«Епідемія — це як багаття: поки є дрова, воно горить», або Як змінюється коронавірус?

Ми знаємо, що будь-який вірус мутує, тобто його геном згодом трансформується, і через це можуть змінюватися характеристики вірусу. Як сильно та швидко мутує SARS-CoV-2, якщо порівнювати його з іншими відомими людині хвороботворними вірусами?

Він також мутує — це те, що можна сказати точно. Ще в березні, якщо мене не зраджує пам'ять, було надруковано дослідження про виявлені ізоляти (різновиди — ред.) цього вірусу, які вже мали відмінності в різних країнах.

Є навіть певні свідчення лікарів про те, що ці варіанти вірусу можуть по-різному проявляти себе клінічно. Мої українські колеги кажуть, що є, наприклад, «російський» варіант вірусу, а водночас існує зовсім інший, який прийшов із Польщі.

Також вони вважають, що у Львові особлива ситуація, оскільки саме там після оголошення в Європі локдауну на певний час зібралися українці з різних країн. Тому в місті утворився такий собі «коктейль» із «польського» вірусу, «чеського» і так далі. Звичайно, це не наукові дослідження, яким потрібно обов’язково довіряти, але це спостереження, які дають нам певну інформацію для роздумів.

До того ж слід пам’ятати, що SARS-CoV-2 належить до РНК-вірусів (генетична інформація записана в молекулі РНК, а не ДНК, як у багатьох інших вірусів та всіх інших живих організмів — ред.). А ми знаємо, що РНК-віруси швидше мутують, бо синтез РНК більше схильний до помилок, ніж синтез ДНК.

Це, до речі, помічають і у вірусі грипу, бо він теж належить до цієї групи. На його прикладі ми бачимо, що є процес дрейфу — коли трішки змінюються гени, тому щороку ми маємо новий штам вірусу грипу, який відрізняється від попереднього. А є процеси шифту — коли раптом вірус змінюється значно сильніше, внаслідок чого ми маємо пандемічний грип. У ситуації з SARS-CoV-2 також не можна виключити, що в якийсь момент з’явиться новий варіант вірусу, який може спровокувати серйозніші наслідки для здоров’я людини.

Чи визначає хтось в Україні, який саме штам цього вірусу викликав хворобу в того чи іншого інфікованого?  

На жаль, ні. Ви знаєте, що наші лабораторії перевантажені, тому вони не встигають робити навіть ПЛР-тестів, аби просто підтвердити, хвора людина на коронавірус чи ні. А дослідження, про які ви запитуєте, достатньо складні в ситуації, коли бракує медперсоналу, ліжок, кисню тощо. Тому за нинішніх умов навіть говорити про них недоречно.

Коли менш ніж рік тому ми познайомилися з новим коронавірусом, було багато розмов про те, що згодом хвороботворні мікроорганізми можуть ставати «добрішими» до людей. Хоча висловлювали й протилежні думки. Чи можна з огляду на наш досвід сьогодні говорити, що з коронавірусом такі зміни відбуваються? 

Є багато різних теорій, одна з них справді говорить про те, що з погляду еволюції будь-якому мікробу вигідно бути нелетальним. Бо якщо людина захворіла й швидко померла ще до того, як устигла передати вірус іншим людям, то для вірусу це глухий кут. Йому вигідно, щоб нам було зле — але не аж так, аби ми весь час лежали в ліжку й не спілкувалися з іншими людьми чи взагалі померли.

Гарна ілюстрація цього правила — риновірус. Він викликає нежить, але водночас загальний стан людини може практично не змінюватися. Тому вона продовжує ходити на роботу, з усіма спілкуватися й розповсюджувати цей вірус через чхання.

Ми знаємо, що деякі збудники хвороб упродовж людської історії справді ставали слабкішими. У середньовіччі холера була такою страшною інфекцією, що викошувала цілі міста. А зараз у багатьох випадках вона має такий перебіг, як звичайна кишкова інфекція — ви можете навіть не здогадатися, що це холера. І це не єдиний приклад.

Та коли ми говоримо про SARS-CoV-2, на це питання складно відповісти, бо дуже мало часу ми з ним маємо справу і ще погано знаємо. Його важко порівнювати з іншими інфекційними хворобами, на які людство нездужає сотні або й тисячі років. А коли ми намагаємося якось прогнозувати його поведінку, то дуже часто він не виправдовує наших очікувань.

Як довго зберігається імунітет після того, як людина перехворіла?

Наразі відомо, що цей вірус, найімовірніше, не залишає довічного імунітету. Тобто людина може захворіти повторно — такі випадки справді є. Але на інші інфекційні хвороби, наприклад, кір, людина також може хворіти вдруге.

Як довго на практиці буде діяти імунітет проти цього коронавірусу — ми поки що не можемо сказати точно. Дізнаємося про це згодом. Зараз можна сказати, що більшість має захист принаймні на кілька місяців. Є люди, які перехворіли в травні та червні й досі не заразилися повторно — навіть попри те, що після одужання вони контактували з хворими.

Якщо в людини повторно діагностують COVID-19, то захворювання протікає легше? 

Необов’язково. Для деяких інфекційних хвороб характерне явище, коли вдруге людина хворіє помітно важче, ніж уперше. Наприклад, це стосується гарячки денге. Перше зараження її збудником часто нагадує грип. Натомість повторне може протікати дуже складно й призвести до смерті хворого.

Щось подібне іноді спостерігаємо й при коронавірусній інфекції. У мене є пацієнтка, яка хворіла двічі з інтервалом приблизно півтора місяця. Обидва рази діагноз підтвердили за допомогою ПЛР-тесту. Але першого разу симптоми були незначні, а при повторному зараженні розвинулася пневмонія, хвороба протікала складніше. Про такі випадки розповідають і колеги.

До речі, це одна з причин, чому 17 років тому не вдалося створити вакцину проти першого SARS-CoV. Випробування на тваринах показали, що піддослідні не просто хворіли після вакцинації — вони нездужали тяжче, ніж без неї. Тому на людях її навіть не починали тестувати. До речі, сьогоднішній коронавірус дуже схожий на перший SARS-CoV за своєю будовою.

Це означає, що ви не дивитесь оптимістично на перспективи створення вакцини зараз? 

Ні, не означає. Я оптиміст. За ці 17 років з’явилися нові технології, яких у нульових не було. Гадаю, що вакцина в нас буде. Але тут є кілька нюансів. Зокрема, вона має бути недорогою. Бо якщо її ціна сягатиме, скажімо, ста доларів за дозу, то дуже багато людей просто не зможуть собі дозволити таку розкіш.

І треба мати на увазі, що колективний імунітет природним шляхом може з’явитися раніше, ніж вакцина. Адже епідемія — це як багаття: поки є дрова, воно горить. А коли пального немає, то вогнище загасає. Хочемо ми того чи ні, а все більше людей хворіють, одужують і стають принаймні на деякий час несприйнятливими до вірусу. Тому може трапитися так, що ефективна вакцина з’явиться вже тоді, коли великої потреби в ній не буде.