У спілці журналістів назвали «Ворогів преси-2020»

Про це написав голова НСЖУ Сергій Томіленко у своєму Facebook.

«Ворогами» можуть бути конкретні посадовці (наприклад, 10 років тому президента Віктора Януковича було визнано «Ворогом преси №1 у 2010 році»), а можуть бути і явища чи негативні фактори. Все, що демонструє очевидну ворожість, зорієнтованість на послаблення журналістської професії», — написав він.

Тож антирейтинг від спілки журналістів України виглядає так:

1. Фізична агресія

Минулого року в «Індексі фізичної безпеки журналістів України» зафіксували 75 випадків застосування сили до працівників ЗМІ. У 2018 році їх було 86, а з початку 2020 року — майже 30.

2. Системна безкарність

Томіленко зауважив, що справи щодо нападів на журналістів або не доходять до суду, або тягнуться роками, або злочинці відбуваються легким переляком. За його словами, у листопаді 2019 року уперше за 10 років відбулися спеціальні парламентські слухання з фізичної безпеки журналістів.

«Від моменту слухань керівництво МВС та Національної поліції суттєво змінили підхід до реагування на повідомлення про перешкоджання журналістській діяльності. І принаймні зараз порушення проваджень за «журналістськими» статтями Кримінального кодексу відбуваються оперативно», — зазначив він.

3. Колишній міністр молоді та спорту Володимир Бородянський

«Автор скандального законопроекту, який передбачав кримінальну відповідальність для журналістів та запровадження державних органів цензури, — очевидний фаворит Антирейтингу «Ворогів преси»», — написав Томіленко.

Попри те, що Бородянського відправили у відставку, його наміри втручання у журналістську діяльність, під виглядом «боротьби з дезінформацією», спричинили тривалий негативний ефект у вигляді критики міжнародних організацій, і у вигляді тотальної недовіри журналістів до інформаційної політики уряду та Міністерства культури.

4. Політизація теми свободи слова

«Багатьма новими політиками в Україні свобода слова оцінюється як технологія, а не демократичне благо. І захищати вони хочуть «свою» владу та повноваження, а не «чиюсь» свободу. Як результат, у нинішньому парламенті суттєво послаблені можливості ефективного захисту прав журналістів та ЗМІ», — прокоментував Томіленко.

5. Байдужість

«Топ-чиновники, захоплені перемогами цифрових технологій, відверто зізнаються, що журналісти їм не потрібні. Цей сигнал підхоплюють чиновники на місцях. Відповідно, ігноруються журналістські запити і розслідування», — зауважив голова НСЖУ.

За його словами, таким чином «формується окрема реальність: журналісти та їхня аудиторія (тобто, більшість українців) окремо і окремо – безвідповідальні політики».

6. Економічні злидні

В Україні ЗМІ є або дотаційними, або бідними. Журналісти у регіонах отримують низьку зарплату – 4-6 тисяч гривень, поширеним є безробіття.

7. Дезінформація

Недостовірна інформація, маніпуляції або поверхова і непрофесійна журналістика. Дезінформація підриває довіру до ЗМІ і журналістів та негативно впливає на суспільне життя. Але боротьбу з фейками, яку мають вести уряди, в авторитарних країнах чи незрілих демократіях, таких як Україна, чиновники використовують для боротьби із незручними журналістами.

Нагадаємо, 1 травня у Харкові побили журналіста Микиту Книша після того, як він звернувся до поліції через порушення карантину на одній з парковок міста. Поліція розпочала кримінальне провадження за статтями про «розбій» та «погрозу або насильство щодо журналіста»

Нагадаємо, зранку 29 квітня журналіста hromadske Богдана Кутєпова, який вів прямий етер під Кабінетом міністрів, побили поліціянти та зламали його техніку. Усе це через те, що він «стояв на зеленій зоні».

Журналіст разом зі співведучим Нікітою Мекензіним стрімив акцію протесту підприємців під Кабміном. Вони вели трансляцію з пагорба в парку напроти Кабміну.

До них підійшли кілька поліцейських спецпідрозділу ТОР і сказали залишити цю територію, а згодом зламали стабілізатор для камери.

У поліції пообіцяли дослідити матеріали справи та передати їх до Державного бюро розслідувань, а щодо патрульного розпочали службове розслідування. Пізніше ДБР порушило кримінальну справу.

У Нацспілці журналістів заявили, що провадження у ДБР недостатньо для того, щоб журналісти довіряли правоохоронцям у майбутньому.