Байден прийде — саджати будемо? Чи сяде Дональд Трамп у в'язницю після президентства
За чотири роки президентства Дональд Трамп зробив чи не все, щоб увійти в історію. Щоправда, деякі його дії на цьому шляху можна вважати порушенням американського законодавства. Але поки що далі політичної відповідальності не доходило. 45-ий президент став першим в історії, проти якого двічі запускали процедуру імпічменту, під кінець терміну від нього відвернулися деякі однопартійці-республіканці й, схоже, навіть віцепрезидент Майк Пенс. А ще Трампу, який уперто не хоче визнавати поразку на виборах, цілком можуть заборонити обіймати державні посади, а отже — і змагатися за президентське крісло у 2024 році.
Але що станеться після полудня 20 січня за Вашингтоном, коли Трамп офіційно перестане бути президентом? Чи загрожує йому кримінальне переслідування та в’язниця? Відповідь насправді складніша, ніж здається на перший погляд. Для цього ми трохи занурилися в недавню американську історію, проаналізували позови, у яких наразі фігурує й може фігурувати Трамп, і пояснюємо, які шанси в 45-го президента США потрапити за ґрати.
Як у США притягають до відповідальності президентів
Чинного президента не можуть притягнути до кримінальної відповідальності на федеральному рівні — тобто зусиллями Міністерства юстиції США. Президент позбувається імунітету, лише коли втрачає свої повноваження. Проте є ще розслідування за кримінальні злочини на рівні штатів, у яких чинний президент цілком може фігурувати. Крім того, як постановив у 1997 році Верховний суд, президент США не має імунітету від відповідальності за цивільні правопорушення, скоєні ним до вступу на посаду й не пов’язані з нею. Хоча цивільні позови зазвичай завершуються мировою угодою та виплатою компенсацій, а не ув’язненням.
Загалом імунітет президента США від кримінального переслідування — річ порівняно нова, про яку заговорили в часи так званого Вотерґейтського скандалу.Тодішнього президента-республіканця Річарда Ніксона вважали причетним до незаконного прослуховування штабу Демократичної партії в готелі «Вотерґейт» під час передвиборчої кампанії. Ніксон тоді переобрався, через кілька місяців йому оголосили імпічмент, але ще до голосування за усунення від посади він пішов із неї добровільно.
У вересні 1973 року, у розпал Вотерґейтського скандалу, Міністерство юстиції США видало спеціальний меморандум. У ньому зазначається, що імпічмент є єдиним способом притягнення до відповідальності чинного президента, оскільки він передбачений Конституцією США. «Неможливо уявити, як президент, якому оголосили обвинувачення, може далі виконувати роль керівника виконавчої влади», — ішлося в меморандумі. У 2000 році, після імпічменту Білла Клінтона, Мін’юст США видав ще один меморандум, де фактично повторив ті ж аргументи.
Федеральні розслідування
Протягом президентства Трампа розслідування, у яких він фігурує, усе ж велися. Найгучніше з них — розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера щодо ймовірної змови штабу Трампа з Росією (її, як відомо, не виявили). Розслідування не мало на меті висунути звинувачення саме проти Трампа. Але він там фігурує в 10 епізодах, які можна розцінювати як перешкоджання правосуддю — це кримінальний злочин.
Один із прикладів: як випливає з доповіді Мюллера, Трамп намагався його звільнити через тодішнього радника Білого дому Дона Макґана. А коли про це стало відомо, наказав Макґану все заперечувати.
Під час розслідування Мюллера виник цікавий юридичний казус. Річ у тім, що меморандуми Мін’юсту США щодо імунітету президента поширюються лише на працівників цього органу — тільки Міністерство юстиції може проводити розслідування на федеральному рівні. Тому лунали думки, що спецпрокурор має право оголосити Трампу обвинувачення — тому що Мюллер не штатний працівник Мін’юсту й у «виняткових обставинах» може відступати від його положень.
Спецпрокурор, зрештою, жодних звинувачень Трампові не оголосив. Ба більше: під час свідчень у Конгресі влітку 2019 року перед демократами він відмовився прямо говорити про факти перешкоджання правосуддю — які дали б їм шанси оголосити Трампу імпічмент уже тоді.
Розслідування на рівні штатів
Єдине відоме на сьогодні кримінальне провадження на рівні штатів, у якому фігурував Трамп, веде офіс генерального прокурора штату Нью-Йорк. Почалося воно у 2018 році з розслідування незаконних виплат двом жінкам за нерозголошення інтимних зв’язків із Трампом-кандидатом — гроші на виплати бралися з передвиборчого фонду.
Фігурував у розслідуванні й колишній особистий адвокат Трампа Майкл Коен — саме він і перераховував гроші жінкам. У серпні 2018-го Коен визнав факт таких виплат. Пізніше його засудили до трьох років ув’язнення за брехню під присягою та низку фінансових злочинів, зокрема й незаконні виплати. Сам Трамп говорив, що не знає про походження коштів, і заперечував, що в нього був секс із цими жінками.
За два роки нью-йоркська прокуратура розширила розслідування й тепер перевіряє, чи не причетна до фінансових злочинів бізнес-імперія сім’ї Трампа. Про які саме злочини йдеться, прокурори не розголошують, але з судових документів випливає, що їх цікавлять можливі махінації Трампа з фінансовою звітністю. Коен ще в лютому 2019 року заявляв під час свідчень у Конгресі, що Трамп перебільшував розмір своїх статків, щоб піднятися вище в рейтингу Forbes. А в березні того ж року The Washington Post оприлюднив докази таких махінацій.
Відтоді прокурор округу Мангеттен Сайрус Венс через суд намагається отримати фінансову звітність Трампа. У разі виявлення махінацій проти Трампа можуть порушити кримінальну справу через ухиляння від сплати податків. І хоча він програв нью-йоркській прокуратурі на рівні всіх інстанцій включно з Верховним судом, через постійні оскарження адвокатами Трампа справа досі перебуває в судах.
Трамп став першим із часів Ніксона президентом, який відмовився оприлюднювати свою податкову звітність без жодних на те пояснень. Зрештою, вона потрапила до журналістів The New York Times, які виявили, що протягом 10 років Трамп узагалі не платив федерального податку на прибуток (це означає, що його бізнес за цей час офіційно нічого не заробляв), а частину своїх витрат він міг незаконно вказувати як неоподатковувані. У грудні 2020-го прокурор Венс, за даними The Washington Post, звернувся до аудиторської компанії з проханням проаналізувати документи бізнес-імперії Трампа щодо податкових махінацій.
Трампу також може загрожувати й інше кримінальне провадження на рівні штату — цього разу Джорджії. Воно пов’язане з нібито тиском Трампа на державного секретаря штату Бреда Рафенспергера з метою вплинути на результати виборів. Запис їхньої телефонної розмови на початку січня оприлюднив The Washington Post.
У цьому дзвінку (якщо його справді здійснював Трамп) юристи вбачають принаймні три порушення законів штату — виборче шахрайство, злочинну змову та втручання в діяльність посадової особи. Але перспектива розслідування цієї справи непевна. Адже прокурорам потрібно буде довести, що на момент телефонної розмови Трамп справді знав, що програв вибори, а не діяв з огляду на оманливі переконання. Іншими словами, показати злочинний умисел.
Цивільні позови
Серед цивільних проваджень, у яких фігурує Трамп — розслідування проти його бізнес-імперії щодо можливих фінансових зловживань, яке веде генеральна прокурорка штату Нью-Йорк Летиція Джеймс. У ньому, серед іншого, фігурує син Трампа Ерік.
А є ще низка інших цивільних позовів проти самого Трампа. Зокрема — два звинувачення в сексуальному насильстві, звинувачення в просуванні шахрайської фінансової схеми й позов племінниці Мері Трамп через незаконне позбавлення її частини спадщини (детальніше про це ми писали в огляді на її книгу). Їхній розгляд значно прискориться, коли Трамп перестане бути президентом: він уже не зможе послатися на неможливість брати в них участь через необхідність виконувати президентські повноваження. Адвокатка Роббі Каплан, яка представляє позивачів у трьох згаданих справах, очікує, що Трампа можуть викликати для надання свідчень уже у 2021 році.
Чи з’являться нові справи проти Трампа?
Коли Трамп піде з посади, на нього можуть чекати й нові кримінальні провадження. Насамперед — у тих справах, які фактично закрилися або й не були розпочаті, поки Трамп обіймав найвищу посаду у США.
Це вже згадане ймовірне перешкоджання правосуддю з розслідування Мюллера та нецільове використання коштів передвиборчого фонду для виплат жінкам, з якими у Трампа нібито були інтимні стосунки. Розслідування в цій справі завершилося в липні 2019 року, але може бути поновлене після завершення Трампом президентського терміну.
