ENRU

Шотландська незалежність: Затиснена між Великою Британією та Євросоюзом

Референдум про вихід Великої Британії з Європейського Союзу знову поставив питання незалежності Шотландії (вперше це було в 2014 році). Більшість населення королівства, союзного з Англією, Уельсом і Північною Ірландією, обрала переваги членства в ЄС.

Соціал-демократичний уряд, утворений Шотландською національною партією, поставив питання руба: або автономія ексклюзивно залишається у єдиному європейському політико-економічному просторі, або готується до проголошення незалежності від Великої Британії. Центральний уряд Великої Британії лишився невдоволеним обома варіантами.

У разі перемоги референдуму за незалежність шотландський уряд сподівається на збереження всіх переваг союзу з Об’єднаною Європою. Проте суверенітет Шотландії, яка востаннє була незалежною на початку XVIII століття, приніс би й чимало складнощів. Немає жодних гарантій швидкого переприєднання нової держави до Євросоюзу й НАТО й безболісного «розлучення» з Великою Британією.

Громадське пропонує розібратися у шотландському питанні.

Шотландія проти Brexit

На референдумі про вихід Великої Британії з Європейського Союзу 53% шотландців висловилась проти. Після оголошення результатів голосування, на якому 52% громадян Великої Британії сказали так виходу з ЄС, у Шотландії знову активізувалась дискусія щодо незалежності.

Одразу після референдуму опитування показали зростання підтримки цієї ідеї. Нікола Стерджен, перша міністерка і голова Національної партії Шотландії (далі — ШНП), заявила, що шотландці хочуть залишитися в ЄС, і ніхто не може їх позбавити цього права. При цьому, як зазначає The Times, близько третини виборців ШНП голосували за Brexit.

У ЄС Ніколу Стерджен підтримали в прагненні вийти зі складу королівства. Аліну Сміту, шотландському євродепутату, Європарламент аплодував стоячи, коли він виступив з емоційною промовою на захист Шотландії в ЄС.

У 2014-му році, коли шотландці з невеликою перевагою проголосували на місцевому референдумі за те, щоб залишитися у складі Сполученого Королівства, одним із ключових аргументів було бажання Шотландії лишитися в ЄС.

Днями перша міністерка Шотландії Нікола Стерджен заявила про проведення референдуму щодо незалежності у 2018 — 2019 роках, оскільки компромісу з центральним урядом Терези Мей, за її словами, досягти неможливо. 

Якщо більшість шотландців проголосувала б за незалежність, то Стерджен довелося б формувати механізм «переприєднання» до ЄС. Іншими нагальними питаннями були б рішення про кордон із Великою Британією, розділення збройних сил та військових баз. Проте, падіння цін на нафту дещо підриває одну з головних економічних підвалин незалежності.

Також, перш ніж голосувати за проведення референдуму про незалежність, Шотландському парламенту, згідно з Единбурзькими Домовленостями від 2012-го року, потрібно отримати на це дозвіл від уряду Великої Британії. За цими ж угодами, уряд може затримати проведення референдуму до 2020-го року, коли всі процедури щодо Brexit будуть виконані.

Якщо дозволу не буде, у Шотландії можна буде провести лише консультативний референдум, який, вочевидь, посилить конфлікт із центральним урядом.

На референдумі про незалежність Шотландії у 2014 році з невеликою перевагою перемогли прихильники того, щоб країна залишилась у складі Сполученого Королівства

Фото: Robert Perry/EPA

Що очікує на незалежну Шотландію?

За оцінкою The Times, нині економічне підґрунтя незалежності Шотландії в цілому гірше, ніж у 2014-му році. Минулорічна економічна статистика продемонструвала зростання дефіциту через падіння доходів з продажу нафти. До того ж, бізнес-лідери Шотландії побоюються, що успішний референдум стане ударом по добробуту цього королівства.

«Очевидно, що в цей час невизначеності ми не можемо знати умов угоди про Brexit від центрального уряду і характеру альтернативної пропозиції шотландського уряду, а також, як можливий другий референдум цього стосується», — заявив виконавчий директор фінансово-промислової асоціації Scottish Financial Enterprise Грейм Джонс.

«У цих обставинах бізнес потребує якомога більше визначеності, стабільності та впевненості, і задача нашого уряду — забезпечити це», — зазначила представниця Комерційної палати Шотландії Ліз Кемерон.

Президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер висловився прихильно щодо прагнень першої міністерки Шотландії Ніколи Стерджен, яка «завоювала право бути почутою», проте зазначив, що не може їй нічим допомогти після того, як Велика Британія розпочала вихід з ЄС.

«У нас немає наміру втручатися у Британський процес. Це не наш обов’язок і не наша робота», — сказав він.

Таким чином, прагнення ШНП до незалежності, як гарантії «переприєднання» до ЄС, є дещо популістським. Перш ніж стати членом союзу, Шотландії необхідно пройти довгий шлях. Перемога «незалежності» на референдумі, тривалий процес виходу з складу Великої Британії, визнання незалежної держави міжнародною спільнотою, і вже потім подання заявки на членство в ЄС.

Процедури можуть тривати не один рік. Зокрема, «переприєднання» за всіма процедурами триватиме до 5 років. Сукупно, Шотландія зможе знову пожинати плоди членства в ЄС не раніше 2025-го року.

Така ж ситуація і з членством у НАТО, до якого Шотландії, в разі виходу з Великої Британії, потрібно буде «переприєднуватись», про що зазначив генеральний секретар військово-політичного альянсу Єнс Столтенберґ:

«Вихід з Великої Британії означає й вихід з НАТО. Якщо так станеться, Велика Британія залишатиметься членом НАТО, але новій незалежній державі доведеться подавати заявку на членство, а 28 союзникам — вирішувати, чи буде в нас новий член. Усі рішення НАТО ухвалюються консенсусом, тож потрібна згода усіх союзників», — сказав він, посилаючись на позицію Іспанії, яка натякнула, що заблокує членство в альянсі для сепаратистської Каталонії.

Таким чином, приєднання Шотландії до НАТО зможе заблокувати такий поважний і обурений сепаратизмом член альянсу, як Велика Британія.

Неприйнятні для Шотландії результати Brexit знову викликали у суспільстві думки про незалежність

Фото: Andy Rain/EPA

Чи бути незалежній Шотландії?

Більшість англійців та валлійців обрали ізоляцію від «потоку мігрантів» та «незалежність» від ЄС, а шотландці, навпаки, — збереження усіх зобов’язань і привілеїв союзу. Якщо на референдумі про незалежність 2014-го року більшість шотландців підтримали глибшу інтеграцію до ЄС, то новий референдум відбудеться вже за умов, коли процес виходу Британії з ЄС завершуватиметься.

Брюссель відкинув пропозицію Великої Британії вийти з Союзу і залишити вигідні для неї «свободи» — руху товарів, послуг та капіталу, а вільний рух людей відкинути. «Все або нічого», — так прозвучали умови ЄС.

При цьому Брюсселю не вигідне ані погіршення відносин із Великою Британією, ані створення прецеденту для євроскептичних країн: мовляв, можна відносно легко вийти з цього об’єднання, зберігши більшість переваг членства в ньому. 

Сепаратизм у ЄС сприймається вкрай негативно. Союзу не потрібні ані зайві адміністративні витрати на перекроювання політичної карти, ані вихід своїх членів, ані побічні процеси, які можуть розпочатись за принципом ланцюгової реакції. Для ЄС досі є болючими питання сепаратизму — як всередині, так і ззовні, у країн-кандидатів на вступ.

Незалежність Шотландії цілком залежить від волі центрального уряду Великої Британії. Також вона буде підкошена часовими рамками процедур вихід і «переприєднання», які можуть завдати національній економіці Шотландії суттєвих збитків, і, як наслідок, призвести до розчарування шотландців.

Проте впевненість і жорсткість лідерки ШНП Ніколи Стерджен ведуть Шотландію до розриву з Великою Британією. Так само, як консерваторка Тереза Мей веде державу з ЄС.

«Я думаю, що спочатку ми повинні опрацювати угоду Шотландії та Великобританії щодо нашого майбутнього партнерства з Європейським союзом. Моє послання дуже чітке – зараз не час говорити про референдум щодо незалежності», – так говорить про останні заяви шотландської першої міністерки Тереза Мей.

Шотландське питання у складі Об’єднаного Королівства

У 1707-му році відбулось об’єднання королівств Англія і Шотландія в єдину державу Велику Британію. До цього Шотландія мала власний парламент. У результаті унії королівств власний законодавчий орган Шотландії розпустили і наступні 300 років нею керував безпосередньо парламент Великої Британії і його правонаступник — парламент Об’єднаного Королівства.

Одразу після початку Першої світової війни, ідеї шотландського home rule (самоуправління — ред.) просували ліберали й соціалісти, що здобували все більше популярності. 

У 1920 — 1930 роках Шотландія постраждала від економічної депресії значно більше за Англію та Уельс, проте ідеї самоврядування так і не стали центральними у програмах популярних у Шотландії партій.

Створена в 1934-му році Шотландська національна партія (ШНП) присвятила свою політичну діяльність боротьбі за самостійність. У 1970-х роках, разом із розвідуванням нафтових родовищ у Північному морі, націоналістичні настрої в Шотландії почали стрімко зростати. У зв’язку з цим ШНП склала свою політичну формулу: незалежність і нафтові багатства, які її забезпечать. «Це шотландська нафта!», — оголосила партія.

У 1997-му році в Шотландії відбувся референдум за створення власного парламенту, який мав повноваження у податковій сфері, а у 1999-му відбулися перші вибори.

Разом із законодавчим органом, Шотландія отримала і власний уряд, який формується парламентом. Головою уряду є перший міністр Шотландії.

Незалежність Шотландії цілком залежить від волі центрального уряду Великої Британії (на фото - зустріч першої міністерки Шотландії Ніколи Стерджен (праворуч) з прем'єр-міністеркою Великобританії Терезою Мей) Фото: Andrew Milligan/EPA

Перший референдум за незалежність

У 2007-му році ШНП перемогла на виборах до Шотландського парламенту. Головою нового уряду став лідер ШНП Алекс Салмонд, який розпочав політику на подальше зміцнення шотландської самостійності.

Поборники незалежності Шотландії переконували, що її самостійність принесе від Євросоюзу значно вищі субсидії для сільського господарства, аніж ті, що вона отримує після розподілу поміж усіма членами Об’єднаного Королівства.

У 2012-му, коли партія Салмонда здобула міцніші позиції був оголошений проект референдуму на 2014-ий рік. Питання для народного волевиявлення сформулювали так: «Чи має Шотландія бути незалежною державою?»

Прем’єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон заявив, що заплановане голосування може раз і назавжди змінити майбутнє, яке все ж варто вибудовувати разом, у складі об’єднаної держави. Перший міністр Алекс Салмонд продовжував наголошувати, що ніхто не в змозі керувати Шотландією краще за самих шотландців.

«За незалежності, її величність королева залишатиметься очільницею держави, якою вона є для 16 країн Співдружності. Шотландія буде конституційною монархією так само ж довго, як народ Шотландії цього захоче. Шотландія займе своє місце поміж державами-членами ЄС і ООН», — проголошував розділ звернення, присвячений політичному устрою нової держави.

Референдум призначили. Політичне життя Шотландії розкололося на два табори: «Так, Шотландія», який об’єднав шотландські ліві партії (Національна партія, Партія зелених і Соціалістична партія), і «Краще разом» (лейбористська і консервативна партії, а також ліберальні демократи). Віковий ценз для голосування знизили до 16 років — так загальна кількість тих, хто голосує, зросла до 4.3 млн осіб.

Перший міністр Салмонд також заявляв, що в разі перемоги, незалежна Шотландія підтримає санкції проти Росії.

За незалежність Шотландії проголосували 44,7% шотландців, проти — 55,3%. Прем’єр Девід Кемерон в емоційній промові з цієї нагоди зазначив, що його «серце б розірвалося від споглядання кінця Об’єднаного Королівства».

Перший міністр Шотландії Александр Салмонд стримано прийняв «вердикт народу» і закликав шотландців слідувати результатам демократичного вибору.

«Мій час, як лідера, минув, але для Шотландії кампанія продовжується, бо мрія ніколи не помирає», — заявив він, ідучи у відставку.

/Дмитро Мрачник