Читайте багато, довіряйте професіоналам

Вільно створити Telegram-канал, вести репортажі в Instagram, або писати у Facebook — це все доводить, що сьогодні усі ми — медіа. Свободу слова не спинити. Але з силою приходить і відповідальність. До дня свободи преси hromadske попросило 6 відомих журналістів поділитися з нами їхніми принципами, настановами, якими слід керуватись у світі, де кожен — сам собі незалежне медіа.

На початку карантину я отримала повідомлення від виховательки моєї доньки в дитсадку. Дослівно не пригадаю, але суть його була панічна: зачиняйте вікна, на Київ з вертольотів будуть лити хімію для дезінфекції. Оскільки я працюю в медіа, то була певна, що вихователька не може дізнатися про таку важливу і небезпечну подію раніше, ніж я. Але у відповідь на її повідомлення посипалися численні «дякую» наляканих батьків.

Звісно, я не знайшла нічого подібного у жодному з офіційних джерел (ані на сайті КМДА, ані Держслужби з надзвичайних ситуацій, ані поліції, ані деінде). Ба більше, поліція спростовувала цей фейк. Тож я запитала виховательку: звідки інформація? «Мені переслали», — відповіла вона. Синонімічний ряд можна продовжити: прочитала в інтернеті, написали у Facebook, сусідка отримала смс від знайомого, який точно знає, одна баба сказала тощо. За спростування, яке я надіслала в батьківську групу дуже оперативно, мені ніхто не подякував.

Можливо це профдеформація, але я дуже дратуюся, коли чую «прочитала в інтернеті…». Особливо, коли чую це від рідних чи близьких друзів. Моє наступне питання завжди однакове — де саме? У якому виданні? І якщо не отримую чіткої відповіді, то агресивно починаю спростовувати або заперечувати почуте. Навіть якщо це дуже скидається на правду.

«Прочитала в інтернеті»? Помнож на нуль прочитане, якщо ти не знаєш, хто це написав. Бо ХТО написав, не менш важливо, ніж ЩО написав. А ще здалось би знати, з якою метою і за яких обставин.

На жаль, цього не вчать у школі. Хоча споживання інформації — це як споживання продуктів. Не можна купувати молоко, не глянувши на термін придатності, не можна купувати пиріжок на вулиці у продавця з брудними руками, не можна купити щось невідоме у гарній обгортці, не прочитавши склад, зрештою ви ніколи не купите гниле яблуко, якщо знаєте, що воно гниле. То чому ж читаєте і вірите безликому джерелу, яке ширить маніпуляції через «залайкані» сторінки в соцмережах? Чому із таким захопленням дивитеся і читаєте медіа, що належать олігархам, яких ви ненавидите?

Читайте багато, довіряйте професіоналам.

Вірте медіа і людям, які:

-   вибачаються за свої помилки;

-   вказують, звідки отримали інформацію (не анонімні джерела, а дуже конкретні люди);

-   не брешуть у заголовках заради кліків;

-   перебувають на місці події;

-   не належать олігархам.

Відділяйте факти від суб’єктивних висновків і домислів, журналістів від блогерів, медіа від соцмереж, правду від постправди. Будьте мудрими і дотримуйтесь інформаційної гігієни.