Десяті роковини трагедії MH17: злочин росіян, що поховав надії на мир у Європі

Кого визнали винними та в чому саме?

Пасажирський літак рейсу MH17 зник з радарів у небі над окупованою частиною Донецької області 17 липня 2014 року о 16:20 за київським часом. Після 2 годин 49 хвилин польоту авіалайнер наближався до російського кордону на висоті 10 тисяч метрів.

Відразу ж після того, як літак зник із радарів, так званий міністр оборони «ДНР», росіянин Ігор Гіркін (Стрєлков), зробив у соціальних мережах допис про «знищення українського військового літака». Та коли бойовики прибули до місця авіатрощі неподалік села Грабове, вони виявили, що це був цивільний авіалайнер.

Гіркін швидко видалив свій допис, однак про збиття літака «донецькими сепаратистами» встигли повідомити навіть у російських новинах. Тож фактично росіяни відразу визнали свій злочин. Ба більше, представник рф в ООН за декілька днів, 21 липня, підтвердив, що «люди зі сходу» говорили про збиття літака. Тоді він сказав: «Якщо вони це зробили, це був конфуз, а не терористичний акт».

Невдовзі риторика москви докорінно змінилася: і влада, і медіа протягом усіх цих 10 років в усьому звинувачують Україну. Навіть після завершення міжнародного розслідування, що тривало понад 5 років. 

Притягнути винних до відповідальності намагаються в декількох паралельних судових процесах. За одним із них після  дворічного розгляду справи нідерландський Окружний суд Гааги висунув обвинувачення трьом громадянам росії та одному колаборанту з українським паспортом. Зрештою, 17 листопада 2022-го суд оголосив вирок — до довічного ув'язнення засудили:

• Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) — громадянина рф,  офіцера ФСБ та колишнього «міністра оборони» так званої ДНР;
• Сергія Дубінського — громадянина рф,  генерал-майора збройних сил росії;
• Леоніда Харченка — громадянина України, колишнього голову так званого управління військової розвідки «ДНР».

То в чому саме їх визнали винними? Конкретно довести вдалося перевезення зенітно-ракетного комплексу «Бук» з Курської області рф на непідконтрольну територію України. Саме з цієї зброї збили малайзійський літак. Після цього, як встановило слідство, саме Гіркін, Дубінський і Харченко сприяли негайній евакуації «бука» назад до росії — щоб замести сліди злочину.

Водночас єдиного з підозрюваних, якого в суді представляв адвокат, — громадянина рф і підполковника запасу повітряно-десантних військ росії Олега Пулатова — виправдали через брак доказів у справі.

Гаазький суд також зобов'язав засуджених виплатити компенсацію родичам загиблих пасажирів рейсу MH17 у розмірі 16 мільйонів євро. Варто зазначити, що поки йдеться саме про формальне покарання, адже росія відмовляється видавати засуджених — жодного з них досі не заарештували. Тому вирок за результатами кримінального процесу оголосили заочно.

Воєнний злочинець, зухвалий блогер і важливий свідок

А втім, один із засуджених перебуває у в’язниці — причому в росії. Однак він відбуває покарання за іншою справою. Після початку повномасштабного вторгнення Гіркін, який тоді вже був цивільним «експертом і блогером», став публічно критикувати військово-політичне керівництво росії «за провальні рішення і поразки в російсько-українській війні». Хоч довгий час на нього майже не поширювалася цензура, зухвалість воєнного злочинця в кремлі все ж вирішили покарати. У січні 2024 року Гіркіна засудили до чотирьох років колонії за статтею про «публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності».

Оскільки всіх винних у катастрофі MH17 оголосили в міжнародний розшук, росія теоретично може видати злочинця Нідерландам. Однак навряд чи це станеться, поки режим володимира путіна не припинить своє існування. Хоч його зрештою й «посадили за багатослів’я», Ігор Гіркін — виконавець, який сумлінно робив те, що наказували йому керівники з москви.

А ще він важливий свідок, який міг би допомогти довести вину свого керівництва, яке не фігурує серед обвинувачених через брак доказів. Одна справа — відповідати за воєнні злочини, а геть інша — за розв’язання всієї війни.

Власне, коли Гіркін у 2022 році буцімто вирушив на фронт, українське Головне управління розвідки та ціла низка волонтерів і військових оголосили винагороду тому, хто візьме його в полон. Його присутність на міжнародному процесі була б для путінського режиму справжньою катастрофою.

Розгалужене правосуддя

Крім уже згаданого Окружного суду Гааги, справу про збиття MH17 розглядає і Європейський суд з прав людини — за колективною скаргою України та Нідерландів проти росії; а також Міжнародний суд ООН — у межах позову України проти рф. Процес у суді Організації Об’єднаних Націй стосується воєнних злочинів, скоєних росією на території України, а збиття малайзійського літака  — один епізод з цілої низки.

Наразі саме судовий процес у Гаазькому окружному суді є найбільш резонансним. Розгляд справи спирався на розслідування Об’єднаної слідчої групи, до якої увійшли представники з п’яти країн: України, Нідерландів, Малайзії, Австралії та Бельгії.

Слідчим вдалося встановити беззаперечну причетність росії до збиття авіалайнера — зокрема за допомогою інформації від свідків, які перебували на місці подій у день катастрофи.

Напередодні десятих роковин збиття літака Жозеп Боррель, високий представник Європейського Союзу з закордонних справ і політики безпеки, закликав рф нарешті взяти на себе відповідальність за авіатрощу, у якій загинули 298 людей. Боррель повідомив, що докази, представлені Об’єднаною слідчою групою під час судового процесу в Окружному суді Гааги вже передані до Європейського суду з прав людини та Ради міжнародної організації цивільної авіації. За словами чиновника, ці докази не лишають сумнівів, що зенітно-ракетний комплекс «Бук», з якого був збитий малайзійський авіалайнер, належав саме російським збройним силам.

Твоя підтримка допомагає нам не зупинятися

Підтримати

MH17 — не перша повітряна ціль росіян 

Малайзійський авіалайнер був не першою повітряною ціллю, знищеною росіянами у 2014 році. Ще 2 травня підконтрольні їм бойовики збили два українські військові гелікоптери Мі-24 біля окупованого Слов'янська на Донеччині. Тоді загинули 5 українських військових.

За місяць, 14 червня, вони знищили український військово-транспортний літак Іл-76 під час заходу на посадку в аеропорту Луганська. Тоді загинули 40 бійців 25 повітрянодесантної бригади та 9 членів екіпажу. 

1 липня 2014-го Україна відреагувала на ці події закриттям повітряного простору для цивільної авіації над зоною бойових дій. Оскільки гелікоптери та літак збили з ПЗРК на малій висоті, заборона на польоти цивільної авіації поширювалася на висоту до 7900 метрів над рівнем моря. Проте за декілька днів до катастрофи MH17 росіяни почали використовувати комплекси зі значно більшим радіусом дії. 

Так, 14 липня вони застосували «бук» для знищення українського військово-транспортного літака Ан-26 на великій висоті в небі над Луганщиною. Тоді командир екіпажу Дмитро Майборода та льотчик Дмитро Шкарбун лишилися на борту втримувати літак від зриву в штопор — вони загинули. Ще п’ятьом членам екіпажу й одному супровіднику вантажу вдалося евакуюватися — один з військових після десантування потрапив у полон.

А вже 16 липня, також у Луганській області та також пострілом з «бука», росіяни вразили український винищувач Су-25. Україна негайно відреагувала на знищення своїх військових літаків на більшій висоті — посилила обмеження для цивільної авіації. 

17 липня пасажирський Boeing 777 авіакомпанії Malaysia Airlines летів на висоті лише на кількасот метрів більшій за встановлений ліміт — його збили на висоті  10 060 метрів.

Як довели вину?

Протягом багаторічного розслідування міжнародній команді слідчих вдалося похвилинно реконструювати обставини, що призвели до знищення пасажирського літака. Об’єднана група дізналася, коли, як і де терористи здійснили постріл з зенітно-ракетного комплексу «Бук».

Для цього слідчі знайшли свідків, аналізували відео- та фотодокази, публікації в соціальних мережах, супутникові знімки та перехоплені телефонні розмови між бойовиками та їхніми кураторами з російських спецслужб і збройних сил рф.

Об’єднаній групі вдалося встановити, у який спосіб зловісний «бук» потрапив на окуповану територію Донецької області та як потім повернувся до росії.

Для керування цим складним комплексом необхідно пройти тривалу підготовку. «Буки» різних модифікацій мають на озброєнні і ЗСУ, і армія рф — цим активно користувалася російська пропаганда, стверджуючи, що авіалайнер збили українці. У «м’якшій» версії це могли  зробити й «сепаратисти», але принаймні із захопленого в українців ЗРК. Хтось напряму звинувачував нашу державу й будував різнорідні конспірологічні теорії, а хтось ширив ідею «не все так однозначно».

Проте слідчим вдалося чітко встановити, що літак рейсу MH17 збили російською ракетою 9М38 з комплексу «Бук» 53 зенітно-ракетної бригади збройних сил рф, що дислокується в селищі Маршала Жукова у Курській області. Об’єднана слідча група дізналася навіть серійний номер ракети, якою вразили малайзійський авіалайнер: боєприпас з серійним номером 8869032 виробили на збройному заводі в місті Долгопрудне в Московській області.

