Російський кредит, білоруський шпагат: що Путін із Лукашенком наговорили під час зустрічі в Сочі

Попередньої програми перемовин у Путіна з Лукашенком не було, та й підписувати спільних документів вони не планували. В Кремлі обіцяли, що розмова буде виключно тет-а-тет, без офіційних делегацій, камер, заключної заяви та пресбрифінгу. Втім, невелика частина для преси усе-таки була, після неї — тривалі перемовини за закритими дверима.

Світові медіа відзначили, що для невизнаного президента Білорусі цей візит вкрай важливий, щоб продемонструвати — він повністю контролює ситуацію в своїй країні й може навіть її залишити на деякий час. Зате російський лідер не проґавив нагоди вкотре наголосити, наскільки Мінськ залежний від Москви. Про що Лукашенко говорив у Сочі з «другом» та «старшим братом» Путіним і чи готовий той підтримати його у рішучому триманні за владу — у матеріалі hromadske.

«Червоні лінії ніхто не порушив»

«Білоруси самі, без підказок зовні мають розібратися у ситуації, яка склалася в країні», — одна з головних цитат з публічної частини спілкування Путіна з Лукашенком. Так глава РФ резюмував своє ставлення до подій у Білорусі після виборів. Політика невтручання і водночас визнання результатів виборів у Білорусі — це та позиція, яку декларує Кремль після 9-го серпня.

РФ публічно не засуджувала насильство з боку режиму Лукашенка під час розгону протестів, але й не заявляла про підтримку таких методів, тож білоруська опозиція періодично нагадувала, що не вважає Росію головним ворогом. А Світлана Тіхановська, видворена з країни кандидатка у президенти від опозиції, навіть казала, що РФ могла б бути посередником у білоруській кризі.

«Я хочу нагадати Володимиру Путіну: що б ви не ухвалили і про що б ви не домовилися під час зустрічі в Сочі, — це не матиме законної сили. Усі угоди, ухвалені з нелегітимним Лукашенком, будуть переглянуті новою владою», — заявила Тіхановська напередодні зустрічі Лукашенка з Путіним.

З подібною заявою виступила Координаційна рада, а соратниця Тіхановської Вероніка Цепкало навіть закликала Путіна «стати на бік білоруського народу», бо «якщо зараз ви підтримаєте білоруський народ, вашу підтримку ми пам’ятатимемо у віках, як досі у нас пам’ятають роль російського народу у звільненні території Білорусі від фашизму».

Але поки за позицію Путіну дякує не опозиція, а Олександр Лукашенко, який не сумнівається у своїй підтримці з боку Кремля. «Ви вчинили дуже порядно, по-людськи. Я вдячний усім за те, що підтримали нас у цей поствиборчий час. Я вас докладно проінформую про те, що відбувається у нас в Білорусі, в Мінську. Головне — не переходити червоні лінії, а їх поки ніхто не порушив», — заявив Лукашенко Путіну.

На думку Лукашенка, події, які охопили Білорусь після виборів — «це урок, який ми витримали», а головним досягненням вважає те, що іноземного втручання, про яке він так багато говорив, вдалося запобігти — не без російської підтримки. «Ви показали, що білоруські кордони — це кордони Союзної держави й нікому не дозволено бряцати там зброєю», — наголосив Лукашенко.

До речі, про кордони: за кілька днів до цієї зустрічі, 10 вересня, посол Росії в Білорусі Дмитро Мезенцев подарував Лукашенку до дня народження книгу з топографічними мапами білоруських губерній у складі Російської Імперії. Дарування супроводжувалося неоднозначними ремарками Мезенцева про те, що це «підтвердження справедливості кордонів» та «відповідь усім, хто сприймає це інакше».

«Старший брат» і «найближчий союзник»

З тієї інформації, яка потрапила в медіа, непомітно, щоб Путін відгукувався про Лукашенка у настільки ж дружньому тоні, як той про нього. Щодо подій в Білорусі Путін заявив, що «має певні пропозиції, але потрібні додаткові зусилля, щоби подолати наявні проблеми». Водночас висловив свою підтримку ідеї Лукашенка розпочати роботу над білоруською Конституцією. «Вважаю це логічним та своєчасним», — підтвердив Путін. Ще на початку вересня очільник російського МЗС Сергій Лавров говорив про те, що саме конституційна реформа у Білорусі, про яку Лукашенко згадував і до виборів, наразі може створити умови для мирного виходу з кризи.

Щоби скріпити ще одну обіцянку — тісну співпрацю Білорусі й Росії у військовій сфері, країни вже сьогодні розпочинають спільні військові навчання «Слов’янське братство» на території Білорусі, які, за словами Путіна, планувалися ще з минулого року. Потім, каже, військові точно повернуться додому. Лукашенко заявив про повну підтримку таких заходів: «Росія та Білорусь мають готувати свої армії, щоби, не дай Боже, протистояти воєнній агресії», — підтвердив Лукашенко на зустрічі, — і планувати військові навчання на роки вперед. «Щодо воєнної складової, ви праві, у нас є план, і він буде реалізований», — запевнив Путін, однак не уточнив, що саме цей план передбачає.

Ще одним спільним полем боротьби назвали коронавірус (у який Лукашенко довгий час вперто не вірив). Путін з Лукашенком домовилися, що Білорусь стане першою країною (крім Росії), яка буде випробовувати сумнівну російську вакцину від COVID-19 «Спутник-V» і візьме участь у третьому етапі її клінічних випробувань.

