Факти проти спекуляцій: чи виправдають українця Марківа, звинуваченого у вбивстві італійського журналіста на Донбасі?

3 листопада Апеляційний суд у Мілані має оголосити вирок у справі українця Віталія Марківа. Суд першої інстанції в італійському місті Павія минулого року визнав Марківа винним у причетності до вбивства італійського фотографа Андреа Роккеллі на Донбасі у 2014 році. Україна вирок оскаржила, й у вересні цього року справу почав слухати Апеляційний суд. Розповідаємо про докази, які можуть змінити вирок, про перебіг апеляційних слухань та роль журналістів у справі.

Презумпція винуватості

Італійський фотограф Андреа Роккеллі разом із перекладачем, росіянином Андрієм Мироновим, загинув під Слов’янськом на Донбасі у 2014 році. Нацгвардієць Марків тоді перебував на горі Карачун і, за версією обвинувачення, надав українським військовим інформацію про місце перебування журналістів, а ті обстріляли їх з мінометів.

Водночас відомо, що територію, де загинув фотограф, обстрілювали з обох сторін. Про те, що їхати туди було небезпечно, журналістів попереджали їхні колеги і навіть посольство Італії в Україні. До того ж у жодного з них не було жилетів із написом «преса».

Андрій Миронов у передсмертному відеозаписі заявив, що журналісти потрапили під перехресний вогонь. Але під час винесення вироку суд цих слів не врахував.

«Суд взагалі не врахував ці слова, і чомусь ми в судовому рішенні читаємо, що проросійські збройні формування, очолювані Стрілковим, не могли застосовувати насилля. Яким чином це підтверджується об’єктивними фактами — незрозуміло», — розповіла голова організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук. Українські правозахисники спільно з російським правозахисним центром «Меморіал» створили міжнародну робочу групу для незалежного аналізу розслідування вбивства Рокеллі та Миронова.

Наразі один з ключових доказів у справі — стаття Іларії Морані для газети Corriere della Sera, в якій ідеться про нібито спонтанне визнання Марківим своєї провини. Хоча в статті виявлені фактичні помилки, можливі порушення журналістських стандартів та спірні цитати, не підтверджені у ході суду ні Марківим, ні іншими свідками.

Олександра Матвійчук називає й інші факти, які ставлять під сумнів результати слідства:

«Ні стороні захисту, ні самому Віталію Марківу, ні українській державі не давали слова в італійській пресі до моменту винесення вироку. Будь-які спроби поставити під сумнів вину Марківа розглядались як перешкоджання правосуддю. Було дуже багато різних неправдивих кліше, де Віталій Марків, Збройні сили України, загалом Україна були ототожнені з радикальними націоналістичними силами. Все це має значення для дотримання презумпції невинуватості».

Апеляція

Розгляд апеляції в Мілані розпочався 29 вересня, його перенесли через карантинні обмеження у зв'язку з COVID-19. Вже відбулось 4 засідання, на яких спочатку виступила сторона обвинувачення — державний прокурор Мілана і адвокати сторін цивільного позову.

Йдеться про позов проти держави Україна, який подали кілька асоціацій жуналістів, зокрема Федерація італійської преси, Асоціація журналістів регіону Ломбардія, колектив фотографів, який заснував Андреа Рокеллі, та його родина. Тобто розглядається справа не лише конкретно проти Віталія Марківа, а одночасно і цивільний позов проти держави Україна, який в Офісі президента України вважають порушенням міжнародного права.

Журналістка Ольга Токарюк, яка у співпраці з трьома італійськими колегами працює над документальним фільмом про загибель Роккеллі та Миронова на Донбасі, розповіла, що сторона захисту в суді апелювала до фактів. Тоді як обвинувачення переводило все в ідеологічну площину — нібито не сепаратисти, а українська армія атакувала цивільних та журналістів на Донбасі.

«Захист Марківа оперує фактами, якими крок за кроком розбиває висунуті обвинувачення, доводячи, що він не міг бачити, що він не міг поцілити в журналістів, що в нього не було жодного мотиву їх вбивати, тому що він спілкувався з багатьма італійськими журналістами, він був для них джерелом інформації. Самі італійські журналісти в суді підтвердили, що він їх попереджав про небезпеку, закликав не наближатись».

За словами Токарюк, у своєму емоційному виступі адвокатка родини Рокеллі жорстко критикувала фільм-розслідування та безпідставно заявляла, що журналісти не є незалежними й підтримуються українською державою.

Роль ЗМІ

Ексжурналістка hromadske Ольга Токарюк разом з італійськими колегами зняли фільм-розслідування «Між двох вогнів», в якому дослідили місце загибелі журналістів біля Слов'янська. Також провели випробування видимості і тести зброї на полігоні, які доводять, що Марків не міг бачити журналістів, не міг по них вцілити. Слідство не проводило огляд місця, посилаючись на те, що з моменту вбивства пройшло 5 років.

Коротку версію фільму показали в парламенті Італії, захист нацгвардійця попросив додати його до матеріалів справи в апеляційному суді.

«Фільм намагались бойкотувати, ще коли ми проводили зйомки. Ми надсилали запити на інтерв'ю всім сторонам в суді: стороні цивільного позову, всім італійським журналістським організаціям, Федерації італійської преси, сім’ї Рокеллі, їхньому адвокату, прокурору. Ніхто не погодився дати інтерв'ю. Деякі з них сказали, що не хочуть давати інтерв'ю, бо їм не подобається, що ставимо питання про цю справу, що ми не згодні з вироком першої інстанції. Водночас ще до виходу почали з’являтись перші критичні матеріали про фільм», — розповіла Токарюк.

Після показу короткої версії ситуація загострилась, атаки стали значно інтенсивнішими та потужнішими. Зокрема, журналістів звинуватили в тому, що фільм не незалежний.

«Спочатку ці слова звучали в суді. Згодом виступ адвокатки родини Рокеллі передрукували сумнівні італійські сайти з крайньолівими поглядами, на яких є статті на підтримку, наприклад, Лукашенка, Асада — дуже схожі з російською пропагандою. Дійшло до того, що сайт, наближений до Федерації італійської преси, передрукував статтю колишнього італійського бойовика з так званої ЛНР, який теж критично висловився з приводу нашого фільму», — додала журналістка.

Крім того, на сторінку фільму у соціальних мережах приходять повідомлення з погрозами від «італійців з георгіївськими стрічками на аватарках».

Інші докази

Окрім розслідування журналістів, у справі з’явились інші докази на користь Марківа.

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, який особисто відвідує засідання, раніше заявляв, що українське слідство знайшло нових свідків, які готові свідчити про непричетність українця до вбивства. Також міністр казав про ряд нових експертиз, які підтверджують, зокрема, що Марків не мав зброї, з якої вбили Рокеллі. Хоча варто зазначити, що в обвинуваченні йдеться про те, що Марків навів мінометників, а не стріляв особисто.

Разом з тим, суд у Мілані долучив до матеріалів справи новий переклад слів нацгвардійця, які раніше називали «зізнанням» Марківа. За новим перекладом, Віталій Марків у розмові зі співкамерником у липні 2017 року сказав: «У 2014 в Україні завалили (насправді — міцніше слівце — ред.) репортера, а тепер вони мені це шиють», а не «ми завалили репортера».

Також голова «Центру громадянських свобод» Олександра Матвійчук розповідає, що суд у Мілані намагається ретельно розібратись в справі. Це дає сподівання на вирок, який базуватиметься на фактах, а не на ідеологічних спекуляціях.