Військовий обовʼязок. Чи не пора його зробити загальним для всіх

Загроза від «піджаків»

Загальний військовий обовʼязок — це коли армійську підготовку проходять усі громадяни країни незалежно від статі та статусу. Раніше її проходили лише чоловіки під час строкової служби. Однак строкову службу скасували. Тепер впроваджують базову загальновійськову підготовку (БЗВП) — з 18 років, для студентів навчальних закладів. Для чоловіків вона обовʼязкова, для жінок — добровільна. 

«Я думаю, що це буде шкутильгати. Найімовірніше, матеріальної бази у вишах немає, макетів зброї немає, полігонів немає. Можливо, до 1 вересня ситуація зміниться на краще. Цьому могли б зарадити Сили тероборони, але вони всі залучені на фронті. Прикро, якщо курси БЗВП перетворяться на роботу сумнозвісних військових кафедр при вишах, які готували “піджаків”, а не боєздатних військових. Щоб так не трапилося, треба відмовитися від багатьох сумнівних під час війни витрат, приміром, озеленення прифронтових міст, їх доброустрій тощо, і направити гроші строго на військовий вишкіл», — говорить Денис Семирог-Орлик, головний сержант 4 центру рекрутингу Сил тероборони ЗСУ. 

Архітектор за фахом, Денис у 2015 році був записаний військкоматом у так звані загони оборони. Загони існували у вигляді списків військовозобовʼязаних, яким було дано наказ чекати подальших розпоряджень. Чекати Денису довелося до 2019 року: саме тоді він підписав контракт щодо служби в резерві 130 батальйону тероборони Соломʼянського району столиці. Батальйон тільки формувався: командир і начштабу підрозділу були кадровими офіцерами, решта особового складу, такі ж, як і Денис, — резервісти. Бійці батальйону залишалися цивільними людьми, але щосуботи проходили тренування: опановували поводження зі зброєю, системи звʼязку, вивчали такмед і топографію, вчилися тактичної взаємодії в малих групах. Періодично резервісти виїздили на 10-денні військові збори. У такому режимі Денис й інші резервісти батальйону проходили військовий вишкіл до 24 лютого 2022 року. Щоправда, напередодні великої війни вони кілька разів відпрацьовували бойові завдання на випадок повномасштабного вторгнення. 

О 5-й ранку 24 лютого їх викликали у штаб батальйону. Уже о 16-й годині вони взяли під охорону аеропорт «Київ». Резервісти стали бойовим кістяком 130 батальйону тероборони, котрий воював у Ірпені, на Харківщині, Бахмутському, Лиманському й Купʼянському напрямках. За словами Дениса, тільки завдяки навичкам, отриманим під час щосуботніх тренувань, вони, фактично цивільні люди, змогли виконувати бойові завдання великої війни. Денис воював у 130 батальйоні до березня 2024 року. Відтоді й дотепер працює в рекрутинговому центрі. 

За його спостереженнями, навіть сьогодні, на четвертий рік повномасштабної війни, у центри приходять далекі від потреб фронту громадяни.

«Більшість людей, які сьогодні звертаються у рекрутингові центри, узагалі не мають ніякої військової підготовки, навіть приблизного уявлення про неї. Навчальні центри витрачають час, аби дати їм ази військової справи. А якби громадяни мобілізовувалися із базовими знаннями, програму їхньої підготовки в навчальних центрах можна було б зробити більш поглибленою. І вони потрапляли б у військові частини з кращою підготовкою, ніж сьогодні», — говорить Семирог-Орлик.

Мобілізація 18-річних

За словами заступника командира 12 бригади спеціального призначення «Азов» Святослава Паламара (Калина), завдяки загальному військовому обовʼязку ми зможемо мати значну кількість підготовлених для оборони України людей, які в потрібну мить стануть до виконання бойових завдань. 

