Інфекціоніст Федір Лапій під час зйомок програми про вакцинацію
Фото:

Marina Mamenko / Facebook

Матеріал є частиною спецпроекту

Спецпроект «Україна після карантину»: як зміняться економіка, бізнес, охорона здоров'я, культура та життя після COVID-19

Чи зможемо ми колись повернутися до звичайного стилю життя без масок і дезінфекторів? Які висновки українська система охорони здоров'я зробить після цієї епідемії? Чи можна робити щеплення від грипу під час коронавірусної хвороби? Рекордні цифри захворюваності на COVID-19 у серпні — це вже друга хвиля поширення хвороби чи все ще перша?

На питання hromadske відповідає Федір Лапій, кандидат медичних наук, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб і дитячої імунології Національної медакадемії післядипломної освіти ім. П. Шупика, голова Національної технічної групи експертів із питань імунопрофілактики.

Ми щодня спостерігаємо зростання захворюваності на COVID-19 в Україні та Києві зокрема. Це просто результат більшої кількості тестувань чи треба вже бити на сполох?

Звичайно, ми можемо брати до уваги покращення лабораторної діагностики. Але водночас повинні говорити й про те, що є приводом для лабораторного обстеження: звернення пацієнта. Якщо людина має симптоми, звертається до сімейного лікаря, а той направляє його на лабораторне обстеження, отже, є причина. 

Знову-таки, ми повинні зважати на непрямі критерії. Серед них — кількість смертей, що зростає (лише за середу було 40 померлих). Кількість важких випадків також зростає.

Табличка з написом «Coronavirus COVID-19» на дверях у Києві, 23 червня 2020 року
Фото:

УНІАН / В'ячеслав Ратинський

Чи можна казати, що в Україні вже розпочалася друга хвиля епідемії? Які її ознаки?

Поняття «хвиля» досить умовне. Що ми називаємо хвилею? Залежно від дефініцій ми можемо казати або про продовження першої хвилі, або про початок другої. Це непринципово. Можуть бути періоди зменшення кількості випадків, як і збільшення. На початку червня ми мали зниження захворюваності, але вже з середини літа бачимо тенденцію до невпинного зростання кількості випадків COVID-19, тому це можна назвати й другою хвилею, яку прогнозували на осінь 2020 року.

Восени діти підуть до школи, ділова активність буде більшою. Чи слід очікувати на подальше поширення коронавірусу?

З холодами приходять так звані «застудні» захворювання, люди починають проводити більше часу в закритих приміщеннях, частіше перетинаються. Звичайно, перебування дітей у школах або відвідування дитячих садочків буде сприяти збільшенню кількості контактів, а відтак і хворих.

Критики медичної реформи кажуть, що Україна дала б сильнішу відсіч епідемії, якби не ліквідували санітарно-епідеміологічну службу. Чи поділяєте ви цю думку?

Я з цим категорично не погоджуюся. Якраз реформування (ми не говоримо про ліквідацію) СЕС було обумовлено проблемами в роботі цієї структури та наглядом і контролем над інфекційними хворобами. Бо їхні спалахи у нас були ще за часів СЕС. Також маємо приклад Білорусі, де збереглися всі радянські моделі ухвалення управлінських рішень, зокрема й у боротьбі з інфекційними хворобами. І бачимо, що спалах є, хворі там були, а їхню кількість приховували. Зараз про це кажуть білоруські лікарі, які виходять на мітинги.

Відвідувачі в розпал епідемії COVID-19 відпочивають в аквапарку просто неба в Мінську, Білорусь, 27 червня 2020 року
Фото:

EPA / TATYANA ZENKOVICH

Існує думка, що реакція на коронавірус у Білорусі була однією з причин незадоволення людей владою.

Загалом так. Тому що приховування справжньої картини є однією з причин відсутності контролю над хворобою. І люди, які безпосередньо були до цього залучені, усе прекрасно знають і відчувають. Мої колеги з Білорусі ще в травні повідомляли про те, що війна з COVID-19 триває попри негласну заборону лабораторної діагностики. Це дуже нагадує боротьбу з інфекційними хворобами в Україні за часів існування санітарно-епідеміологічної служби.

Які зміни відбулися у вашій роботі після початку епідемії?

Моя особиста робота переважно пов’язана з викладанням у медичній академії післядипломної освіти. І тут ми запустили онлайн-навчання. Багато лікарів почали використовувати дистанційну освіту, оскільки їм це набагато вигідніше. Навіть якби вони їхали на курси післядипломної освіти, які оплачуються державою, вони витрачали б кошти на проживання та харчування в столиці — це досить дорого. Лікарі відривалися б від сім’ї та дітей, бо йдеться про навчання для дорослих. А зараз вони мають можливість обирати, є конкуренція, яка породжує кращий освітній продукт. І медики готові платити за дистанційне навчання, бо воно дешевше, ніж безоплатні офлайнові курси. 

У лікарнях з’явилися різні зони — для пацієнтів із коронавірусною хворобою та без неї. Різні приймальні відділення...

Зрештою, так мало бути й до епідемії. Інфекційні хворі не мають перетинатися з іншими пацієнтами. Це елемент інфекційного контролю, про необхідність якого багато говорили. І тепер життя змусило нас це робити.

Дезінфекція під'їзду житлового будинку в Києві, 27 березня 2020 року
Фото:

УНІАН / Віктор Ковальчук

Зараз насувається грип. Які особливості цього сезону з огляду на епідемію COVID-19?

Уже почали з’являтися наукові публікації про поєднання двох інфекцій в одного пацієнта, що негативно відбивається на його стані. Вакцинація проти грипу не захищає від COVID-19, але дозволяє уникнути зайвої госпіталізації та звернення до лікарів. 

Є рекомендації щодо щеплення під час епідемії коронавірусної хвороби від Української академії педіатричних спеціальностей разом із Всеукраїнською асоціацією дитячої імунології, є позиція Всесвітньої організації охорони здоров’я та постанова головного санітарного лікаря від 22 квітня 2020 року щодо вакцинації в умовах COVID-19. І є ще один важливий для України документ — заява Національної технічної групи експертів із питань імунопрофілактики.

Як проводити щеплення за нових умов — там розписано, нічого складного немає. Але деякі регіони тимчасово її зупинили з початком пандемії та карантинних заходів. Інші, наприклад, Київ і Житомирська область, не припиняли вакцинацію, а надавали допомогу медичним закладам, щоб пацієнт міг отримати щеплення в безпечних умовах попри COVID-19.

Змінився також підхід до лікування інших хворих. COVID-19 вніс неприємні моменти в рутинну роботу стаціонарів, коли йшлося про пацієнтів, які потребували як планових, так і термінових втручань. Деякі планові пацієнти не могли бути госпіталізовані через те, що лікарню визначали придатною для приймання хворих на COVID-19.

З ургентними (невідкладними — ред.) хворими так само виникали проблеми, оскільки спеціалісти не всюди однакові, як і досвід лікарні в роботі з тими чи іншими патологіями. Це недолік.

А водночас є плюс: ми бачимо, що є навантаження на коронавірусні стаціонари, а у звичайних можна спитати, куди ж поділися всі пацієнти? Тобто за нинішніх умов можемо визначити реальну потребу в стаціонарних ліжках. Багато патологій не потребують госпіталізації та можуть лікуватися амбулаторно. Зараз на прикладі ситуації з COVID-19 ми це добре бачимо. Госпіталізуються лише ті, хто дійсно цього потребує.

Цю «систему Семашка» нам допоміг реформувати саме COVID-19, чи не так?

Допоможе, якщо Міністерство цим скористається та відійде від концепції кількості ліжок до концепції ефективності використання. Бо нині багато говорять про необхідність збільшення ліжкового фонду. А за часів керівництва Уляни Супрун говорили про його раціональне використання. Також зараз починають казати про будівництво нових лікарень. А чи справді вони потрібні? Слід раціонально використовувати ресурси. Не будувати медзаклади, до яких люди будуть приходити прокапатися, бо це можна робити амбулаторно. Госпіталізація пацієнта коштує дорого.

Жінка-хімік працює в медичній лабораторії AstraZeneca в Сіднеї, Австралія. Ця лабораторія — одна з тих, які працюють над винайденням вакцини проти COVID-19
Фото:

EPA / DAN HIMBRECHTS

У пресі багато пишуть про тестування вакцин у різних країнах. Коли вони реально можуть з’явитися в Україні?

Оптимістичний сценарій — це кінець 2020 року. 

І першими ці препарати отримають лікарі, які на передовій у боротьбі з коронавірусом?

Найімовірніше так, але Національна технічна група з питань імунопрофілактики буде надавати рекомендації МОЗ щодо пріоритетності вакцинації, кого прищеплювати передусім.

А який песимістичний сценарій?

Вакцини не буде взагалі. А реалістичний — це 2021 рік. Початок або весна наступного року.

Чи дозволить масове щеплення проти коронавірусу жити так, як до епідемії? Чи антисептики та маски з рукавичками тепер із нами назавжди?

Ще не завершили третю фазу клінічних досліджень, яка оцінює ефективність вакцини. Перша та друга фази визначають безпеку та імуногенність, тобто здатність препарату формувати імунітет. І вони демонструють досить обнадійливі результати. Тому є сподівання, що ми зможемо повернутися до звичного життя, яке було в докоронавірусну епоху. 

Чи буде готова Україна до нових епідемій після досвіду COVID-19?

Цей досвід залишатиметься з нами дуже довгий час. Досвід майданів навчив нас багато чого, став основою громадянського суспільства. Так і зустріч з викликами системи надання медичної допомоги, охорони здоров’я, протиепідемічними заходами відіб'ється на ухваленні подальших рішень. Та залишається питання, чи будуть їх ухвалювати раціонально, а чи з популістськими закликами повернути санітарно-епідеміологічну службу. Тому що під час епідемії коронавірусу можна багато чого повернути, та працювати воно не буде.

Автор: Андрій Яніцький, директор Центру журналістики при Київській школі економіки
Поділитись: