Квиток на війну з Коломойським. Навіщо держава хоче продати «ПриватБанк», що їй заважає і чи варто непокоїтися клієнтам
«ПриватБанк» уже давно є локомотивом банківського ринку України, і те, що пов’язано з ним, часто є найбільшим в історії незалежної України. Зокрема, найбільша шахрайська схема з виведення 5,5 мільярда доларів і наймасштабніші судові процеси. Рекордним може стати і продаж нині державного «ПриватБанку».
Навіщо владі приватизувати найбільший банк країни, скільки за нього можуть дати, який уплив на продаж матиме судова тяганина з олігархом Ігорем Коломойським і чи варто хвилюватися клієнтам банку — у матеріалі hromadske.
Хто хоче продати?
Нещодавно у вітчизняних новинах розійшлася заява голови національного банку Кирила Шевченка про те, що держава планує «скоро» виставити «ПриватБанк» на продаж. Насправді чогось нового тут немає, адже влада вже котрий рік заявляє про плани зменшити частку держави в банківському секторі, та поки що успіхів із цим немає.
На сьогодні 55% (із них 20% припадають на «ПриватБанк») банківського ринку займають державні банки, а в останній Стратегія реформування державного банківського секторастратегії уряду стоїть завдання — знизити цю частку до 25%.
«Ми вважаємо, що приватизація “ПриватБанку” зацікавить найпрестижніших міжнародних інвесторів, зокрема зі США та ЄС», — сказав Шевченко.
Навіщо продавати?
Насамперед ідеться про те, що понад половина банківського ринку в руках держави зовсім не корелюється з ринковою економікою.
У розвинутих країнах держбанків майже немає, державні здебільшого центробанки, які не є банками у звичному для нас розумінні — вони виконують функцію регулятора ринку і стежать, щоби банки грали за правилами. У нас таку роль відіграє Нацбанк.
Наприклад, у Швеції є лише один держбанк (крім регулятора), який здебільшого видає іпотечні кредити й не заходить в інші сегменти ринку. А у США навіть регулятор — Федеральна резервна система — приватний (хоч держава і має вирішальну роль в управлінні).
Про це кажуть і в Нацбанку у відповіді на наш запит.
«Державні банки часто вразливі до політичного впливу та мають нижчу порівняно з приватними установами ефективність. Саме тому європейські уряди переважно мінімізують частку держави у банківському секторі», — пояснили в НБУ.
«Продавати треба, бо держава має бути не власником, а регулятором. Держава не повинна нести всі ці ризики, яких зазнають власники банків. Держбанки завжди багато коштували країні», — каже інвестиційний банкір Сергій Фурса в коментарі hromadske.
Він уточнює, що лише на збільшення капіталу банків за останні 10 років держава витратила 10 мільярдів доларів. І це не враховуючи тих 155 мільярдів гривень, які держава вклала у «ПриватБанк» після його націоналізації, аби «залатати» діру в капіталі.
Також політики у владі час від часу використовують держбанки для власних цілей, хоча формально банківське керівництво має бути незалежним від їхнього впливу. Наприклад, якщо треба фінансувати бюджет, можна випустити облігації та продати їх державному банку. Також можна кредитувати «потрібні» компанії, до того ж не на ринкових умовах.
Можна згадати, як президент Зеленський телефонував керівнику державного «Укрексімбанку» і повчав його, як потрібно давати кредити бізнесу, хоча жодних таких повноважень у президента немає.
Загалом у держави зараз чотири банки — «ПриватБанк», «Ощадбанк», «Укргазбанк» та «Укрексімбанк». Але продавати їх усі влада не буде, вважає журналіст Андрій Яніцький, співавтор книги Вона розповідає про історію створення «ПриватБанку», його перетворення на найбільший банк України та про його націоналізацію«Приватна історія».
«Держава залишить собі важіль упливу на ринок, можливість кредитувати “великі будівництва”», — каже він у коментарі hromadske.
Водночас Яніцький зазначає, що у випадку з «ПриватБанком» уплив Мінфіну мінімальний, банк має активну Наглядову раду. Але прикметно, що наша розмова з журналістом відбулася через декілька днів після звільнення керівника «Нафтогазу» Андрія Коболєва, яке в компанії вважають незаконним і якому Наглядова рада ніяк не завадила (хоча мала).
Проте у «ПриватБанку» такого сценарію Яніцький не очікує.
«Ситуація з “Нафтогазом” відрізняється, адже його не націоналізували за підтримки США та інших розвинених країн світу, а також МВФ. А тут (у випадку з “ПриватБанком” — ред.) така передісторія, і держава хоче закрити цей кейс зразково — ось ми проблемний банк витягнули, вклали в нього багато грошей, а в підсумку продали й компенсували все або майже все», — пояснює він.
Влада, схоже, також розуміє важливість збереження незалежності банку для вигідного продажу.
