Скандали, катаклізми та перемоги. Яким був 2020 рік для українського кінематографу

У світовому кінематографі протягом карантинного 2020 року ставалися маленькі й великі катаклізми. Лише кілька релізів голлівудських компаній були залишені для кінотеатрального прокату. Компанія Warner Bros. оголосила про випуск всіх своїх 17 фільмів наступного року онлайн (щоправда, паралельно з кінотеатральним релізом). Зйомку великої кількості фільмів та серіалів відтермінували. Протягом року померли видатні режисери Алан Паркер і Кім Кі Дук, актори Кірк Дуглас і Шон Коннері, Армен Джигарханян і Мішель Пікколі, Девід Проуз і Валентин Гафт.

Україна тут теж не пасла задніх. Кінофестивалі, наприклад Docudays.UA та Одеський, вперше проводилися онлайн, як і вручення премії «Золота дзиґа». Маємо протягом року численні скандали, зухвалі дії та знакові чи сумні події. Культура в цих подіях межує з безкультурністю, а позитивний вплив на імідж нашої держави йде тин у тин з негативним.

Отже — 10 подій, що цього року характеризували українське кіно та українських кінематографістів та чиновників.

Призначення голови Держкіно

29 січня Кабмін призначив на посаду голови Державного агентства України з питань кіно Марину Кудерчук. Це було перше протягом року скандальне призначення, якому передував скандал попереднього року під час самого конкурсу на цю посаду. В результаті проведення вже другого відбору головою призначили колишню директорку кінотеатру із Запоріжжя зі стажем роботи на цьому місці 3 роки.

Втім, ваги цій скандальності надала цілковита бездіяльність упродовж пів року. І це після заяви, що «прошу скептиків судити про мене і мою роботу за результатами, які, сподіваюся, всі побачать найближчим часом». А проте «найближчий час» вилився в піврічну бездіяльність, відсутність виплат за контрактами і договорами агентства, не підписаний так званий паспорт в Міністерстві фінансів. Все це призвело до зубожіння сфери і всіх її працівників. Зокрема й до злиденного становища державного фільмофонду України і аудіовізуального архіву Довженко-Центру, керівник якого, Іван Козленко, оголосив про банкрутство інституції і закликав до звільнення Кудерчук за некомпетентність.

Приз на «Санденсі»

2 лютого на американському фестивалі незалежного кіно «Санденс» режисерка української документальної стрічки «Земля блакитна, ніби апельсин» Ірина Цілик отримала в категорії World Cinema Documentary приз за режисуру. Преміювання українського творця на цьому фестивалі відбулося вперше в історії нашого кіно.

І тут важливо й те, що «Санденс», як знаний в кіносвіті фестиваль, був долучений до широкого списку переможних для нас форумів, і те, що фільм цілком заслуговував на приз, і те, що визнана була саме «Земля...» — фільм про жахи російсько-української війни, показані крізь призму життя й виживання звичайної родини з маленького містечка на Донбасі.

Досконала в сенсі форми і пізнавальна в сенсі поданої інформації, стрічка є унікальною. Бо, крім важливості й достеменності як документу часу й місця, «Земля...», на відміну від більшості українських фільмів, прискіпливо знята, змонтована і озвучена. Якби це не було документальне кіно, можна було б сказати, що «Земля...» добре придумана — настільки добре вона деталізована і все в ній злагоджене.

Зйомки фільму для Netflix

10 серпня в Києві розпочалися зйомки комедійного бойовика «Останній найманець» (The Last Mercenary), де головну роль виконує Жан-Клод Ван Дамм. Це вперше в Україні та з українською участю знімається фільм для світового гіганта потокового контенту Netflix.

«Останній найманець» знімається французькою мовою і французьким режисером Давідом Шароном, відомим, зокрема, за аналогом «Смертельної зброї» — «Жарти в сторону» з Омаром Сі. Його новий фільм, як повідомляється, буде про «політичні інтриги на державному рівні».

Цікаво, що проєкт підтриманий особисто міністром культури Олександром Ткаченком. Певно, через таку підтримку виробникам дозволяли перекривати київські вулиці, часом на пів дня.

Також фільм знімався і в Парижі, а в одній з головних ролей значиться славетна Міу-Міу («Вальсуючі», «Концерт»). Для Ван Дамма це не перший приїзд до Києва, все ж таки його дівчиною є українка.

Український фільм в конкурсі Венеційського фестивалю

3 вересня фільм «Погані дороги» Наталі Ворожбит брав участь у конкурсі одного з трьох найбільших кінофестивалів світу, Венеційського, і отримав приз кінокритиків Verona Film Club Award. Шокуюче відвертий, фільм мотивував критиків преміювати «новаторство та інновацію» і так його потрактувати: «У стані конфлікту, який стає загальнолюдською умовою, розгортається зло у всіх його хитрих і жорстоких відтінках».

Особливим у фільмі є те, що це — режисерський дебют Ворожбит. Вона кілька десятиліть відома своєю роботою драматургині – її п’єси ставилися в Україні, Польщі, Латвії, Великій Британії та США. А для кіно вона написала сценарії до «Дикого поля» та «Кіборгів».

Але «Погані дороги» — зовсім інша історія, де вже не було обмежень і редактури: продюсер Юрій Мінзянов дав Ворожбит під час зйомок карт-бланш на те, аби вона робила що хоче і як хоче, і не прогадав. Тепер фільм справедливо можна вважати одним з найкращих за цей рік, і це затвердила Спілка кінокритиків, відзначивши його як «відкриття року», а двох артистів — Юрія Кулініча та Оксану Черкашину — найкращими акторами.

Скандал на 14-му конкурсі Держкіно

4 вересня, перед 2-м туром 14-го конкурсного відбору Держкіно, з’явився «запит заступника начальника Управління стратегічних розслідувань у місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України» з перерахуванням компаній, у яких в той чи інший час були боргові зобов’язання (чи судові процеси) перед Держкіно щодо вироблених ними фільмів. І тут же додалося прохання Держкіно до експертів з Експертної комісії надати «до початку другого туру заяви про наявність чи відсутність реального чи потенційного конфлікту інтересів».

Це виглядало прямим залякуванням усього колективу експертів (70 осіб) та членів Ради кінематографії і некоректним винесенням на загал інформації, яка часто-густо застаріла, а в такому викладі, як у запиті, була маніпулятивною на користь тих компаній, що не були названі.

Скандал продовжився ще активніше, коли Рада кінематографії не зважила на висновки експертів та самовільно вибрала лауреатів, перетягнувши вище ті проєкти, які мали нижчий прохідний бал. Українська гільдія режисерів, Українська кіноакадемія, група експертів, продюсерів та режисерів закликали переглянути результати конкурсу, на що Держкіно не зважило.

Eurimages профінансував українські фільми

16 жовтня Eurimages, фонд Ради Європи з підтримки спільного кіновиробництва, виділив кошти на створення двох копродукційних стрічок, у яких Україна є головною: 270 тисяч євро виділили на «Носоріг» Олега Сенцова, а 125 тисяч євро — на «Спас» Максима Наконечного.

Це є значною подією з кількох причин.

По-перше, Україна тільки цього року стала однією з-поміж інших 38 країн-членів цього фонду, до чого йшла останні 2 роки, відколи фонд підтримав подану нами заявку на приєднання.

По-друге, щорічний внесок України до фонду складає 200 тисяч євро, а отже ми вже отримали більше, ніж вклали.

І по-третє, що важливіше, членство України в Eurimages, і ще більше – отримання фінансування від фонду легітимізує українських виробників в очах тих європейських компаній, які ще сумнівалися в надійності співпраці з нами.

Якщо «Носоріг» буде показаний на Берлінському кінофестивалі 2021 року («Номери» Сенцова демонструвалися в позаконкурсній програмі Берлінале 2020 року), то це стане показовим для Eurimages прикладом співпраці з Україною.

Перемога у Варшаві фільму «Із зав’язаними очима»

17 листопада на Варшавському кінофестивалі, одному з 15 фестивалів класу «А», головний приз в конкурсі перших і других фільмів (Competition 1-2) отримав драматичний екшн «Із зав’язаними очима» Тараса Дроня («DZIDZIO Перший раз»).

Українські стрічки неодноразово брали участь у цьому фестивалі, але повнометражні перемагають уперше. Важливим у цій перемозі є й те, що за сюжетом йдеться про недалеке майбутнє, коли Україна перемогла у війні на Донбасі.

Головна героїня, Юля (Марина Кошкіна), спортсменка у змішаних єдиноборствах, намагається прийти до тями після зникнення її хлопця на війні. А тут, на додачу, її свекрусі приходить СМС ніби з телефону сина, хоча насправді від шантажистів. Намагання вирішити цю ситуацію, а паралельно все ж розібратися в собі, знайти сили на нове життя, перегорнувши трагічну сторінку — головна драматична лінія, до якої оригінально додаються добре поставлені бої, що нагадують відомий серіал «Королівство» про внутрішню кухню MMA (Mixed Martial Arts, «змішані бойові мистецтва»).

7 грудня фільм отримав другу свою премію — «за найкращу операторську роботу» на бразильському міжнародному кінофестивалі Balneário Camboriú International Film Festival.

Вихід серіалу «Секс, інста, ЗНО»

25 листопада платформа «1+1 video» виклала всі 12 серій молодіжного серіалу про сучасну українську школу. Його герої використовують мову, дуже близьку до реальності, практично без цензури насичену словами з обсценної лексики.

Кіно як відображення дійсності вперше заговорило як у дійсності. І це для України є одночасно революційним кроком і викликом суспільству. Плюс до цього, якщо раніше були і жарти, й іронія, то зараз до них додався соціальний контекст зі справжніми проблемами школярів. Де секс, міцно займаючи перше місце, підпирається залежністю від соціальних мереж (зокрема instagram), а їм у потилицю дихає страх перед ЗНО. Котел переробки й творення людини, яким є школа, кипить небезпечними й незнаними інгредієнтами, і серіал це показує — насильство, депресія, конфліктні стосунки з батьками тощо...

Правду, якою вона є в головах школярів, перевів на екран режисер Антоніо Лукіч, добре зарекомендований для широкого загалу своїм минулорічним артхаусним фільмом «Мої думки тихі».

Олег Сенцов зняв новий фільм

5 грудня Олег Сенцов завершив роботу над новим фільмом «Носоріг». З моменту, коли проєкт оприлюднили, минуло 7 років.

Тоді, 2013 року, на Третьому конкурсному відборі Держкіно перемогли одночасно два проєкти Сенцова — і «Гамер», і «Носоріг». Тоді «Гамеру», що уже існував два роки, потрібно було для міжнародного прокату офіційно купити права на пісню. А «Носоріг» потребував ідеї, як грамотно втілити і зменшити вартість заявленої сцени залізничної аварії.

Та цього ж року розпочалася Революція Гідності, очевидно, важливіша за будь-який фільм. А вже 2014 року в Сімферополі Сенцова злочинно викрала ФСБ, після чого він провів у Росії за ґратами 5,5 років.

Вже після повернення з ув’язнення Олег в лютому 2020 року заявив на Берлінському фестивалі про продовження роботи над «Носорогом». А восени, маючи підтримку німецького співпродюсера, Польського кіноінституту, європейського фонду Eurimages і виділені Радою державної підтримки кінематографії 25 мільйонів гривень, почав зйомки.

Фільм стосуватиметься 90-х років, де головний герой — бандит, сильний і товстошкірий, як носоріг. Що у нього всередині, які його почуття, що змушує його таким бути — це головні питання, які ставить у фільмі Сенцов.

Угода про виробництво між Україною і Канадою

12 грудня Канада ратифікувала Угоду про спільне виробництво аудіовізуальних творів з Україною. В документі сказано: «Угода дозволить українським продюсерам за умови спільного виробництва претендувати в Канаді на бюджетну підтримку, податкові пільги та знижки при дистрибуції. Такі ж преференції передбачені і для канадських митців, які зніматимуть в Україні».

Зважаючи на велику українську діаспору в Канаді, на кількість членів парламенту та уряду Канади, що мають українське походження, список можливих спільних проєктів може бути значним.

У 2013-2014 роках в Україні канадський режисер українського походження Джордж Мандалюк знімав ігровий фільм «Гіркі жнива» з Максом Айронсом, Теренсом Стампом і Баррі Пеппером у головних ролях. Натомість у Канаді нещодавно знімав свій документальний фільм «Юккі» Володимир Мула, і, за його розповідями, робити це було дуже непросто. А через відсутність правового поля і зацікавлення з боку і України, і Канади не відбулися зйомки масштабної історичної драми Террі М’ялковського «Ворожі іноземці», поданої ще в 2016 році на конкурс Держкіно. Тепер ситуація може змінитися на краще.

Думка редакції hromadske може не збігатися з думкою автора