ENRU

Валютна свобода чи офшор: як Україні не стати криївкою для «чорних кас»

95c55c7087901d536
Нацбанк пропонує скасувати валютні обмеження, але тільки після зміни податкового законодавства Фото: EPA/REHAN KHAN

Великі транснаціональні компанії люблять офшори. Заможні люди в усьому світі люблять офшори. Офшори роками допомагали і тим і іншим ховати статки від прискіпливого ока податкових органів.

Україна не виняток —  лише під час найгучнішого витоку даних про клієнтів тільки однієї кіпрської компанії торік виявилося 496 офшорних компаній, заснованих податковими резидентами України. За даними дослідження Інституту соціальної та економічної трансформації, через офшорні схеми відбуваються найбільші втрати державного бюджету — від 50 до 65 млрд гривень на рік. Через це бюджет недоотримує суми вп’ятеро більші, ніж від махінацій з ПДВ.

Організація економічного співробітництва і розвитку з 2012 року об'єднує близько ста країн у боротьбі з ухиленням від податків, а відтак світ почав змінюватися. Але тільки не Україна.

Як лібералізувати валютні операції в Україні так, щоб не стати офшором — в матеріалі Громадського

У липні Нацбанк представив проект закону про валюту, який має замінити застарілий Декрет про валютне регулювання 1993 року і скасувати валютні обмеження, прописані в інших законах.

Законопроект обіцяє справжню свободу — дозволить українським фізичним і юридичним особам самостійно розпоряджатися валютою, що їм належить, і не питати на це дозволу в Нацбанку. Можна відкривати рахунки за кордоном, переводити гроші кому і куди завгодно, інвестувати в іноземні компанії. Для підприємств — ніякого обов'язкового продажу валютної виручки. Дивіденди іноземним інвесторам — хочеш плати, хочеш не плати. Розпоряджайся зовнішньоекономічними контрактами на власний розсуд.

З нагоди публікації тексту законопроекту Нацбанк випустив прес-реліз, утім, лише його третина присвячена, власне, майбутній валютній лібералізації. Решта — опис причин, чому законопроект не можна ухвалювати найближчим часом. Якщо коротко — скасовувати жорстке валютне регулювання можна лише тоді, коли впровадять податкове, а для цього потрібно змінити чинне законодавство.

Український бізнес, а також базовані в Україні іноземні компанії, довгі роки нарікають на НБУ за неринковість і радянський дух Декрету. Публікацією проекту Нацбанк прагнув показати, що насправді він — за валютну лібералізацію, а тиснути потрібно не на НБУ, а на комітет Верховної Ради з питань податкової політики. Саме він «потопив» законопроект, що дозволяв би перекласти стеження за рухами капіталів українців із НБУ на Фіскальну службу.

Як «Закон про валюту» залежить від податкового контролю?

Можливо, ніяк, і Нацбанк навмисне вибрав нездійсненну умову, аби залишити контроль за собою?

На користь цього свідчать дії самого НБУ, який потроху пом’якшує валютні обмеження без усіляких додаткових законів. Проте ці пом’якшення поки що не дозволяють валюті вільно рухатись не те що за кордон, а навіть всередині країни.

Та логіка у вимогах НБУ є.

Мета валютного регулювання — не дозволити в жодній формі вивести з країни валюту, і відібрати її, щойно вона зайшла. Але робиться це незграбно, тому заважає не лише тим, хто намагається ховати гроші в офшорах, а й тим, хто чесно торгує з іншими країнами, та пересічним громадянам, які не можуть, приміром, оплатити навчання за кордоном.

Неможливість виводити валюту призвела до того, що її перестали заводити. Відтак експортери створюють проміжні компанії за кордоном, і велика частина валютного доходу осідає за межами України.

Що стосується громадян-фізосіб, хоч валютну ліцензію мають лише 65 з усієї України, витік Panama Papers засвідчив, що відкривати рахунки в офшорах можна і без ліцензії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Жити по-офшорному

Що пропонує Нацбанк

Головне: доходи від діяльності іноземних офшорних компаній повинні оподатковуватись податком з доходів фізосіб безпосередньо на рівні українських фізосіб, що дуже болісно для них.

