Люди вийшли на мітинг, підтримуючи білоруську опозицію і протестуючи проти результатів президентських виборів, Мінськ, Білорусь, 18 серпня 2020 року.
Фото:

EPA/YAUHEN YERCHAK

«Сьогодні багато людей ставили питання: "Протест видихається?". Якщо відповідати так, то лише у фізичному розумінні цього слова», — написав опозиційний білоруський телеграм-канал Nexta ввечері 18 серпня в дописі з назвою «Вуличний перепочинок». Пояснили, що людям треба фізично відпочити після щоденних походів «по двадцять кілометрів» та акцій «фактично в цілодобовому режимі».

Готувати свої ноги там закликали для наступних вихідних, а зараз максимально підтримувати страйки на підприємствах.

«Але найголовніше відбувається нині, під час перепочинку: триває організація платформ, які представляють наші інтереси. Не можна, щоб 97%, які будують нову Білорусь, не мали своїх організацій і представництв», — пояснили в дописі.

19 серпня відбулося перше робоче засідання Координаційної ради з передачі влади в Білорусі, де обрали президію. Туди увійшли лауреатка Нобелівської премії з літератури Світлана Алексієвич, колишня координаторка виборчого штабу опозиціонера Віктора Бабарика Марія Колесникова, довірена особа Світлани Тіхановської Ольга Ковалькова, звільнений за підтримку білоруської опозиції директор Купалівського театру Павло Латушко, юрист Максим Знак, міжнародна медіаторка Лілія Власова та представник страйкому Мінського тракторного заводу Сергій Дилевський.

Ми розпитали в одного з членів Координаційної ради, Андрія Стрижака, білоруського правозахисника та активіста, який зараз тимчасово перебуває в Україні, яка подальша стратегія досягнення своїх цілей в опозиції до Лукашенка. Далі — короткі тези розмови і відео.

Білоруський правозахисник Андрій Стрижак у студії hromadske
Фото:

Олексій Нікулін/hromadske

Страйки як головний засіб тиску

Лукашенко не готовий до жодних переговорів. Єдине, що його турбує та чого він боїться – це страйки. Бо вони дуже впливають на економіку.

У Білорусі вже створили Національний страйковий комітет для координації дій працівників на різних фірмах країни.

Наразі до страйків приєдналися приблизно чотири десятки підприємств, проте більшість із них страйкує погодинно. Деякі після першого дня страйку 17 серпня відразу повернулися до роботи.

Опозиція дуже сподівається на продовження страйку з боку стратегічних бюджетоутворювальних підприємств – «Білоруськалій», Білоруський металургійний завод, «Гродно Азот» тощо.

Робітники залишають Мінський тракторний завод, підтримуючи вимоги опозиції опозиції, Мінськ, Білорусь, 18 серпня 2020 року.
Фото:

EPA/TATIANA ZENKOVICH

У разі звільнень робітникам обіцяють виплатити зі спеціального фонду грошову компенсацію 1500 євро.  

Для цього створений «Білоруський фонд солідарності», куди кожен покараний за страйк може написати заяву.  

Водночас координатори закликають бізнес допомагати фонду грошима. Уже зібрано понад мільйон євро.

Також збирають нематеріальну допомогу. Зокрема, уже формують шкільні портфелі для дітей тих, хто через страйк не отримав усієї заробітної плати. 

Президент Білорусі Олександр Лукашенко звертається до своїх прихильників під час мітингу в Мінську, Білорусь, 16 серпня 2020 року.
Фото:

EPA/YAUHEN YERCHAK

Тиск світу

Якщо світ не визнає Лукашенка новообраним президентом, то це його не зупинить. Західні країни від виборів до виборів не визнавали результати через недопущення до кампанії опозиційних кандидатів, переслідування політичних опонентів і відсутність незалежних міжнародних спостерігачів. Доки Росія фінансово допомагатиме Білорусі, Лукашенко може ігнорувати позицію Заходу. Так само його не лякають імовірні санкції.

Проте нізащо опозиція не закликатиме втрутитись Захід у формі інтервенції. «Війна ще нікому не приносила щастя».

Однак уже зараз налагоджують контакти з тими, хто в разі «військової допомоги» Лукашенку з боку Росії постачатиме бронежилети, каски та кровоспинний Celox.

Межовий термін опору

Немає орієнтира на затяжний протест. Якщо в Україні кульмінація настала через три місяці внаслідок масових убивств протестувальників, то Білорусь свою «небесну сотню» отримала в перші дні акцій.

Очікується, що ситуація може вирішитись у найближчі десять днів. І тоді стане зрозуміло, чи лідери та координатори опору повертаються додому в Білорусь, чи звідти втікають уже й ті, хто там поки що залишається.

Люди вийшли на мітинг під дощем, підтримуючи білоруську опозицію і протестуючи проти результатів президентських виборів, Мінськ, Білорусь, 19 серпня 2020 року.
Фото:

EPA

Від Лукашенка очікують одного – що він утече сам. Це єдиний компроміс, на який наразі готова опозиція, якщо той боїться суворого покарання за свої криваві злочини внаслідок втрати президентського посту.

На жодні обіцянки Лукашенка опозиція не планує погоджуватися, зокрема на нові вибори, організовані ним. Оскільки він — людина, патологічно залежна від влади — продумає все так, аби зрештою все одно розбити свого противника.

Незалежні завдяки вам

Ми працюємо незалежно від політиків та олігархів. Наша журналістика існує завдяки вам. Ви можете підтримати нас, а ми зможемо продовжити розповідати, що насправді відбувається.

Поділитись: