Згадати 44-й: вечір-реквієм до Дня пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Фотожурналістка. Висвітлювала події Євромайдану, анексію Криму та війну на Донбасі. У своїй роботі на Донбасі Анастасія фокусується радше на простих людських історіях про радощі і смуток, аніж на великих військових перемогах чи поразках.

Ольга Волинець

Журналістка

18 травня 2018 22:13

Щороку 18 травня кримські татари покладають квіти до пам'ятних знаків і меморіальних дощок, а також проводять молебні по всьому півострову. Це відбувається всупереч забороні окупаційної влади Криму згадувати про жертв геноциду кримськотатрського народу.

Цього дня в Києві на Софійській площі відбувся вечір-реквієм, присвячений Дню пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

Виселення

На світанку 18 травня 32 тисячі співробітники НКВС за наказом радянського керівництва вдерлися до будинків кримських татар.

На збори давали не більше 20 хвилин. Офіційно кожна сім’я мала право взяти 500 кілограмів вантажу. Проте реально дозволяли близько 30-ти.

Кримськотатарське населення під конвоєм заганяли до наглухо закритих товарних вагонів, переповнених людьми.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Важкий танець депортації»: історія кримськотатарської танцівниці

Упродовж трьох діб відправили 70 залізничних ешелонів. Більшість — до Узбекистану, а також у сусідні райони Казахстану й Таджикистану. Деякі кримські татари потрапили на Урал, у Марійську АРСР і Костромську область Росії.

За даними Українського інституту національної пам'яті, лише за перші два дні з Криму депортували 191 тисячу кримських татар. Ще 6 тисяч звинуватили у співпраці з німцями, заарештували і відправили до ГУЛАГу. 5 тисяч стали спецконтенгентом для Московського вугільного тресту. Серед депортованих також було 2882 росіян, українців, ромів, караїмів та представників інших національностей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Хто мав за кордоном бодай одного родича, того забирали» — спогади про депортацію румун із Буковини

Унаслідок депортації загинуло близько 46% чисельності кримськотатарського населення, серед яких половина діти. Багато померли дорогою через антисанітарію, тисняву, задуху, нестачу харчів, не доїхавши до місця. У спецпоселеннях від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч кримських татар лише протягом першого року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Кримські назви: депортація імен

Мітинг-реквієм, присвячений Дню пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу, Софійська площа, Київ, 18 травня 2018 року Фото: Анастасія Власова/ГромадськеМітинг-реквієм, присвячений Дню пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу, Софійська площа, Київ, 18 травня 2018 року Фото: Анастасія Власова/ГромадськеМітинг-реквієм, присвячений Дню пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу, Софійська площа, Київ, 18 травня 2018 року Фото: Анастасія Власова/ГромадськеМітинг-реквієм, присвячений Дню пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу, Софійська площа, Київ, 18 травня 2018 року Фото: Анастасія Власова/ГромадськеМітинг-реквієм, присвячений Дню пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу, Софійська площа, Київ, 18 травня 2018 року Фото: Анастасія Власова/ГромадськеМітинг-реквієм, присвячений Дню пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу, Софійська площа, Київ, 18 травня 2018 року Фото: Анастасія Власова/Громадське

Повернення до Криму

Офіційно кримським татарам на історичну батьківщину дозволили повертатися у 1967 році. Але фактично табу на повернення до Криму діяло аж до 1989 року — розвалу СРСР.

У наступні чотири роки до Криму повернулися 250 тисяч людей — половина всього кримськотатарського населення, яке тоді проживало в СРСР.

Станом на січень 2014 року, до початку анексії, за даними Ради міністрів АРК у Криму мешкало майже 280 тисяч кримських татар.

Чи є депортація кримських татар геноцидом?

Згідно з Конвенцією 1948 року, геноцидом вважаються цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково окремих груп населення чи цілих народів за національними, етнічними, расовими або релігійними мотивами.

Попри красномовність фактів, депортація кримських татар довго не визнавалася геноцидом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ми всі хочемо вранці прокинутися і побачити, що кошмар закінчився» — інтерв'ю з режисером Ахтемом Сеітаблаєвим

11 грудня 2005 року 4-а сесія четвертого Курултаю кримськотатарського народу визнала депортацію 18 травня 1944 року й наступні десятиріччя насильницького утримання кримських татар у місцях вигнання актом геноциду корінного народу Криму.

Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар геноцидом лише 12 листопада 2015 року.

Заборона на жалобу

Понад чотири роки тому, у зв'язку з анексією півострова та репресій з боку окупаційної влади, кримські татари знову вимушено почали залишати Крим. За словами лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, із захопленого півострова на материкову частину України вже виїхало близько 25 тисяч кримських татар.

Одразу після окупації півострова, підконтрольна Кремлю кримська влада заборонила проводити традиційні жалобні мітинги 18 травня, організовані регіональними і місцевими меджлісами та кримськотатарськими громадськими організаціями.

Усупереч цьому 18 травня кримські татари продовжують покладати квіти до пам'ятних знаків і меморіальних дощок, а також проводять молебні по всьому півострову.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кримськотатарська: мова у вигнанні — СПЕЦПРОЕКТ