Війна

«Після поразки ІДІЛ люди отримали новий шанс» — журналістка Reuters

28 червня, 2018 12:36
Війна/«Після поразки ІДІЛ люди отримали новий шанс» — журналістка Reuters
Зберегти
Вигляд
Аят Басма — журналістка і продюсерка агенції Reuters, яка останні 15 років висвітлює події на Близькому Сході, зокрема, в Лівані, Сирії та Іраку. Громадське поспілкувалося з нею про відбудову Іраку після звільнення від «Ісламської держави» та про сирійських біженців у Лівані

Історії з Іраку, за якими ми слідкуємо, це переважно історії війни, бойових дій та «Ісламської держави». На сьогодні низку міст уже звільнили. Імовірно, ви збираєте по шматочках історії, які лишає по собі присутність «Ісламської Держави» в країні. Що це за історії?

Я була там нещодавно, висвітлювала вибори. Це завжди дивовижний час для будь-якої країни, а надто для тієї, яка пройшла через багато випробувань. В Іраку останні вибори були у 2014-му, за кілька місяців до того, як Мосул захопила «Ісламська держава».

За чотири роки, що є відносно коротким проміжком часу, сталося багато. Міста втрачали і повертали, люди залишали власні домівки або жили під гнітом ІДІЛ. І тепер настав ніби час відновлення своєї влади, нової політичної системи, яка встановиться на наступні 4 роки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найкраща погода для ІДІЛ — Репортаж з Мосула

Усе це було цікаво. Я не надто люблю так казати, але це все обнадіювало. Люди продовжують страждати й досі, вони бідно живуть у районах, які потребують відбудови. Але, як я дізналася, завжди є другий бік історії: приміром, молодь, активісти, волонтери, освічені люди. Усі, хто здобув досвід життя під «Ісламською державою», ніби отримують новий шанс.

Мосул досі переважно в руїнах, але я спілкувалася з багатьма людьми, які, попри все, цікавляться політикою в країні та беруть участь у відбудові міста. Не думаю, що про це достатньо розповідають.

Прибуваючи в місця конфліктів, ти висвітлюєш події, а потім їдеш. Але саме тоді, на мою думку, й починається справжня історія. Лише за кілька місяців видно, як відбудовується місто, як відновлюються люди — саме це найцікавіше.

Свято розговіння — завершення посту у священний для мусульман місяць Рамадан, Мосул, північний Ірак, 23 травня 2018 року. Жителі Мосулу розклали їжу серед руїн, щоб пригостити рідних та сусідів. Бойовики «Ісламської держави» захопили Мосул практично без бою в червні 2014 року. Збройні сили Іраку 8 липня 2017 року заявили про відновлення контролю над старим містом Мосул, яке було останнім пунктом бойовиків у західній частині Фото: EPA-EFE/AMMAR SALIHПлакат із передвиборчою агітацією біля зруйнованих будівель на західній частині міста Мосул, північний Ірак, 24 квітня 2018 року. 12 травня 2018 року в Іраку відбулись перші парламентські вибори від часу звільнення всіх міст у країні від бойовики «Ісламської держави» Фото: EPA-EFE/AMMAR SALIH

З якими найбільшими викликами стикаються люди, коли з міст виходить так звана «Ісламська держава»?

Передусім це гроші. Це величезні суми грошей, потрібні для відбудови міста з нуля.

І мирне населення, і військові потребують відновлення після війни 

А як щодо довіри? Багато людей, які жили під владою «Ісламської держави», мусили з ними співпрацювати, адже не мали іншого вибору. І тепер, коли повертаються збройні сили Іраку, як вони повертають довіру, як відновлюють стосунки з ними?

Варто зауважити, що часу, який я провела там, було недостатньо для того, щоб збагнути все, скласти комплексний погляд. Ця війна дуже складна і для життя мирного населення, і для військових, які беруть участь у бойових діях, щоб повернути міста під контроль влади. Нині всі потребують відновлення. Я не відчувала жодної напруги, скажімо, поблизу контрольно-пропускних пунктів, які контролюють військові. Навіть не відчувалася їхня присутність.

Журналістка і продюсерка агенції Reuters Аят Басма під час інтерв'ю Громадському на Львівському медіафорумі, Львів, 17 травня 2018 року Фото: Богдан Кутєпов/Громадське

Хіба місцевих не перевіряють?

Ні-ні. Нічого такого. Ми побували в Мосулі — місто все ще в руїнах. Немає значення, скільки разів ти був у зруйнованих районах, все одно, пересуваючись містом, відчуваєш ці масштаби.

Якось ми побачили весілля в центрі старої частини Мосула, лише за кілька метрів від мечеті Аль-Нурі. Вона була відомою ще задовго до того, як Аль-Багдаді (халіф, де-факто лідер Ісламської держави — ред.) проголосив у ній «всесвітній халіфат». І тут поблизу цієї мечеті були традиційні іракські танці та музика — це було видовище! Наречений та наречена, процесія людей, яка прямувала містом повз контрольні пункти з військовими. І в цьому не було жодної тривоги.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чим відома мечеть Мосула, знищена «Ісламською Державою»?

Ви розповідали історію про старого чоловіка, який був щасливий лишитися вдома попри те, що його оселя зруйнована.

Так, я його надовго запам’ятала. Ми бачилися торік лише за кілька тижнів після того, як ІДІЛ витіснили з цієї території. Більшість мешканців поверталися до своїх домівок, і він був одним із них. Я із задоволенням спілкувалася з ним. Він закінчив університет за спеціальністю «французька література», але працював бухгалтером. Для мене він —  утілення всього хорошого і мирного в Іраку.

Вам, певно, відомо, що на той час уже багато християн залишили цю територію, ще до початку військової кампанії. А він був одним із небагатьох, хто вирішив залишитися, що б не сталося. І не просто залишитися, а забути й пробачити.

Коли я вдруге поїхала туди, вирішила знайти його. Точніше, я не шукала навмисне, адже він там досить відомий. Містечко насправді невелике, всі знають одне одного. Він просто прямував вулицею, коли ми проїжджали повз. Я вигукнула його ім'я і він обернувся. Наш водій, теж місцевий, промовив до нього: «Дивися, хто приїхав!». І він одразу згадав мене. Це було неймовірно, адже коли я спілкувалася з ним, усе було інакше, минув рік.

Є болісні речі, які переживаєш під час військових конфліктів, але крім цього є безліч надії. І цей чоловік — тому приклад, бо його будинок зруйнований, але він щасливий лишитися.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Звільнення Мосула: 10 фактів про колишню столицю ІДІЛ в Іраку

Руїни мечеті Аль-Нурі в центрі старої частини Мосула, на правому березі Тигра, 7 липня 2017 року. Бойовики «Ісламської держави» підірвали мечеть Аль-Нурі та її мінарет 21 червня 2017 року. Друга за розмірами у Мосулі соборна мечеть Аль-Нурі — одна з історичних мечетей Іраку, побудована в XII столітті Фото: EPA/OMAR ALHAYALI

Ви зауважили, що їздили висвітлювати вибори. Якими є потреби, вимоги людей, крім відновлення нормального життя, звісно? Які, на вашу думку, політичні проблеми належить здолати суспільству, щоб почати нове життя в Іраку?

Я не можу однозначно відповісти, чого потребує нація.

Але ж ви спілкувалися з людьми. Яка їхня думка?

Ми говорили з багатьма людьми. Записали кількох людей у день виборів у Мосулі. Один хлопець вклав усе важливе в інтерв’ю тривалістю 20-30 секунд: «Відбудувати міста, створити робочі місця, з'ясувати невирішені питання з Північним Іраком, автономією Іракського Курдистану, побороти корупцію». Усе це здається очевидним, але це те, чого найбільше потребують.

Журналістка і продюсерка агенції Reuters Аят Басма під час інтерв'ю Громадському на Львівському медіафорумі, Львів, 17 травня 2018 року Фото: Богдан Кутєпов/Громадське

Найбільше сирійських біженців утікає до сусіднього Лівану  

Я б хотіла повернутися до Лівану, який прийняв більш ніж мільйон біженців із Сирії. Через міграційну кризу в Європі, світ певним чином зосередився на країнах ЄС, хоча цифри там геть інші. Ми практично нічого не знаємо про міграційні процеси в Лівані, життя біженців у цій країні та виклики, з якими вони стикаються.

Це справді виклик. Одне з найперших місць, куди можуть тікати сирійці — це Ліван, адже між ними протяжний кордон. Після першого напливу кількість постійно зростала. Але якщо ви поїдете до Бейрута або іншого великого міста в Лівані, ви цього практично не помітите.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Кінець людства»: очевидці про трагедію в сирійській Східній Гуті

Коли біженці почали прибувати до Лівану, вони знімали ще недобудовані апартаменти. Це не схоже на звичні історії про біженців, коли облаштовують наметове містечко просто неба. І це допомагає місцевим миритися з цією проблемою.

Є невеличкі осередки біженців у містах та селищах — подекуди на відкритій місцевості, інтегровані в населені пункти. Тобто тут практично йдеться про асиміляцію. Але їх загалом досить багато, й це одна з проблем, з якою ліванський уряд намагається впоратися.

Лівану надавали міжнародну допомогу всі міжнародні агенції, вона збільшувалася від 2011-го до 2013-2014 років, надають її і тепер. Це достатньо врегулювали.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Мої читачі перераховують сирійським біженцям тисячі доларів» — журналістка

Сирійські біженці чекають на прибуття генсека ООН у табір біженців в селі Аль-Далхаміе в долині Бекаа, Ліван, 25 березня 2016 року Фото: EPA/WAEL HAMZEH

В Європі міграційна криза стала одним з головних наративів у публічних виступах та програмах політиків. А як міграційне питання присутнє в Лівані?

Якщо згадати сучасну історію Лівану, то проблема біженців існувала здавна. Це палестинські біженці, які приїжджали й оселялися в країні. У Лівані щонайменше 12 палестинських поселень, вони були тут десятиліттями. Це тут звична річ. Але прийняти ще додатково мільйон людей було для країни викликом. Уряд наголошує на тому, що в Лівані є економічні проблеми, що стосуються елементарного забезпечення електроенергією, водою, роботою — проблеми, які є в будь-якому регіоні. Аж раптом — ще мільйон людей.

Пов`язані новини