«Шведська модель» дала збій? У країні не було локдауну — і ситуація там гірша, ніж у сусідів
Наприкінці березня одна з епідеміологинь у Швеції, коментуючи особливий підхід країни до боротьби з коронавірусом, сказала: «Історія нас розсудить». Відтоді минуло вісім місяців, і вже можна сказати: рекомендації замість обов’язкових обмежень не дають очікуваного результату навіть у країні, громадяни якої довіряють владі.
Головний епідеміолог Швеції Андерс Теґнель заявляв, що жорсткі локдауни та носіння масок лише сіють непотрібну паніку. Утім, «шведський підхід» критикували навіть місцеві лікарі та епідеміологи — деякі з них і досі закликають владу запровадити обмеження за прикладом сусідніх Данії, Норвегії та Фінляндії.
Ми розбиралися, що відбувається з епідемією у Швеції та чи можна говорити про провал «шведської моделі» карантину.
Необов’язкові маски й менше тестувань
Першого інфікованого коронавірусом у Швеції виявили 31 січня — це була жінка, яка повернулася з китайського міста Ухань, на той час епіцентру COVID-19. 9 березня в країні виявили перший випадок локальної передачі вірусу, а через два дні від ускладнень померла перша людина.
До кінця березня коронавірусну хворобу виявили майже в п’яти тисяч людей, з них померли 334. Тоді як за схожих показників більшість країн Європи та й світу запроваджували жорсткі локдауни, Швеція чи не єдиною (за винятком, мабуть, Білорусі) вирішила цього не робити.
Ще в січні головна епідеміологічна установа Швеції — Державне агентство з питань охорони здоров’я — не радила обмежувати поїздки за кордон. Пізніше коронавірус виявляли в приїжджих з Італії, Китаю, Ірану та Південної Кореї, де тоді вирувала епідемія.
Не змінилися рекомендації і в лютому, коли тестували лише прибулих із країн зі спалахами COVID-19. І вже після підтвердження локальної передачі вірусу агентство оприлюднило низку рекомендацій: якщо змога, не виходити з дому, триматися соціальної дистанції, не контактувати з родичами похилого віку. Але штрафів чи якихось інших покарань за їхнє порушення країна не вводила.
На початку квітня, розповідаючи про досвід Швеції в боротьбі з коронавірусом, ми писали: шведи схильні довіряти владі, а тому запроваджувати жорсткий локдаун там просто не було потрібно. Єдиним винятком стала хіба що заборона збиратися групами понад 50 людей, яку запровадили наприкінці березня. На дистанційне навчання перевели тільки старшокласників і студентів; молодші школярі заняття відвідували.
А втім, «шведська модель» має й дві суттєві відмінності, пов’язані зі ставленням до масок і тестування.
Як тоді, так і зараз маски навіть не згадуються серед переліку порад щодо протидії поширенню COVID-19. Андерс Теґнель на початку квітня в листі до Європейського центру з контролю та профілактики захворювань виступав проти обов’язкового носіння масок у громадських місцях. Тоді він стверджував, що ця рекомендація не має доказової бази й «нашкодить подальшому спілкуванню та довірі серед населення й медиків».
Ба більше: деякі лікарі розповідали, що за носіння масок їм виносили догану або й не продовжували контракт.
Тестування на COVID-19 також було обмеженим. На самому початку, як уже згадувалося, тести робили лише тим, хто приїжджав із країн у групі ризику. Потім — тільки людям із тяжкими симптомами та пневмоніями. Ще у вересні Держагентство з питань охорони здоров’я стверджувало, що люди з COVID-19 без симптомів хвороби не можуть бути заразними.
Централізованої системи відстеження контактів у Швеції так само нема — тоді як вона є, приміром, у Німеччині, Південній Кореї і Таїланді, які успішно стримують епідемію.
Головний епідеміолог упевнений, що має рацію
Підхід Швеції (а точніше — Андерса Теґнеля) до боротьби з коронавірусом поділяли не всі.
14 квітня двадцять два науковці оприлюднили в газеті «Dagens Nyheter» відкрите звернення під заголовком: «Агентство з охорони здоров’я зазнало невдачі. Політики мають втрутитися». Там вони вказали, що 7-9 квітня у Швеції від COVID-19 померли більше людей на мільйон населення, ніж в Італії. Теґнель тоді сказав, що у зверненні даними зманіпулювали (хоч це була офіційна статистика).
Пізніше автори статті утворять незалежне об’єднання Vetenskapsforum COVID-19 і закликатимуть до введення у Швеції локдауну за прикладами сусідніх Данії, Норвегії та Фінляндії. Їхню критику дій влади зрозуміли далеко не всі. За словами члена Vetenskapsforum COVID-19, алерголога Яна Льотваля, один із його колег назвав статтю в «Dagens Nyheter» «сороміцькою» та заявив, що вони «мають із повагою ставитися до урядовців, які займаються охороною здоров’я».
