Голова партії «Слуга народу» Дмитро Разумков (ліворуч), глава Офісу президента Андрій Богдан і президент Володимир Зеленський в штабі партії, Київ, 21 липня 2019
Фото:

Ратинський В'ячеслав/УНІАН

Співвласник групи «Приват» Ігор Коломойський ніколи не був депутатом Верховної Ради. Утім, він понад 15 років допомагає обратися до парламенту депутатам від різних політичних партій. 

Новий склад Ради не став винятком. Понад 20 майбутніх депутатів працювали у бізнес-структурах Коломойського та його партнерів або ж обіймали керівні посади в партії УКРОП, членом та спонсором якої є олігарх. 

Більшість із них пройшли до парламенту від партії «Слуга народу» президента Володимира Зеленського. Тепер вони, як і голова держави, обіцяють довести, що не є «маріонетками Коломойського».

Який вплив на парламент матимуть олігархи — у матеріалі Громадського.

Союз «1+1» та УКРОПу

Ольга Василевська-Смаглюк перемогла на виборах у 96-му окрузі (Київська область) як кандидатка від «Слуги народу». До виборів вона працювала журналісткою на телеканалі «1+1» Ігоря Коломойського та не мала політичного досвіду. Здобути його кандидатці допоміг серед інших Денис Борисенко — член політичної ради партії УКРОП та депутат Київської обласної ради. 

Разом з Василевською-Смаглюк він зустрічався з виборцями, дозволив використовувати свою депутатську приймальню як передвиборчий штаб, а партійний осередок УКРОПу під час кампанії став частиною команди Василевської-Смаглюк

Борисенко запевняє, що допомагав із власної ініціативи і грошей за це не брав. «Це просто допомога, яка йде від душі», — сказав він Громадському. Політик запевняє, що Ігор Коломойський, який в УКРОПі очолює рахункову комісію не має стосунку до його рішення допомагати кандидатці від «Слуги народу».

Член політради партії УКРОП, депутат Київської обласної ради Денис Борисенко, Київ, 15 липня 2019 року
Фото:

Вікторія Слобода/Громадське

Робота волонтерів суттєво здешевила виборчу кампанію Василевської-Смаглюк. Витрати вона оцінює орієнтовно у 400 тисяч гривень. Для порівняння, голова передвиборчого штабу «Слуги народу» Олександр Корнієнко розповів Громадському, що в середньому по Україні виборча кампанія на мажоритарному окрузі вартувала кандидату від 1 до 1,5 мільйона гривень. 

Сама Василевська-Смаглюк не вважає роботу на каналі олігарха та безоплатну допомогу представників його партії УКРОП доказом того, що вона є «людиною Коломойського». 

В парламенті обіцяє голосувати так, як скаже партія, зокрема й за законопроекти, які можуть нашкодити Коломойському. 

«Можливо, я просто гарна, порядна дівчина, якій усі допомагають, ти не думав про це?», — запитує вона журналіста Громадського.

Кандидатка-мажоритарниця від «Слуги народу» по 96-му округу Ольга Василевська-Смаглюк (в центрі) під час зустрічі з виборцями, Київська область, 7 липня 2019 року
Фото:

Вікторія Слобода/Громадське

Василевська-Смаглюк не єдина представниця телеканалу «1+1», яка обралася в Раду від партії президента. 

За списком «Слуги народу» до парламенту пройшов генеральний директор «плюсів» Олександр Ткаченко, а ведучий Олександр Дубінський та журналіст Сергій Швець перемогли на мажоритарних округах. 

За списком «Слуги народу» до Ради зайшов і Артем Ковальов — генеральний директор інформаційної агенції УНІАН, яка теж належить Ігорю Коломойському. Всі вони також не вважають себе креатурами олігарха.

Відхрещуються від Коломойського і керівники «Слуги народу». Голова партії Дмитро Разумков пояснює балотування співробітників каналу «1+1», тим, що під час президентської кампанії «вони дотримувалися балансу і багато чим допомагали» та називає їх професіоналами.

Сам Ігор Коломойський переконує, що співробітники «1+1» пішли в депутати без його згоди. «У них масова втеча у політику, вихід», — казав він в інтерв’ю журналу «Новое время».

Генеральний директор «1+1 Медіа» Олександр Ткаченко (в центрі) та журналіст, телеведучий Олександр Дубінський (праворуч) на з'їзді партії «Слуга народу», Київ, 9 червня 2019 року
Фото:

Соколовська Інна/УНІАН

Інтеграція на місцях

УКРОП не тільки точково допомагав «Слузі народу», але й частково інтегрувався в цю партію. У Дніпропетровській, Волинській, Івано-Франківській областях та Києві по мажоритарних округах від «Слуги народу» балотувалися колишні УКРОПівці. 

Так у 20-му окрузі на Волині переміг В’ячеслав Рубльов. До виборів він був депутатом обласної ради від УКРОПу, очолював Волинську обласну організацію партії та був радником голови обласної ради Ігоря Палиці — члена політради УКРОПу та бізнес-партнера Ігоря Коломойського. 

Сам Палиця, як і голова УКРОПу Тарас Батенко та чинна народна депутатка Ірина Констанкевич, пройшли до парламенту по мажоритарці як самовисуванці. 

Палиця залишив питання Громадського без коментарів.

Член політради УКРОПу, бізнес-партнер Ігоря Коломойського Ігор Палиця, Київ, 21 травня 2019 року
Фото:

офіційна сторінка УКРОП у facebook

Рубльов — не єдиний колишній голова партійного осередку УКРОПу, який пройшов у парламент від «Слуги народу». Богдан Яременко, який раніше очолював Київську міську організацію партії, переміг від «Слуги народу» у 215-му окрузі столиці. 

А Олександр Юрченко — у 211-му (Голосіївський район Києва), хоча до того очолював парторганізацію УКРОПу цього району. 

Ще два колишні партійці УКРОПу — Ігор Фріс і Олександр Матусевич — перемогли на виборах як кандидати від «Слуги народу» в Івано-Франківській області.

Найбільше представництво колишні УКРОПівці отримали у Дніпропетровській області. Юрій Мисягін, Владислав Бородін та Дмитро Чорний, які входять до фракції УКРОПу в Дніпропетровській облраді балотувалися від «Слуги народу» по мажоритарці і перемогли. 

Партія УКРОП, за словами Дениса Борисенка, члена її політради, вирішила не брати участі у парламентських виборах, адже не встигла провести процедуру праймеріз — внутріпартійного відбору кандидатів. 

Утім, не приховує, що і під час президентської кампанії, і зараз УКРОП підтримує президента Володимира Зеленського.

Керівники «Слуги народу» не вважають проблемою концентрацію колишніх УКРОПівців у своїх лавах. 

«Партія УКРОП — не найгірша політична сила за останні п’ять років. Вона не була у великій владі, вона широко представлена у місцевій владі, де не так фантастично себе зганьбила, як інші політичні сили», — каже Олександр Корнієнко та додає, що крім УКРОПу, на парламентських виборах їм допомагали представники й інших партій: «Нам депутати облради від “Відродження” допомагали, у Дніпропетровській області, є навіть кандидат, що обрався членом місцевої ради від БПП».

Голова передвиборчого штабу «Слуги народу» Олександр Корнієнко, Київ, 15 липня 2019 року
Фото:

Вікторія Слобода/Громадське

Представник «Відродження», про якого згадав Корнієнко, — це Святослав Олійник, перший заступник голови Дніпропетровської обласної ради. У 2015-му році на місцевих виборах він обрався як кандидат від цієї партії. 

На той час керівники «Відродження» — Віталій Хомутиннік та Віктор Бондар не приховували дружніх стосунків із Коломойським, а Хомутиннік до того ж був бізнес-партнером олігарха.

В Олійника є і власна історія стосунків з Коломойським — у 2014-му, коли олігарх очолив Дніпропетровську обласну державну адміністрацію, Олійник став одним із його заступників.

А ще в Олійника є власна партія «Україна майбутнього». Її членами у різний час були і майбутній депутат від «Слуги народу» Дмитро Чорний, і його майбутній колега по парламентській фракції Сергій Демченко, який переміг на 29-му окрузі, і Максим Зуєв — переможець у 207-му окрузі у Чернігівській області, і Сергій Северин, який разом із Олійником обрався до Дніпропетровської облради від «Відродження». 

Сам Олійник на питання, чи коректно називати згаданих майбутніх нардепів «його людьми», віджартовується: «Усі 17 мажоритарників від Дніпра та області вимушені будуть працювати з облрадою, хоча б у питанні субвенцій з державного бюджету. За такою логікою їх усіх можна вважати нашими людьми», — сказав він Громадському.

Олігарх не знайшов часу відповісти на наші запитання, але один із депутатів, який має тісні стосунки з Коломойським, на умовах анонімності погодився пояснити Громадському його стратегію: провести до Верховної Ради десять-двадцять депутатів від «Слуги народу», аби потім вони могли впливати на формування позиції президентської фракції з принципових питань. 

«Деякі з цих людей в очі не бачили Ігоря Валерійовича, але це зрозумілі нам люди, які поділяють нашу позицію. Це не означає, що вони будуть шантажувати керівництво фракції виходом з неї. До того ж, це переважно люди, що мають авторитет і здатні об’єднувати довкола себе своїх колег», — каже співрозмовник Громадського.

Голова Дніпропетровської ОДА Ігор Коломойський (в центрі) із своїм заступником Святославом Олійником (ліворуч) на заводі Південмаш у Дніпрі, 21 жовтня 2014 року
Фото:

Сергій Ісаєв/УНІАН

Три шляхи

Головна особливість цьогорічних парламентських виборів для олігархів — вони більше не делегують своїх представників у фракції і влади, і опозиції. 

Так у 2014-му той таки Коломойський та його партнери підтримували не тільки кандидатів від БПП та «Народного фронту» і патріотично налаштованих самовисуванців на кшталт Дмитра Яроша, а й колишніх «регіоналів», які у парламенті об’єдналися у згадану вище групу «Відродження».

У Верховній Раді наступного скликання кожен із найбільших українських олігархів пов’язаний лише з однією фракцією. Для Коломойського — це «Слуга народу». 

Дмитро Фірташ та умовна група РосУкрЕнерго (Сергій Льовочкін та Юрій Бойко) розраховує на третину складу «Опозиційної платформи — За життя». Так само, як і новоспечений олігарх Віктор Медведчук, який є партнером Фірташа у цьому політичному проекті.

Найбагатший громадянин України Рінат Ахметов встановив антирекорд — жодна з партій, які в минулому відстоювали його інтереси, не пройшла до Ради. У підсумку власник корпорації СКМ має задовольнитися сімома пов’язаними з ним депутатами, які пройшли до парламенту по мажоритарних округах.

Дмитро Фірташ (праворуч) розраховує у новій Раді на третину «Опозиційної платформи», інтереси Ріната Ахметова (ліворуч) у парламенті тепер представлятимуть лише сім депутатів
Фото:

Іван Фролов/УНІАН

П’ятий президент України Петро Порошенко — єдиний із власників великого бізнесу має свою власну фракцію у парламенті — «Європейську солідарність». Однак, провів її туди як політик, а не бізнесмен. Формально Порошенко зберігає ознаки олігарха (великий бізнес, власні телеканали та вплив на органи влади), але наголошує, що не керує своїми активами і ще за часів президентства передав їх в управління «сліпого трасту».

Загалом олігархи на парламентських виборах обрали три стратегії. Коломойський — «десантування» своїх людей у «Слугу народу» та на мажоритарку.

Петро Порошенко та Віктор Медведчук особисто повели у Раду свої команди. Але і тут є різниця: Медведчук повів у велику політику відданих йому людей, більшість із яких працює з ним не перший десяток років. 

Порошенко цього разу відмовився брати до списку бізнес-партнерів та зробив ставку на самодостатніх політиків (Мустафа Джемілєв, Андрій Парубій), військових та волонтерів (Михайло Забродський, Яна Зінкевич).

Експрезидент України та лідер «Європейської солідарності» Петро Порошенко з однопартійцями у штабі після закриття дільниць на виборах до парламенту, Київ, 21 липня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/SERGEY DOLZHENKO

Власник корпорації EastOne Віктор Пінчук пішов іншим шляхом. Мільярдер, що сам був народним депутатом у 1998-2006 роках відмовився від стратегії «десантування» своїх людей до складу партій, як і кандидатів по мажоритарних округах. Єдиний виняток — Дмитро Кисилевський, директор із корпоративних відносин компанії «Інтерпайп» олігарха. Він переміг на виборах у 24-му окрузі як кандидат від «Слуги народу». 

Пінчука пов’язують із партією «Голос» Святослава Вакарчука, але не через лояльних депутатів, а завдяки контрактам на політичну рекламу, розцінки на яку на телеканалах холдингу StarLightMedia для партії співака суттєво дешевші, аніж на каналах Ріната Ахметова та Ігоря Коломойського. 

Тож, попри безпрецедентне оновлення складу Верховної Ради, говорити про повну деолігархізацію законодавчого органу зарано.

Поділитись: