Військові навчання в Ірані, запуск балістичної ракети Zelza, архівне фото 28 червня 2011 року
Фото:

EPA-EFE/STRNGER

Два тижні тому в результаті авіакатастрофи українського літака Boeing 737, що рухався рейсом Тегеран-Київ, загинуло 176 людей, серед них 11 українців. Іран вже заявив, що його збили дві ракети «Тор-М1» російського виробництва. Вони перебували на озброєнні воєнізованого іранського формування «Корпус вартових ісламської революції».  

hromadske поспілкувалося з військовими експертами Сергієм Грабським, Михайлом Жироховим, редактором інтернет-видання «Український мілітарний портал» Михайлом Люксіковим та зібрало інформацію про систему Протиповітряної оборони Ірану.

«Збірна солянка» — так характеризує систему протиповітряної оборони Ірану військовий експерт Сергій Грабський. «Вона поєднує у собі системи протиповітряної оборони, які виготовлялися і в Російській Федерації, і в Китаї. Є на озброєнні системи дуже старі американські, французькі, німецькі, які виготовлялися ще у 1970-х роках».

Його колега Михайло Жирохов пояснює, що після Ісламської революції 1979 року Іран опинився під збройним ембарго. Відтоді вибір закупки нового озброєння в них невеликий. «Вони орієнтуються на Росію та Китай, а також модернізують західні зразки 1979 року — це 40 років тому. Вони дуже застарілі. Найсучасніша система — це «Тор-М1» — 2007 року».

Особливість іранської системи протиповітряної оборони в тому, що вона складається з двох систем: ППО Збройних сил Ірану і аерокосмічних сил «Корпусу вартових ісламської революції» (КВІР).

«Вони діють за певних умов автономно, коли потрібно — вони взаємодіють. Аналогію можна навести на прикладі Другої світової війни, коли у Німеччині був Вермахт і війська СС», — пояснює Сергій Грабський. Однак, невідомо наскільки між ними узгоджена комунікація. «Є дані про те, що у КВІР є своя система, включаючи попередження, радіолокаційні станції, а є окрема армійська система. Є думка і про загальну систему, яка об’єднує і КВІР, і цивільний простір, і армійців», — зазначає Михайло Жирохов.

Російська зенітна ракетна система «Тор-М1» на полігоні у Волгограді, Росія, архівне фото, 1 вересня 1998 року
Фото:

EPA-EFE/STRINGER

Які ж саме види ППО на озброєнні в Ірані? Михайло Люксіков пояснює: від малої дальності типу переносних зенітно-ракетних комплексів радянського чи китайського виробництва, до ракет дальнього радіусу дії. Останні — радянські С-200 та російські С-300 та розробки власного оборонно-промислового комплексу. Одна з нещодавніх — ЗРК Khordad-15, що за заявою іранців може знищувати цілі на відстанях до 75 кілометрів.

«Що ще досить цікаве — вони мають дуже велику насиченість зенітної артилерії. Це є ознакою застарілої системи, тому що зенітна артилерія у ХХI сторіччі виглядає, як архаїка. Але в них повний спектр зенітної артилерії: гармати калібру від 23 до 100 міліметрів. Хоча вони намагаються ці системи удосконалити в єдину систему управління»,  — розповідає Сергій Грабський. 

«Окрім загальнодержавного охоплення силами та засобами підрозділів ППО, в Ірані додатково перекривають особливо важливі об'єкти — державні установи, об'єкти оборонно-промислового комплексу, військові бази тощо. Серед озброєння використовується здебільшого російського виробництва типу ЗРГК «Панцирь-С1», ЗРК «Куб» та «Тор-М1», — говорить Михайло Люксіков. Він додає, що західне озброєння Іран придбав ще у 1960-1970-х, російські «Панцирь-С1», «Тор-М1» та С-300 поставлені впродовж останніх 15 років, а «Куб» — у середині 1990-х.

Ми працюємо кожного дня, аби ви першими дізнавалися про новини в Україні та світі. Фондуйте в нашу діяльність на Спільнокошті, hromadske дійсно потребує вашої підтримки.

У звіті Організації цивільної авіації Ірану йдеться про те, що саме двома ракетами «Тор-М1» збили український Boeing 737, який 8 січня рухався рейсом Тегеран-Київ. «Ракети були випущені військовими "Корпусу вартових ісламської революції" з півночі».

Ракети комплексів малої дальності, до якої відносять і «Тор», призначені уражати повітряні цілі в радіусі близько 12 км та на висотах до 6 км. Їх виробляють тільки в Росії. Ці ракети використовує КВІР. «Ці ракети мають значення, тому що вони — військове ППО. Тобто не об’єктове ППО, яке прикриває стратегічні об’єкти. Ця система призначена для прикриття військ, щоб відбиватися від вертольотів, штурмовиків, які будуть стріляти. Це була остання радянська розробка, ще у 1990-му ця система була секретна», — пояснює Михайло Жирохов. 

Російський самохідний зенітний ракетно-гарматний комплекс «Панцир-С1» на виставці «Технології в машинобудуванні 2012», 27 червня 2012 року
Фото:

Віталій Кузьмін/wikimedia

Як виглядає та функціонує ця ракета? На базі бойової машини зенітного ракетного комплексу «Тор-М1» розміщенні вісім бойових ракет, станція виявлення цілей (СВЦ), станція наведення (СН), дублюючий телевізійно-оптичний візир та низка електронних систем. 

«Весь цей комплект дозволяє працювати ППО автономно, адже він самостійно може здійснювати спостереження за повітряним простором та в разі необхідності здійснити пуск зенітної керованої ракети по цілі, проконтролювавши її політ і влучання», — розповідає Михайло Люксіков. Він погоджується із офіційною версією, наголошуючи на тому, що «Тор-М1» може працювати на висоту до шести кілометрів, а літак набрав — два. «Літак був на висоті, досяжній для цієї системи, сам «Тор-М1» був неподалік та, відповідно, прикривав якийсь з об'єктів у Тегерані. Тому виглядає, як помилка операторів при розпізнаванні». 

Михайло Жирохов ставить під сумнів версію того, що український літак збили саме цією системою. «Технічні дані «Тор-М1», які є у відкритому доступі, говорять про те, що у середній полусфері він працює на 12 кілометрів. Тому або точка, з якої стріляли, знаходилась ближче, або було інше озброєння». Він додає, що кожна зенітна ракета має свій почерк, наприклад, «Бук», яким у 2014-му збили малайзійський боїнг МН-17, вибухає на відстані. «То велика, потужна ракета. А «Тор» не дуже велика за мірками ППО, тому збити великий лайнер двома такими ракетами дуже важко. Військовий літак збити легше, але ж це величезний лайнер, для цього потрібно, щоб ракета потрапила у кабіну літака».

Також експерти наголошують на тому, що наразі іранська сторона не надає важливих частин літака, що могли б прояснити вид озброєння, яким його збили. «Вони показують лише незначні. У Боїнга (йдеться про збитий у 2014 році рейс МН-17 — ред.) — там були великі шматки крила, фюзеляжу, а тут нам іранці не показують», — каже Михайло Жирохов. 

Іран заявив, що чорні скриньки мають залишатися у них. На думку експертів, це може свідчити про те, що іранці приховують якісь обставини. Зрештою їхня поведінка схожа на поведінку Росії під час авіакатастрофи польського ТУ-154 у 2010 році. «Росія досі не повернула чорні скриньки. Їх ніхто не бачив, вони видають якусь дозовану інформацію, але чорні скриньки залишаються у них», — зазначає Михайло Жирохов.

Незалежні завдяки вам

Ми працюємо незалежно від політиків та олігархів. Наша журналістика існує завдяки вам. Ви можете підтримати нас, а ми зможемо продовжити розповідати, що насправді відбувається.

Поділитись: