Бої на Курщині — лише початок? Інтерв’ю з військовим експертом Михайлом Самусем

Чому саме Курщина?

Чи може ця операція бути превентивною — покликаною зупинити потенційний наступ росіян на Сумську область?

Це може бути що завгодно — відповідь на це питання може дати лише генерал Сирський. Ми можемо лише наводити гіпотези. Будь-яка операція проводиться з чітко окресленими цілями та завданнями. Так чи інакше, зазвичай ідеться про покращення оперативної чи тактичної ситуації.

Звісно, ця операція може мати на меті запобігання агресивним діям росії. Зі своєї території ворог завдає авіаційних та артилерійських ударів.

А втім, я припускаю, що це завдання на публіку. Насправді ж цей наступ може бути й елементом ширшої операції стратегічного рівня, яка має загалом переломити перебіг війни.

Наші сили зайшли вглиб рф і закріплюються там. Таким був задум, чи це реакція за ситуацією? Так би мовити, операція виявилась успішнішою, ніж планувалося.

Будь-яка операція має певні оперативні та стратегічні завдання. Тактика — це деталі, яких ми точно не знаємо. Проте я можу однозначно сказати, що прорив на певну глибину здійснюють відповідно до плану операції, у якому чітко вказано, до якого рубежу кожний підрозділ має вийти. Наступ на ворожу територію розпочинають лише після ретельної розвідки.

Це точно не самодіяльність. Не буває так, щоб якийсь батальйон пішов, не знаючи куди. В операції такого масштабу одним з найважливіших завдань є дотримання плану.Михайло Самусь, військовий аналітик

Приміром, якщо угруповання здійснює рейд, то за планом приблизно таке саме угруповання за чисельністю і складом — а можливо й більше — має прикривати фланги. Противнику не можна дозволяти бити з флангів по групі наступу.

Крім просування вглибину, так само розширюють і фронт операції. Тобто українські війська убезпечують фланги від прориву російських сил.

Під час планування враховують і географічні особливості місцевості. У зоні бойових дій у Курській області протікають річки. Українські війська намагаються рухатися вздовж їхніх річищ, щоб убезпечити свої фланги. 

Стратегічна помилка росіян

Ворог зараз перекидає до Курської області резерви з інших напрямків — зокрема з Харківського. Чи може завдяки цьому захлинутися наступ росіян у районі Вовчанська та Липців?

Цього разу російське керівництво ухвалило абсолютно неправильне рішення. На мою думку, росіяни помилилися, коли вирішили не відправляти потужні угруповання для нейтралізації загрози прориву українських сил.

Аби вдарити по українських флангах і створити проблеми для ЗСУ в Курській області, необхідно щонайменше дві-три дивізії. Звісно, це призвело б до зупинки наступу на Донбасі, бо лише звідти можна зняти такі сили.

Натомість росіяни вирішили продовжити наступ на сході України — путін особисто це підтвердив, заявивши, що наступ лише прискорюється. Це цілком неадекватно в цій ситуації. Вони вирішили нашкребти будь-які резерви з усіх напрямків і кинути у бій «збірну солянку», треті ешелони, спецпідрозділ «Ахмат» і їм подібних. 

Зрештою частину військ перекинули вже з України — із Запорізької та Херсонської областей та Вовчанського напрямку на Харківщині. Тобто росіяни намагаються малою кров'ю зупинити наступ ЗСУ на Курщині. Це абсолютно неправильне рішення з військового погляду, оскільки цих сил недостатньо.

Так, зараз російські сили можуть створювати окремі точки спротиву та завдавати ударів по наших позиціях. А втім, їхніх підрозділів недостатньо для концентрованих ударів, щоб, наприклад, загрожувати нашим флангам або повністю зупинити фронтальне просування українських військ.

Протягом одного або двох тижнів росіяни намагатимуться зібрати цю «солянку» — і кидатимуть її в бій. Однак ці резерви ЗСУ зможуть знищувати чи брати в полон. Тобто триватиме те, що відбувається зараз. Рано чи пізно для того, щоб зупинити наш наступ, їм доведеться перекидати вже цілі з'єднання — тобто дивізії або полки.

Через декілька тижнів бої у Курській області перетворяться для кремля на величезну проблему. Але тоді вже буде пізно виправляти ситуацію, адже на той момент українські війська зможуть закріпитися на визначених рубежах.

Фактично, росіяни спершу ухвалили неправильне рішення, а тепер продовжують його здійснювати, заганяючи себе в пастку. Вони «розмазують» свої резерви з усіх напрямків і неефективно їх використовують.

Скоро ситуація для ворога на Вовчанському напрямку може різко погіршитися — якщо вони зараз знімуть звідти значну частину сил, відповідно, українські війська зможуть провести там контрнаступ. Це очевидно.Михайло Самусь, військовий аналітик

Така ж ситуація буде деінде, звідки росіяни поспіхом зніматимуть цілі з’єднання. Якщо вони почнуть відтягувати сили з Покровського напрямку, відповідно, там їхній наступ захлинеться. Це дозволить українським силам покращити свої позиції на сході.

Розбрат у кремлі

Якщо ж росіяни вирішать не жертвувати наступом, їм може не вистачити резервів, щоб вибити українців із Курщини?

Абсолютно правильно. Ба більше, зверну увагу на ще один важливий аспект. Коли путін проводив засідання Ради безпеки рф, там з'явився його помічник Олексій Дюмін, а також Віктор Золотов — головнокомандувач військ так званої росгвардії.

Дюмін і Золотов — найближчі до путіна люди, його особисті охоронці ще з 1990-х років. За деякими інсайдами, саме Золотова і Дюміна путін призначив кураторами так званої контртерористичної операції у Курській області. Тож створено ще один силовий центр ухвалення рішень.

Голова російського генерального штабу — валерій герасимов — фактично завалив оборону Курської області, а тепер відповідає виключно за наступ на сході України — таке його завдання до кінця поточного року. У кремлі його не змінюють, а для реалізації потрібні великі сили.

Тим часом найближчі соратники путіна — Золотов і Дюмін — повинні якось зупинити український наступ і стабілізувати ситуацію. А втім, у своєму розпорядженні вони мають лише росгвардію та фсб. Цих сил точно недостатньо, щоб зупинити український наступ, який є масштабною військовою операцією.

Через певний час Дюмін і Золотов зрозуміють, що для протидії ЗСУ на Курщині їхніх сил та резервів недостатньо. Доповідаючи про це путіну, вони будуть змушені повідомити, що їм потрібні потужніші сили — повноцінні боєздатні військові з'єднання. Це призведе до конфлікту між Золотовим і Дюміним з одного боку та герасимовим — з іншого. Адже саме від герасимова соратники путіна вимагатимуть переспрямувати кілька дивізій на Курську область, якому ці сили потрібні для свого наступу на сході України.

Виникає неординарна ситуація, коли за цілі дивізії конфліктуватимуть дві потужні групи впливу. Може статися і так, що й на сході України ефективність ворожого наступу впаде, і в Курській області росіянам не вдасться стабілізувати ситуацію. Надалі це може призвести до кадрових ротацій — щодо того ж герасимова, наприклад.Михайло Самусь, військовий аналітик

Це досить важка і неприємна ситуація для кремля. Курська операція завдала потужного репутаційного удару особисто по володимиру путіну. І те, що він своїх найближчих соратників кидає на Курську область, демонструє рівень проблеми. Наступ українців вносить розбрат у систему, а для нас це позитивний процес, який відкриває нові можливості.

Чи допоможе ворогу мобілізація?

Якщо у росіян бракує резервів, напрошується сценарій масштабної мобілізації?

Це можливо, але не вплине на ситуацію тут і зараз. Спершу треба набрати «мобіків», хоча б одягти їх у щось — на це потрібен місяць. Аби якось їх підготувати — ще місяць. Навіть якщо мобілізацію провести вже зараз, ефект від неї може настати не раніше як у жовтні. А це вже буде занадто пізно.

Я впевнений, що наступ у Курській області — лише частина великої стратегічної операції наших сил. Коли планували цю операцію, командування враховувало всі фактори, серед яких і мобілізація.

Україні треба проявити себе до листопада, коли у США відбудуться президентські вибори. Однією стратегічною обороною ми перемоги не досягнемо. Вже у 2024-му ми маємо продемонструвати союзникам, що можемо проводити асиметричні наступальні операції. Саме це зараз і відбувається.Михайло Самусь, військовий аналітик

Саме з ситуацією на Курщині мобілізація ворогу вже не допоможе. Вона може вплинути на поле бою вже під час зимової кампанії. Наразі ж мобілізація нічого не дасть з військового погляду, а натомість додасть напруги в російському суспільстві, яке спантеличене тим-таки просуванням ЗСУ на територію рф. Ступор, що зараз настав у кремлі, вочевидь також є однією з цілей операції, яка, на моє переконання, тільки починається.

А чи вистачить Україні резервів для продовження наступу?

Коли планують операцію, враховують усе: і резерви, і матеріально-технічне забезпечення. Якщо цю операцію розпочали, усі її деталі мають бути вже прораховані. Генерал Сирський не перший день у військовій справі, він уже планував не одну масштабну операцію.

Твоя підтримка допомагає нам не зупинятися

Підтримати

Що змінять удари ATACMS по росії?

За повідомленням Forbes, українці розгорнули у Курській області чималу кількість батарей ППО, а також систем РЕБ. А чи є ознаки, що Україна використовує на території рф американські Patriot або винищувачі F-16? 

У нас не так багато систем протиповітряної оборони Patriot —  це штучний інструмент, який має свою специфіку. Він може збивати балістичні ракети, які загрожують стратегічним об’єктам, великим містам.

Так, у Курській області росіяни вже також застосовували кілька балістичних ракет «Іскандер» — для ураження групи українських бійців, яка складалася з 15 військових. Але це повний ідіотизм!

Немає сенсу застосовувати Patriot під час операції в Курській області. Там є інші системи ППО, які можуть прикривати наші сили від тактичної та армійської авіації ворога. Натомість системи Patriot варто поберегти для інших цілей. Те ж саме стосується F-16.Михайло Самусь, військовий аналітик

Річ у тім, що ми отримуємо інформацію  від літаків дальнього радіолокаційного стеження — AWACS. Це літаки наших союзників. F16, на відміну від радянських винищувачів у нашому авіапарку, можуть одразу ж отримувати дані від цих літаків-розвідників, що дозволяє їм обирати дальню ціль, перебуваючи в небі.

Однак ці літаки отримують більше інформації на південному напрямку, ніж на східному. Нашим винищувачам F-16 просто не зможуть ефективно вказувати цілі в Курській області, тож вони втрачають одну зі своїх головних переваг. 

До того ж F-16 цінні як допомога нашим наземним системам ППО на території України.

Натомість у боях на Курщині беруть участь німецькі й американські бронемашини типу Marder та Stryker — і уряди США та Німеччини не мають нічого проти використання цієї зброї на території рф. Чи близькі ми до зняття обмежень на використання далекобійних ракет ATACMS по території росії або надання Німеччиною ракет Taurus?

Думаю, найближчим часом Німеччина все ж таки не надасть Україні ракети Taurus. Стосовно американських далекобійних ракет ATACMS теж уже не бачу причин, чому б не дозволити нам бити ними по території росії.

Це рішення нині залежить від волі лише двох людей — президента Джо Байдена та його віцепрезидентки Камали Гарріс. Мабуть, на них впливають радники Джейк Салліван і Вільям Бернс, які переконують своє керівництво, що «ескалація конфлікту» не в інтересах Сполучених Штатів.

Не знаю, чому вони вважають, що ураження ракетами ATACMS цілей в рф може призвести до ядерних ударів по Вашингтону. Так само не можу пояснити, чому нам досі не дозволяють бити по аеродромах на території росії.

Удари по летовищах украй важливі. Коли ми б'ємо по аеродромах, а російська ППО не спрацьовує — вони змушені забирати звідти літаки кудись далі. Це надає нам більшу свободу дій.

Зараз ми атакуємо ворожі аеродроми безпілотниками-камікадзе. Подекуди їм вдається пройти ППО й долетіти до цілі. Проте ці дрони повільні, тож російські літаки встигають здійнятися в небо й евакуюватись. Балістичні ракети ATACMS протягом 5 хвилин долітають з території України до будь-якого аеродрому в зоні їхнього ураження — це повністю змінює правила гри.

Нам достатньо запустити одну ракету ATACMS по одному летовищу, щоб у радіусі 300 кілометрів від України на території рф не було жодного літака — звідти б усе прибрали. Пілоти ж не будуть спати в кабіні, щоб у разі нашого ракетного удару бути напоготові евакуювати авіацію за 5 хвилин.Михайло Самусь, військовий аналітик

Часто кажуть, що у нас менше ракет і літаків, ніж у росії. Але це нічого не значить, якщо ми можемо прицільно бити по російських аеродромах. Навіть один такий удар може змусити ворожу авіацію триматися якомога далі від зони бойових дій. Вони швидко зрозуміють, що в будь-який момент у їхній бік може прилетіти ракета — балістична з ATACMS або ж крилата з F-16, яку російські літаки можуть навіть не побачити.

Важлива не кількість, а сам факт наявності далекобійних можливостей і засобів ураження. Якщо в нас є такі можливості, то росіяни змушені будуть на них реагувати. І ця реакція прогнозована: у зоні ураження не буде базуватись авіація.

Тому з військового погляду я не можу пояснити, чому США не дозволяють нам уражати цілі на території рф ракетами ATACMS. Це суперечить логіці.

Якби цей дозвіл на використання ATACMS ми отримали зараз, це могло б змінити перебіг війни?

Звичайно. Якби ми вигнали російську авіацію з аеродромів у радіусі 300 кілометрів від України, то отримали б суттєву перевагу. Це дозволило б нам бачити зліт літака, який прямує на поле бою за 500 кілометрів від України. У нас було б значно більше часу на реагування. У такому разі ми могли б ефективно протидіяти ворожій авіації за допомогою винищувачів F-16 і решти наявних у нас інструментів.

Скажімо, ми бачимо, що Су-34 злетіли за 500 кілометрів і прямують на фронт — ми можемо підняти в небо F-16, можемо приготувати системи ППО, попередити підрозділи на місцях. Тоді як зараз вони перебувають умовно за 100 кілометрів — і можуть за кілька хвилин долетіти, застосувати КАБи та швидко зникнути з наших радарів. Викурити росіян із прикордонних аеродромів — це докорінно змінити ситуацію. Не тільки в контексті боїв у Курській області, але й загалом у цій війні.