«Золоті візи» Великої Британії: чому багатим значно легше потрапити на Альбіон

До звичайних аплікантів на візи ставлення міграційних офіцерів нерідко буває зовсім іншим.

«Легше простого». Так імміграційний консультант відповідає на запитання про те, наскільки легко пройти перевірку щодо походження коштів для отримання заможними іноземними клієнтами інвестиційної візи Великої Британії. Він додає, що максимум, що зроблять працівники Home Office, британського аналогу Міністерства внутрішніх справ, це загуглять прізвище клієнта.

Спільне розслідування газети The Sunday Times та телевізійного Каналу 4 привернуло увагу до суперечливої схеми отримання британських віз за інвестиції у британську економіку. Журналісти влаштували низку зустрічей із юристами кількох лондонських фірм і розпитали їх про можливість отримання такої візи людьми, що допомагали відмивати гроші оточенню Путіна чи купували зброю для Китаю.

Відповіді консультантів, знятих прихованою камерою, здивували багатьох.

«Золоті візи» для сірих мігрантів

Інвестиційну, або «золоту» візу може отримати будь-хто, хто вкладе в британську економіку 2 мільйони фунтів. Така віза дає право навчатися та працювати у країні, а через декілька років — подаватись на дозвіл на проживання у країні. При цьому, чим більша сума, тим швидше можна отримати дозвіл на постійне проживання – при вкладенні 10 мільйонів фунтів на нього можна претендувати вже через 2 роки.

Програму запровадили у 2008 році, щоб привабити додаткові кошти у ослаблену фінансовою кризою економіку — очікувалось, що багаті іноземці не лише інвестуватимуть мінімально необхідну суму, а й далі витрачатимуть значні кошти на території країни. «Золоті візи» одразу здобули популярність серед багатих громадян Китаю, Росії, Південної Африки та Пакистану. Для них британська віза слугує запасним аеродромом на випадок проблем у нестабільних країнах проживання — та й просто позбавляє бюрократичних труднощів при оформленні інших видів віз.

Піку популярності програма сягнула у 2014 році, коли візу отримали 1172 людини та ще близько 1500 їхніх близьких родичів. Нею і далі щомісяця користуються десятки осіб.

Проблемою є те, що ці люди отримують візи без достатніх перевірок їхнього минулого та законності інвестованих коштів. Зняті на приховану камеру юристи розповіли, що забезпечили «золоті візи» родичу Каддафі та іншим сумнівним громадянам Таїланду, Єгипту та Анголи.

Ще у 2015 році Transparency International з’ясувало, що близько 3000 осіб, що отримали візи у період з 2008 до 2015 року й інвестували принаймні 3,15 мільярдів фунтів, ймовірно, не проходили жодної перевірки. Home Office припускав, що перевірку влаштовують банки, які допомагали здійснити інвестицію. Банки натомість думали, що перевіркою займатиметься держава. Цілком можливо, що в цей час британська держава мимоволі допомогла «відмити» сотні мільйонів фунтів сумнівного походження.

Під особливий шквал критики програма потрапила після отруєння у березні 2018 року російськими спецслужбовцями колишнього розвідника Скрипаля. Тоді прем’єрка Тереза Мей заявила про потребу перевірки інвестиційних віз, виданих близько 700 росіянам.

У грудні минулого року Home Office навіть оголосив про призупинення програми до випрацювання нових правил. Проте вже через декілька днів під загрозою судового позову з боку імміграційних юристів, що заявили про незаконність такого кроку, програму було відновлено.

Нові правила, оприлюднені у березні 2019 року, вимагають показати походження коштів за період двох попередніх років — а не лише 90 днів, як раніше. Проте Home Office досі не зробив обов’язковим незалежний аудит коштів майбутніх інвесторів.

Як показує розслідування журналістів, нові правила не стають на заваді недобросовісним претендентам на візу та імміграційним консультантам — за словами останніх, якщо якийсь банк і відмовляє у відкритті рахунку, знаходиться інший, що дає згоду.

Повага за гроші: таке різне ставлення до видачі віз

Поблажливе ставлення до багатих іммігрантів контрастує із невиправданою прискіпливістю британських імміграційних служб до звичайних прохачів візи до Великої Британії. Зокрема, The Guardian повідомляє, про все більш непрогнозовані та образливі відмови у видачі візи для науковців.

Наприклад, у квітні команда з шести африканських науковців не змогла відвідати тренінг щодо боротьби з епідемією Еболи, фінансований відомою науковою організацією Wellcome Trust. На Африканський Саміт в Лондонській Школі Економіки через відмови та труднощі в отриманні візи не змогли потрапити 24 з 25 запрошених дослідників з Африки. Заявникам, що для подачі документів на візу долали сотні кілометрів, повідомляли, що «немає доказів, що ви можете отримати користь від поїздки» та «немає впевненості у тому, що ви дійсно науковець».

Таке ставлення не оминає і українців. У своїй статті Катерина Кульчицька з ГО «Європа без бар’єрів» пише, що «Лондон зберігає щодо України непропорційно сувору візову політику, яка створює серйозні труднощі, затримки та зриви поїздок». Редакція «Європейської правди» та ГО «Європа без бар'єрів» наводять низку прикладів.

Одній українці відмовили у навчанні — вже нею оплаченому — на курсі англійської через те, що «якщо ви можете вчитися в Україні, то чому б вам не робити це й надалі, та ще й дешевше?» А юрист та бізнесмен, що планували взяти участь у судовому засіданні в Лондоні, не переконали візового офіцера у тому, що не залишаться в Лондоні як заробітчани.

Тим часом, як пише The Guardian, єдиною вимогою до прохача “золотої візи” стає багатство: «Система припускає, що чим більше у заявника грошей, тим кращим мігрантом він буде — ніколи не пояснюючи, чому саме це має бути так».

«Золоті візи» та паспорти: європейське явище

Лондонські візові консультанти не обмежуються Великою Британією. Люк Гекстер, керівник Knightsbridge Capital Partners, розповів виданню Forbes, що за щорічним ростом фірми на 70% стоїть програма європейських паспортів. За оцінками Transparency International, за останні десять років «золоті візи» та паспорти придбало більше 100 тисяч осіб, що вклали в економіку країн ЄС принаймні 25 мільярдів євро.

 Станом на початок 2019 року громадянство країни ЄС можна було придбати у Болгарії, Мальті та Кіпрі. Громадянство цих країн купили сотні росіян та українців, зокрема на Мальті — принаймні троє росіян із санкційного «Кремлівського списку» США, а на Кіпрі — Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов.

Ще у 20 країнах ЄС діють програми довгострокових віз та дозволів на проживання в обмін на інвестиції. Кожна країна визначає власні вимоги до покупців «золотих віз».

В Італії власником дозволу на проживання став російський пропагандист Володимир Соловйов, який володіє віллою на березі озера Комо. В Угорщині на схемі «золотих віз», ймовірно, заробляли незрозумілі посередники, тоді як держава навпаки втрачала кошти. В тій же Угорщині дозвіл на постійне проживання у 2016 році отримав фінансист сирійського диктатора Башара Асада — у розпал війни у Сирії його заявку обробили за 10 днів.

Схожа програма донедавна діяла навіть у Молдові: після отримання нею безвізового режиму з ЄС за 100 тисяч євро можна було придбати паспорт, що давав можливість пересуватись країнами зони Шенген. У червні молдовський паспорт пропонували як бонус всім, хто купував нерухомість на одному із штучних островів у Дубаї.

Transparency International вважає, що такі схеми «золотих віз» часто непрозорі і не передбачають ретельної перевірки заявників, тому вони шкодять боротьбі проти корупції як в ЄС, так і сусідніх країнах.

За наполяганням Європарламенту на проблему зрештою звернула увагу Європейська Комісія. Підготовлений нею звіт виявив низку недоліків програм «золотих віз» і закликав створити систему обміну інформацією між країнами про претендентів на «золоті візи» та паспорти. До кінця 2019 року повинні з’явитися спільні для всіх членів ЄС правила перевірки аплікантів. Зокрема, єврокомісарка Вера Йоурова заявила, що у майбутньому всі громадяни ЄС повинні мати справжній зв'язок із країною, громадянство якої отримують.

Критики все одно вважають, що Єврокомісія робить недостатньо. За словами Наомі Хірст з антикорупційної організації Global Witness, звіт, підготовка якого зайняла декілька років, так і не вказує, що саме мають змінити держави-члени ЄС.

Втім, «золоті візи» залишаються в центрі уваги антикорупційних організацій. Угорщина вже закрила свою програму, а Болгарія напередодні оприлюднення звіту Єврокомісії заявила про відмову від продажу громадянства.