Ще один можливий напрямок кримінального переслідування Трампа — зловживання правом на помилування. Воно застосовується тільки щодо засуджених на федеральному рівні. Трампові не раз закидали використання помилування з метою «винагороди» своїх союзників або в обмін на їхнє мовчання у справах, де він фігурує. У такому разі вже колишньому президенту можуть загрожувати звинувачення в хабарництві.
Ба більше, за даними The New York Times, Трамп навіть розглядав можливість оголосити помилування собі, кільком членам своєї сім’ї та адвокатові Рудольфу Джуліані. До «самопомилування» досі не вдавався жоден президент в історії США, законність цього кроку принаймні сумнівна.
Менш імовірно, що Трампа-непрезидента звинуватять у підбурюванні до повстання — ідеться про погром Капітолія його прихильниками 6 січня після виступу республіканця. Саме це звинувачення йому висунули в Палаті представників під час оголошення імпічменту.
Але в юридичній площині все не так однозначно. Американські правники схиляються до думки, що слова Трампа захищені Першою поправкою до Конституції США, яка гарантує право на свободу слова. Отже, суд навряд чи вирішить, що його заяви стали прямою причиною подій 6 січня.
Чи дійде до ув’язнення і що тоді буде?
Кримінальне переслідування Трампа закладе прецедент — досі за жодного президента США не велися розслідування проти попередника.
Найближче до цього підійшов згаданий Річард Ніксон, якого через місяць після відставки, у вересні 1974 року, помилував наступник Джеральд Форд. У заяві про помилування Форд натякає, що такий крок дозволить уникнути розколу країни. Його дії тоді розкритикували, звинувативши ледь не у змові з Ніксоном. Це, зрештою, коштувало Форду та Республіканській партії перемоги на виборах 1976 року.
У будь-якому разі, кримінальне переслідування щодо свого попередника потім не починав жоден із президентів. Приміром, адміністрація Барака Обами відмовилася створювати комісію з розслідування фактів тортур із боку працівників ЦРУ за часів Джорджа Буша-молодшого. Усе обмежилося однією перевіркою та заявою Мін’юсту про відсутність правопорушень із боку представників попередньої адміністрації.
«Я вважаю, що ніхто не стоїть над законом, і в разі явних прикладів правопорушень потрібно проводити розслідування, як і зі звичайними громадянами. Але загалом я більш зацікавлений у рухові вперед, аніж в озиранні назад», — так прокоментував цю ситуацію тоді Обама.
Ці слова перегукуються і з позицією Байдена. У серпні він сказав, що кримінальне переслідування Трампа буде «дуже незвичною річчю і, певно, не дуже… добрим для демократії». Водночас Байден тоді зазначив, що «не втручатиметься в роботу Мін’юсту», якщо той вирішить розпочати таке розслідування. У листопаді NBC News із посиланням на джерела в оточенні Байдена повідомляли, що той не хоче розслідуваннями проти Трампа ще більше розділяти країну.
Інші провідні члени Демократичної партії займають менш компромісну позицію. Майбутня віцепрезидентка Камала Гарріс прямо говорила, що в питанні розслідувань проти Трампа Мін’юст «не має вибору». За розслідування проти республіканця, за даними The New York Times, висловилися вже понад десяток однопартійців Байдена.
Станом на зараз безпосередньо проти Трампа не висунуто жодних обвинувачень. Та навіть якщо вони будуть і Трампа арештують, він, найімовірніше, просто вийде під заставу. У в’язницю республіканець потрапить тільки в разі засудження й винесення вироку.
Найперспективніша для такого розвитку подій справа — та, що розслідується прокуратурою Нью-Йорка стосовно ймовірного ухиляння Трампа від сплати податків. Але коли і як вона дійде хоча б до оголошення звинувачень (і чи дійде взагалі) — сказати важко.
Якщо ж Трампа все-таки посадять, це створить цікавий прецедент і щодо його охорони. Адже, за законом, усі президенти США та члени їхніх сімей навіть після завершення повноважень охороняються Секретною службою. Охорона Трампа у в’язниці порушить низку питань. Де саме перебуватиме охоронець — у камері з експрезидентом чи деінде на території? Чи взагалі помістити Трампа в окрему будівлю, а не разом з іншими ув’язненими? Ці та інші питання наразі активно обговорюються в професійних колах, повідомляє Business Insider, але однозначних відповідей поки що немає.