«Добро перемагає, правда перемагає» — Марків після виходу з в'язниці, де він пробув три роки
Українського нацгвардійця Віталія Марківа випустили з італійської в’язниці, тепер він вільний не тільки де—юре.
Біля тюрми його зустрічали українські журналісти, глава МВС Арсен Аваков, омбудсмен Людмила Денісова, трансляцію вів Олесь Городецький.
«Це надзвичайна подія. Ми довели, що правда є, справедливість існує. Добро перемагає, правда перемагає», — сказав Марків.
Він також наголосив, що його засудження судом першої інстанції доводить — «кремлівській пропаганді немає меж».
Щодо самого рішення українець зазначив, що не вірив у виправдальний вирок, тому зараз його переповнюють емоції.
«Ми захисники, ми не окупанти. Ця перемога — в пам'ять всім загиблим військовим. Я щасливий, вдячний. Мене переповнює океан емоцій. Я не вірив, чесно. Але диво трапляється. Непереможний лише той, хто не здається. Слава Україні!» — сказав Марків.
Нагадаємо, 3 листопада апеляційний суд у Мілані виправдав Віталія Марківа, якого суд першої інстанції засудив до 24 років тюрми за нібито причетність до загибелі італійського журналіста на Донбасі.
За що засудили Віталія Марківа?
Віталій Марків, який має громадянство України та Італії, перебував за ґратами з 30 червня 2017 року, коли його заарештували в аеропорту Болоньї. У липні 2019 року італійський суд визнав його винним у причетності до вбивства італійського фотографа Андреа Роккеллі на Донбасі у 2014 році й засудив до 24 років в'язниці.
В останньому слові Марків сказав, що є українським військовим, простим солдатом, патріотом, і додав, що завжди захищатиме Україну.
Президент України Володимир Зеленський доручив Міністерству закордонних справ і Генпрокуратурі терміново зайнятися питанням повернення нацгвардійця Віталія Марківа. 20 листопада 2019 року Україна подала апеляційну скаргу на вирок Марківу.
Водночас Міністерство внутрішніх справ України провело власне розслідування та встановило, що Марків непричетний до вбивства, оскільки тримав у руках іншу зброю.
Невинуватість нацгвардійця також довела група журналістів, які самостійно досліджували факти справи. За результатами розслідування, вони зняли фільм під назвою «Не в тому місці, не в той час». У вересні частину цього фільму показали в італійському парламенті, а згодом додали його як нові докази до справи в суді.