«Такий продаж має відбуватись за справедливою ринковою вартістю, яка буде максимізована для держави шляхом приведення корпоративного управління банків державного сектору до рівня приватного сектору», — йдеться у відповіді НБУ на запит hromadske.
Коли, кому і за скільки можуть продати?
У відповіді на наш запит в Нацбанку завили, що готувати державні банки на продаж планують після закінчення кризи, спричиненої пандемією коронавірусу, коли буде стабільне відновлення економіки — «два квартали поспіль реальний ВВП зростатиме».
Наприкінці 2019 року в Мінфіні заявляли про намір продати «ПриватБанк» упродовж трьох років. Проте вже в новій стратегії уряду дедлайн посунули до 2025 року.
«Найближчим часом ніхто “ПриватБанк” продавати не буде, бо немає покупців, тому це розмова не про сьогоднішній день. Зараз у принципі немає тих, хто бажає ввійти в українську банківську систему, але ключова проблема — суперечки з Коломойським», — вважає Сергій Фурса.
У вже згаданому інтерв’ю очільник НБУ Кирило Шевченко заявив, що завершити суди з колишніми власниками планують до кінця поточного року. А втім, це нереалістично, вважає Андрій Яніцький.
Водночас він упевнений, що суди не є непереборною перешкодою для продажу «ПриватБанку», однак можуть уплинути на його кінцеву вартість.
«Можливі покупці враховуватимуть ризики: вони розумітимуть, що в разі купівлі банку купують квиток на війну з Коломойським», — каже журналіст.
Серед потенційних покупців він бачить насамперед ті банківські групи, які не зайшли на наш ринок у 2007 році. Тоді востаннє в українському банківському секторі з’явилися великі інвестори, а після кризи 2008 року потужні гравці на наш ринок не поспішають. Зараз великих американських, китайських, японських, південнокорейських фінзакладів в Україні немає.
Також Яніцький розповів, що аналітики обговорюють продаж «ПриватБанку» й можливі суми.
«Ми спілкувалися з фінансовими аналітиками з Фінансова група Investment Capital Ukraine, яка, зокрема, займається аналітикою ринкуICU та Незалежна неприбуткова громадська організація, яка здійснює економічні дослідження, аналіз та прогнозування макроекономічної політикиCASE Ukraine, звучали суми до 100 мільярдів гривень», — зазначає він.
Про те, що «ПриватБанк» є найпривабливішим об’єктом для приватизації серед українських держбанків, казали й у міжнародному рейтинговому агентстві S&P Global Ratings.
«У нього дуже сильний бренд, це найбільший банк у системі. Уряд цілком здатний реалізувати свою мету і знайти інвестора для “ПриватБанку” до 2025 року», — заявляла заступниця директора напрямку «Фінансові інститути» S&P Аннет Есс.
Водночас в НБУ обіцяють сувору перевірку потенційним інвесторам.
«Інвестори повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий/майновий стан. Структура власності має бути прозорою. Тобто регулятор має розуміти, хто конкретно стоїть за інвестиціями в банк», — заявили в Нацбанку.
Чи варто непокоїтись клієнтам?
Обидва експерти запевняють нас, що приватизація «ПриватБанку» на гроші його вкладників ніяк не вплине. Також і Сергій Фурса, і Андрій Яніцький упевнені, що паніки у клієнтів продаж найбільшого банку країни не викличе.
«Більша частина клієнтів “ПриватБанку” була в ньому ще до того, як банк став державним», — нагадує Фурса.
«Клієнтам немає чого переживати, навіть якщо Коломойський спробує якось на цьому зіграти, розігнати через “1+1” хвилю паніки. Усе-таки зараз довіра до банківської системи куди вища, ніж навіть 5 років тому. Уже доволі давно не було великих банкрутств банків, а ті, «Місто-Банк», банк «Аркада»що траплялися, — були очікувані, і це не той масштаб», — каже Яніцький.
І важливо це не тільки для клієнтів, а й для всіх українців, адже на докапіталізацію банків ідуть саме гроші платників податків. І всі можливі ризики держава бере на себе, тож якщо станеться щось — рятуватиме ситуацію влада тими ж бюджетними коштами.
«Переживати варто, чи зможемо ми повернути гроші платників податків, які витратили на порятунок “ПриватБанку”. 100 мільярдів гривень, за які його можуть продати, це майже 4 мільярди доларів», — зазначає Яніцький.
Про важливість повернення грошей, витрачених на «ПриватБанк», заявили і в Офісі президента.
А втім, навіть якщо завдяки приватизації вдасться «відбити» вкладені у порятунок «ПриватБанку» гроші, очевидно, ніхто не зніматиме питання про повернення коштів, які вивів з України його ексвласник Ігор Коломойський.
І ось ми підійшли до війни між Коломойським та українською державою.
Війна олігарха
За словами очільника НБУ, зараз є приблизно 100 судових процесів щодо «ПриватБанку».
У квітні 2019-го одіозний Окружний адмінсуд Києва став на бік Коломойського і визнав націоналізацію «ПриватБанку» незаконною. Однак рішення не набуло чинності, бо НБУ оскаржив його в Шостому апеляційному суді. Тож у цій суперечці крапку ще не поставили.
Також продовжується розгляд позову Коломойського та Боголюбова в Господарському суді Києва, у якому вони вимагають повернути їм «ПриватБанк».
Ще одна з ключових справ — спір щодо депозитів родини Суркісів. Тут можна прочитати, про що він.
Проте шансів повернути собі банк у Коломойського небагато, адже парламент ухвалив «антиколомойський» закон, який забороняє повертати націоналізовані банки колишнім власникам. Найбільше, на що може розраховувати олігарх у разі перемоги в судах, — компенсація.
Сам Коломойський також казав, що банк йому не потрібен, але там нібито лежали його 2 мільярди доларів, і ось їхнього повернення він прагне. Та навіть якщо олігарху вдасться відсудити компенсацію, на клієнтів банку це ніяк не вплине. Та й перемогти в судах йому буде вкрай важко.
«Офіс президента явно не на його боці — попри те, що він має вплив і друзів у владі. Якщо суди ухвалюватимуть рішення на користь Коломойського, ми бачимо, як Зеленський поводиться із судами — є приклад ОАСК, є приклад Конституційного суду. Думаю, буде різка протидія таким рішенням», — каже Андрій Яніцький.
Крім того, що сам факт ухвалення «антиколомойського» закону вже свідчить, що влада не налаштована пасувати перед Коломойським, красномовні й інші події: є прогрес у кримінальних справах щодо колишніх високопосадовців «ПриватБанку»; правоохоронці приходили з обшуками в офіс олігарха; АМКУ оштрафував компанії з групи Коломойського на 4,7 мільярда гривень; уряд змінив керівництво Центренерго, яке діяло в інтересах олігарха; головного «посіпаку» Коломойського в Раді Олександра Дубінського виключили з партії та фракції «Слуга Народу».
І не треба забувати, що для Заходу ситуація з «ПриватБанком» є чи не найголовнішою «червоною лінією» у співпраці з Україною, а Україні ця співпраця конче потрібна. А тут ще й США серйозно взялися за Коломойського — проти нього запровадили санкції (які Зеленський підтримав), а також звинуватили у придбанні активів у США за виведені з «ПриватБанку» гроші.
«У мене є інсайдерська інформація, що партнери Коломойського, які робили брудні справи (а неможливо вивести такі гроші з банку й нікого не довести до відома), уже стукають в американське посольство й готові здати його з усім потрухом, щоб самим не потрапити за ґрати або під санкції і не втратити капітали. Тобто ситуація не на користь Ігоря Валерійовича», — розповідає в коментарі hromadske Андрій Яніцький.
Британський фронт Коломойського
Якщо колишні власники вимагають повернути їм банк або виплатити компенсацію, то держава в особі «ПриватБанку» вимагає від Коломойського та Боголюбова повернути виведені до націоналізації 5,5 мільярда доларів. Ці суди тривають і в іноземних юрисдикціях, зокрема у США, Швейцарії та Ізраїлі. Але найбільший і найважливіший кейс розглядає Високий суд Лондона.
Річ у тім, що значну частину коштів ексвласники «ПриватБанку» виводили через британські фірми, тому суд Лондона й визнав, що має право розглядати позов банку про стягнення коштів з Коломойського та Боголюбова. Ідеться про вимогу повернути 1,9 млрд доларів, а разом із відсотками сума вже перевищила 3 млрд.
Розглядатимуть цю справу по суті у березні 2022 року. Дуже важливим для України було вести судову суперечку з олігархом саме у Великій Британії, бо ця юрисдикція передбачає арешт активів відповідача. І в межах цієї справи «ПриватБанк» домігся всесвітнього арешту активів Коломойського та Боголюбова.
У підсумку за рішенням британського суду Коломойський може витрачати не більше ніж 20 тисяч фунтів стерлінгів на тиждень. Це підтверджував і сам олігарх. Зокрема, коли президент Зеленський заявив, що Донбас мають відбудувати олігархи, Коломойський згадав про арешт своїх активів і пожартував, що може хіба що «пофарбувати кіоск».
Саме для того, аби відкликати позов у Великій Британії, Коломойський і прагне повернути контроль над «ПриватБанком», пояснює Сергій Фурса. Але експерти впевнені, що зараз козирів у Коломойського немає, як і юридичних підстав для повернення йому «ПриватБанку».
Андрій Яніцький припускає, що найкращою стратегією для олігарха зараз може бути вичікування — перечекати президентство Байдена, а там, можливо, американським правоохоронцям буде не до нього.
Проте якими б хиткими не здавалися позиції Коломойського, ніколи не слід забувати, на що здатна людина, якій нема куди відступати. Тож найближчим часом завершення війни очікувати не варто, як і того, що в разі продажу «ПриватБанку» Коломойський заспокоїться.