«Владі потрібна контрольована ЦВК»: думки експертів про те, чому Зеленський розпускає Центрвиборчком

Члени Центральної виборчої комісії під час засідання за результатами виборів президента України, Київ, 30 квітня 2019 року
Члени Центральної виборчої комісії під час засідання за результатами виборів президента України, Київ, 30 квітня 2019 рокуСиниця Олександр/УНІАН

Чи дотримано букву й дух закону в поданні президента про розпуск Центральної виборчої комісії? Які причини стоять за наміром влади розпустити ЦВК? З такими питаннями hromadske звернулося до експертів з виборчого права Олександра Черненка, Ольги Айвазовської, Андрія Магери.

Як відомо, 10 вересня президент Володимир Зеленський направив парламенту подання про дострокове припинення повноважень ЦВК.

В поданні йдеться, що ЦВК «неодноразово проявляла недостатню виваженість або навіть політичну упередженість», на підтвердження чого наводиться рішення ЦВК про відмову в реєстрації 28 кандидатів у народні депутати.

Також у поданні Зеленський згадує позицію ЦВК щодо 169 округу в Харкові, де комісія не реєструвала кандидатом Олександра Куницького від «Слуги народу», який пізніше виграв вибори у Олександра Грановського.

Також причиною для розпуску вказується позиція ЦВК щодо округу 198, де суд скасував реєстрацію ЦВК народним депутатом самовисуванця Сергія Рудика.

Президент назвав «надзвичайно дивними та непослідовними» дії ЦВК в одномандатному виборчому окрузі №198, де результати виборів досі не встановлено.

Подання президента, його законність і його наслідки коментують експерти.

Оновлено 13.09.2019: 13 вересня Верховна Рада звільнила весь склад Центральної виборчої комісії. «За» проголосували 341 депутат. Цей склад Центрвиборчкому пропрацював один рік замість семи.

***

Олександр Черненко, депутат 8-го скликання від Блоку Петра Порошенка, політолог, експерт з питань виборчого законодавства:

Виходячи з букви закону, в президента є право за наявності вагомих підстав звернутися до парламенту щодо дострокового припинення повноважень членів ЦВК, проте що таке вагомі підстави — закон не каже.

На мою думку, причини, які президент вказав у своєму поданні, не є вагомими, а головне — вони точно не порушили виборчих прав громадян: ЦВК провело дві виборчі кампанії, які були високо оцінені міжнародними спостерігачами.

В президентській кампанії переміг опозиційний кандидат, в парламентській кампанії перемогла партія, яка раніше не була представлена в парламенті — тобто говорити про заангажованість ЦВК попередньою владою не випадає.

Є окремі рішення, до яких апелює президент в своєму поданні, зокрема, що ЦВК не виконало деякі рішення судів. Але при цьому президент замовчує, що були взаємовиключні судові рішення з одного питання, і, скажімо, виконавши одне судове рішення, ЦВК автоматично не могла б виконати інше. Такою, наприклад, була ситуація з 198-м виборчим округом.

Далі була претензія до ЦВК, що вона не перевірила біографії всіх кандидатів, кандидати внесли недостовірні дані, наприклад, щодо своєї партійності. Але на парламентських виборах було декілька тисяч кандидатів, і перевірити точність всіх біографічних даних за такий короткий термін і з таким ресурсом ЦВК фізично не могла. Цю норма треба прибирати з закону, розуміючи, що вона не реалістична для виконання.

Ці звинувачення є несуттєвими й висмоктаними з пальця, фактично це формальний привід, за яким ховаються інші причини. А саме: нова владна команда максимально концентрує владу у своїх руках, і орган, який проявив під час виборчої кампанії фаховість і рівновіддаленість від усіх політичних сил, навіть тих політичних сил, які делегували багатьох членів до ЦВК, її не влаштовує.

Чому? По-перше, попереду чергова або, найімовірніше, позачергова кампанія в місцеві ради. Хоча ЦВК має обмежений інструментарій впливу на місцеві вибори, але, як мінімум, ЦВК формує обласні, міські, територіальні комісії, ЦВК розглядає скарги, ЦВК тлумачить закон в тих питаннях, де закон не дає чіткої відповіді.

По-друге, нас семимильними кроками готують до імплементації Мінських угод, але не в тому порядку, в якому вони передбачають, що спершу звільнення наших територій, а потім вибори, а найімовірніше в тому порядку, в якому нам диктує це Росія: спершу вибори, а потім — звільнення територій та вивід військ.

Але якщо проводити їх згідно стандартів ОБСЄ, то поки там будуть збройні формування, поки там не буде відновлено реєстр виборців, вибори проводити не можна. І будь-який фахівець вам це скаже.

Але, схоже, владі потрібна ЦВК, яка не буде ставити зайвих питань.

