Мама Інни Волкової дивиться на слайд-шоу із фото доньки під час заходу, присвяченого пам'яті дівчини, яка померла 20 жовтня від наслідків коронавірусної інфекції, Київ, 23 жовтня 2020 року.
Фото:

Олександр Хоменко/hromadske

У групах ризику COVID-19 перебувають переважо люди похилого віку та ті, що мають серйозні захворювання. Багато хто намагається себе заспокоювати цим. Мовляв, коронавірус не такий вже й страшний. Але іноді хвороба забирає і молодих і, на перший погляд, здорових. 

Так, 16 жовтня помер хворий на ковід відомий 35-річний блогер Дмитро Стужук. Як розповіла його колишня дружина і також блогерка Софія Стужук, Дмитро мав проблеми з серцево-судинною системою, тому його серце не витримало хвороби. 17 жовтня на Івано-Франківщині помер 8-річний хлопчик. Лікарі розповіли ВВС, що в дитини було багато супутніх захворювань та проблеми з дихальними шляхами, тож коли він захворів на COVID-19, пневмонія розвинулася блискавично. 

А 20 жовтня від ковіду померла 21-річна Інна Волкова. Її історія вирізняється і шокує тим, що до коронавірусу, всі вважали її абсолютно здоровою. 

У той день, 3 жовтня, сусідка Інни по квартирі випадково прийшла додому раніше, ніж мала б. Почувши якісь звуки з Інниної кімнати, зайшла і побачила дівчину на підлозі. 

«У неї вже частково не працювали кінцівки, вона вже не могла нікому зателефонувати», — переповідає Вероніка Кобзиста, подруга Інни.

Подруга Інни Вероніка Кобзиста протягом кількох тижнів разом із іншими волонтерами допомагала лікарям боротися за її життя. Київ, 23 жовтня 2020 року.
Фото:

Олександр Хоменко/hromadske

Дівчину забрала швидка. Після кількох лікарень її привезли в реанімацію Київської лікарні №9. В Інни паралізувало все тіло нижче шиї. Її підключили до апарату штучної вентиляції. Тест на ковід виявився позитивним, КТ показала двосторонню пневмонію. Згодом діагноз поставив невролог — синдром Гієна-Барре. Це рідкісне аутоімунне захворювання, при якому імунна система людини вражає власні периферичні нерви, що частково паралізує тіло. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, синдрому нерідко передує бактеріальна або вірусна інфекція. Але більшість людей повністю одужує навіть від найважчих випадків.

«Припущення близьких та рідних — Інна десь підхопила COVID-19, він викликав у неї аутоімунне захворювання, а оскільки імунітет відмовив, так швидко розвинулася пневмонія і так швидко погіршився стан», — пояснює Вероніка. 

На жодні симптоми коронавірусу до цього Інна не скаржилась, про синдром теж ніхто не знав — він став несподіванкою і для друзів, і для родини. Раніше дівчина двічі хворіла на пневмонії — в дитинстві і три роки тому, проте жодних хронічних захворювань не мала.

Стіл, на якому стоїть урна із прахом Інни Волкової, портрет дівчини, квіти і свічки, запалені друзями, Київ, 23 жовтня 2020 року.
Фото:

Олександр Хоменко/hromadske

Перші кілька днів Інна була у свідомості — навіть реагувала на запитання, кліпаючи очима. Для лікування синдрому Гієна-Барре лікарі призначили їй генерик, тобто легальний аналог імуноглобуліну — Біовен 10%. Проте в лікарні його не було, треба було придбати самим. Ціна флакону — від 4 тисяч гривень. Інні прокололи близько 32 флаконів, розповідає Вероніка. Оскільки родина Інни не могла покрити такі витрати самостійно, друзі дівчини збирали кошти через соцмережі. 

«Люди з синдромом Гієна-Барре повністю приходять до норми протягом 2-4 місяців, — каже Вероніка, — але оскільки була пневмонія... Лікарі сказали, що зазвичай пацієнти з такими показниками не проживають більше 2-3 днів. Інна трималася два тижні».

Після першого тижня лікування Інні зробили трахеотомію і вставили трубку з киснем прямо в трахею. 17 жовтня рідним та близьким повідомили, що вона вийшла з коми, реагувала очами на світло. Проте за два дні в неї почав стрибати тиск, і вранці 20 жовтня через набряк головного мозку її серце зупинилося. 

Інні виповнився 21 рік у червні. Вона переїхала до Києва з Запоріжжя. Цікавилася мовами, вивчала англійську в КНУ імені Тараса Шевченка. Очолювала освітній напрямок у Фундації регіональних ініціатив, багато волонтерила, організовувала наметові кемпи та інші заходи для молоді, займалась київським Молодіжним центром громадянської освіти. 23 жовтня в цьому центрі друзі з Інною прощалися. 

На стінах — сповнені посмішок фото з різних подій та подорожей, на столах — солодощі та чай, фоном — плейлист, який Інна збирала на якусь вечірку. І в кутку — стіл зі свічками, Інниним портретом та урною з прахом. У довідці про смерть, за словами Вероніки, ані слова про синдром Гієна-Барре, офіційна причина — коронавірус. Тому тіло дівчини підлягало кремації. Зробити день пам’яті саме в такому, не траурному форматі друзів Інни попросила її мама. Вона сідає перед проектором і мовчки дивиться на Іннині фотографії. 

«Мене іноді запитують: як ви тримаєтеся? — каже Вероніка. Вона всюди супроводжує маму Інни. — Я не знаю, я не знаю. Напевно, через тиждень вам скажу. Мене ще розмаже. І маму. Так, вона тримається. Механічно виконує якісь задачі. І хоче, щоб це прощання було таким добрим і світлим, якою була Інна. Знаєте, бувають люди, яким в очі дивишся і, здається, що вони не вміють брехати. Інна була такою людиною. Вона справді всім допомагала, і це не просто слова, які говорять в пам'ять про померлого»

Подруга Інни Ольга Антонова активовує слайд-шоу із фотографіями Інни для показу через проєктор, Київ, 23 жовтня 2020 року.
Фото:

Олександр Хоменко/hromadske

Ольга Антонова, інша подруга Інни, згадує, що близько місяця тому вони удвох розмовляли про те, куди б хотіли поїхати після карантину, коли відкриють кордони. 

«Точно не пам’ятаю, куди вона хотіла поїхати, — каже Ольга. — Я перерахувала країн 20, вона країн 20. Ми просто називали місця, які хотіли б колись відвідати…» 

Станом на 28 жовтня, в Україні виявили 363 075 випадків інфікування коронавірусною інфекцією COVID-19. 6 755 людей — померли від ускладнень. Вероніка каже, що червоні циферки на сторінці МОЗу з кількістю інфікованих, звісно, жахають, проте через суху статистику важко усвідомити, що насправді відбувається.

Зала Центру громадянської освіти, де відбувся захід пам'яті Інни, Київ, 23 жовтня 2020 року.
Фото:

Олександр Хоменко/hromadske

«Крім нашої особистої трагедії, це ще й історія про те, що від нас пішла 21-річна дівчинка, яка була абсолютно здоровою. Ніхто не знає, що може спровокувати COVID-19, тому так важливо бути в масках, — каже Вероніка. — Ну і мій особистий досвід перебування протягом цих кількох тижнів в реанімації, коли ми передавали препарати, дізнавалися про стан, — ну це моторошно. Напевно, я всім невіруючим у коронавірус порадила б просто приїхати один раз до тієї ж 9-ї лікарні, побачити чергу зі швидких, побачити кількість людей. А потім приїхати під крематорій і побачити чергу там. Там колосальна кількість людей. Потік один за одним, на церемонію — 10 хвилин»

Згодом рідні та друзі Інни хочуть зробити фонд допомоги хворим на COVID-19.

Поділитись: