З початку окупації Донбасу Україна втратила значну частину промисловості. У 2013 році підприємства регіону продукували близько 15% ВВП країни або 240 мільярдів гривень на рік. Що економіка країни втратила від окупації цієї території та скільки коштуватиме відновити Донбас?

Втрата потужності

У 2014-му банківська система зазнає збитків у 53 мільярди гривень. Крім того, люди забирають з банків майже 60 мільярдів гривень (13,7% від загальної суми вкладів країни). Об’єми валютних вкладів скорочуються більш ніж на третину до 19,4 мільярда гривень. Долар дорожчає спершу вдвічі — до майже 16 гривень, а згодом сягає 22 грн.

Номінальний ВВП впав у 2014-2015 році і не відновився повною мірою і досі.

Фото:

Дані Світового банку

Перш за все, підрахувати, скільки точно Україна втратила разом з окупацією, неможливо. Щоб оцінити реальні втрати, замало визначити вартість активів у регіоні та обсяги продукції, що там вироблялася. Але представниця президента у Раді, депутатка Ірина Луценко заявляла, що збитки від окупації сягають понад 50 мільярдів доларів.

Сталеві гіганти регіону

На долю Луганської та Донецької областей припадала чверть українського експорту (17 мільярдів доларів на рік). Лише металургійних підприємств на Донбасі нараховувалося понад 80, а продукцію з них постачали у 50 країн світу. Завдяки цьому Україна до війни тримала десяте місце у світовому рейтингу з виплавки сталі.

Наприклад, дохід лише Єнакіївського металургійного заводу, який належить холдингу «Метінвест» Ріната Ахметова, у 2013 році склав понад 12 мільярдів гривень. З них — понад 300 мільйонів підприємство сплатило до бюджету України.

Але у 2014 році виплавка сталі в Україні впала до рекордно низьких показників.

Частина металургійних заводів, зокрема Єнакіївський, Алчевський та Донецьксталь, залишилися на окупованій території та тимчасово зупинилися. Але ще три роки після початку війни вони платили податки до бюджету України. Холдинг «Метінвест», наприклад, звітував, що у 2017-му з виробництв на непідконтрольній території до України надійшло понад мільярд гривень податків.

«Республіки» це не влаштовувало. У лютому 2017 року парламент «ЛНР» постановив, що весь український бізнес має зареєструватися у «податковій системі «ЛНР». В іншому випадку підприємства мали б бути націоналізовані. Паралельно з цим рішенням в Україні у березні 2017 року з ініціативи депутата ВР Семена Семенченка почалася економічна блокада окупованого Донбасу.

Події на території «ЛНР» і «ДНР» вплинули й на роботу інших підприємств галузі. Найбільші залізничні шляхи опинилися під контролем так званого «міністерства транспорту ДНР», теракти зруйнували десятки мостів та роз’їздів, що перекрило шляхи перевезення вантажу. Через це майже вдвічі скоротилися обсяги виробництва на Дніпровському металургійному комбінаті ім. Дзержинського, Маріупольському металургійному комбінаті ім. Ілліча та «Азовсталі».

Фото:

*Дані WorldSteel Association

Перепродаж вугілля Україні

У 2013 році видобуток вугілля в Україні сягнув майже 84 мільйони тонн, і майже 75% з них припадало на Донбас. З початком війни ⅔ шахт залишилися на окупованій території. Діяльність вугільних підприємств частково зупинилася. Видобуток вугілля в Україні вже у 2015 році зменшився майже вдвічі.

Фото:

*Дані Міненерговугілля

В перші роки окупації шахти ще постачали вугілля на територію України. Лише у 2017-му ДТЕК заявив, що зупинив роботу своїх шахт на непідконтрольній території через пошкодження транспортної інфраструктури та воєнні дії.

Війна заблокувала повноцінну роботу портів у Маріуполі, а також Донецької залізниці. Зупинилося відвантаження сировини з понад 50 вугільних вантажних станцій. З серпня 2014 року підприємства тільки через це втрачали півмільярда гривень щомісяця.

За підрахунками ООН, у 2014 році інфраструктура Донецької та Луганської областей зазнала збитків у 440 мільйонів доларів, а загальні збитки промисловості регіону у 2014 році склали 26 млрд гривень.

Однією з найбільш відчутних проблем для економіки України стала втрата підприємств, які видобували антрацит (різновид вугілля). Саме на ньому працює половина теплоелектростанцій країни. За оцінкою Мінекономвугілля, Україні щороку потрібно не менше 28 тонн вугілля, половина з якого — антрацит.

В уряді вирішили імпортувати паливо з-за кордону та у 2016-му запровадили формулу «Роттердам+». Вартість палива за нею розраховувалася так: «ціна вугілля у портах Амстердам — Роттердам — Антверпен + вартість його доставки в Україну».

У тому ж році ціна теплової електроенергії в Україні зросла вдвічі.

У лютому 2017 року «Роттердам+» звинуватили у тому, що під виглядом імпортного вугілля на ТЕС України постачався антрацит з окупованих територій. За версією Національного антикорупційного бюро, прибуток від схеми розподілився між ДТЕК, Донбасенерго та Центренерго. За підрахунками експертів, за 2,5 роки українці переплатили 35 мільярдів гривень.

Ще одна проблема – так зване перемарковане вугілля із непідконтрольних територій. Експерти кажуть, у «республіках» розвиваються здебільшого підприємства, продукцію яких можна перемаркувати на російську. Наприклад, вугілля з донецьких та луганських шахт можна видати за вугілля з Ростову та через Білорусь продати до Польщі, а потім – назад в Україну.

Так, у 2018 році Білорусь, яка не має покладів кам’яного вугілля, експортувала його в Україну на 50,36 мільйона доларів, що майже у 800 разів більше, ніж у 2017 році. Обсяги експорту антрациту також за рік зросли у 307 разів та склали майже дев’ять мільйонів доларів. Проте міністр енергетики України Ігор Насалик запевнив, що це постачання не з Донбасу.

Релокація в Росію: машинобудування під окупацією

На Донбасі виготовляли трамваї, тепловози, промислову техніку, яку переважно продавали на російський ринок — до 60% українського експорту галузі. Наприклад, на нині окупованій території працював завод Луганськтепловоз. У 2013 році його прибуток склав понад 150 мільйонів гривень, проте вже у 2015 році підприємство закінчило рік із чистим збитком у 260 мільйонів гривень.

З початком війни Донецька обласна військово-цивільна адміністрація повідомляла, що бойовики фурами вивозять з промислових підприємств Донеччини обладнання. У березні 2016 року представник Головного управління розвідки Міноборони Вадим Скібіцький повідомив, що на територію Росії перемістили понад 20 великих підприємств. Серед них — держкомпанія «Топаз», яка виробляла радіотехнічні системи і комплекси, Луганський патронний завод, Харцизький машинобудівний завод тощо.

Економічна блокада: аварійний режим

За підрахунками прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, збитки українського гірничо-металургійного комплексу внаслідок блокади взимку 2016 — 2017 року сягнули приблизно 3,5 мільярда доларів. Було скорочено близько 75 тисяч робочих місць галузі. Аналітики Dragon Capital підрахували, що лише холдинг «Метінвест» Ріната Ахметова щомісяця втрачав від 5 до 10 мільйонів доларів. Так само лише за перший місяць блокади про збитки у 8,4 мільйона гривень звітувала Укрзалізниця.

блокада

Відновлення регіону

За рік до війни держава витратила рекордну суму — 13 мільярдів гривень на підтримку шахтарів, щоб компенсувати різницю між ціною за продаж вугілля та реальною вартістю його видобутку. У 2014-му на цю галузь мали витратити ще 13 мільярдів.

«Зараз Україна не зазнає збитків із дотуванням шахтарів, проте вугільні підприємства на підконтрольній території, беруть щорічно з бюджету ще 2-2,5 мільярди гривень», — говорить головний редактор «Бізнес.Цензор» Сергій Головньов.

Дотації на вугілля — 30% усіх відрахувань з держбюджету в Донецьку та Луганську області. Останні роки перед війною ці регіони отримували, крім того, ще й гроші на проекти державного значення, а також компенсації податку на додану вартість.

Фото:

*Дані Держказначейства, Держстату

Регіон потребував і значних інвестицій в модернізацію підприємств, а частина з них мала власні значні борги. Наприклад, Донецька залізниця була винна 4 мільярди гривень. Ці кошти з початком війни кредитори вимагали від Укрзалізниці, і лише у січні 2019-го Петро Порошенко звільнив УЗ від сплати цих коштів.

Збитковими були й промислові гіганти. У 2013 році збиток Алчевського металургійного комбінату склав майже два мільярди гривень. А у квітні 2016-го він склав вже понад 48 мільярдів гривень. Наприкінці 2017-го корпорація «Індустріальний союз Донбасу», яка контролювала Алчевський МК, заявила про втрату управління над активом.

За даними Донецької обласної державної адміністрації, понад п’ять тисяч підприємств, які працюють у «ДНР» та «ЛНР», перереєструвалися на підконтрольній Україні території. Керівник області Олександр Кіхтенко казав, що у 2014 році з загальної суми сплачених Донецькою областю податків 19 мільярдів гривень (понад 50%) сплатили підприємства, розташовані на території так званої «ДНР». Згідно з даними Державної казначейської служби України, навіть у 2018 році з податків з непідконтрольної території до бюджету надійшло близько семи мільярдів гривень.

Проте, за підрахунками уряду, для реінтеграції регіону та його відновлення потрібно від 10 до 30 мільярдів доларів та 10 років.

Поділитись: