Не виховував, а гроші за загиблого сина взяв. Чому законодавство толерує біологічних батьків військовослужбовців

«Юридично сам факт біологічного батьківства гарантує йому отримання 7,5 мільйона гривень за сина. А крім цього, й інших виплат», — пояснює фахівець ГО «Юридична сотня» Ірина Дмитренко. 

«Це ж несправедливо, Ігор навіть у в’язниці сидів за несплату аліментів, виконавча служба його розшукувала, він ніяк не долучався до виховання Романа», — з гіркотою каже пані Наталія.

Разом із юристами й народними депутатами ми розбиралися, чому 15 мільйонів одноразової державної допомоги за загиблого захисника часто потрапляє не в рідні руки.

Я не хочу бути Трегубовим

За словами Наталії, з Ігорем Трегубовим вона офіційно розлучилася, коли Роману ледь виповнилося шість років.

«Цей Трегубов так пив, що, уявляєте, пропив усе, що мама з бабусею купили Ромі для першого класу», — розповідає Ольга, молодша сестра Романа.

Наталія подавала позов до суду про присудження аліментів від колишнього чоловіка — у неї дотепер збереглися сіро-жовті від часу офіційні бланки виконавчої служби, де значилися борги Ігоря перед сином. 

Після розлучення Наталія вийшла заміж вдруге — за Олега Резніка, народила дочку Ольгу. А Роман, коли оформлював паспорт у 16 років, вирішив змінити прізвище й по батькові. Так і став Резніком Романом Олеговичем.

Чому Олег, якого Роман фактично визнав своїм батьком, офіційно не всиновив хлопця?

«У нас і розмови не було про усиновлення Романа. Рома зразу до Олега підійшов і запитав, чи може називати його татом. А Олег відповів: “Звичайно, я і є твій тато”. Олег до нього завжди як до рідного ставився: і одягав, і взував, і захищав, де треба, і зауваження робив, якщо треба, у них були чоловічі розмови. 1990-ті роки матеріально дуже важкі були. Я Олегові клала кращий шматочок м’яса, а він зі своєї тарілки Романові його перекладав. Ось хто був справжнім батьком», — каже Наталія.

Роман жив у Кривому Розі, його біологічний батько — у Дніпрі. Так сталося, що дядько Ігоря був вітчимом самої Наталії.

«Моя мама, бабуся Роми, з Трегубовими часто спілкувалася, але ніколи Ігор про сина не питав. І не намагався його побачити чи поговорити. У школу жодного разу не прийшов. Ніколи ніяких вітань із днем народження, ніколи в кіно чи в цирк не водив. Одного разу Рома зустрів його на базарі із сином уже від другого шлюбу, попросив кілька гривень — йому грошей не вистачило, щоб касету якусь купити, — то Ігор не дав», — ділиться Наталія.

У 2001 році Роману виповнилося 18, повноліття сина юридично дозволяє Ігорю не платити аліменти. Але, за словами Наталії, чоловік мав борги за попередні роки.

І саме через ці борги була написана його заява про відмову від сина — на аркуші зі шкільного зошита.

«Батьки Ігоря боялися, що я через борги за аліменти звернуся до суду і їхній син знову потрапить у в’язницю. І через мою маму вони запропонували, щоб я не подавала на Ігоря в суд, а Ігор натомість відмовиться від Романа. І я погодилася. Бо я хотіла, щоб Ігор не мав до сина ніякого стосунку, ніяких претензій у майбутньому. Він постійно випивав, я не хотіла його поганого впливу на сина. Я як мати по-своєму захищала Рому від такого батька», — пояснює Наталія.

Вона взяла від Ігоря папірець, на якому було написано:

«Я Трегубов Ігор Миколайович, 1958 р. н. 

Я батько Трегубова Романа 1983 р. н. На вимогу матері відмовляюся від нього через заборгованості з аліментів. 

12 червня 2002 року. 

У чому підписуюся».

Узяла папірець — і все. Не пішла з ним до юристів, щоб надати заяві якогось офіційного юридичного сенсу. Узяла як амулет, що має відтепер назавжди захистити сина від батька.

«Звідки я знаю, чому тоді не пішла до нотаріуса? Не пішла і все. Хто ж знав, що буде війна, що Рома загине, і біологічний батько заявить свої права?» — бідкається Наталя.

А сестра Оля згадує прикметну історію.

«Ще до повномасштабної війни Рома сказав, що хоче оформити документи якось так, щоб офіційно не бути сином Трегубова. Бо, мовляв, боюся, як він стане старий і немічний, то буде мене тероризувати.

Але бабуся його тоді відмовила, сказала, типу та що ти видумуєш. А воно он як вийшло», — розповідає Ольга.

Червона шмата

Роман ішов на фронт двічі — і двічі добровольцем: у 2015 та 2022 роках. 

Я запитала в Ігоря Трегубова, коли загинув його син. Він не назвав дати. Тільки місяць — травень минулого року.

«Та тому що він не знає дати загибелі сина, місця загибелі, він не знає, де той похований, він не знає, які у сина нагороди, до встановлення пам’ятника руку не приклав. Його навіть на похороні не було, ніхто не бачив, щоб він до труни підходив. Він із Ромою навіть не попрощався», — хвилюється Наталія.

За словами ж Ігоря Трегубова, він на похороні був, навіть стояв поруч із мамою Наталії. А не підходив до труни й Наталії, бо мав на те причину.

«Ви запитайте в людей, яка в неї (Наталії — авт.) на кладовищі була істерика перед опусканням Роми. Чого я не підійшов? Бо мені її жаль стало. Вона кричала так, як люди не кричать. І тут я ще, як червона шмата. До мене підійшли й сказали, що краще не треба підходити», — говорить Ігор.

Похорон Романа знімали місцеві журналісти, побратими.

«Якби Трегубов був на кладовищі, його можна було б побачити на цих кадрах. Його там немає, бо його там не було. А про те, що мама на похороні кричала, він міг від знайомих дізнатися або в YouTube ту зйомку подивитися», — рішуче зазначає Ольга.

Після похорону Наталія пішла у свій районний ТЦК щодо одноразової грошової допомоги за загиблого сина.

Роман свого часу був одружений. Але ще до повномасштабного вторгнення розлучився, дітей у шлюбі не мав. Потім жив у цивільному шлюбі із жінкою, виховував її дочку. Тож єдиним законним претендентом на отримання 15 мільйонів гривень Наталія вважала себе.

Серед інших документів на отримання виплати вона принесла до ТЦК паспорт і свідоцтво про народження Романа. За паспортом він був Резнік Роман Олегович, а у свідоцтві — Трегубов Роман Ігорьович.

«Працівниця ТЦК запитала в мами, а де ж документ про те, що Резнік Олег усиновив Романа? А документа ж не було, бо мій тато Рому не всиновляв. І в ТЦК сказали мамі, що Ігор Трегубов має право на 50% виплати.

Ми були шоковані, побратими Роми були шоковані — вони казали, що Рома ніколи їм не казав про свого біологічного батька. Ви розумієте, що в командирів Роми, на випадок чого, було два контакти — Рома їм дав телефони нашого тата Олега й мого чоловіка. А про Трегубова перед командирами й побратимами навіть не згадував! Сповіщення про загибель Роми прийшло мамі з татом, а не Трегубову», — розповідає Ольга.

У січні 2023 року Міноборони видало наказ № 45. Він передбачає, що родичі можуть отримати одноразову грошову допомогу впродовж трьох років після загибелі військового. І якщо хтось із родичів відмовиться від своєї частки ОГД або впродовж трьох років не заявить право на неї, ця частка розподіляється між іншими претендентами на виплату.

«Мамі порадили в ТЦК або почекати три роки, і якщо біологічний батько не з’явиться, то отримати всю суму допомоги, або попросити Трегубова нотаріально відмовитися від його половини. І ми вирішили йому подзвонити. Узяли його телефон у нашої бабусі, вона ж за чоловіком йому родичка», — говорить Ольга.

За словами Ольги, Ігорю Трегубову телефонувала саме вона — Наталія перебувала в такому стані, що не могла обговорювати це питання з колишнім чоловіком, тим більше, що із дня розлучення з ним не спілкувалася.

«Я йому сказала про нотаріуса й відмову. Він сказав, що добре, зроблю, перепитав, куди саме має піти й що саме написати. А потім мамі зателефонували з ТЦК і сказали, що віднайшовся біологічний батько, який заявив свої права на 50 відсотків виплати. Це був вересень минулого року. Мама, як почула, відразу звернулася до адвоката і подала позов до суду», — розказує перипетії історії Ольга.

За словами Наталії, Ігор Трегубов навіть не міг надати в ТЦК документів, які потрібні для отримання допомоги, бо не мав їх. 

Ігор Трегубов каже, що добре пам’ятає той дзвінок Олі.

«Я тільки відійшов після похорону Романа, у мене тиск, апетиту немає, я нічого не їм, а тут балачки про гроші. Мені взагалі це все гидко. Бо загибель сина і — гроші. Де повага до мене? Я сказав, що поговорю з мамою Роми, з тещею, я думав, що горе зближує. А Наташа не захотіла зі мною говорити. Оля зателефонувала. Три місяці минуло (після похорону Романа — авт.), у них уже всі документи готові на виплату. Тільки моєї відмови не вистачає. А в мене нічого немає. Я не думав (про оформлення виплати — авт.), не знаю, от і думок не було. А потім мені почали знайомі телефонувати, підказали», — говорить Ігор.

І про «папірець» із відмовою від сина він добре пам’ятає. Запитала в нього, чи це справді він його писав, — чіткої відповіді не отримала. Поцікавився тільки, звідки я про цей «папірець» знаю. І коли я стала розпитувати подробиці, заявив, що поговорить зі мною після суду.

Права біологічного батька

Батько й мати в однакових пропорціях мають право на ОГД — якщо вони не були позбавлені батьківських прав.

«З погляду закону байдуже, брав біологічний батько участь чи не брав у вихованні дитини. Навіть якщо він забув, як дитину звати й коли у неї день народження — це все не робить з нього не батька. Він може користуватись усіма правами як батько загиблого. Він має право не лише на одноразову грошову допомогу, тобто на свою частку з 15 мільйонів гривень, а також він разом із матір’ю входить до першої черги спадкоємців після смерті сина. І на пенсію по втраті годувальника, як і мати загиблого, має право. Незалежно від того, чи перебував він на утриманні сина, чи вони проживали разом із сином. Просто за фактом того, що це рідний батько», — пояснює юристка ГО «Юридична сотня» Ірина Дмитренко.

За її словами, якби свого часу Наталія звернулася до суду, то ухиляння Ігоря Трегубова від сплати аліментів і виховання сина та відмова від нього могли б стати підставою для позбавлення його батьківських прав.

«Але вона цього не зробила. Це може означати, що він (Трегубов — авт.) був не таким уже й поганим батьком. Або, можливо, вона чи син сподівалися в майбутньому налагодити якийсь контакт із батьком.

Батько після розлучення з мамою мусить утримувати свою дитину, але це не обов’язково про аліменти. Він не платив аліментів — а може, він давав гроші, приносив подарунки тощо. Документальних підтверджень, що він цього не робив, немає. Тому якщо брати саме юридичний аспект, наразі батько Романа правий. Бо свого часу мама не розірвала юридичний зв’язок між батьком і сином», — зазначає Ірина Дмитренко.

Однак, за її словами, у ст. 16-4 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначені підстави, за якими призначення й виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, припиняється або призупиняється. Йдеться про осіб, щодо яких рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт «ухилення від обов’язку щодо утримання загиблої особи за її життя».

Тобто якщо Наталія Резнік доведе в суді, що Ігор Трегубов ухилявся від виконання своїх батьківських обов’язків, ситуація може змінитися на її користь.

«Донедавна була судова практика, коли позивач вимагав усунути певну особу від отримання частки ОГД у зв’язку з невиконанням нею батьківських обов’язків. А зараз судова практика змінилася: суд фактично встановлює лише той факт, що батько не займався вихованням та утриманням загиблого до його повноліття. А вже комісія Міноборони, яка призначає ОГД, вирішує, чи достатньо буде висновку суду, щоб позбавити батька його частки виплати. До речі, Міноборони є третьою стороною в таких судах. І на судових засіданнях за позовом Наталії теж присутній представник Міноборони.

Якщо моя клієнтка буде незгодна з рішенням комісії, вона зможе оскаржити його в суді», — каже Олександр, адвокат Наталії.

За словами Наталії Резнік, на момент нашої з нею розмови відбулося лише два засідання суду. Наталія планує залучити друзів, побратимів, учителів Романа — щоб ті підтвердили байдужість Ігоря до виховання сина.

«Трегубов стверджує, що спілкувався з Романом. Але в мене є телефон сина — нехай суд проведе експертизу, і тоді стане зрозуміло, що біологічний батько жодного разу Ромі не телефонував. Нехай суд побачить ту його відмову від сина — який батько таке напише?» — хвилюється Наталія Юріївна.

До речі, за словами Ірини Дмитренко, є і судова практика з усунення біологічного батька від права на успадкування майна загиблого, якщо він не утримував своєї дитини.

На сьогодні Наталія Резнік уже отримала 50 відсотків першого траншу виплати ОГД. Я запитала в Ігоря Трегубова, чи отримав він свою частку. Чоловік не відповів.

