Із лідерів — в аутсайдери. Чому Грузія, яка ефективно стримувала епідемію, тепер у топі країн за поширенням інфекції?

Ще влітку Грузію можна було назвати зразковою країною у боротьбі з коронавірусом. На самому початку пандемії в країні запровадили дуже жорсткий локдаун — і він спрацював. Коли у сусідніх Вірменії та Азербайджані щодня реєстрували сотні нових випадків інфікування, Грузія незмінно перебувала у «зеленій зоні» і в липні стала однією з 15 країн поза ЄС, куди Євросоюз дозволив в’їжджати своїм громадянам.

Але уже восени усе змінилося. «Коли навесні я порівнював пандемію з Еверестом, зараз ми саме почали підйом на вершину», — так про ситуацію з коронавірусом минулого тижня говорив заступник голови Національного центру з контролю хвороб та громадського здоров’я Грузії Паата Імнадзе.

Тоді країна опинилася на першому місці в світі за кількістю нових випадків коронавірусу на 100 тисяч людей. Після цього в Грузії запровадили жорсткий карантин — але чи спрацює він цього разу?

Момент, коли щось пішло не так

Перший випадок інфікування коронавірусом у Грузії зафіксували наприкінці лютого. І, за словами прем’єр-міністра Гіоргі Гахарії, країна уже знала, до чого себе готувати.

«Ми замислилися про загрозу пандемії за місяць до першого виявленого хворого», — розповідав потім Гахарія.

У Грузії одразу ж запровадили жорсткі карантинні норми, місцеві мешканці порушували їх нечасто, а штрафи становили від однієї до трьох тисяч доларів. Грузини примирилися з комендантською годиною і неможливістю піти в церкву на Великдень, і дотримувались рекомендацій від Національного центру з контролю хвороб та громадського здоров’я. У країні запровадили масове тестування.

Тоді у тримільйонній Грузії захворіли менше тисячі людей. Тепер щодня додається понад три тисячі нових інфікованих (з них близько тисячі — у Тбілісі), а всього від початку епідемії в країні зафіксували майже 140 тисяч випадків інфікування. У світовому рейтингу Грузія — на 21-му місці за кількістю хворих на мільйон населення.

«Пояснення, які найчастіше звучать від влади: це друга хвиля коронавірусу, яка зараз відбувається по всьому світі. Крім того, таку сумну статистику пов’язують із відкриттям літнього сезону та відновленням внутрішнього туризму, коли люди активно їздили країною і стало значно складніше відслідковувати інфікованих», — розповідає у коментарі hromadske Микола Левшиць, мешканець Тбілісі й автор найпопулярнішого російськомовного Telegram-каналу про Грузію.

Раптове погіршення чи очікувана друга хвиля?

Про очікування суттєвого збільшення кількості інфікованих до середини листопада говорили ще у вересні-жовтні. Епідеміологи застерігали, що коли ситуація стане критичною, в інфекційних відділеннях забракне місць.

Підстави для хвилювання справді були: наприкінці жовтня, коли уже фіксували майже дві тисячі інфікованих щоденно, в усіх лікарнях Грузії лишалося вільними лише 250 ліжок. Втім у Національному центрі громадського здоров’я заспокоювали: більшість інфікованих лікується вдома, частина відбуває самоізоляцію у COVID-готелях — тож усім має вистачити.

Але коли цифри стали піковими, влада відреагувала перевіреним методом — запровадженням суворого карантину. З 28 листопада карантинні обмеження посилили і продовжили їх аж до 15 січня 2021 року. У восьми великих містах припинив ходити громадський транспорт, по всій країні заборонили роботу спортклубів і басейнів, ресторани працюють виключно на виніс, закриті усі торговельні точки, окрім магазинів, що продають товари першої необхідності.

Як відзначає Микола Левшиць, цього разу грузини ставляться до карантинних обмежень менш терпимо.

«Навесні усі сприймали обмеження з розумінням, мовляв: треба, що тут вдієш. Вважали, що це турбота про літніх людей. Зараз дотримуються здебільшого теж відповідально, хоча усе більше незадоволених і щодня є порушення: МВС за добу виписує близько тисячі штрафів», — розповідає він.

Є й приклади відвертого спротиву. Днями влада закрила фітнес-клуб у Батумі (про нього докладніше згадаємо нижче) та нічний клуб у Тбілісі. Вони продовжували роботу всупереч карантинним обмеженням — навіть після того, як їхніх власників оштрафували на 10 тисяч ларі (майже 2,5 тисячі доларів) за порушення.

У тому ж Батумі 29 листопада люди вийшли на протести проти локдауну. Головний меседж — нічим годувати родини, а соціальні виплати, які на час карантину влада пообіцяла потерпілим від коронавірусу робітникам, — мізерні.

«Грузія — туристична країна, чимало людей зайняті якраз у сфері обслуговування — готельний бізнес, ресторани тощо. Усі залишилися без роботи», — розповідає Левшиць.

Після запровадження локдауну добовий приріст інфікованих справді трохи скоротився. Втім, як зазначає голова Національного центру громадського здоров’я Аміран Гамкрелідзе, розслаблятися зарано: менші цифри можуть бути свідченням лише меншої кількості тестувань на вихідних.

«Скільки триватиме пік, залежить від багатьох факторів, зокрема й від того, наскільки ретельно люди будуть дотримуватися карантинних правил. Є ймовірність, що приріст буде, однак у середньому ми маємо залишатися у межах нинішніх показників», — зазначив Гамкрелідзе.

Коронакриза і політика

Рекордний приріст нових випадків коронавірусу у Грузії припав на період парламентських виборів (які, як стверджувала влада, пройшли за всіма карантинними правилами) та політичної кризи після них. На впевнену перемогу правлячої партії «Грузинська мрія» опозиція заявила про фальсифікацію голосування, почала вимагати нових чесних виборів і закликала грузинів виходити на вулиці. На масові акції протесту після першого й другого туру приходили по кілька тисяч людей.

У цьому й причина спалаху інфекції, заявляла влада: мовляв, люди на протестах не дотримуюся соціальної дистанції. Міністерка регіонального розвитку Мая Цкітішвілі зазначала, що «безвідповідальні політичні мітинги напряму пов’язані з динамікою поширення вірусу». Її підтримала й міністерка охорони здоров’я Катерина Тікарадзе: «Коли Мінохорони здоров’я зафіксувало наслідки вуличних протестів, були вчасно мобілізовані додаткові лікарняні ліжка».

Опозиційні політики закликають не покладати провину на них (мовляв, це ж не їхнє правління довело країну до такого стану), а «зайнятися пошуком реальних шляхів виходу з кризи».

Ще напередодні виборів коронавірус виявився для них вдалою темою для критики влади. Політики з «Єдиного національного руху», очолюваного експрезидентом Міхеілом Саакашвілі, заявляли про провал медичної реформи в країні і на його тлі — ледь не катастрофічну ситуацію з коронавірусом.

«Доведеться тепер переоблаштувати спортивні комплекси, аби встановити там ліжка для хворих. Уряд повністю втратив літні місяці, коли у нас був ще час, аби підготуватися до другої хвилі. Коли б із самого початку правильно організували розподіл інфікованих, то сьогодні ми б не зіткнулися із такою ситуацією, коли декілька днів люди з симптомами COVID-19 не можуть потрапити до лікарень», — говорив наприкінці жовтня ексдиректор клініки «Медальфа» у Батумі й представник «Єдиного національного руху» Леван Антадзе.

Водночас із гучними заявами опозиції про неефективність медичної системи є й дуже «своєрідні» дії її представників. Так, спортивний клуб Reformerfitness у Батумі, про який ми згадували вище, орендував Зураб Джапарідзе, лідер опозиційної партії «Гічі». Це сталося ярказ після запровадження жорсткого карантину. Джапарідзе оголосив, що відтак це не спортклуб, якому за новими правилами працювати заборонено, а його дім, і приходити туди може будь-хто, охочий тренуватися.

Втім правоохоронці гостинності політика не оцінили й клуб закрили.