Підполковник Паламар пропонує організувати виконання загального військового обовʼязку через призов на обовʼязкову військову службу юнаків з 18 років.

«Якщо ми мобілізовуємо чоловіків для участі в бойових діях із 25 років, то хлопці віком з 18 до 25 можуть долучатися до несення небойової служби. Приміром, охороняти мости, АЕС, ТЦК, виконувати завдання із логістики, супроводу, служити в силах ППО тощо. Це буде повноцінна участь молоді в обороні нашої держави», — наголошує підполковник Паламар.

На його думку, така мобілізація дозволить вивільнити для участі в бойових діях на лінії фронту військових, старших 25 років, які зараз змушені перебувати на тилових посадах. І утримання мобілізованих коштуватиме державі набагато дешевше, ніж оплата праці контрактників. Одночасно така служба стане якісною підготовкою юнаків до фронту. Цілком імовірно, що частина з них захоче підписати контракт із ЗСУ ще до настання 25 років. За словами Паламара, чверть військовослужбовців «Азову» підписали контракт у віці до 25 років.

Калина пропонує проводити військовий вишкіл таких мобілізованих на базі армійських корпусів — так, щоб військова частина відразу могла внести потрібні корективи у процес підготовки бійця. Тим паче, що корпуси матимуть усю необхідну матеріальну базу для організації такого навчання. Але водночас на загальнодержавному рівні має працювати спеціальна інституція, яка б координувала пропаганду військової служби й захист батьківщини.

«Нам потрібно показувати, що українська армія — це не бідні-нещасні хлопчики, які йдуть на самопожертву, на героїчну загибель. Ми мусимо показувати професійність нашої армії: наразі ми маємо мега крутих військових. Які знають і вміють більше, ніж військовослужбовці інших країн. А саму армію треба показувати як спільноту, де можна стати крутим фахівцем і отримати високе грошове забезпечення. За таких умов багато юнаків у віці до 25 років захочуть підписати контракт», — вважає Калина.

Не виносьте жінок за дужки

За даними Міноборони, контракт із ЗСУ добровільно підписали 48 тисяч жінок. Чи має на жінок поширюватися загальний військовий обовʼязок? Зокрема, чи може йтися про обов'язкову мобілізацію дівчат після досягнення ними 25 років? Принаймні тих, що пройдуть БЗВП на базі своїх вишів? Нагадаємо, що відповідні курси жінки можуть відвідувати за бажанням.

За словами Дениса Семирога-Орлика, свого часу в його 130 батальйоні тероборони жінки й стріляли, і міномети тягали. І якщо жінка хоче й може служити на такій посаді, то чому б ні? Але от як бути з фізіологією? Приміром, захотів боєць на позиції в туалет — відлив у пляшку. А що робити жінці? Це все може створити певні складнощі для ведення бойових дій.

«Крім того, у нашій чоловічій свідомості закладено, що жінку треба оберігати. І втрата жінки на позиції сприймається підрозділом набагато важче, ніж втрата чоловіка. Тому командир, вибираючи бійців на завдання, жінку вибере не в першу чергу. І що можна говорити про загальний військовий обовʼязок для жінок, якщо наші жінки своїх чоловіків ховають від ТЦК, вважаючи, що й чоловіки не повинні служити? Ставлення до жінок на війні треба переломити в суспільній свідомості. Думаю, що вишкіл, який дівчата будуть проходити у своїх вишах, може стати першим кроком до цього», — сподівається Денис.

Військовослужбовиця 17 танкової бригади Валентина Коробка ще до повномасштабної війни була механікинею БМП. Потім пішла в декрет, а коли повернулася в частину, дізналася, що материнство несумісне з посадою механіка. Жінка перевчилася на операторку FPV-дронів, «літала» над Часовим Яром. Тепер служить інструкторкою з БпЛА в одному з навчальних центрів. Валентина говорить, що чоловіки вважають ЗСУ своєю, суто чоловічою «пісочницею», у якій вони прагнуть «гратися» за своїми правилами.

«Жінки хочуть мати в ЗСУ рівні можливості з чоловіками. Але чоловіки вбачають у цьому небезпеку для себе. Звичайно, зміни на користь жінок відбуваються. Раніше в армії жінка могла бути кухаркою чи швачкою. Тепер багато дівчат пілотують дрони, є механіки, зв'язківці, чула навіть про штурмовиків. Але дівчата мусять докласти багато зусиль, щоб обійняти ці посади. Якби був закон про загальний військовий обовʼязок, така собі офіційна рознарядка в підрозділи згори, то жінкам було б простіше відстоювати у війську свої права й обіймати ті посади, які вони хочуть», — вважає Валентина. 

Та навіть народні депутати, які підтримують ідею прийняття закону про загальний військовий обовʼязок, воліють виносити жінок за дужки. Приміром, депутат Вадим Івченко переконаний, що мобілізація жінок може бути тільки на добровільних засадах.

Без обмежень у статі й віці

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.стаття 65 Конституції України

За трактуванням Віктора Шишкіна, правознавця й колишнього судді Конституційного суду, це означає, що в разі зовнішнього нападу, коли виникає загроза незалежності й територіальній цілісності України, усі громадяни зобов'язані захищати країну. І це однаковою мірою стосується і чоловіків, і жінок.

«Те, що жінки в армії сьогодні обмежені в можливості обіймати певні посади, це, скажімо так, є не зовсім правильним розумінням конституційних норм з боку держави. Якщо жінка хоче бути, наприклад, танкістом, то обовʼязок держави навчити її цього фаху. Дискримінація щодо жінок в армії базується на установці, що її здоров'я більш вразливе, ніж чоловіче. Але чоловіче здоровʼя так само важливе, як і жіноче», — зазначає Шишкін.

Один із перших законів, прийнятих незалежною Україною, — «Про військовий обовʼязок і військову службу». У його назві не було слова «загальний». Це означало, що військова служба стає обов'язком не для всіх. Така ситуація не була дражливою в мирний час, але у воєнний, як бачимо, викликає питання.

«Для всіх громадян повноліття настає у 18 років — і за межами повноліття вже не можна ставити громадян у нерівні умови залежно від їхнього віку. Не мобілізовувати до 25 років, щоб особи могли здобути освіту і дати потомство? Але громадяни 35 років теж мають право на освіту і потомство. Тобто мобілізація з 18 років не суперечить Конституції й не буде її порушенням. Навпаки, держава сьогодні не повною мірою використовує можливості, закладені в Конституції. Це мій суб'єктивний погляд. Я так трактую цю конституційну норму», — говорить Шишкін.

Узгодити конституційні норми

За підрахунками видання «Тексти», 125 тисяч чоловіків є доглядальниками або за дитиною, або за дорослим з інвалідністю. Шишкін вважає, що реальних доглядальників значно менше — часто чоловіки використовують ці норми закону, щоб уникнути служби. 

«Мобілізації не підлягає людина, яка доглядає хвору матір. Але якщо в сімʼї, крім цього військовозобов'язаного, є інші родичі — його сестри, дочки, дружина, які можуть турбуватися про хвору, тобто він не є єдиним можливим доглядальником, то чому б його не мобілізувати?».

За словами Святослава Паламара, свою пропозицію стосовно загального військового обовʼязку і мобілізації 18-літніх він не раз висловлював у спілкуванні зі службовцями Генштабу, Міноборони, народними депутатами. Багато хто виявляв до неї щирий інтерес. Однак ніхто не пропонував Калині взяти участь у якомусь офіційному засіданні чи долучитися до робочої групи з вивчення проблеми й можливого її розв’язання.  

hromadske звернулося до Міноборони із запитом стосовно необхідності такого закону. На момент публікації матеріалу відповіді з військового відомства редакція не отримала.