Ринки вважають, що українська держава платоспроможна — головний економіст ЄБРР

Сергій Гурієв змушений був залишити Росію у 2013 — побоювався за власну безпеку. Він переїхав до Франції, де викладав у паризькій Школі політичних наук. Сергій — давній критик Кремля. Є великим авторитетом для політичних лідерів на Заході, до його думки дослухаються європейські уряди та МВФ. Нині він — головний економіст Європейського банку реконструкції та розвитку.

Навесні 2014 року, коли почалася війна і проти Росії ввели санкції, ми з вами говорили про те, що російська економіка таки здатна їх витримати. Хоча побутує думка, що саме економічні труднощі можуть стати важелем тиску на Кремль. Тож підсумуйте, як санкції вплинули на російську економіку?

Із точки зору економіки, санкції, безумовно, вплинули. Вони збіглися в часі зі зниженням цін на нафту. Якби Росія мала доступ до міжнародних ринків капіталу, їй удалося б згладити шок від падіння цін на нафту.

Усе ж російська економіка сьогодні виходить із рецесії та починає зростати. Та зростатиме вона повільно, адже це вкрай складно в ізоляції і без структурних реформ.

Російські домогосподарства пережили складні три роки, доходи пересічних громадян знизилися на 10-15%. Деякі російські банки не пережили кризи — їх або закрили, або ж вони викуплені Фондом консолідації банківського сектору. Утрати були.

З іншого боку, не зважаючи на труднощі, російська економіка зростає. Тож найгірше для неї в умовах чинних цін на нафту та відносинах із Заходом — позаду.

А що ви скажете про кошти, які Росія витратила на війну в Сирії та інші військові кампанії? Наскільки це важко для економіки?

Вони не є критично важливими з макроекономічної точки зору. До речі, через ізоляцію від зовнішнього ринку та низьких темпів росту, через брак структурних реформ Росія скоротила не лише пенсії, а й військові витрати. Але сьогодні РФ усе ж може дозволити собі обмежені військові операції.

Головний економіст Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) Сергій Гурієв Фото: Микола Дондюк/Громадське

Як ви оцінюєте реформи в Україні? Сьогоднішня дискусія коливається між формулюваннями «все пропало» та «все надто повільно». Але, якщо послухати західних економістів, вони визнають, що країна точно не на межі катастрофи.

Це так. Крім того, цьогоріч сталася важлива подія — українська влада змогла вийти на ринок облігацій. Це важливий сигнал, що ринок може давати позики.

Що це означає?

Ринок уважає, що українська влада платоспроможна. Поза тим ціла низка проведених реформ заклала основу для майбутнього зростання. Зокрема, це й закриття банків із сумнівною якістю активів, включно з найкрупніший банком.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Позика на $3 мільярди: чому Україна повертається на ринок облігацій

Це й боротьба з інфляцією, скорочення бюджетного дефіциту, підвищення якості економічних інститутів та корпоративного управління, прозорість закупок, а також деякі суттєві (хоч і недостатні) заходи по боротьбі з корупцією.

На все це звертають увагу інвестори. Безумовно, потрібні подальші реформи, як-от земельна, пенсійна реформа. Нарешті, приватизація. Вони необхідні для економічного зростання зараз і платоспроможності держави в майбутньому. Своєю чергою, це відображається на довірі інвесторів до української економіки.

Говорячи про реформи в Україні, згадують досвід Польщі, Чехії, Словаччини. Але це були 90-ті. До кінця незрозуміло, наскільки цей досвід прийнятний нині, які уроки можуть бути корисними. Лєшек Бальцерович може бути радником українського уряду, але чи це спрацює? У чому ключова різниця між реформою в олігархічній країні та постсоціалістичній?

Як головний економіст ЄБРР, я маю відповідати на загальні питання. І загальний урок такий: ринки, конкуренція, приватна власність — це добре. Корупція, олігархи — погано. Красти та брехати — погано. Конкурувати, експортувати та інвестувати — добре. Це все речі, які справді спрацювали, причому в різних країнах.

Усі перераховані вище держави мали спільний вектор напрямку. І навіть Україна сьогодні має такий само вектор — вона прагне в Європу. Часто кажуть, що, мовляв, досі нема чіткої дорожньої карти. Але так само не всі країни Східної Європи цю карту мали на початку 1990-х.

7 липня в Лондоні на конференції про реформи в Україні, організованій міністром закордонних справ Великої Британії Борісом Джонсоном, дехто з міністрів балтійських країн казав українському прем’єру Володимирові Гройсману: у 90-ті роки їм теж казали, що ніхто на них не чекає в НАТО та Європі.

Але якщо ви провадитимете реформи, боротиметеся з корупцією, будуватимете конкурентоспроможну економіку, відкриються можливості, про які ви досі й не мріяли. Так було в балтійських країнах, так може статися й в інших.

Головний економіст Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) Сергій Гурієв Фото: Микола Дондюк/Громадське

Водночас рівень прямих іноземних інвестицій дуже низький. Що стане знаком для іноземних інвесторів, що до країни можна приходити?

Це дійсно судова й земельна реформи. Земля — важливий актив, який можна закладати у фінансових інститутах, це також — об’єкт інвестицій.

Це, безумовно, приватизація.

Крім того, інвестори починають непокоїтися щодо політичної нестабільності. Не всі можуть передбачити результат виборів 2019 року, не всі розуміють, наскільки відданою реформам буде наступна влада. Але загалом інвестори підтримують обраний вектор.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Ми не хочемо створювати надтягар, але повертати борги доведеться» — голова місії МВФ в Україні

Облігації — це не прямі іноземні інвестиції. Менше з тим, той факт, що вдалося розмістити облігації у країні, яка зовсім недавно вимушена була реструктуризувати суверенний борг, сигналізує, що інвестори починають вірити українській владі.

В Європейського Банку Реконструкції та Розвитку були свої побоювання щодо приватизації в Україні. На які ризики на даному етапі розвитку економіки варто зважати?

Ми б хотіли бачити початок приватизації. Наші колеги в українській владі кажуть, що процес скоро почнеться. Мені здається, що ключове завдання зараз — зробити так, щоби приватизація була відкритою, чесною та конкурентною.

Лише така приватизація не призведе до дискредитації самої ідеї. Вона має провокувати довіру до прав приватної власності. Нечесна та непрозора приватизація підриває довіру та інвестиційний клімат у країні.

/переклад Ольга Кучмагра

Підписуйтесь на наш канал у Telegram