«“Закон про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачає, що якщо між отримувачами ОГД існує судовий спір, то відповідачеві гроші не виплачуються, доки суд не закінчить розгляд справи. Ми подавали до суду заяву про забезпечення позову, щоб призупинити Ігорю виплату його частки, поки справа розглядається в суді. Але суд цю заяву не задовольнив. І я наразі не знаю, чи призначена Ігорю виплата», — сказав адвокат Олександр.

Наталія Резнік запевняє, що має підстави вважати, що її колишній чоловік теж отримав свою частку першого траншу виплати.

Ірина Дмитренко пояснює, що коли питання виплати зрештою розв’яжеться на користь матері загиблого, ніхто не забере в біологічного батька тих коштів, які він встигне отримати до цього часу.

Як події можуть розвиватися далі?

За словами адвоката Олександра, Наталії спочатку треба виграти справу в судах. У суді першої інстанції, в апеляційному, касаційному.

«Хто програє, той подає апеляційну скаргу — така в нас судова система. Тому судовий розгляд справи може розтягнутися на роки», — зауважує адвокат.

Що треба змінити юридично?

На переконання юристки Ірини Дмитренко, наявність у суді таких позовів, як від Наталії Резнік, свідчить, що питання щодо виплати ОГД законодавчо недостатньо врегульоване. 

«Міністерство оборони мусить підкорегувати законодавство так, щоб ОГД отримували не тільки ті особи, які мають на неї юридичне право, а й ті, які суто по-людськи заслужили на неї. Міністерство має щонайменше внести відповідні зміни до свого наказу № 45. В ідеалі — виступити із законодавчою ініціативою, тому що закон поширюється на всі збройні формування, не лише на ЗСУ», — говорить Ірина Дмитренко.

Ми звернулися до членів парламентського Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів: які зміни потрібно внести до чинного законодавства, щоб 15 мільйонів ОГД не виплачували фактично стороннім особам.

Народна депутатка, членкиня Комітету Тетяна Циба відповіла: «Усі спірні питання повинен вирішувати суд. Можливо, якісь нюанси може виправити Кабмін, вносячи зміни в перелік документів, потрібних для отримання коштів. Але здебільшого — це індивідуальні рішення під індивідуальні випадки».

На думку народної депутатки, також членкині Комітету Ірини Никорак, питання виплати ОГД — це насамперед питання справедливості та поваги до волі самого загиблого військовослужбовця. А тому вона вважає за необхідне надати пріоритет особистому розпорядженню військовослужбовця. Він повинен мати можливість у будь-який момент подати, змінити чи відкликати розпорядження про те, хто є отримувачем ОГД.

Крім того, Ірина Никорак пропонує під час призначення ОГД враховувати інтереси фактичної сім’ї загиблого.

«Реальна проблема полягає в тому, що багато військових роками живуть у цивільному шлюбі, мають спільних дітей, але юридично не є подружжям. Закон має дозволяти підтверджувати такі стосунки за сукупністю доказів: спільне місце проживання, діти, спільне майно, декларації, дані, які сам військовий зазначав у службових документах», — говорить народна депутатка.

А щоб ці документи не втрачалися, щоб не виникало сумніву у їхній справжності й змісту, за словами Ірини Никорак необхідно створити в Міноборони електронний реєстр таких документів з електронним підписом.

***

До речі, загибель Романа Резніка змінила життя не лише його біологічного батька, а й батькового сина від другого шлюбу.

«У розумінні закону “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію”, право на відстрочку мають брати і сестри загиблого захисника — незалежно від того, повнорідний це брат чи неповнорідний. Це стаття 23 закону, пункт 4. Син біологічного батька від другого шлюбу є неповнорідним братом для Романа і має тепер право на відстрочку від мобілізації. Навіть якщо вони ніколи не бачилися і не знали про існування один одного.

Ця норма закону написана була для того насамперед, щоби якби от, наприклад, Наталія у другому шлюбі народила сина, то він би мав право на відстрочку у зв’язку із загибеллю Романа. А пані Наталія народила дочку, яка як жінка не підлягає обов’язковій мобілізації. Але водночас і діти біологічного батька з інших шлюбів отримали право на відстрочку. До речі, якби на момент загибелі Романа його неповнорідні брати служили в ЗСУ, вони б отримали право на демобілізацію. Бо юридично вони йому брати», — роз’яснює Ірина Дмитренко.

Я уточнила в Наталії Резнік, чи погасив таки Ігор свою заборгованість з виплати аліментів. Відповідь була: «Ні!».