«Ми тут — найліпший ОМОН» — мама школяра з Керчі

«Ми тут — найліпший ОМОН. Але прийшли перевірити, яка є охорона. Те, що поставили поліцію — це добре. Ніби стоятимуть до кінця тижня, а як далі — поки що не пояснюють. Але дітям потрібен соціум», — говорить мама першачка.

Школа №17 розташована в кількох сотнях метрів від «Політехнічного коледжу» — місця убивства. Наприкінці минулого тижня — після подій у коледжі — школи в Керчі працювали, хоч у деяких класах було по 7 дітей.

Чи вести своїх дітей у школи, чи відпускати в технікуми — певно найважче питання для жителів міста. Чи безпечно там? Чи краще дітям вештатися містом, або «ще гірше — сидіти вдома у соцмережах?».

«А ви скажіть, як жити? Що робити далі? — питанням на питання відповідає чоловік. — Я до своєї внучки намагаюся достукатися і пояснити, що реальне життя воно не в Інтернеті. Їжі там точно немає. Я от у дитинстві весь Крим пішки обходив. А зараз так, діти всі там».

Життям у мережі лякають не лише тому, що буцім-то саме в Інтернеті Влад Росляков дізнався, як зробити вибухівку, якою вбив однокурсників.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Ненавидів технікум»: як стрілок у Керчі повторив убивства в американській школі «Колумбайн»

В Інтернеті «Роскомнадзором» вже заборонене Роскомнадзором відео вибуху, записане на камери спостереження. На останньому відео, оприлюдненому напередодні російськими каналами, нібито видно ще одного хлопця, але окрім домислів це зображення не дає додаткової інформації.

Все ж подекуди відео з камер таки додають розуміння ситуації, скажімо на деяких із них видно, що Росляков мав схованку посеред гаражів. А з інтерв`ю подруги мами Владислава випливає, що хлопець три роки підпрацьовував влітку, щоб заробити на гвинтівку.

Більше керченців лякають групи в мережі «ВКонтактє», в яких спілкуються підлідки, і де з‘являються профілі від імені Влада Рослякова.

Найбільше питання, як говорити з дітьми про цей злочин. Керченські медіа підтвердили Громадському, що з Москви приїхала група психологів, які працюють з родинами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Повітряні кульки здуваються: як говорити з дітьми про смерть

В самому «Політехнічному коледжі» в понеділок 22 жовтня навчання не відновилося. Не роботу вийшли тільки викладачі. Самі співробітники не можуть точно сказати поновляться заняття у вівторок чи в середу. Та в будь-якому разі відбуватимуться вони в іншому корпусі. Будівля, де стався вибух, по-перше, розтрощена. А головне — там тривають слідчі дії, корпус очеплено.

Ольга Гребеннікова — директорка навчального закладу під час вибуху і розстрілу не була на місці. Поїхала буквально перед цим. У понеділок приходить на роботу о 8:30. Про щось говорить із колегами, довго спілкується з ОМОНІвцям.

«Читайте все в новинах — це і є мій коментар», — категоричного говорить жінка. І зрозуміло, що жодного слова нам більше вона не промовить.

Загалом викладачам не рекомендовано комунікувати, як і всім, хто міг щось знати, — батькам, студентам, свідкам. Спілкувалося ФСБ і з колишніми студентами, яких із технікуму раніше відрахували.

Віталій Єгоров з дружиною приходять за документами. Їхня 20-літня донька Яна — на лікуванні в Краснодарі. Їй перебило ноги, але лікарі кажуть — ходитиме. Батьки прийшли забрати паспорт і кредитні картки. В день вибуху в багатьох дітей загубилися документи. Чоловік чомусь емоційно наголошує, ніби соромлячись, що «компенсацію оформлюватиме тільки для доньки».

Загалом, за даними окупаційної влади Криму, родини загиблих отримають по 1 мільйону рублів (близько півмільйона гривень). Збирають і самі жителі. Якщо пройтися містом — усюди на банкоматах кидаються у вічі написи: «Офіційний збір коштів постраждалим і родинам загиблих в Керченському політехнічному коледжі».

На анексованому півострові працюють спеціально створені для Криму російські банки, або ж підрозділи тих фінансових установ, які не турбуються про міжнародні санкції.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Visa і MasterCard в Криму: як працюють міжнародні платіжні системи на окупованому півострові

Гроші збирають і в соцмережах. Скажімо, там можна дізнатися і про критичний стан Фатьме Карпушевої. Її, як і всіх важкопоранених, перевезли до Краснодара, декого — у Москву.

За різними даними керченських медіа, в критичному стані перебувають від 3 до 7 людей. Однак, щонайменше 45 залишаються в лікарнях.

На центральній площі Леніна стоять два меморіали — екран із написом «Керч 17.10.2018» — датою масового вбивства. В іншій частині — стела, біля якої також лежать квіти і м‘які іграшки. Зовсім поряд одні підлітки катаються на велосипедах, інші — сидять в телефонах.

Попри те, що за словами керченців, людей не вулицях значно менше, ніж зазвичай, в неділю і понеділок місто повертається до життя.

«Ви не думайте, що знайдете когось особливого — готового говорити. Тут у місті однаково травмовані геть усі», – каже співрозмовниця Громадського.

«Має бути якась межа, щоб ми не робили вигляд, ніби нічого не трапилося, але ж треба прийти до тями», — замислюється чоловік, що прогулюється з дружиною вулицею. Поки ми розходимося подружжя між собою починає дискутувати, чи був Влад Росляков один.

У місті забагато неоднозначності, але й уявити, як має бути інакше складно. З одного боку можна сказати, що жителям набридла увага. З іншого — є й ті, хто зауважує: «Чи ми комусь потрібні? Три дні тут було повно розмов і людей, а зараз на телеканалах хіба згадують рухомим рядком».

З гори Мітрідат у самомі центрі в тумані видніється щойно збудований Кримський міст. Керч — на самісінькому сході анексованого півострова, — у ці дні все ж виглядає особливо далекою і ще більш ізольованою від усього світу.