Економічна «бронілізація». Чи вдасться уряду знайти баланс між потребами оборони та ринку праці

Пошук хиткої рівноваги

Наразі 79% працедавців, за даними порталу «OLX Робота», вважають мобілізацію до військової служби та складнощі з «білим» працевлаштуванням військовозобов’язаних чоловіків головною причиною кадрової кризи в Україні. Згідно з опитуванням «Європейської Бізнес Асоціації», 64% підприємців назвали мобілізацію чинником, що має найбільш негативний вплив. До всього, з дослідження Центру Разумкова дізнаємося, що мобілізацію вважають проблемою і 73% працівників.

Ці цифри вказують на те, що в бізнесовому середовищі вже назріла потреба запровадження економічного бронювання. А от дискусії виникають лише про те, як справедливо скористатися таким інструментом.

Утім, спостерігаючи за інертністю депутатів, лідерство і відповідальність за цю ідею хоче і може взяти на себе Міністерство економіки. У такому разі дискусія про економічне бронювання може перейти в площину практичної реалізації вже найближчим часом, якщо військові погодяться, що це не порушить ситуацію в армії та процес мобілізації, — заявила нещодавно віцепрем'єрка з економіки Юлія Свириденко.

Урядовиця вважає, що економічне бронювання стане дієвим інструментом детінізації ринку праці. За підрахунками Мінекономіки, 1,7 мільйона громадян та громадянок частково працюють «у тіні». Легальне ж працевлаштування такої кількості людей може принести державі до 100 мільярдів гривень. 

З такою оцінкою погоджується і керівниця категорії порталу «OLX Робота» Марія Абдулліна: «Економічне бронювання дає підприємствам визначеність. Особливо, якщо воно стикається з високою плинністю кадрів або має виробництво, яке зіштовхнулося з дефіцитом цінних фахівців. Наприклад, електромеханіки, електрики. Йдеться про розуміння важливості таких професій».

Виконавча директорка «Європейської Бізнес Асоціації» Анна Дерев’янко зазначає, що бронювання таких критичних працівників матиме позитивний вплив і на інвестиційну активність:

«Для бізнесу прогнозованість кадрової політики є дуже важливим питанням. Компанії обов’язково розглядають це при плануванні проєктів. Тож ми бачимо доволі нагальний запит на запровадження простого, прозорого та водночас оперативного механізму».

Як гартувалася ідея бронювання

Відкрита дискусія про економічне бронювання почалася наприкінці 2023-го, коли відбулося певне пожвавлення в українській економіці.

На початку літа 2024-го питанням економічного бронювання почав опікуватися нардеп «Слуги народу» Дмитро Наталуха, голова комітету з економічного розвитку. Він подав п’ять законопроєктів. Утім, далі його комітету вони не пішли.

Свою позицію сам парламентар пояснював так: «Менше підприємств в економіці — менше податків. Менше податків — менше забезпечення і так далі, аж до дуже неприємного фіналу, коли реальний вибір стоятиме між справедливістю і забезпеченістю».

Серед законодавчих ідей — можливість забронювати працівника, якщо роботодавець сплачуватиме за нього військовий збір на рівні 20 000 гривень на місяць. Як альтернативу пропонують бронювання працівників на основі рівня зарплати, з якої нараховують податки. У такому разі, зарплата має перевищувати 35 000 гривень на місяць. Що ж до ФОПів, то їм для економічного бронювання теж пропонується військовий збір у 20 000 гривень щомісячно. Наразі ж, за даними порталу «OLX Робота», середня зарплата по країні становить 19 000 гривень, але має тенденцію до зростання. У розмові з hromadske депутат Олег Дунда, теж зі «Слуги народу», такий підхід розкритикував.

Хибна думка, що важливість спеціаліста залежить від рівня заробітної плати. Умовний слюсар або водій комунального транспорту для діяльності підприємства чи цілей держави може значити набагато більше, ніж умовний інвестбанкір. Попри різний рівень заробітних плат.Олег Дунда, депутат від «Слуги народу»

Саме через проблематичність такого підходу у процес втрутилося Міністерство економіки, щоб обумовити нагальність запровадження системи економічного бронювання. 

Військовий експерт Сергій Згурець, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express, вважає, що разом з Генштабом і Міністерством стратегічної промисловості у Мінекономіки мали б розробити план з кожного сектору підприємництва та визначити прийнятні показники.

Мобілізаційний ресурс становить приблизно 4 мільйони осіб, тому для потреб оборони людей вистачає.Сергій Згурець, директор компанії Defense Express

А от депутат Олег Дунда пропонує відштовхнутися у бронюванні навпаки — від потреб у мобілізації: «Залежно від залученості у воєнну економіку, кожному підприємству доводять його рівень мобілізації. Підприємство саме вирішує, хто з його працівників підпадає під неї, а всі інші працівники стають автоматично заброньованими».

Якщо ж говорити про настрої та потреби бізнесу, то із заявлених ідей про економічне бронювання більшість компаній з «Європейської Бізнес Асоціації» підтримують варіант бронювання, яке передбачає середню зарплату у розмірі 35 000 гривень, а для ФОП — єдиний військовий збір 20 400 гривень на місяць.

Окрім цього, бізнес підтримує збільшення квоти бронювання працівників понад 50%, адже, наприклад, в аграрному секторі під час посівної критично важливих працівників очевидно більше.

Українські компанії воліють, щоб і вже наявна система бронювання працювала краще, адже і з нею є проблеми. Приміром, коли компанії не отримують відповідей про те, чи є їхні працівники заброньованими. «Звичайне, класичне бронювання зараз працює з величезними проблемами — зокрема, воно передбачає самостійне звернення людини до територіального центру комплектування, що на сьогодні має для цієї людини малопередбачувані наслідки», — пише у звіті про кризу ринку праці компанія Talando.

На людей «полюють» і ТЦК, і бізнес

«Ми втричі збільшили показники мобілізації. І в п’ять разів розширили можливості для тренування українських військових», — написав у своїй нещодавній колонці міністр оборони Рустем Умєров. Справді, після запровадження нового закону про мобілізацію, її темпи зросли втричі. Силуети патрулів ТЦК стали звичною картиною на вулицях, станціях громадського транспорту, вокзалах. 

Різні сектори економіки по-різному переживають кадровий голод і мають різний рівень залежності від вузькопрофільних фахівців. Однак чинний підхід таку економічну специфіку не враховує. Це можна сприймати як справедливість, оскільки всі громадяни рівні у своїх правах і обовʼязках. Але знайдуться й прагматики, які обґрунтують потребу змін проблемою виживання економіки, підтримки якої потребують Сили оборони.

Щоб уявити нинішній масштаб мобілізації, можна згадати, що Кабінет міністрів виділив майже 72 мільйони гривень для централізованого друку 900 тисяч повісток і їхнього подальшого розсилання через компанію «Укрпошта» до кінця поточного року. 

Важко сперечатися з потребою залучати нових людей до українського війська, особливо в умовах фактичної відсутності можливості демобілізуватися для нинішніх солдатів та офіцерів. Та водночас, для легального ринку праці, який, за підрахунками Міністерства економіки, нині складає приблизно 9 мільйонів людей, вилучення 10% працівників може стати занадто потужним ударом.

Разом з тим, якщо повістками уряд планує залучити на військову службу аж 900 тисяч громадян, то, наприклад, на кадрових порталах, що допомагають Міністерству оборони проводити добровільний рекрутинг на конкретні посади у Сили оборони, розміщено лише 4 тисячі вакансій в Силах Оборони. 

Можливо, якби таких вакансій було більше, військовозобовʼязані активніше б приставали на такі пропозиції, а отже й потреба у «централізованій» мобілізації була б менша.

Від кадрової кризи потерпає, зокрема, аграрний сектор — стовп української економіки. «Ми обговорюємо можливість залучення іноземних працівників, особливо для трактористів і водіїв. Це саме ті спеціалісти, яких найбільше мобілізують, — говорить Людмила Горова, HR-директор групи компаній «Агропросперіс». — Адже тракторист, по суті, зможе водити й танк, і це дефіцитна для армії спеціальність. 60% наших мобілізованих — це саме трактористи».

Ще одна представниця бізнесу, Олена Пробачай з компанії «Фокстрот», великого продавця техніки та гаджетів, закликає державу надати самим підприємцям інструменти впливу: «Важливо, щоб у нас було кілька альтернативних варіантів, серед яких ми зможемо обрати оптимальне рішення та забезпечити себе персоналом. Чим більше альтернатив, тим краще».

