ENRU

«Для Трампа було важливо завдати удару після своїх твітів», — інтерв'ю з аналітиком Hudson Institute

Авіаудари США, Британії та Франції по Сирії стали жорсткою відповіддю на застосування Башаром Асадом хімічної зброї проти цивільного населення. Крім цього, це — серйозний сигнал для Росії, яка надає Асаду політичну та військову підтримку.  

Бенджамін Хаддад — співробітник Hudson Institute у Вашингоні та колишній представник президента Франції Еммануеля Макрона в США. Перед тим, як коаліція завдала ракетного удару, Хаддад опублікував статтю, в якій наполягав, що Франція мусить здійснити атаку на сирійські об'єкти.

Про те, які наслідки матимуть ці авіаудари, про відносин між Макроном і Трампом та військову слабкість ЄС — читайте в інтерв'ю Бенджаміна Хаддада Громадському.

Експерт з американсько-французьких відносин Бенжамін Хаддад Фото: Громадське

Спільні авіаудари коаліції по Сирії були заплановані як одноразова акція. Проте Трамп уже заявив, що Америка продовжуватиме такі дії, поки Асад не припинить використовувати хімічну зброю. На вашу думку, це призведе до ескалації конфлікту — чи навпаки? З огляду на російську присутність і їхню політику щодо Сирії.

Я гадаю, цей удар — хороше повідомлення. Ми встановили червону лінію щодо неможливості застосування хімічної зброї проти цивільного населення. Ми не робили нічого протягом років, зокрема, коли цю червону лінію вперше перетнули. Ви пам'ятаєте 2013 рік, коли Обама в останню мить змінив думку і вирішив не втручатись. Я думаю, що ми витратили дуже багато часу.

Спільний удар США, Британії та Франції є дуже серйозним сигналом для Асада й тих, хто його підтримує. Якщо ви використовуєте цю зброю проти мирного населення, будете змушені за це заплатити.

Тепер ми бачимо тиск у відповідь. Гадаю, Росія здивована цим. І повідомлення про звитягу Асада, як і про те, що Британія сама влаштувала отруєння Скрипаля — це частина абсурдної пропаганди  

Поки зарано казати, чи це частина ширшої стратегії, чи будуть якісь наступні кроки. Але ці авіаудари самі по собі є хорошим кроком і хорошим посланням.

Однак, були заяви Асада — він вважає ці авіаудари своєю перемогою, адже Сирія змогла збити понад десяток ракет.

Це частина сирійської та російської пропаганди. Правда полягає в тому, що Асад прорахувався. Він використав хімічну зброю одразу після того, як у США почалася дискусія про те, щоб вивести свої війська із Сирії. Думаю, він вирішив, що Америка не втручатиметься, і недооцінив можливу європейську реакцію. Так само, як і Росія недооцінила реакцію Європи щодо замаху на Сергія Скрипаля. Ми не давали здачі роками й дозволили Росії та Сирії продовжувати таку поведінку дуже довго.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Отруєння в Британії: знайомі методи Росії

Тепер ми бачимо тиск у відповідь. Гадаю, Росія здивована цим. І повідомлення про звитягу Асада, як і про те, що Британія сама влаштувала отруєння Скрипаля — це частина абсурдної пропаганди.

Сирійська система протиповітряної оборони під час спільних ударів США, Британії та Франції в околицях Дамаска, Сирія, 14 квітня 2018 року Фото: EPA-EFE/Syrian Arab News Agency (SANA)

У статті для Foreign Policy ви написали, що разом з Америкою чи без, Франція повинна завдати ударів по Сирії. Але, цитую: «Одноосібні французькі атаки не змінять балансу сил у Сирії; і точно матимуть менший вплив, ніж втручання США». Тепер ми побачили великий спільний удар. Що він змінить, як у військовому, так і політичному плані?

Передусім я думаю, що це важливо для Макрона. Адже він установив цю червону лінію. Коли його обрали, він сказав: жодного використання хімічної зброї проти мирного населення. Макрон додав, якщо Асад її застосує, Франція завдасть удару — бажано разом із союзниками, але готова діяти й одноосібно. І це цікаво, адже попередники Макрона — Олланд і Саркозі — займали дуже жорстку позицію щодо Сирії. Водночас вони чекали, щоб першою втрутилась Америка.

Тож, коли Макрон сказав, що Франція готова діяти сама — це було зміною риторики. Але так чи йнак, сама Франція не змінить багато — необхідна підтримка США.

Отже, потає питання: а що далі? На мій погляд, Америці важливо залишатися на звільнених від ІДІЛ територіях. Наприклад, у таких місцях, як Ракка — щоб відбудувати їх і стабілізувати ситуацію.

Трамп повинен усвідомити: щойно Америка залишить звільнені території, ІДІЛ негайно перегрупується і використає цю прогалину. Як це сталося у 2011-му, коли Обама вивів війська з Іраку  

У США нині триває дискусія, скільки часу та в якому вигляді їм слід залишатися в Сирії. Чи це будуть війська, чи фінансова підтримка. Трамп неохоче дивиться на те, щоб залишатися. Виборцям він казав про відсторонення в зовнішній політиці, тож загалом він скептично налаштований до зовнішніх втручань, а надто таких, які вимагають проведення сухопутних військових операцій.

Я думаю, Макрон і Тереза Мей вирішили приєднатися до авіаударів, щоб переконати Трампа, що важливо залишатися в Сирії і сприяти відновленню цих регіонів.

Французький багатоцільовий винищувач Dassault Rafale готується до зльоту на авіаційній базі Сен-Дізьє у східній Франції, 14 квітня 2018 року. У ніч на 14 квітня США, Велика Британія та Франція завдали удару по Сирії Фото: EPA-EFE/French Defence audiovisual communication and production unit (ECPAD)

Нещодавно Трамп заявив, що хоче вивести американські війська із Сирії. Тепер ми бачимо потужні авіаудари. Як гадаєте, чи відбудуться якісь зміни в його політиці?

Сподіваюся, що так. Для нього в пріоритеті — боротьба з тероризмом, безпека американців. Але Трамп повинен усвідомити: щойно Америка залишить звільнені території, ІДІЛ негайно перегрупується і використає цю прогалину. Як це сталося у 2011-му, коли Обама вивів війська з Іраку. Тож, маю надію, що стратегія Білого Дому зміниться.

Щодо підтримки людей та їхньої реакції на такі військові дії. Наскільки я знаю, громадяни Британії не мають сильної впевненості, що такі військові операції потрібні. Як щодо США та Франції?

Я гадаю, в США є два погляди. Загалом, багато людей вважають, що можна було зробити більше, щоб запобігти цьому конфлікту. Адже про це багато говорили, розповідали, що Асад має піти, засуджували бомбардування тощо. Але не зробили достатньо. І ця невідповідність між заявами та реальністю викликала розчарування в людей — Америка виглядала лицемірною.

Гадаю, суспільство бажає дій. Водночас ніхто не хоче залучення військ на землі, а надто в США, де пам'ятають війну в Іраку. Тож, я думаю, лідерам держав слід бути дуже обережними в наступних кроках.

У Франції ситуація відрізняється. По-перше, країна не брала участі у війні в Іраку, а отже французи не мають тієї травми, яку можуть мати американці чи британці. Загалом у Франції підтримують дії проти тероризму. Ця країна відрядила чотири тисячі військових в Африку, де вони боряться з Аль-Каїдою.

Але набагато важливіше спершу знайти стратегію. І  питання в тому, чи Америка має цю стратегію щодо Сирії. Це те, що воліли б побачити французи. Вони хочуть упевнитися, що в них є серйозний партнер.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Кінець людства»: очевидці про трагедію в сирійській Східній Гуті

Експерт з американсько-французьких відносин Бенжамін Хаддад Фото: Громадське

На вашу думку, чи зможуть ці військові дії в Сирії зміцнити політичні позиції Макрона у Франції?

Гадаю, опозиція й надалі його критикуватиме. Після авіаударів я вже бачив у Twitter повідомлення від правих політиків, які казали, що Франція має бути ближчою до Росії та не сваритися з нею.

Однак французи хочуть бачити, що їхній президент  — твердий у зовнішній політиці та займає лідерську позицію. Для багатьох людей важливо розуміти, що він — господар свого слова й завжди його дотримується. Французький закон дає президентові безліч можливостей для військових дій. Набагато більше, ніж у Британії чи Німеччині. І французи ставляться до цього спокійно.

Або ще один приклад. Трамп не дуже популярний в Європі, у Франції, зокрема. Але французи нормально ставляться до того, що Макрон вибудовує з ним хороші стосунки, адже розуміють, що для Франції важливе партнерство з Америкою. Це сприймалося б зовсім інакше в Німеччині чи Британії.

Ти не можеш весь час блефувати й робити холості постріли — потрібні дії. Дехто каже: не зважайте, це лише Twitter. Ні. Якщо президент щось пише, це необхідно сприймати серйозно, як частину його політики 

Макрон приїздить у Вашингтон 24 квітня. І я думаю, пошук спільної стратегії щодо Сирії стане ключовим питанням. Як поза авіаударами залишатись об'єднаними в боротьбі проти тероризму.

Окрім військової співпраці, якими будуть основні теми цього візиту? Чого ми можемо очікувати від цієї поїздки?

Стосунки Трампа і Макрона досить хороші, й двостороння співпраця між США та Францією сьогодні чудова. Але гадаю, під час візиту порушать три дискусійні теми.

Перша — це ядерна угода з Іраном. У Штатах триває суперечка, чи залишатися в цій угоді. Франція теж учасник цього договору і бажає його зберегти.

Друге питання — це спільна стратегія в Сирії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Ядерні суперечки: що треба знати про угоду з Іраном

І третє — Паризька кліматична угода. США заявили, що виходять із неї, це було однією з обіцянок Трампа. Ця угода багато важить для Макрона, адже боротьба зі змінами клімату є одним із його пріоритетів. Гадаю, він намагатиметься переконати Трампа змінити свою думку. Щоправда, я не налаштований оптимістично щодо цього.

Зліва направо: глава штабу Збройних сил Франції генерал Франсуа Леконтер, міністерка оборони Франції Флоранс Парлі, прем'єр-міністр Франції Едуар Філіпп, міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан, генеральна секретарка національної оборони Франції Клер Ландес (у центрі), дипломатичний радник французького президента Франції Філіп Етьєн, генеральний секретар Єлисейського палацу Алексі Колер, президент Франції Еммануель Макрон, глава військово-морських сил Франції адмірал Бернар Рожель та голова французького національного центру боротьби з тероризмом П'єр де Бусле де Флоріан у нарадчій кімнаті, Париж, Франція, 14 квітня 2018 року. У ніч на 14 квітня США, Велика Британія та Франція завдали удару по Сирії Фото: EPA-EFE/FRANCOIS GUILLOT/POOL

«Twitter-дипломатія» Трампа щодо Сирії та Росії — як ви ставитеся до способу, який він обрав, щоб робити заяви?

Ти не можеш весь час блефувати й робити холості постріли — потрібні дії. Дехто каже: не зважайте, це лише Twitter. Ні. Якщо президент щось пише, це необхідно сприймати серйозно, як частину його політики.

Для Трампа було важливо завдати ударів після своїх твітів, адже ти не можеш написати про це, а потім нічого не вчинити. Це підірве довіру. Питання в тому, наскільки слова Трампа підкріплені діями. Якщо він підкріплює різкі заяви вчинками — це добре.

Якою, на ваш погляд, має бути позиція європейських країн та важковаговиків — Франції та Німеччини — щодо Близького Сходу та Сирії?

Активізація терористів, потік мільйонів біженців. Усе це стало випробуванням для Європи, призвело до зростання правих і лівих популістських рухів. На Європу цей конфлікт має значно більше впливу, ніж на Америку.

Євросоюз нині роз'єднаний і слабкий у військовому плані, він здебільшого чекає, поки Америка зробить усю найважчу роботу. Думаю, нам слід починати виробляти спільну стратегію безпеки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Обличчя сирійської війни — СПЕЦПРОЕКТ

Та є дещо глибше. Це має стати сигналом пробудження для цілого покоління європейців. Ми надто слабкі у військовому плані. Нам треба бути впевненішими ззовні, а надто, якщо це безпосередньо стосується наших інтересів.

У 90-ті ми мали кризу на Балканах — і бачили те саме. Ми змушені були чекати на втручання США. І тепер, за 20 років, ми так і не засвоїли урок. Це те, що треба зробити насамперед: зрозуміти, що ми самі маємо навчитися давати гідну відповідь на речі, які нас стосуються.