«Невакциновані — великий біореактор для вірусів-мутантів». Лікнеп із COVID-19 від молекулярної біологині

Біологи кажуть: що швидше в суспільстві відбувається вакцинація, то менше мутує вірус. Що більше людей вакциновані — то менша ймовірність появи «злих» штамів. Який тут механізм, яка залежність?

Аби вірусу мутувати, йому потрібно, по-перше, розмножуватися в людині, по-друге — у якнайбільшій кількості людей. Якщо власне ймовірність корисної для вірусу мутації маленька, то вона зростає разом із тим, як вірус проходить дедалі більше реплікацій в одній людині. І в міру того як він розмножується в дедалі більшій кількості людей. Це така математична закономірність.

Люди іноді бачать цю закономірність навпаки. Скажімо, вони знають: що більше антибіотиків пацієнти вживають, то більше виникає резистентних до антибіотика штамів бактерій. І, мовляв, якщо ми людей вакцинуємо, то і штам буде піддаватися більшому тиску відбору, саме у вакцинованих будуть виникати небезпечні, резистентні й до імунітету, і до вакцин штами.

Ну так, вірус нібито качає м'язи завдяки опору.

Насправді тут зовсім інша логіка, не така, як з антибіотиками. У тіло вакцинованої людини вірус може потрапити, але далі він пройде лише кілька циклів реплікації — і організм його позбудеться. Шансів на те, що під час цих реплікації встиг дібратися якийсь особливо сильний штам, мало. А коли вірус потрапляє в тіло невакцинованої людини, то протягом перших 3-4 днів він справді розмножується без тиску імунітету. Потім людина починає одужувати. І в цей час, коли на вірус починає діяти імунітет, починається відбір — і штами, стійкі до імунітету, встигають не тільки з'явитися, а й передатися іншим людям. Невакциновані люди більш заразні, вони довше розноситимуть стійкий штам.

У невакцинованому тілі вірус має більше можливостей «погуляти буфетом»?

Абсолютно точно. До того ж він вже щосили «гуляє буфетом», а потім його починають виганяти. Більше шансів вижити й далі «гуляти» в тих, хто навчився бути невидимим для того, хто жене. Тобто — для імунітету. А в вакцинованому тілі в нього набагато менше шансів «гуляти», його надто швидко виганяють, відбір «невидимок» не встигає відбутися.

Відомий біоінформатик і молекулярний біолог Михайло Гельфанд сказав, що невакциновані люди — це великий біореактор для виникнення нових неприємних вірусів-мутантів.

Чи потрібно вимірювати рівень антитіл після щеплення?

У Європі, в США, там, де вакцини були доволі добре перевірені, пройшли клінічні випробування та довели, що викликають захист, рівень довіри до них у людей достатньо високий. І там ніхто не йде вимірювати антитіла. Звичайно, вистачає й антиваксерів, але в цілому люди вірять, що вакцини працюють.

У Росії ситуація інша. Перевірений у третій фазі хоча б частково лише «Спутник». Про «КовіВак» немає навіть проміжних даних про епідеміологічну ефективність. І люди хочуть зрозуміти, чи спрацювала вакцина і якою мірою.

Це лише проблема довіри?

Є й інші аргументи, але перш ніж їх навести, я хочу зауважити, що мої колеги, дуже шановані біологи, часто геть правильно зауважують, що рівень антитіл показує тільки частину картини. З цього й робиться висновок, що рівень антитіл вимірювати не потрібно, оскільки він малоінформативний.

Але ж так воно і є, імунітет працює і завдяки «клітинам пам'яті», коли антитіл уже немає.

Аргументи моїх колег правильні.

Але всю цю картину змінює штам «Дельта». Він дуже швидко розмножується у верхніх дихальних шляхах. До того ж уже відомо, що на самому початку інфекції він однаково швидко розмножується й у вакцинованих, і в невакцинованих.

Але якщо антитіла є, то вірус рідко викликає важкий перебіг хвороби, тому що вони — перша лінія оборони організму. Грубо кажучи, антитіла не дають вірусу спуститися в легені. А щоби запрацювали «клітини пам'яті», потрібен час.

Це можна порівняти з початком війни: країну атакує ворог. Поки відбудеться мобілізація, він уже далеко просунеться. Але на кордоні ворога зустрічають прикордонні спецпризначенці, і що більше бійців, то більш імовірно, що вони утримають ворога, поки не підійде армія.

Антитіла — ті самі «спецпризначенці», які повинні швидко нейтралізувати «ворога», щоб людина не встигла сама захворіти й заразити інших. Водночас Т-лімфоцити та клітини пам'яті — це «регулярні війська», вони дуже потрібні, але їм легше вести війну, коли прикордонні спецпризначенці вже скоротили чисельність ворога.

І тест повинен сказати, чи достатній «контингент спецназу», якою мірою людина захищена від захворювання?

Обережно скажу — так. Загалом саме так, хоча бувають, звичайно, винятки. Ми знаємо, що в частини людей не виникає антитіл, а зі збільшенням віку частка таких людей в групі зростає. Найімовірніше, цим людям у принципі важче розгойдати імунну систему. Але так чи інакше антитіла — це показник. Як правило, високий рівень антитіл до S-білка означає високий рівень антитіл, що нейтралізують, а той своєю чергою відбиває загальну здатність організму протистояти інфекції. Проте я б радила навіть тим, у кого тест показав високі антитіла, все одно берегтися. Спілкуватися менше, користуватися масками.

Тоді який практичний сенс в аналізах на антитіла?

Практичний сенс хоча б в тому, що якщо антитіл мало, то потрібно скоріше ревакцинувати.

Є рівень антитіл, який можна назвати межовим: якщо ви виявили, що він нижчий, то краще або особливо поберегтися, або ухвалити рішення про ревакцинацію. У США, в деяких європейських країнах і в Ізраїлі громадянам вже рекомендована ревакцинація.

Яке значення в результатах тесту на антитіла вважати нормою?

У грудні минулого року ВООЗ розробила стандарти та запропонувала всім виробникам тест-систем на антитіла користуватися єдиною шкалою вимірювань — BAU (Binding Antibody Units) на мілілітр. До цього кожен виробник тесту пропонував свою власну систему вимірювань.

Таким «золотим стандартом» обрано усереднений рівень антитіл тих, хто перехворів. Це 150 BAU на мілілітр сироватки крові. Такий рівень вважають захисним. Щоб захиститися від дельта-штаму, антитіл потрібно вдвічі-втричі більше.

Тобто там, де розгулює «Дельта», а вона зараз розгулює скрізь, добре б мати антитіл більше ніж 450 BAU на мілілітр.

Додам, що всі оцінки орієнтовні та достатньо грубі. Людина може захворіти і з високим рівнем антитіл і навпаки — не захворіти зовсім без антитіл.

Є такий метод лікування ковіду — моноклональні антитіла. Такі ліки відомі онкологам, а що це стосовно коронавірусу? Вони справді одразу виліковують?

Це конкретний тип антитіл до S-білка коронавірусу, вони нейтралізують вірус дуже прицільно та надійно. Щодо «одразу виліковують» — значне перебільшення, хоча саме слово «одразу» тут ключове: їх треба застосовувати якомога швидше. «Вікно», коли вони можуть допомогти, вимірюється декількома днями від появи перших симптомів. Коли людина захворює, перший час імунна система намагається розпізнати «ворога», вона починає ту саму «мобілізацію», про яку ми говорили. Якщо хворий не щеплений, то вірус за цей час встигає вчинити різні неподобства. І коли імунітет долучається, йому вже доводиться мати справу з ворогом, що увійшов досить глибоко на територію.

А моноклональні антитіла — це «найманці», яких дуже швидко хтось «позичив», вони дуже добре знають «ворога» і вміють його перемагати. Їх треба тільки доставити вчасно в потрібне місце — до «лінії фронту», — і вони допомагають впоратися з вірусом. Проблема в тому, що вірус мутує і змінює обличчя, тому його треба атакувати з різних сторін, а кожне моноклональне антитіло може атакувати вірус тільки з одного боку. Для розв'язання цієї проблеми зараз у США почали застосовувати «коктейль» — суміш декількох різних моноклональних антитіл, з'єднаних в одному препараті.

Це не те саме, що плазма тих, хто перехворів?

Це дуже схоже на неї. Не буду вдаватися в усі деталі, сенс в тому, що в плазмі, крім антитіл, може бути багато «зайвого» і навіть небезпечного. Тут усе неоднозначно. Попри публікації, де пов'язують рівень антитіл у плазмі з її здатністю допомогти хворому, в США не рекомендують лікувати пацієнтів плазмою тих, хто перехворів. А моноклональні антитіла — це рекомендований засіб у перші дні захворювання.

Чому б тоді не лікувати цим засобом усіх?

Це дуже дороге лікування, одна ампула — скількись тисяч доларів, хоча в США страхування його оплачує.

Крім того, проміжок, у який треба встигнути застосувати моноклональні антитіла, — це перша фаза хвороби, вірусна. Це «вікно» дуже вузьке. Коли людина потрапляє до лікарні, до реанімації — це вже друга фаза, у якій застосовувати моноклональні антитіла марно.

Минулого літа ми дізналися, що з'явився новий штам коронавірусу — «Йота». Що це за звір? І на чому ґрунтуються дані про 80-відсоткову смертність від нього?

Штам «Йота» насправді відомий із жовтня 2020 року. Його виявили в Нью-Йорку і почали вивчати поряд з іншими штамами. Але він зник. «Дельта» витіснив його цілком, і «Йота» вже давно ніде не з'являється. За той час, що «Йоту» досліджували, справді виявилися ці страшні цифри — 82%. Тепер вони спливли в російських ЗМІ. Епідеміологи припустили, що в одній із груп смертність збільшилася порівняно з «батьківським» штамом на 82%. Що це означає? Якщо з усіх захворілих помирав 1%, то стало 1,82%. Збільшення смертності — це, звичайно, погано, але від рівня в 82% це дуже далеко.

Але що справді непокоїть — це взагалі коливання в заразності та в смертності, що відбуваються у штамів.

Вірусологи нам колись обіцяли, що вірус із часом припинить бути таким злим, викликатиме щось на кшталт легкої застуди тощо. На жаль, із того, як вірус еволюціонує, ми поки не бачимо, щоб він ставав «добрішим» до людей.

Були й інші прогнози: цей вірус із нами назавжди, він буде дедалі «злішим».

До будь-яких прогнозів треба ставитися обережно, ми досі не все розуміємо про цей вірус. Мій прогноз такий, що все ж вакцини зменшать і циркуляцію вірусу, і його небезпеку. Вірус залишиться, але вплив його на людей буде мінімізовано.

Авторка: Ірина Тумакова, «Новая газета». hromadske публікує матеріал за підтримки «Медиасети»