«Законопроект НБУ важливий, але прив'язка до нього тільки затримає прихід західного капіталу в країну, вона ніяк не допоможе зупинити відтік — як ми бачимо, всі хто хотів вивести гроші з країни, давно це зробили. Чесно, я не знаю навіщо вони прив'язують ці речі, окрім як бажанням довше відкласти вільний рух капіталу в країні це не пояснити», — вважає екс-голова Нацдепозитарію Роман Сульжик.

Те, що пропонує НБУ, — це план Організації економічного співробітництва з протидії розмивання бази податку на прибуток (BEPS). З 1 січня 2017 року Україна взяла на себе зобов’язання імплементувати так званий Мінімальний стандарт плану дій BEPS. Але мінімальний стандарт — лише частина плану, що включає 13 кроків, у тому числі — декларування фізособами своїх іноземних компаній.

Наразі, щоби запобігти відтоку капіталу, йому просто перекривають кордон. Але щойно його вдалося перетнути — кошти потрапляють у темряву, де їх уже не бачать ні НБУ, ні податківці. План BEPS укупі з новим законом про валюту означають, що кордон відкриють, але контролюючі органи зможуть бачити — хто, куди і навіщо виводить гроші. А відтак — обкладати податками громадян, яким належить валюта.

Міжнародний обмін податковою інформацією

Один із головних інструментів контролю сплати податків і запобігання відтоку капіталу — це обмін податковою і фінансовою інформацією між країнами.

Існує кілька способів: обмін за запитом, автоматичний обмін, а також спонтанний (коли країна А вирішує розповісти країні Б, чим на території країни А займаються податкові резиденти країни Б). В Україні працює лише перший спосіб.

Попри те, що обмін за запитом у нас використовується досить давно, він уповні так і не імплементований. У Фіскальної служби немає доступу до інформації банків, у банків — немає податкової інформації навіть усередині країни.

«Улітку 2016 року Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) провела перший раунд перевірки виконання цього стандарту. Серед ключових зауважень — відсутність у податкових органів доступу до банківської інформації, а також питання розкриття бенефіціарних власників. Є інші зауваження, які потрібно усунути до наступного раунду, у четвертому кварталі 2018 року», — розповідає Олена Макеєва, радник міністра фінансів.

Торік відділ податкового співробітництва управління міжнародних зв'язків ДФС, який нараховує усього 4 працівника, обробив лише півтори тисячі документів (вхідні та вихідні запити, а також відповіді на них).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Мертві, живі, ненароджені: Що буде з державними підприємствами

Але, підписавши Меморандум, Україна пообіцяла перейти на автоматичний обмін, який передбачає систематичне надання інформації країні про її резидентів. Як пояснює Олена Макеєва, для цього необхідно приєднатися до багатосторонньої угоди, яку підписала 101 країна — з кожною з них має бути украдений окремий договір. Але є й чимало інших вимог до законодавства та програмного забезпечення, за виконання яких ніхто наразі навіть не брався.

Та навіть, якщо Україна налогодить автоматичний обімн, то механізмів використання цієї інформації немає. Якщо контролюючі органи дізнаються, де в українців неоподатковані або невраховані гроші, це хіба що задовольнить їхню цікавість, утім, податки донарахувати не дозволить.

Саме тому одна з умов Нацбанку для валютної лібералізації — ухвалення закону про Контрольовані іноземні компанії (КІК). У країнах ОЕСР цей закон позбавляє сенсу володіння офшорними компаніями, позаяк змушує розкривати інформацію про наявність таких компаній і платити податки з їхнього прибутку.

Боротьба з офшорами, як світовий тренд

В останні роки ОЕСР докладає чимало зусиль для того, щоб розвалити існуючу систему офшорів і змусити транскордонні корпорації платити податки на прибуток саме в тих країнах, де він генерується.

Під тиском організації до багатосторонньої угоди про автоматичний обмін приєдналися такі «класичні» офшори, як Британські Віргінські острови, Сейшели, Кайманові острови, Беліз тощо. Крім того, Віргінські острови, популярні серед наших співгромадян, уже опублікували перелік країн, з якими домовилися співпрацювати і планують відкрити реєстр бенефіціарів зареєстрованих там компаній.

Та Україна стоїть осторонь від процесів деофшоризації, які відбуваються у світі.