1,5 мільярда кредитної допомоги «братньому народу»

Путін кілька разів наголосив, що білоруський народ — братній для росіян, а Білорусь — чи не найбільший союзник Москви. Прагматичний вимір цього союзництва — не лише участь у спільних інтеграційних проєктах, а й економічна співпраця.

«Росія лишається найбільшим інвестором у білоруську економіку… Понад половини торгівельного обігу Білорусі припадає на Російську Федерацію. У Білорусі працюють близько 2500 підприємств із російським капіталом», — зазначив Путін.

Саме тому Москва вирішила підтримати Білорусь «у цей складний момент» і заявила про готовність виділити 1,5 мільярда доларів державного кредиту. Але це ще будуть обговорювати міністри фінансів обох країн. Світлана Тіхановська уже наголосила, що «саме Лукашенко, а не народ муситиме віддавати цей кредит».

У разі виділення цих коштів вони додадуться до вже існуючого зовнішнього боргу Білорусі перед РФ, який на початку 2020 року складав 7,92 мільярда доларів (це майже половина всього зовнішнього боргу країни).

«У звичайні дні країна живе звичним життям»

Лукашенко, своєю чергою, вирішив розповісти особисто Путіну «всю правду» про протести в країні. Бо, мовляв, через різні канали інформація передається спотворено.

«У нас у суботу марш жінок і дівчат, а в неділю — загальний марш. У звичайні дні країна живе звичним життям. Частину Мінська ми звільняємо для того, щоб люди могли пройтись», — так Лукашенко описав протести в Білорусі, які тривають 37-ий день і щонеділі збирають десь понад 100 тисяч людей.

На думку поки ще білоруського президента, ситуація в країні показала, що «друг [Росія] пізнається в біді». І вкотре натякнув на причетність певних зовнішніх сил до подій у Білорусі.

«Якщо там, за межами білоруських кордонів, комусь хочеться почухати руки, ми можемо почухати в будь-який момент. Я вдячний за те, що ви (Путін — ред.) продемонстрували, що білоруські кордони — це межа Союзної держави», — додав Лукашенко.

Після публічної частини розмови Путіна з Лукашенком, яку висвітлювали наближені до них ресурси, почалася закрита частина перемовин. Вона тривала понад три години; після неї президенти із журналістами не спілкувалися і спільних заяв не робили.

А що про все це кажуть у світі?

Видання The New York Times у переддень зустрічі Лукашенка й Путіна писало, що ставки їхніх перемовин дуже високі. Звісно, насамперед щодо мирного врегулювання ситуації в Білорусі. Як відзначає медіа, особливість у тому, що на відміну від українців, більшість білорусів не бачать у Росії чи в Путіні загрози.

«Хоча білоруські протестувальники загалом не є ворожими до Росії, багато з них каже, що турбується, аби Лукашенко не тиснув на російського лідера і не змушував його підтримувати його жорстку реакцію на вуличні акції. Адже Путін уже оголосив раніше, що Лукашенко просив його сформувати спеціальні військові підрозділи, які можна було б кинути до Білорусі в разі, якщо ситуація вийде з-під контролю», — пише видання.

А ось видання Bloomberg зазначало напередодні: Путін не вірить, що вуличні акції протесту здатні привести до падіння режиму Лукашенка, хоча Кремль вражений масштабами протестів. Водночас РФ не хоче, аби Лукашенко надовго залишився при владі, тому буде всіляко підштовхувати невизнаного білоруського лідера до передачі влади. При цьому позиція невтручання у ситуацію в Білорусі, яку декларує Кремль, насправді досить оманлива, каже у коментарі hromadske журналіст білоруської служби «Радіо Свобода» Валерій Калиновський.

«Росія відверто стала на боці Олександра Лукашенка. Він уже фактично “падав”, коли усі підприємства пішли на страйки, як люди вийшли на багатосоттисячні мітинги по всій країні. Уже в нього не було ініціативи — а як тільки він поговорив з Путіним, той обіцяв йому підтримку — спецпризначенцями, Росгвардією, прислав до Білорусі своїх пропагандистів на заміну тих, які звільнилися з державних телеканалів. Росія має надію на подальшу інтеграцію чи анексію. Але Кремль тут прорахувався, що Олександра Лукашенка власне суспільство вже не сприймає законним президентом. Не сприймають його і в світі, і в Європі, і лише Путін повторює, що вибори в Білорусі пройшли чесно», — пояснює журналіст.

Що взагалі відбувається в Білорусі та до чого тут Росія?

Протести тривають із 9 серпня, коли в країні відбулися президентські вибори. Офіційні органи влади повідомили про перемогу Олександра Лукашенка, який цю посаду обіймає вже 26 років. Утім велика частина білорусів, незгодна з такими результатами (через фальсифікації на дільницях), розпочала протести. Вони вважають переможницею виборів опозиційну кандидатку Світлану Тіхановську. Та під тиском білоруської влади була змушена виїхати в Литву.

Перші кілька днів силовики жорстоко придушували акції. Людей затримували, били, саджали в автозаки і знову били. У слідчих ізоляторах, куди привозили затриманих, із них жорстоко знущалися. Недільні акції — «Марші єдності» — збирають щонайменше кількадесят тисяч людей у центрі Мінська; протести регулярно відбуваються в різних містах країни; а на білоруських підприємствах страйкують.

Росія одна з перших привітала Лукашенка з перемогою на виборах, а наприкінці серпня Володимир Путін офіційно заявив, що вважає Лукашенка переможцем легітимних президентських виборів. Пізніше президент РФ заявляв про те, що на прохання Мінська готовий направити в Білорусь «резерв силовиків».