Австрійський письменник Петер Гандке, лауреат Нобелівської премії з літератури 2019 року, під час пресконференції в Стокгольмі, Швеція, 6 грудня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/ANDERS WIKLUND

Австрієць Петер Гандке отримав Нобелівську премію з літератури — нагороду, яку п’ять років тому він сам закликав скасувати як «фальшиве канонізування» митців. У жовтні Шведська академія присудила «Нобеля» 77-річному письменнику за «впливову роботу, що за допомогою лінгвістичної винахідливості досліджувала периферію та специфіку людського досвіду». 10 грудня йому вручили цю нагороду в Стокгольмі.

Але Гандке не збираються «канонізувати»: навпаки, це рішення спровокувало хвилю протестів і дискусій, переважно на Балканах. Чому нагороду отримує людина, яка заперечувала геноцид мусульман у Боснії та Герцеговині у 1990-х — наймасовіше вбивство у Європі після Другої світової війни?

Напередодні ця критика переросла у більш рішучі дії. Туреччина, Албанія та невизнана республіка Косово вже оголосили, що бойкотуватимуть вручення премії. А Пітер Енглунд, колишній постійний секретар Шведської академії та її дійсний член, теж заявив, що не приїде на церемонію, бо «святкувати нагороду Гандке було б для мене величезним лицемірством».

hromadske розповідає, хто такий Петер Гандке, за що йому дають «Нобеля» та за що критикують.

Невизнання геноциду

«Я тут, щоб оскаржити рішення Шведської королівської академії про присудження Нобелівської премії з літератури Петеру Гандке — австрійському письменнику, який значну частину своєї творчої кар’єри витратив на приниження та заперечення усього, що маю я і моя родина, яка дивом вціліла у 1990-х», — пише в колонці для Al Jazeera Емір Суляджич, колишній заступник міністра оборони Боснії та Герцеговини. 10 грудня він приїхав із рідного Сараєва до Стокгольма на протест.

Хоч як не наполягає Шведська академія на тому, що нагородила Гандке виключно за його літературні успіхи (а за пів століття творчості він справді створив низку видатних романів), політична позиція письменника сприймалась як суперечлива ще у 1990-х. Тоді, у часи Боснійської війни й зокрема геноциду у Сребрениці, де сербами було вбито близько 8 тисяч боснійських мусульман, він не приховував своєї підтримки сербів.

Хвиля незадоволення політичними поглядами Гандке піднялась 1996 року: він на той момент уже був відомим письменником. Тоді було оприлюднено його подорожні записки під назвою «Зимова мандрівка Дунаєм, Савою, Соравою й Дриною або Справедливість для Сербії», де Гандке зображав події у Боснії «відмінно від інших журналістів». Крім того, він неодноразово зазначав, що «мусульмани у Сараєво самі себе вбили, щоби скомпрометувати сербів».

Фотографія палаючого будинку часів Боснійської війни з підписом «Петер Гандке підтримував людину, яка влаштувала це» під час протесту у Приштині, Косово, 17 жовтня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/VALDRIN XHEMAJ

Симпатії до Мілошевича

А у березні 2004-го Гандке висловився на підтримку першого президента Сербії Слободана Мілошевича — контроверсійної постаті світової історії, яку вважають винною у міжетнічних збройних сутичках та кровопролитті на Балканах. Наступного року Гандке відвідав Мілошевича у в’язниці в Гаазі та написав під враженням від цього візиту есе з підзаголовком «Брехливі свідчення на процесі проти Слободана Мілошевича».

А 2006 року австрієць виступив вже на похороні Мілошевича і назвав його «людиною з трагічною долею». Через це європейські театри почали скасовувати вистави за творами Гандке, а від присудженої йому в червні того ж року премії Генріха Гейне довелося відмовитися — щоби запобігти ще більшому скандалу. Коли німецька «група підтримки» Гандке вирішила збирати йому кошти на альтернативну премію, він відмовився їх приймати і попросив спрямувати їх на допомогу сербським селам у Косові.

Подібна історія сталась і в 2014-му: тоді Гандке присудили в Норвегії премію Ібсена. І теж через хвилю протестів, коли письменника назвали «вбивцею» та «фашистом», він від неї відмовився.

Ще одну цікаву деталь щодо Гандке з’ясували журналісти напередодні присудження йому Нобелівської премії. Стало відомо, що, крім австрійського, у письменника був ще і югославський паспорт, виданий йому у червні 1999 року режимом Мілошевича. У графі «національність» було зазначено «югославська». Світлина паспорту знайшлась в архівах на присвяченому письменнику сайті Handke Online.

Гандке не заперечує наявності в себе цього документа: каже, отримав його, щоби «мати змогу простіше подорожувати» і «менше платити в готелях». Письменник не подавав заявки на отримання подвійного громадянства, тож наскільки відповідають його дії австрійським законам, тепер з’ясовує влада федеральної землі Каринтія, звідки походить Гандке.

Ми існуємо завдяки вам! Підтримайте незалежну журналістику – фондуйте нам на Спільнокошті та долучайтеся до спільноти Друзів hromadske.
Акція проти присудження Нобелівської премії з літератури австрійцю Петеру Гандке, який не визнає геноциду у Сребрениці в часи Боснійської війни, Приштина, Косово, 17 жовтня 2019
Фото:

EPA-EFE/VALDRIN XHEMAJ

«Нобель» окремо, політика окремо?

Журналіст-розслідувач видання The Intercept Петер Маас з’ясував, що, крім усього, Гандке у 90-х ще й зупинявся у «Віліна Влас» поблизу боснійського Вишеграда. Це трагічно відомий готель, у якому за часів боснійської війни сербські військові облаштували концентраційний табір — там переважно утримували молодих боснійок та знущалися над ними.

Маас під час пресконференції Петера Гандке у Стокгольмі за кілька днів до вручення «Нобелів» запитав, чому письменник не визнає масових убивств у Сребрениці, які підтвердив навіть Міжнародний військовий трибунал. У відповідь Гандке дістав із кишені листи від читачів і почав зачитувати, після чого зауважив: «Тут був лише один лист, який не був написаний від душі. Це мовби шматок туалетного паперу із каліграфією лайна на ньому. І усім вам, хто ставить такі питання, як той чоловік, я хочу сказати: я надам перевагу таким анонімним, схожим на туалетний папір листам, аніж вашим порожнім безглуздим запитанням». Гандке сказав, що не відповідатиме на питання Мааса — і на цьому пресконференція завершилась.

Насправді ж письменник раніше коментував свої погляди. Коли було оголошено, що «Нобеля» з літератури 2019-го присудили йому, Гандке не приховував здивування. «Я пам’ятаю, як писав про громадянську війну в Югославії. З того було багато шуму, і я це цілком розумію. Тож я думаю, це було справді сміливе рішення Академії нагородити мене. Я не переможець. Вони обрали лише мої роботи, але я не почуваюся переможцем. Це просто якась дивно форма свободи, чи щось таке. Я не почуваюся винним», — зазначав тоді Гандке.

Шведська академія справді наполягала: хоча Гандке і суперечлива особистість, не можна розглядати його як заангажованого письменника — адже він не представляє у своїх творах жодних конкретних політичних програм. Мовляв: література і політичні висловлювання — це не одне й те саме. 

Такої ж думки і прихильники Гандке: близько 120-ти німецьких письменників, перекладачів і митців у листопаді підписали до Академії відкритого листа на підтримку нобелівського лауреата. Усю критику на його адресу вони назвали «пропагандою проти Гандке» і «кошмарними інсинуаціями». Також на боці Гандке — дослідник його творчості Лотар Штрак та інша нобелівська лауреатка від Австрії, письменниця Ельфріда Єлінек.

Австрійський письменник Петер Гандке, лауреат Нобелівської премії з літератури 2019 року, під час пресконференції в Стокгольмі, Швеція, 6 грудня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/ANDERS WIKLUND

Академія вже не та

Але позиція Шведської академії, яка присуджує Нобелівську премію з літератури, близька не всім. Другий рік поспіль академія охоплена скандалами. 2018 року від вручення премії відмовилися через звинувачення у сексуальних домаганнях та незаконному збагаченні Жан-Клода Арно, чоловіка членкині академії. Тому нагороду за минулий рік польська письменниця Ольга Токарчук отримує лише цього року.

Частину грошової винагороди вона планує витратити на створення фундації для підтримки молодих письменників та перекладачів, аби допомогти «описувати реальність, де швидко поширюються націоналістичні та ксенофобські ідеї». Перекладачка її творів англійською, Дженніфер Крофт заявила: це «абсурд», що Токарчук доведеться ділити сцену із «апологетом геноциду».

За тиждень до вручення нагород Нобелівський комітет із літератури залишили двоє зовнішніх експертів. Крістоффер Леандер заявив, що це пов’язано зі скандалом минулого року, після якого академія недостатньо відновилась. Він заявив: «Я залишаю цю роботу, бо більше не маю ані сил, ані терпіння чекати змін, які були розпочаті: у мене й академії надто різні погляди на поняття часу. Для мене один рік — це занадто довго, а для академії — занадто мало».

Водночас інша експертка, Гун-Брітт Сундстрем, зауважила: її рішення пов’язане з Гандке та його нагородою. У коментарі hromadske вона сказала, що не має права розкривати подробиць внутрішніх конфліктів, які були в академії. 

«Ми мали бути частиною Нобелівського процесу упродовж двох років, але вийшло залишитися лише на один. Ми не сприймаємо це як щось надміру драматичне, ми не у конфронтації з академією, але ми обоє бажаємо їй усього найкращого. Тим більше, 20 грудня до неї доєднаються четверо нових членів», — зазначила Сундстрем.

Поділитись: