ENRU

Директор Держбюро розслідувань: хто такий Роман Труба і з ким змагався за посаду

53a41e37501cf80a8
Конкурсна комісія 16 листопада обрала директора Державного бюро розслідувань і його заступників Фото: Дмитро Реплянчук/Громадське

Керівником Державного бюро розслідувань обрали екс-прокурора зі Львова Романа Трубу, який ще три дні тому претендував виключно на посаду заступника.

Конкурсна комісія визначила його переможцем з-поміж 19 фіналістів конкурсу, серед яких головними претендентами на посаду донедавна вважалися голова військової прокуратури Анатолій Матіос і чиновник Адміністрації президента Олексій Горащенков.

Хто такий Роман Труба і його головні суперники в боротьбі за посаду, як проходив конкурс і хто обирав директора ДБР, а також чим покликаний займатись новий орган після повноцінного запуску — читайте в публікації Громадського.

Що відомо про обраного директора ДБР

Роман Труба з 1997 по 2015 рік працював в органах прокуратури. До 2014 року був прокурором Пустомитівського району Львівської області.

Прокурор Пустомитівського району Роман Труба (ліворуч) спілкується з мешканцями сіл Басівка та Годовиця, які пікетують обласну прокуратуру, архівне фото, 13 лютого 2014 року Фото: Вголос

Після Революції Гідності, одночасно з призначенням Олега Махніцького в.о. генпрокурора, Трубу переводять до Києва. Він стає першим заступником начальника Головного слідчого управління ГПУ й очолює управління з розслідування особливо важливих справ.

Як зазначається в його офіційної біографії на сайті уряду, у травні 2014 року він долучався до співпраці з представниками ЄС щодо повернення активів.

Після звільнення Махніцького з ГПУ, Трубу понизили на посаді. А в лютому 2015 року, за кілька місяців після призначення генпрокурором Віктора Шокіна, Труба звільнився з органів прокуратури.

З травня 2015 року й до моменту обрання на посаду директором ДБР Роман Труба працював керівником департаменту юридичної компанії «Сектор права». Як зазначено в його декларації за 2016 рік, зарплата на цій посаді становила 19 100 гривень.

16 листопада Трубу обрали директором Державного бюро розслідувань. «За» проголосували всі 9 членів конкурсної комісії. 

Упродовж усього конкурсу він претендував виключно на посаду заступника директора Держбюро розслідувань. Однак 13 листопада, за три дні до фінального голосування, Труба раптом написав заяву з проханням додати його до списку кандидатів на посаду директора ДБР.

«Я вважав, що керівником повинна бути публічна особа, тобто та особа, яка відома вже широкому колу суспільства. Проте, аналізуючи ті чи інші форми правоохоронних органів, мною було написано заяву з проханням розглядати мою кандидатуру на посаду директора», — сказав Труба на фінальній співбесіді 14 листопада.

Труба також заявив, що у нього є достатньо досвіду для створення Державного бюро розслідувань:

«Уся моя трудова діяльність пов’язана зі слідством, я маю відношення до організації і створення слідчого управління, і ті особисті амбіції, щоб продовжувати працювати саме у слідстві, спонукали мене написати заяву про призначення на вказані посади. Пройшовши всі стадії слідства – від слідчого районної прокуратури і до керівника, розуміючи і знаючи специфіку розслідувань тих чи інших категорій справ, враховуючи цей досвід, я вважаю, що можу бути серед керівництва ДБР».

За його словами, запустити повноцінну роботу Держбюро розслідувань він зможе до липня 2018 року: «Швидше за все, це від шести до восьми місяців. В ідеалі, аби орган запрацював з червня чи липня 2018 року. Це при підтримці уряду, адже перші питання, які постануть перед керівництвом – це матеріально-технічні. Адже без бюджету і без підтримки їх не минути».

Головні суперники за крісло

Ще кілька днів тому першого заступника керівника Головного департаменту стратегічного планування та оперативного забезпечення Адміністрації президента Олексія Горащенкова називали головним претендентом на перемогу в конкурсі на посаду директора ДБР.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «ФБР по-українськи: коли запрацює Державне бюро розслідувань і хто хоче його очолити»

Олексія Горащенкова називали головним претендентом на перемогу в конкурсі на посаду директора ДБР Фото: Дмитро Реплянчук/Громадське

Але за день до фінального голосування, 15 листопада, директорка департаменту фінансового контролю НАЗК Ганна Соломатіна публічно звинуватила Горащенкова в тому, що він нібито є «куратором НАЗК від Адміністрації президента». За її словами, всі рішення про результати перевірки електронних декларацій чиновників узгоджувалися саме з Горащенковим.

Своєю чергою Горащенков заперечив вплив на роботу НАЗК

«Твердження пані Саломатіної щодо мого нібито впливу на рішення НАЗК не відповідають дійсності. Для приписуваного мені втручання в роботу органу не маю ні права, ні можливостей, ні часу, ні бажання», — сказав Горащенков у коментарі Громадському, назвавши заяви Соломатіної «інформаційними атаками».

Директорка департаменту фінансового контролю НАЗК Ганна Соломатіна (на фото) напередодні звинуватила Горащенкова в незаконному впливі на роботу НАЗК. Сам Горащенков звинувачення категорично відкидає Фото: Дмитро Реплянчук/Громадське

Серед інших претендентом на директорське крісло виділяли й очільника військової прокуратури України Анатолія Матіоса. Напередодні фінального голосування він заявив на брифінгу, що вважає себе «найбільш гідним кандидатом» на посаду директора ДБР.

Проте в листопаді минулого року після співбесіди на подання кандидатури на цю посаду головний військовий прокурор тікав від журналістів Громадського коридорами кабміну, коли його хотіли розпитати про чималі статки, зазначені в декларації.

На посаді військового прокурора Матіос відзначився «медійними» спецопераціями із залученням великої кількості спецпризначенців та військової техніки в мирних містах. Зокрема під час затримання кількох десятків колишніх чиновників-податківців у справі Клименка, підозрюваних доставляли в Київ на військових гелікоптерах у супроводі озброєних спецпризначенців. Також Матіос залучав бронемашини під час обшуків бізнес-центру «Гулівер» у центрі Києва.

Безпосередньо в день фінального голосування за директора ДБР, військові прокурори проводили масштабну спецоперацію на Закарпатті, також із залученням військових вертольотів і бронетранспортерів.

Ще одним претендентом у директорське крісло вважали очільника військової прокуратури України Анатолія Матіоса Фото: Дмитро Реплянчук/Громадське

Хто і як обирав керівника ДБР?

Конкурс з обрання директора ДБР тривав понад півтора року. Кандидати пройшли спеціальну перевірку, психологічні та інтелектуальні тести, поліграф і кілька співбесід. Однак останні півроку конкурс фактично зупинився: комісія не могла визначити, як проводитимуть тест на поліграфі. Наприкінці жовтня проблему вирішили, й менш ніж за три тижні провели поліграф, фінальні співбесіди й фінальні голосування.

Сама конкурсна комісія утворена за принципом квот: троє членів від президента, троє від Верховної Ради і троє від Кабінету міністрів.

Від уряду до складу комісії увійшли: перша заступниця міністра юстиції Наталія Севостьянова, доцент Хмельницького університету управління та права Денис Монастирський і радник голови МВС Іван Стойка. Пізніше його крісло зайняла заступниця міністра внутрішніх справ Тетяна Ковальчук, оскільки Стойка не мав документів про вищу юридичну освіту.

Від парламенту до комісії ДБР увійшли народні депутати Владислав Бухарєв («Батьківщина»), Євген Дейдей («Народний фронт») і Микола Паламарчук (БПП). Від президента — два професори КНУ імені Тараса Шевченка Роман Майданик і Віктор Самохвалов, а також партнерка юридичної фірми Sayenko Kharenko Тетяна Сліпачук.

Конкурсна комісія під час фінального голосування за керівні посади в Державному бюро розслідувань, 16 листопада 2017 року Фото: Дмитро Реплянчук/Громадське

Що таке ДБР і навіщо його створювати

Державне бюро розслідувань покликане розслідувати злочини посадовців найвищого рівня — від екс-президента, всього Кабінету міністрів і керівників відомств, до правоохоронців і суддів. Орган забере в Генеральної прокуратури функцію слідства. Тож, у разі створення ДБР, підлеглі Юрія Луценка зможуть лише наглядати за розслідуванням кримінальних справ і представляти їх у суді.

Крім того, до підслідності ДБР належатимуть військові злочини, які наразі розслідує військова прокуратура. Не «вестиме» Держбюро лише окремі корупційні злочини, які належать до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Державне бюро розслідувань: примара правоохоронного органу?

Так, саме ДБР мало б розслідувати справи про розгін Євромайдану та розстріл Небесної Сотні, трагедію 2 травня в Одесі, стрілянину та вбивство 5 поліцейських у Княжичах. Загалом орган нараховуватиме 1500 співробітників у центральному апараті та семи територіальних управліннях.

Для повноцінного запуску Державного бюро розслідувань недостатньо обрати лише директора і його заступників. Щонайменше, потрібно обрати керівників центрального апарату й регіональних підрозділів, а також співробітників департаменту внутрішнього контролю. Загалом це близько 150 осіб. 

Проблема в тому, що обирати їх має та сама конкурсна комісія, що й директора. Якщо не внести необхідні зміни до закону, створення ДБР розтягнеться на роки. На сьогодні у Верховній Раді зареєстрований законопроект, який відтерміновує передачу справ Державному бюро розслідувань іншими правоохоронними органами до 1 січня 2019 року.

Тож, якщо депутати терміново не проголосують за цей законопроект і не внесуть зміни до КПК, якими вкотре відтермінують запуск бюро, після 20 листопада в Україні настане колапс правоохоронної системи — Генеральна прокуратура втратить можливість розслідувати нові злочини, а ДБР існуватиме лише на папері.