Визнання «Л/ДНР» Росією: кінець «Мінська» та відновлення активної війни за Донбас?
Після засідання Радбезу Росії, де обговорювали звернення Держдуми до президента щодо визнання «Л/ДНР», Путін визнав самопроголошені «республіки».
Це перше в історії засідання Радбезу, яке відбувалося публічно і яке транслювали російські телеканали. Спікери одностайно виступили за визнання «Л/ДНР»: пояснювали це тим, що Україна не виконує Мінські домовленості, безпекова ситуація на Донбасі погіршується, натомість санкції Заходу в разі визнання «Л/ДНР» Росія зможе пережити.
Услід за Путіним депутати Державної думи 22 лютого одностайно ратифікували договори «про дружбу, співпрацю та взаємну допомогу» з «ДНР» і «ЛНР».
текст, який ви побачите нижче, опублікований 16 лютого. Ми оновили підведення до нього, яке ви щойно прочитали, з огляду на останні новини.hromadske нагадує, що цьому передувало.
Комуністи, єдинороси та «Л/ДНР»
На розгляд Держдуми винесли два проєкти звернення до Путіна. Перший надійшов від Комуністичної партії, другий — від «Єдиної Росії». За своєю суттю вони не відрізнялися. Відмінності були лише в механізмі, як почати процес визнання так званих «Л/ДНР». Комуністи пропонували безпосередньо звернутися із цим запитом до Путіна. Єдинороси спершу хотіли почути щодо цього думку МЗС та міністра Сергія Лаврова.
Зрештою проєкт єдиноросів набрав 310 голосів «за», а комуністів — 351 «за» і лише 16 «проти».
Загалом у Держдумі більшість за партією влади: 325 представників «Єдиної Росії», 57 — КПРФ, 28 — «Справедлива Росія», 23 — ЛДПР, 15 — «Нові люди», 2 — позафракційні.
773 тисячі росіян на окупованих територіях: математика російських депутатів
Визнання самопроголошених «Л/ДНР» автори звернень пояснювали необхідністю підтвердити результати «референдумів» та турботою за росіян, які проживають на цих територіях. У Держдумі нарахували 773 тисячі російських співвітчизників на Донбасі. І визнання так званих «Л/ДНР», на думку авторів, звернення «створить основи для забезпечення гарантій безпеки і захисту».
Щодо «референдумів», то у зверненні до Путіна згадуються дві дати: 1994-й та 2014-й.
У 1994-му в Луганській та Донецькій областях паралельно з виборами до Верховної Ради відбулося «консультативне опитування». У зверненні до Путіна це назвали «всеукраїнським референдумом».
В опитуванні було питання щодо федеративно-земельного устрою України, статусу російської мови як державної та підписання статуту СНД. Власне, місцеві еліти використали це як політичну технологію у протистоянні з Києвом, що потім неодноразово повторювали. Усі пропозиції тоді отримали підтримку на рівні 80-90%.
Щодо 2014 року, то йдеться про так званий «референдум» про самовизначення «Л/ДНР».
Також комуністи згадували, що розробили постанову про звернення до Путіна за аналогією із визнанням Південної Осетії та Абхазії у 2008-му.
«Після ухвалення постанови на землі Осетії та Абхазії встановився мир та спокій», — заявив у виступі в Держдумі представник КПРФ Казбек Тайсаєв.
Старі та нові «референдуми»
26 серпня 2008-го Кремль визнав Південну Осетію та Абхазію. Сталося це вже після того, як Росія провела в Грузії військову операцію, після якої окупувала два цих регіони.
Тоді Держдума також ухвалила звернення до російського президента Мєдвєдєва щодо визнання незалежності двох регіонів. Так само як тепер, це обґрунтовували безпекою в регіонах.
Так самісінько у своєму рішенні посилалися на «референдуми», ніби у 1992-му грузинські регіони проголосували за незалежність від Тбілісі та возз'єднання з Росією. Результати у світі не визнали.
«Мінську» — кінець?
Офіційний Київ реакцію на рішення Держдуми озвучив через МЗС. Речник відомства Олег Ніколенко в коментарях «Українській правді» заявив, що визнання Росією так званих «Л/ДНР» означатиме її свідомий вихід із «Мінських домовленостей».
«Росії не вдасться видати російську окупаційну адміністрацію на тимчасово окупованих територіях в Луганській та Донецькій областях за “незалежні суб’єкти”, так само як і приховати свою участь як сторони збройного конфлікту на Донбасі», — сказав Ніколенко.
Схожі заяви пролунали й у Верховній Раді.
«Ця постанова є ще одним відкритим кроком Росії до руйнації “Мінських угод”. Навіть розмова про визнання окупаційних структур — це де-факто і де-юре вихід Росії з “Мінська”», — вважає заступниця голови фракції «Слуга народу» Євгенія Кравчук.
«Це означає одне: одноосібний вихід Москви з Мінських домовленостей», — заявила Ірина Геращенко, співголова фракції «Європейська Солідарність». Також вона закликала РНБО негайно ввести санкції проти всіх депутатів Держдуми, які проголосували за визнання самопроголошених «Л/ДНР».
Колишній посол України в США Валерій Чалий рішення Держдуми оцінив як зазіхання на територію України та як одноосібний вихід Росії із політичних домовленостей з мирного врегулювання і кінець «Мінська». Він також вважає за необхідне накласти санкції на депутатів Держдуми та надіслати миротворчий контингент ООН на окуповані території Донбасу.
А представник України в тристоронній контактній групі Сергій Гармаш у коментарях hromadske рішення Держдуми назвав політичним демаршем.
«Це схоже на політичний та психологічний тиск на Україну та наших західних партнерів. Сьогодні в Москві Шольц зустрічається з Путіним. Тому рішення Держдуми є сигналом, що Росія може піти на визнання, якщо західні партнери не зможуть змусити Україну реалізувати Мінські домовленості так, як їх розуміє Москва», — сказав Гармаш.
Хто на гачку Мінських домовленостей?
Позицію щодо руйнації Мінських домовленостей у разі визнання Росією так званих «Л/ДНР» озвучили не лише в Києві. По суті, це відкрито пролунало в самій Держдумі. Сталося це під час виступу з трибуни представника КПРФ, голови комітету з питань СНД Леоніда Калашнікова. Він є співавтором звернення до Путіна.
«Хто ж на гачку цих Мінських домовленостей? І чи руйнує це звернення (Держдуми до Путіна, — ред.) цей гачок для України? Чи все-таки на гачку Росія? Бо 7 років розв’язані руки української влади, щоб вона, перебуваючи в мирі, знищувала мирних жителів на іншій стороні. І в цьому теж правда. Мінські домовленості, які передбачають його (гачок — ред.) руйнування в разі ухвалення рішення потім президентом, чи визнаємо ми «Л/ДНР» — так, вони (Мінські домовленості — ред.) руйнуються. Але питання, хто ж на гачку, залишається», — заявив Калашніков під час виступу в Держдумі.
Яка територія «Л/ДНР»?
У виступі Калашнікова пролунала ще одна теза, на яку потрібно звернути увагу. Йдеться про територію самопроголошених «Л/ДНР». А саме: у разі визнання їх Путіним на яку саме територію зазіхне Росія?
Територія так званих «Л/ДНР» жодним документом не визначена. Україна використовує термінологію ОРДЛО, до якої відносить окуповані території двох областей.
В Кремлі територію «Л/ДНР» бачать значно ширшою. Власне, до так званих «Л/ДНР» повністю доєднують територію Донецької та Луганської областей.
«”Референдум” 2014 року звертався не лише до окремих районів, про які йдеться у нашій постанові. Так вони сьогодні називаються. А до всього Донецька та Луганська. Тоді вони контролювали значно більшу частину», — заявив під час виступу в Держдумі комуніст Калашніков.
А от у так званій «Конституції ДНР» територію «республіки» визначають кордонами, які існували на день її створення. Без жодних додаткових пояснень.
Можна припустити: якщо Путін оголосить про визнання так званих «Л/ДНР», то Росія буде зазіхати на ті території, де у 2014-му відбувся «референдум». А процес «волевиявлення» відбувався, зокрема, і в нині вільних від окупації Маріуполі та Слов’янську.
Путін підпише?
Рішення Держдуми не є остаточним визнанням «Л/ДНР». Без підпису Путіна під відповідним президентським указом процес не є завершеним.
Разом із тим під час виступу в Держдумі перший заступник голови фракції «Єдиної Росії» В’ячеслав Макаров запевнив, що представники партії влади будуть робити усе, щоби цю постанову реалізувати.
Проте, чи підпише Путін «визнання республік», на момент написання цього матеріалу, залишалося невідомо.
Політолог та співробітник Карлового університету Олександр Морозов в ефірі російського телеканалу «Дождь» висловив думку, що «ані Адміністрація президента, ані МЗС, ані Радбез наразі нічого подібного не підтримають і не збираються підтримувати».
Сам же Путін через кілька годин після того, як Держдума проголосувала за визнання «Л/ДНР», заявив, що Росія співчуває жителям Донбасу і сподівається на те, що ситуація там поліпшиться: «Я виходитиму з того, що ми повинні зробити все для розв'язання проблеми Донбасу, але зробити це все, насамперед виходячи з можливостей щодо виконання Мінських угод».
Власне, звернення Держдуми надає Путіну ще один інструмент тиску на Україну щодо виконання «Мінська». А також аргумент у перемовинах із Заходом, аби той примушував Київ виконувати домовленості у баченні Кремля.
Врешті-решт Путін «визнання Л/ДНР» не підпише, вважає Сергій Гармаш, бо таким чином нівелюється вся політика Кремля щодо України. «Це буде означати втрату для Росії інструменту впливу на Україну й інструменту, з яким Кремль сподівався після нав’язування нам особливого статусу Донбасу керувати всією Україною», — каже в розмові з hromadske представник України у тристоронній контактній групі.
Наступ чи деескалація: на що чекати
У разі визнання так званих «Л/ДНР» ситуація на Донбасі, ймовірно, загостриться. Підставою може стати вимога до України передати «республікам» усю територію двох областей.
«Якісь ультиматуми вони можуть висувати, але їм доведеться завойовувати цю територію. Я не думаю, що РФ піде на пряму війну з Україною, враховуючи те, що зараз вона не наважилася на таку війну. Принаймні ознаки цього є», — вважає Сергій Гармаш.
Тобто деескалація на Донбасі також не виключена. Усе-таки ініціювавши процес визнання самопроголошених «Л/ДНР», росіяни наголошували на необхідності гарантування безпеки.
Так чи інакше, під цим приводом незалежності «Л/ДНР» Москва може офіційно ввести війська на окуповані території України. І вже далі вирішувати: чи застосувати їх для виходу на географічні кордони двох областей із нав’язуванням Україні нових домовленостей, чи заморозити конфлікт.