За даними слідства, «бук» перетнув російсько-український кордон в ніч проти 17 липня 2014 року в районі села Сєвєрний у Луганській області. На окупованій території України російський ЗРК завантажили на тягач Volvo, яким його транспортували спочатку до Донецька, а потім через Зугрес і Шахтарськ до міста Сніжне — з його околиць і здійснили смертоносний запуск ракети.

Під час судового процесу в Окружному суді в Гаазі, один зі свідків підтвердив, що тоді, 17 липня, на власні очі бачив «бук» у полі неподалік окупованого міста Сніжне та спостерігав, як звідти вилетіла ракета. Це було близько 16:20 за київським часом — саме в цей час зв’язок з рейсом MH17 було назавжди перервано.

Літак знищили за 50 кілометрів від території росії вже після того, як пілоти малайзійського авіалайнера зробили запит на входження в повітряний простір рф. Цей запит навіть встигли прийняти й задовольнити російські диспетчери.

Згідно з показами цього самого свідка, біля ЗРК «Бук» під час підготовки до пострілу перебували четверо солдатів у формі кольору хакі без розпізнавальних знаків та в шоломах з навушниками. За словами свідка, вони розмовляли з яскраво вираженим російськими акцентом і мали не такий вигляд, як бойовики «ДНР», яких він бачив раніше на окупованій території.

Перехоплені Службою безпеки України переговори між бойовиками «ДНР» і російськими військовими відразу після знищення малайзійського літака вказують, що вони свідомо збили повітряну ціль. Вони були впевнені, що знищили саме український військовий літак. Видалений допис у соцмережах, у якому ватажок бойовиків Гіркін підтверджує збиття лайнера, зберігся в архіві пошукової системи Google — тож сторона обвинувачення долучила і його до справи.

Слідству вдалося довести, що саме росія несе повну відповідальність за знищення пасажирського літака. Хоч у рф і висували десятки альтернативних версій, після 5 років прискіпливого розслідування вдалося спростувати всі. Зрештою, прокуратура Нідерландів відкинула такі версії трагедії, на яких офіційно наполягала росія:

• нібито знищення малайзійського авіалайнера українською системою ППО;
• буцімто внутрішній вибух на борту літака;
• начебто знищення лайнера з українського військового літака.

Політичні наслідки

Перед катастрофою MH17 війна в Україні сприймалася у світі як невеличкий регіональний конфлікт або навіть  громадянська війна між українським урядом та «сепаратистами Донбасу».

Знищення росіянами пасажирського літака сколихнуло світ, бо ж на борту були 193 нідерландці, 43 малайзійці, 27 австралійців і громадяни ще 7 країн. Після цього російська агресія стала очевидною для західних суспільств, яких не дуже цікавила анексія Криму та бої у східних областях України. 

До знищення малайзійського літака кремль запевняв світову спільноту, що його військ на території Донецької й Луганської областей немає — навіть у Криму, мовляв, були лише місцеві та добровольці. Зрештою, саме справа MH17 уперше закріпила у міжнародних правових документах, що на території України діють саме військові збройних сил рф. 

Ця трагедія стала точкою неповернення для Заходу, довіру якого до росії було зруйновано. Відтоді західні політики, які наполягали на необхідності нормалізації взаємин з рф, почали стрімко маргіналізуватися. 

Наприклад, Марк Рютте, який у 2014-му очолював уряд Нідерландів, поділився, що катастрофа MH17 стала «найбільш драматичною й емоційною подією» за весь час його прем'єрства — з далекого 2010-го по 2024-й. Цього жовтня Рютте замінить Єнса Столтенберга на посаді генерального секретаря НАТО, тож на чолі Північноатлантичного альянсу стане один з найбільш послідовних прихильників підтримки України у війні проти росії.

Саме після збиття малайзійського пасажирського літака уряди Нідерландів та інших європейських країн почали поступово змінювати свою позицію з нейтральної на більш проукраїнську. Звісно, ще довгий час ця позиція була надто поміркованою, а санкції кволими, однак відверто займати проросійську позицію після збиття пасажирського літака стало щонайменше поганим тоном. 

Знищивши пасажирський літак, росія перейшла рубікон і почала втрачати свій вплив, рухаючись до політичної й економічної ізоляції. Міжнародний резонанс, викликаний трагедією МН17, на тривалий час змусив кремль знизити рівень ескалації у протистоянні з Україною. Цілком можливо, що загибель пасажирів малайзійського авіалайнера і гостра реакція міжнародної спільноти на цю подію відтермінували повномасштабне вторгнення росії в Україну.