І третє. Останнім часом від представників влади чути про всеукраїнський референдум. Хоч закону «Про референдум» ще немає, разом з тим очевидно, що цей закон буде прийнятий, і всі незручні питання, які би могли викликати невдоволення, влада протягуватиме через референдуми. Тож на нову ЦВК буде покладена серйозна роль — це, власне, організація референдумів, які би легітимізували доволі суперечливі рішення нової влади.

Завважте, що для розпуску ЦВК потрібно 300 голосів, а для призначення — 226. Тобто для призначення ЦВК «Слузі народу» вистачає власних депутатів, а от для розпуску — ні.

Тому ми бачимо торги в найкращих традиціях української візантійської політики.

Є лише два фракції — це «Європейська солідарність» і «Голос», які заявили, що вони за будь-яких умов не будуть підтримувати розпуск ЦВК, оскільки це не демократично і є шляхом до узурпації влади.

Всі інші фракції готові дати свої голоси, але хочуть за це урвати якомога більше місць у новому складі ЦВК. Плюс хочуть гарантії, щоб не було кидка. Тому бліц-крига не вийшло — сьогодні за відставку ЦВК не голосували, торги продовжуються.

***

Ольга Айвазовська, голова правління Громадянської мережі «Опора»:

На нашу думку, норма закону про ЦВК, основна ст. 31-1 прописана таким чином, що президент за будь-яких мотивів у разі наявності 300 голосів в пленарній залі поточного скликання Верховної Ради може скасувати повноваження всього складу ЦВК. Тому це подання є законним, вмотивованим, але недостатньо обґрунтованим.

З точки зору викладених аргументів, а ми проаналізували їх на відповідність рішень судів та попередніх практик, ми не можемо стверджувати, що є обґрунтовані підстави для того, щоб відправляти весь склад ЦВК у відставку.

Особисто я не прив’язую такі дії до найближчих місцевих виборів, тому що це не той рівень, коли роль ЦВК є надзвичайно серйозною. Потрібно говорити про цикл різних виборів, дочасних і чергових, як і про проведення референдумів.

Ми не знаємо, яка політична конфігурація чи потенційні домовленості між фракціями і групами можуть виникнути в майбутньому. Тому, очевидно, перезавантаження відбувається зараз, коли потенціал зібрати 300 голосів є.

***

Андрій Магера, юрист, екс-заступник голови ЦВК:

Якщо говорити про підстави для дострокового припинення повноважень всього складу ЦВК, то, фактичні підстави виписані в законі про ЦВК. Закон говорить лише те, що подання має бути вмотивованим. Як би ми не ставилися до тих фактів, які викладено в поданні президента, очевидно, якась мотивація там є. Хтось з нею погоджується, хтось ні — це вже інше питання.

Щодо правових підстав. Згідно з Конституцією, статтею 85, ВР України за поданням президента України призначає членів ЦВК на посади і звільняє членів ЦВК з посад.

Я до чого веду: згідно з Конституцією парламент призначає посадових осіб і звільняє посадових осіб державного органу, а не припиняє повноваження складу органу державної влади як такого, так як це зазначено в законі про ЦВК. Тому з точки зору конституційності і норми закону про ЦВК, принаймні в мене є до неї запитання.

Але заради справедливості треба відзначити, що ця норма застосовувалася вже в Україні в 2007 році, коли, ви пригадуєте, було дострокове припинення повноважень усього складу комісії і призначено нових членів ЦВК.

Якщо аналізувати діяльність чинного складу ЦВК за 2019 рік, то ми можемо говорити про президентські вибори, які, на мою думку, були організовані і проведені в якнайкращий спосіб. Нарікань на роботу ЦВК взагалі немає.

Що стосується парламентських виборів, то, як і президентські вибори, вони отримали високу оцінку з боку міжнародних спостерігачів, які ретельно вивчали ситуацію.

Разом з тим я хотів би відзначити, що справді в цієї комісії були окремі помилки. Це, зокрема, стосується округу № 169 в Харківській області, так званий округ Куницького-Грановського, де ЦВК ухвалила помилкове рішення. Але тут же ж теж питання: наскільки ситуація в цьому окрузі плюс округ № 198, де досі йде судова тяганина, наскільки ці два факти можна ставити в основу потенційного рішення парламенту про дострокове припинення повноважень усього складу комісії? Чи можна говорити тут про заангажованість складу ЦВК? Як на мене, тут щонайменше є запитання.

Важливо розуміти, що ЦВК — це орган, який за своїм статусом повинен бути незалежним, неупередженим, неконтрольованим жодною з політичних сил, жодним із вищих органів влади. Це орган, який не є підконтрольним ні ВР, ні Президенту, і він повинен залишатися таким.

Тому намагання кожен раз сформувати ЦВК під певну владу за результатами окремо взятих виборів — як на мене, це далеко не позитивний сигнал ні українському суспільству, ні міжнародному співтовариству.