речник Володимира Путіна, говорив, що «Росія не помічає нічого, що могло б дискредитувати ці вибори», не має наміру втручатися у «внутрішні справи Білорусі і нікому теж не радить».

Припущення, що справа проти Бабарика, пов’язаного з російським «Газпромом», могла погіршити відносини Росії та Білорусі напередодні виборів, Лукашенко відкидає, а Кремль не коментує. «У нас справді відбулась така відкрита, добра розмова (з Путіним, — ред.). Хоча багато хто думає, що у нас тут щось іскрить. Нічого в нас не іскрить. Проблеми бувають завжди», — розповів Лукашенко 19 червня на зустрічі з главою МЗС Росії Сергієм Лавровим. На це Лавров додав, що «іскра потрібна для запалювання, для того, щоби проїхати вперед».

Хто проти Лукашенка?

Передвиборчі перегони, окрім Лукашенка, продовжують ще шестеро кандидатів, яких ЦВК має зареєструвати 5 липня. Бабарико серед них теж є — попри висунуті проти нього обвинувачення і неспроможність ефективно проводити кампанію. Він передбачив такий розвиток подій та оформив доручення для збору підписів. Та і до свого затримання 18 червня поріг у сто тисяч підписів Бабарико подолав. Дружина затриманого Сергія Тихановського Світлана — теж у сімці лідерів.

На початку блогер Тихановський та ексбанкір Бабарико були «несподіванкою» виборів: це люди, які ніколи не були в політиці і навіть не мають чіткої політичної програми. Бабарико в одному з нещодавніх інтерв’ю казав: «Моя кампанія проходить під девізом: “Я — менеджер”. Я подав заявку на конкурс керівника підприємства, де акціонером є народ. Народу це подобається, люди розуміють, що вони власники країни, а не раби у приватній компанії».

Політологиня Білоруського інституту стратегічних досліджень (BISS) Катерина Шматіна каже: головна відмінність цієї кампанії від минулих у тому, що нарешті з’явилися «нові обличчя» — «люди із солідним іміджем та хорошою репутацією, які апелюють до більш помірної частини електорату». А досвідчені політики, які теж беруть участь у передвиборчих перегонах, мають невеликі симпатії білорусів та шанси перемогти. Лукашенко просить не порівнювати ситуацію з Україною, бо «у нас немає своїх Зеленських». І додає, що «свого Майдану в Білорусі теж не буде».

Головним суперником Бабарика, крім Лукашенка, вважають Валерія Цепкала. Він професійний дипломат, колишній голова Парку високих технологій та помічник президента з питань науки й технологій.

Цепкало одним із перших заявив про намір боротися за президентство і поки що робить це успішно. Головне — офіційний Мінськ не намагається завадити його передвиборчій кампанії. Цепкало, хоч і говорить, що нинішній режим «віджив себе», але не ідентифікує себе з опозицією. Себе він називає кандидатом-технократом, каже, що Росія мусить займати чільне місце у зовнішньополітичних відносинах Білорусі, але, мовляв, дружити треба і зі США та Європою.

Меми й реальні цифри

Нинішня передвиборча кампанія у Білорусі асоціюється не лише з протестами та надією на зміну влади, а й впізнаваними мемами. Один із найпопулярніших — про «Сашу 3%», який виник як реакція на низький рейтинг нинішнього президента. У Білорусі немає незалежних інституцій, які можуть провести неупереджене дослідження суспільної думки. Але наприкінці травня популярні білоруські медіа Onliner і Tut.by та низка місцевих телеграм-каналів провели серед своїх читачів соцопитування щодо уподобань виборців. За результатами кількох із них з’ясувалося, що за Лукашенка готові проголосувати близько 3% білорусів. Ці результати неофіційні, але саме вони породили декілька мемів.

Наприклад, після цього в магазині товарів із білоруською символікою symbal.by почали продавати майки з написом «ПСИХО3%». «Психозом» Лукашенко називав історію навколо пандемії коронавірусу. У деяких білоруських онлайн-магазинах зробили символічну знижку 3% на купівлю домашніх капців. Це відсилка до іншого мему: Лукашенка називають ще «вусатим тарганом» з подачі вибулого з президентських перегонів блогера Тихановського. Одним із лозунгів його кампанії було «Стоп тарган!»: Тихановський закликав виборців приносити на масові акції старі капці — традиційне «знаряддя» боротьби з тарганами.

Лукашенко каже, що знає про жарти на свою адресу. У свої низькі рейтинги він вірити відмовляється: «Я вас про одне прошу — ви заспокойтеся… Ніхто владу сьогодні в Білорусі не замінить. І не тому, що ми її посинілими пальцями втримуватимемо, а тому, що переважна більшість — і ми знаємо, яка це більшість, ми просто не друкуємо цих соціологічних опитувань. Це ви "Саша-три-відсотки" вже написали на майках. Ви самі хоч вірите, що в нинішнього президента 3%?».