Політичне табу

«Щоб визріла ідея економічного бронювання, потрібно поставити питання руба, щоб суспільство дозріло до цього. Підходи до мобілізації в мізках людей значною мірою радянські», — переконаний Володимир Дубровський, старший економіст організації Case Ukraine. 

Людина, яка не воює, сама ж робить внесок в обороноздатність країни грішми. Тим самим компенсуючи, що вона не воює.Володимир Дубровський, старший економіст Case Ukraine

Аналітики компанії Talando звертають увагу, що пошук рішення в економічній площині багато в чому впирається у проблему політичної комунікації: «У свідомості урядових та парламентських функціонерів, а також ширшого політикуму, питання бронювання є радше спекулятивним і репутаційним, аніж врегулюванням взаємодії громадянина та держави».

Володимир Зеленський кілька разів публічно говорив, що він і його команда спираються на поняття суспільної справедливості. Відчуваючи відсутність консенсусу між громадянами, керівництво держави затягує розв'язання питання економічного бронювання, щоб уникнути зайвої критики, напруги та невдоволення. Особливо серед військових. «Для багатьох політиків це має вигляд токсичної теми», — пояснює політолог Петро Олещук.

Коли оголошена загальна мобілізація та всі мають виконувати обов’язок, спроба на законодавчому рівні обмежити цю всезагальність за гроші може не сподобатися суспільству. Передусім військовим і членам їхніх родин. Особливо коли немає умов для демобілізації.Петро Олещук, політолог

То як бути?

В економіці давно працює правило: якщо понад 50% ринку дотримується якоїсь позиції, то критично важливо це не ігнорувати. Наслідки такого замовчування можуть бути непередбачуваними та вкрай негативними.

Коли бізнес не має визначеності на горизонті, він зашиває це у своє планування — інвестиційне, виробниче, кадрове. Коли надто багато таких непередбачувано змінних показників, це компенсують підняттям цін, аби мати бодай фінансовий ресурс на випадок реалізації негативних сценаріїв.

Відповідно до аналітичних даних «OLX Робота», нині ситуація саме така: 55% роботодавців в Україні відчувають кадрову кризу у своїй сфері діяльності; 58% компаній бракує фахівців, які можуть виконувати фізичну роботу; 65% вважають, що кадрова криза лише погіршуватиметься.

Що ж до втамування кадрового голоду через наймання на роботу тих, хто не підлягає мобілізації, тут також безліч нюансів. Приміром, у багатьох сферах ще наявний ґендерний перекіс у кадрах і статус «чоловічих професій», що відлякує потенційних працівниць-жінок часто ще на етапі вибору фаху. Та й загалом жінки, навіть якщо вже є спеціалістками у своїх галузях, мільйонами виїхали з України після повномасштабного вторгнення.

Проблеми можуть виникнути й із розширенням найму серед чоловіків, які наразі не підлягають мобілізації. Скажімо, є чимало молоді до 25 років. Однак на підготовку вузькопрофільних працівників подекуди потрібен час, а з досягненням мобілізаційного віку вони так само можуть знадобитися Силам оборони.

Водночас війську потрібні гроші на утримання всіх цих сотень тисяч мобілізованих, — нагадує економіст Володимир Дубровський. А отже, економіка має забезпечувати його, зокрема, завдяки заброньованим працівникам. До того ж плата за таке бронювання також могла б бути додатковою статтею наповнення державної скарбниці.

Нам конче необхідні додаткові надходження до держбюджету, тому плата за бронювання була б найбільш справедливим та ефективним рішенням. Така плата менш шкідлива для економіки, ніж підвищення податків.Володимир Дубровський, старший економіст Case Ukraine

Військовий експерт Сергій Згурець наголошує: «Генштаб має забезпечувати баланс між мобілізацією і демобілізацією, а комунікація економічних чинників — це питання до політичного керівництва держави, що займається стратегічними комунікаціями. Це не питання військового керівництва».

Водночас проблему в наявній ситуації з мобілізацією вбачають і з того боку, що, мовляв, залучати у військо силоміць через так звану «бусифікацію» також неефективно. До питання мобілізації слід підходити комплексно: якщо ти щось забираєш, то маєш щось і дати, — додає політолог Петро Олещук.

Є один спосіб — це великі, дуже великі виплати добровольцям. Під півмільйона гривень. Теоретично це могли б забезпечити міжнародні партнери України, створивши для цього спеціальний фонд. Якщо збільшити виплати військовим, знайшлося б достатньо добровольців.Петро Олещук, політолог