«Тріумф ЗЕленіалів» та партія рок-зірки: світова преса — про дострокові парламентські вибори в Україні
Перемога партії «Слуга народу» на парламентських виборах в Україні — це передусім наслідок впізнаваності Зеленського та запит на нових людей у владі. Так підсумовують міжнародні медіа електоральні настрої українців. У порівнянні з минулими виборами, ЗМІ менше уваги приділяють «сценарію серіалу, що став реальністю» та «серіальному» президенту, і більше — змінам, на порозі яких перебуває Україна.
Усе нове й (можливо) позитивне
«Уже зрозуміло, що «Слуга народу», найімовірніше, виграла неабиякий контроль та великий мандат для своєї програми реформ. Насамперед, це означатиме можливість втілити у життя такі ключові пріоритети, які називав Зеленський: завершення війни, повернення утримуваних в Росії українських політв’язнів та боротьба з корупцією», пише про результати парламентських виборів в Україні європейська служба «Радіо Свобода».
Видання зазначає: щонайменше 60% місць в оновленому парламенті отримають політики-новачки. Жодного попереднього досвіду в найвищих державних кабінетах — такою була основна вимога до кандидатів при формуванні списків двох партій — «Слуги народу» та «Голосу» Святослава Вакарчука.
Radio Free Europe називає ситуацію у новому парламенті «найбільшим поворотним моментом» у його історії і загалом оцінює його позитивно: «Це означатиме нові ідеї і нові шляхи законотворення».
Сайт телеканалу Al Jazeera називає парламентські вибори в Україні «першим важливим випробуванням для новообраного президента». Також видання припускає, з ким «Слуга народу», ймовірно, не формуватиме коаліцію — «це проросійська «Опозиційна платформа — За життя», замішана в корупційних скандалах «Європейська солідарність» та «Батьківщина».
Ізраїльські медіа вже традиційно наголошують, що Зеленський — «новообраний український президент з єврейським корінням». Видання The Times of Israel зазначає: результат, який його партія здобула на парламентських виборах — рекордно високий для України за всю історію її незалежності. На думку видання, «українці з ентузіазмом сприймають думку, що до влади прийдуть нові політичні сили», адже давно очікують рішучих змін.
«Зовсім нещодавно сформована партія з дуже відмінними навіть всередині неї поглядами має невеликий досвід у законотворенні. Її величезна популярність здебільшого базується на популярності самого президента, а не на конкретній панівній ідеології», пише про дочасні парламентські вибори Voice of America.Тріумфу Зеленського видання протиставляє третє місце партії Порошенка. Він, мовляв, намагався робити ставку на досвідчених політиків, перші позиції в його списку — спікер та віцеспікерка Ради цього скликання. Але це не спрацювало.
«Революція на виборчих дільницях»
Саме неспроможність знайти спільну мову зі старими урядовцями й депутатами, прихильними до Порошенка, спонукала Зеленського оголосити дострокові парламентські вибори, зазначають німецьке видання Bild та британська ВВС. Остання також наводить коментар Зеленського з виборчої дільниці про те, що «ймовірно, парламентські вибори для країни важливіші, аніж президентські».
Водночас австралійське видання Sydney Morning Herald перемогу «Слуги народу» оцінює як логічне продовження оновлення політикуму країни після «тріумфальної» перемоги Зеленського на виборах у квітні. «Він був протиставленням звичному політичному істеблішменту, який зможе перемогти корупцію та підвищити стандарти життя в одній із найбідніших країн Європи», зазначає газета.
Американський аналітичний центр Atlantic Council ще напередодні виборів назвав перевагу партії Зеленського «Тріумфом ЗЕленіалів» (від назви Зе!команди і міленіалів, — ред.). У матеріалі йдеться про те, що вибори до Верховної Ради демонструють безпрецедентний прихід до влади молодого покоління політиків. А по-друге, дозволять президентові зосередити максимум влади у своїх руках. На цьому наголошують і автори статті на сайті France 24: мовляв, що більше контролю над парламентом у Зеленського — то простіше втілювати реформи.
«Ці вибори є продовженням революції на виборчих дільницях, яка розпочалась раніше цього року, коли майже три чверті українських виборців підтримали 41-річного політика-новачка у боротьбі проти свого досвідченого суперника з заплямованою репутацією», зазначено у матеріалі Atlantic Council. На думку експертів центру, більшість людей у партійному списку «Слуги народу» невідомі широкому загалу: за них голосують якраз тому, що вони — нові.
Більшість видань, наводячи попередні результати парламентських виборів, протиставляють загалом проєвропейський вектор «Слуги народу» з її найближчими опонентами — «Опозиційною платформою — За життя». Euronews пише про неї як про партію, очолювану українським олігархом Віктором Медведчуком, яка «виступає за поліпшення відносин із Москвою та надання автономії східним областям України, що зараз є епіцентром військового конфлікту».
Рок-зірка і його політичний «бенд»
Американське видання The New York Times, як і низка інших європейських та американських медіа, каже, що найімовірніший союзник для формування коаліції для Зеленського — партія «Голос» Святослава Вакарчука. Насамперед через спільність ідеї про нових людей при владі, за якими не стоять олігархи. До того ж медіа наводить слова Зеленського про те, що він «був би радий співпрацювати із “Голосом”».
Voice of America теж пише про дуже ймовірну коаліцію партії Зеленського з «Голосом», адже вона, на думку видання, є взаємовигідною для обох сторін. «”Голос” від цього виграє, бо продемонструє, що має справу з новими обличчями, з новими ідеями, з партією, що має бодай претензію на ідеологію, хоче побороти корупцію і відстоює проєвропейський вибір України». При цьому, як зазначає видання, Зеленський як відома медійна особа може мати особистий інтерес у партнерських стосунках з Вакарчуком — одним із найпопулярніших музикантів сучасної України.
Цікаво, що деякі німецькі медіа Вакарчуку та його політичній силі приділяють найбільше уваги з конкурентів «Слуги народу» на виборах. Наприклад, Deutsche Welle зазначає, що «українська рок-зірка Вакарчук вирішив скористатися формулою успіху Зеленського — коміка, що став президентом, та привести до влади переважно молодих, нікому не відомих політиків».