«Конкретних кроків практично не зроблено. Щодо контрольованиз іноземних компаній торік був розроблений законопроект, але наразі так і не зрушив із місця. Обмін інформацією практично стоїть — немає кому займатися. Зараз пріоритет — FATCA (зобов'язання України зі збору та передачі інформації про громадян США американським податківцям, працює в односторонньому порядку — ред.)», — нарікає Микола Мішин, глава відділу контролю трансфертного ціноутворення ДФС.

Офшор «Україна»

Якщо Україна поки не приваблива, як юрисдикція з низькими ставками корпоративних податків (хоча податок на прибуток планують змінити), то як місце, де можна заховати капітали, вона вже стає цікавою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Продаж землі та вимоги МВФ: як провести реформу і не піймати облизня

Для порівняння, Кіпр, який досі називають офшором, насправді входить до складу ЄС, підпорядковується регулюванню Єврокомісії, підписав багатосторонню угоду про співробітництво ще у 2014 році, у його списку автоматичного обміну 49 країн. З великою кількістю інших країн (включно з Україною), діють договори про уникнення подвійного оподаткування.

Наразі внаслідок відставання України від глобального антиофшорного тренду відбувається два симетричні процеси.

По-перше, громадянам України і компаніям, які їм належать, банки Євросоюзу відмовляють у відкритті рахунків, адже перевірити походження коштів на них неможливо. Україна поряд із Сирією — у списку «найризикованіших» юрисдикцій.

З іншого боку, Максим Лавринович, син нещодавно звинуваченого в захопленні влади екс-міністра, розповів Громадьскому, що деякі західні клієнти його юридичної компанії взялися за отримання податкового резидентсва України: «Це люди, які вже знають, що таке Україна — або народилися тут, або працюють в українських компаніях. Вони мають право на податкове резидентство, отримати його досить просто: подають у ДФС стандартну заяву, отримують сертифікат і більше ні перед ким не звітують», — розповідає юрист.

Досвід Росії

У сусідній Росії закон про контрольовані іноземні компанії ухвалили у 2015, а також прогресують у налагодженні автоматичного обмін. Після чого там почалася «міграція мільйонерів», адже єдиним способом уникнути донарахування податків на батьківщині стала зміна податкового резидентства. У 2016-му міжнародний брокер нерухомості Tranio і британська Adam Smith Conferences провели опитування 50 банкірів, які працюють із власниками великих капіталів, та з'ясували, що більшість клієнтів відмовилися від рахунків за кордоном. Водночас ті, які не закривають рахунки, зазвичай стають податковими резидентами інших країн (майже половина), змінюють бенефіціарів своїх активів (24%) або зовсім нічого не роблять (22%).

Чи то через закон про КІК, чи то через покращення інвестиційного клімату, відтік капіталу з РФ в перший рік дії закону (2015) порівняно з попереднім роком зменшився майже втричі.

Зміна податкового «громадянства» не надто складне завдання для бізнесмена. Однак для політика — це величезний репутаційний та юридичний ризик.

Як відзначають експерти, в України та Росії різні цілі: у РФ обов'язкове декларування КІК — інструмент контролю за наближеними до влади громадянами та бізнесом, в Україні — елемент євроінтеграції і залучення коштів до бюджету. І рішення про зміни в нашому випадку ухвалюватиме не одна людина, а парламент, де наразі достатньо людей, яким не байдуже офшорне планування.

Утім, податкові консультанти та юристи розповідають, що українські клієнти починають масово відбілювати доходи та виходять з офшорів — отже, частина заможних громадян уже готується до законодавчих змін.

«Питання прозорості бізнесу і доходів особливо актуальне останні декілька років. Хайп (як зараз говорять) час від часу загострюється на фоні резонансних інфоприводів — від панамагейту до якогось внутрішньоукраїнського скандалу. Конкретних законопроектів із перспективами голосування на цій сесії немає. Розмови є. Ініціативи, заяви [голови податкового комітету Ради Ніни] Южаніної та інших, без конкретики. А клієнти дійсно зважають на прозорість», — розповідає Громадському Володимир Ігонін, радник ЮФ VKP.

Сама Ніна Южаніна переконана, що реалізувати великі антиофшорні плани Україна зможе у визначений термін — до кінця 2019 року.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram