Формула Штайнмаєра. Спочатку політика, потім безпека

Чинний президент Німеччини Франк Вальтер Штайнмаєр запропонував «формулу» ще тоді, коли був міністром закордонних справ ФРН і брав участь на рівні міністрів у зустрічах в нормандському форматі. Вона досить проста. Особливий статус на Донбасі починає діяти на постійній основі після того, як там відбудуться місцеві вибори, визнані спостерігачами ОБСЄ.

Про виведення військ та контроль з боку України за кордоном до виборів у формулі не йдеться.

1 жовтня у Мінську свої підписи під текстом «формули» поставили керівник української делегації експрезидент Кучма, від Росії Гризлов, від ОРЛО (а саме так було написано, а не «ЛНР») Владислав Дейнего (міністр закордонних справ так званої «ЛНР»), від ОРДО Наталія Ніконорова (виконує обов'язки так званої міністерки закордонних справ так званої «ДНР») і від ОБСЄ керівник Тристоронньої контактної групи Мартін Сайдік. Кучма підписав документ на окремому аркуші, щоб його підпис не стояв поруч з представниками так званих республік.

Саме на виконанні політичного блоку питань мінських домовленостей, серед яких закон про особливий статус, вибори та амністія для учасників конфлікту, від початку війни на Донбасі і наполягала російська сторона. І саме через невиконання цих пунктів звинувачувала Україну в зриві мінських домовленостей.

Україна за президентства Порошенка наполягала: спершу безпека, потім політика. Через це нам не віддавали й наших заручників, а в Мінську не просувалося практично жодне питання.

Коли ж в Україну з російських тюрем повернулися 35 українських політв'язнів стало зрозуміло, що про політичний блок теж домовились. І от президент Зеленський сам підтвердив, що формулу Штайнмаєра погодили.

Як читати домовленості? 

«Комплекс заходів з виконання мінських домовленостей», що був підписаний 12 лютого 2015 року в Мінську після 16 годин перемовин між Порошенком, Меркель, Олландом та Путіним був не лише не вигідний Україні, фактично іноземні лідери вказали нам, які ми повинні ухвалити закони, що змінити в Конституції, і що конкретно в цих законах прописати.

Так, це було ухвалено під дулами автоматів. Уже після підписаних домовленостей, в яких першим пунктом стояло припинення вогню з опівночі 15 лютого 2015 року, українським військовим під обстрілом градів довелося виходити до 18 лютого з захопленого бойовиками і російськими військовими Дебальцевого.

Закон про особливий статус Верховна Рада ухвалила, але він ніколи не діяв, як і амністія для бойовиків. Україна весь час намагалась не дійти до пункту 9 «комплексу заходів з виконання мінських домовленостей», в якому чорним по білому пише: відновлення повного контролю над державним кордоном з боку Уряду України у всій зоні конфлікту, яке повинно початись в перший день після місцевих виборів і завершитися після всеохопного політичного врегулювання.

І тільки за ним іде пункт 10, в якому прописано виведення всіх іноземних військ із території України під наглядом ОБСЄ. І роззброєння всіх незаконних груп.

А пункт 11 передбачає проведення конституційної реформи, в якому ключовим елементом буде децентралізація (з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей, погоджених із представниками цих районів), а також ухвалення цього закону про особливий статус на постійній основі. 

Щодо закону про особливий статус, то в «комплексі заходів» теж прописали, що саме він повинен містити. Зрештою його й ухвалила Верховна Рада, і він досі чинний. (Але не працює, тому що Україна не контролює ці території):

• звільнення від покарання, переслідування і дискримінації осіб, котрі брали участь у конфлікті;
• право на мовне самовизначення;
• участь органів самоуправління у призначенні керівників органів прокуратури та судів;
• державну підтримку соціально-економічного розвитку територій;
• сприяння центральних органів влади транскордонному співробітництву з регіонами Російської Федерації;
• створення підрозділів народної міліції за рішенням місцевих рад задля підтримки громадського порядку.

Рада безпеки ООН своєю резолюцією від 17 лютого 2015 схвалила цей документ. Тому, коли Зеленський каже, що буде написаний новий закон про особливий статус замість того, що діє до 31 грудня цього року, то слідуючи Мінську-2 туди ми не так багато чого нового можемо вписати. Уже все написано в лютому 2015.

Коли президент говорить, що спочатку мають вийти війська і що ми повинні контролювати кордон, а потім провести вибори, тут хочеться більше конкретики, адже з боку Росії про такий порядок ніколи не йшлось.

Путіна влаштовувало розведення військ на трьох ділянках лінії зіткнення (про що уже домовилися — це Петрівське, Золоте та Станиця Луганська), відведення важкого озброєння вглиб, і можна, мовляв, проводити вибори.

У так званих республіках уже виступили зі спільною заявою, в якій сказали, що Україна контроль над кордоном не отримає.

«Коли він говорить, що вибори пройдуть тільки після отримання Україною контролю над кордоном, він не розуміє, що не йому вирішувати, коли у нас пройдуть вибори, а нам. Ніякого контролю над кордоном київська влада не отримає», — йдеться в заяві ватажків бойовиків Пушиліна і Пасічника.

Як провести демократичні вибори

У формулі Штайнмаєра записано, що вибори мають бути демократичними і визнаними моніторами ОБСЄ. Вадим Пристайко в інтерв'ю hromadske також говорив, що Україна погодиться на формулу Штайнмаєра, якщо до висвітлення цих виборів допустять українські ЗМІ і спостерігачів.

Залишається дуже багато питань, які ще будуть довго погоджувати. Наприклад, хто зможе брати участь у виборах? Ватажки бойовиків теж? Чи ні? А українські громадяни з контрольованих української владою територій?

Якщо так, то як вони агітуватимуть і чи матимуть доступ до виборців на зараз неконтрольованих територіях? Хто гарантуватиме їхню безпеку, якщо в Мінську-2 записані лише монітори СММ ОБСЄ, котрі повинні контролювати виведення іноземних військ?

Чи буде охороняти дільниці та порядок під час голосування українська поліція? Де буде стояти українська армія? За лінією зіткнення? Чи відведена ще далі? Коли повинні вийти іноземні війська? У Мінську це наступний день після виборів, а у Зеленського — у день перед виборами (ходили розмови й про день виборів), чи за день до старту виборчої кампанії?

І ще багато-багато запитань, на кожному з яких можна не домовитися. Але це все уже деталі. Принципово вирішено — домовляймося.

Який в усьому цьому може бути плюс? Можуть справді перестати стріляти — надовго, а може, і назавжди. Але якщо це правильно не пояснити, не прокомунікувати, то може дійти до протистояння і нерозуміння всередині держави, а відтак наслідки можуть бути непередбачувані.