На позицію Теґнеля суттєво впливав його попередник на посаді — епідеміолог Йоган Гізеке. Той у середині квітня публічно розкритикував заяви британських епідеміологів про необхідність введення локдауну для стримування COVID-19 і заявив, що по завершенні пандемії смертність від коронавірусу буде на рівні грипу (0,1%), а може, й менше. А все тому, що переважна більшість людей (98-99%) навіть не помічають, як хворіють на COVID-19.
Ба більше: на думку Гізеке, пандемією скористалися авторитарні лідери, як-от Віктор Орбан в Угорщині, аби зосередити у своїх руках ще більше влади й обмежити свободи людей.
А втім, у червні Теґнель в інтерв’ю Суспільному радіо Швеції вперше публічно визнав недоліки стратегії в боротьбі з коронавірусом, за яку він активно виступав. Їх, на його думку, було лише дві: відреагували запізно й не вберегли жителів притулків для літніх людей. В одному лише Стокгольмі загинула майже тисяча з 14 тисяч стареньких у будинках для догляду.
«Якби перед нами знову постала схожа хвороба, то, враховуючи наші знання про неї сьогодні, ми б зупинилися десь посередині між тим, що зробили через коронавірус Швеція і решта світу», — заявив тоді Теґнель.
І Теґнель, і Гізеке також публічно просували ідею так званого колективного імунітету. Підхід, який свого часу також ненадовго обрали Велика Британія та Нідерланди, полягав у тому, що треба дати населенню перехворіти на COVID-19 і виробити антитіла до нього, зосереджуючись на допомозі найбільш вразливим групам населення.
На початку травня Гізеке оцінював, що в Стокгольмі антитіла є у 21% населення; заміри показали, що реальне число втричі менше. У вересні Держагентство з питань охорони здоров’я заявило, що до середини червня по всій Швеції антитіла виробилися в 6-8% людей — набагато менше, ніж необхідні для колективного імунітету 60-70%.
У Швеції влітку створили комітет, якому доручили розслідувати дії влади щодо протидії коронавірусу. Передусім ідеться про те, чому обмежувальні заходи щодо будинків для людей похилого віку ввели запізно. Остаточні результати розслідування комітет має оприлюднити до лютого 2022 року.
Друга хвиля, як і в усіх
До липня Швеція, було схоже, взяла епідемію під контроль: кількість виявлених за день людей із COVID-19 різко впала й замість тисячі з гаком обраховувалася сотнею-кількома. А шведська економіка, попри кризу рівня 2008-2009 років, постраждала менше, ніж у середньому по ЄС та в його провідних членах.
«Нарешті ми на тих показниках, яких сподівалися досягти значно раніше», — говорив тоді Андерс Теґнель.
Утім, із настанням осені у світі (і зокрема в Європі) почалася друга хвиля коронавірусної хвороби. Її природа до кінця не зрозуміла: є припущення, що SARS-CoV-2 мутував і поширився передусім Європою. Інше пояснення — сплеск інфікувань став наслідком послаблених улітку обмежень. У Швеції, зокрема, влітку традиційно їдуть відпочивати в заміські будиночки, де скупчень людей немає — тож повернення відпочивальників у міста цілком може пояснити другу хвилю COVID-19.
З жовтня кількість хворих коронавірусною хворобою у Швеції почала різко зростати. 19 листопада в країні виявили рекордні 7 629 людей із COVID-19, а в середньому цей показник становить нині 3-4 тисячі. Як свідчить офіційна статистика, з кінця жовтня поволі почала зростати кількість померлих від ускладнень, пов’язаних із коронавірусною хворобою, а також кількість людей, госпіталізованих у відділення інтенсивної терапії.
Погіршення ситуації з коронавірусом позначилося й на ставленні людей до нього, розповідає нам 26-річний Єспер, що живе в Ґетеборзі. З ним же ми говорили у квітні — і, за словами хлопця, зараз шведи більш свідомо виконують рекомендації влади:
«Люди все більше намагаються уникати близького контакту й частіше носять маски, ніж улітку. Утім, люди все ж доволі погано дотримуються соціального дистанціювання — це неможливо робити, приміром, у громадському транспорті».
Населення сумнівається, влада запроваджує обмеження
Про серйозність ситуації говорить і прем’єр-міністр Швеції Стефан Левен. На початку листопада він пішов на добровільну самоізоляцію після контакту з людиною, яка мала контакт з інфікованим COVID-19.
«Дедалі більше людей заражаються. Усе більше помирають. Ситуація серйозна», — заявив він тоді.
Через кілька тижнів тон Левена не змінився:
«За все, у чому ми як країна помилимося зараз, доведеться заплатити згодом… Може, звучить жорстоко, але реальність саме така».
У листопаді влада Швеції посилила обмеження — але, знову ж таки, у формі рекомендацій, а не обов’язкових приписів. У країні обмежили продаж алкоголю після 22:00 у ресторанах і пабах, а пізніше — і зібрання понад вісім людей у громадських місцях, за винятком закладів харчування й приватних зустрічей. Хоча останнє деякі театри обходять, подаючи під час вистав їжу й називаючи себе ресторанами, розповідає Єспер.
Як свідчить останнє соцопитування Ipsos, шведи все більше сумніваються в правильності дій уряду. Якщо в жовтні дії влади в боротьбі з COVID-19 підтримували 55%, то нині цей показник упав до 42%.
«Чому нині обмежень більше, ніж навесні? Бо політики хочуть, аби їх сприймали як більш спроможних до рішучих дій — хоча до наступних чергових виборів у нас ще два роки. Партії, які перебувають нині при владі, хочуть показати, що вони здатні тримати епідемію під контролем», — вважає Єспер.
Особливі стосунки влади й населення у Швеції мають і менш очевидний наслідок — скептичне ставлення до вакцинації від COVID-19. Через довіру до рекомендацій влади у 2009-2010 роках рекордні понад 60% населення країни вакцинувалися від свинячого грипу препаратом від британської GlaxoSmithKline. Пізніше з’ясувалося, що він викликає нарколепсію.
Нині до майбутньої вакцини від COVID-19 у Швеції ставляться значно прохолодніше: 26% заявляють, що точно нею не щепитимуться, ще 28% поки не визначилися. Уряд Швеції, як і в решті країн ЄС, розраховує отримати вакцину від COVID-19 на початку 2021 року й передовсім надати її найбільш вразливим групам — людям похилого віку та медперсоналу, розповідає Єспер.
У сусідніх країнах були жорсткі локдауни — і ситуація там краща
«Експеримент Швеції добігає кінця, і її дії починають збігатися з тим, що роблять сусідні країни», — стверджують у виданні Science.
Кількість тестувань у країні на тисячу населення — майже така ж, як і в Норвегії. Влада тепер відстежує контакти хворих на COVID-19, як і в Данії та Фінляндії. І все ж суха статистика показує: ситуація з коронавірусом у Швеції гірша, ніж у сусідів. Станом на 26 листопада від COVID-19 померли 64,37 шведа на 100 тисяч населення, тоді як для Данії цей показник становить 13,83, для Фінляндії — 7,03, а для Норвегії — 5,95.
Андерс Теґнель ще в липні стверджував: через відсутність локдауну у Швеції коронавірусною хворобою перехворіли більше людей, а тому друга хвиля в країні має минутися легше, ніж у сусідніх країнах. Уже в листопаді Держагентство з питань охорони здоров’я Швеції визнало, що помилилося у своїх прогнозах щодо другої хвилі. У розмові з Financial Times і Теґнель, і прем’єр Левен запевняють: якщо порівняти з сусідніми країнами, Швеція обрала правильну довготривалу стратегію боротьби з COVID-19.
Цю думку поділяють не всі шведи, говорить Єспер.
«У Швеції питають: чому ми не зробили більше раніше, чому в нас не було таких же обмежень, як у Данії чи Норвегії, з якими ми часто порівнюємо ситуацію? Звісно, Швецію і близько не можна порівняти за розмірами з Данією. І хоча шведи дотримуються рекомендацій уряду й довіряють йому, вони ставлять питання, чому раніше не було зроблено більше», — розповідає Єспер.
Наприкінці весни, під час першого послаблення обмежень, особливий підхід Швеції до коронавірусу навіть став причиною конфлікту з Норвегією та Данією. Ті домовилися відкрити кордони одна для одної, але для Швеції винятку не зробили; там цей крок тоді назвали «політичним».
Пізніше шведи також змогли подорожувати до скандинавських країн за умови двотижневої самоізоляції або негативного тесту на COVID-19. Хоча й тоді, пригадує Єспер, виняток робили передусім для прикордонних районів Швеції, де ситуація з коронавірусом була порівняно краща.
Нині хлопець готується до переїзду в Копенгаген — там йому запропонували роботу менеджером:
«У Швеції звільнили багатьох людей з освітою та досвідом роботи. І вони тепер конкурують за робочі місця з випускниками університетів без досвіду. Свого часу це мене ввігнало в депресію; на щастя, було кому підтримати. Нині пропозицій роботи для мене у Швеції вкрай мало, і я вирішив, що буде неправильно відмовлятися від роботи в Данії».