«Я — не прикраса!» Як пройшов Марш жінок за рівність у Києві (ФОТОРЕПОРТАЖ)

У центрі Києва 8 березня відбувся Марш жінок — акція, покликана привернути увагу до проблем рівності прав жінок і чоловіків та домашнього насильства.

За словами організаторів Маршу, пандемія коронавірусу особливо негативно вплинула на жінок: зріс рівень домашнього та ультраправого насильства; жінки становлять більшість працівників соціальної та медичної сфер; вони вимушені в умовах локдауну поєднувати хатні справи, догляд за дітьми й роботу тощо.

Учасниці та учасники акції вимагали ратифікувати Стамбульську конвенцію — документ, головною метою якого є запобігання насильству проти жінок та захист постраждалих. Вони також виступають за збереження соціальних гарантій для жінок, які втратили роботу через пандемію, та безпечні умови праці для жінок, які зайняті у сферах із високим ризиком зараження COVID-19.

«Невже так важко прийти в Раду і натиснути на кнопку? То ми прийдемо і зробимо це за вас. Бо ми — сила!.. Наші цінності — це повага, підтримка, жіноча солідарність. Це наша свідомість, і ми свідомі того. Ми прийшли попри погрози, і ми вистояли!», — заявила Олена Шевченко, голова ГО «Інсайт».

Поки учасниці Маршу жінок збиралися на Михайлівській площі, громадська організація «Традиція та порядок» провела поруч контракцію «Операція порятунку феміністок». Учасники цієї акції виступили проти ратифікації Стамбульської конвенції й легалізації секс-роботи, а також закликають заборонити аборти.

На Марші жінок було видно низку плакатів, гасла на яких закликали до рівності між чоловіками й жінками, «вакцинації від патріархату», протидії насильству за ґендерною ознакою. Такими ж були й найпоширеніші гасла, які скандували учасники й учасниці: «Свобода, рівність, жіноча солідарність!», «Жінка — це людина, а не матка і вагіна!», «Права жінок — права людини!», «Квіти — клумбам, права — жінкам!»

Хода рушила з Михайлівської площі, спустилася до Майдану Незалежності, далі — по Хрещатику, з Європейської площі — Володимирським узвозом і завершилася на Поштовій площі.

«Для мене ґендер — це те, як людина себе ідентифікує, незалежно від того, що в неї в штанях. Для мене ґендер має більшу цінність, ніж стать», — сказала в коментарі hromadske одна з учасниць Маршу жінок.

«Мені мама щодня каже: не роби те чи інше, бо ти дівчинка! А чому? І щодо сексизму: чоловікові начебто більше дозволено. Якщо зрадив, то — він же чоловік, а якщо дівчинка — то все, капець», — такою була позиція іншої учасниці маршу.

Кілька учасниць акції Маршу рівності рухаються колоною з велосипедами. «Київ — велосипедне місто, і в Києві має бути велосипедна культура. Велосипед — це здоров’я, а велодоріжки появляються дуже повільно», — сказала в коментарі hromadske учасниця акції, яка їхала на велосипеді.

Ходу завершили на Поштовій площі під пісню Леді Гаги «Bad Romance».

Чому 8 березня — день боротьби за права жінок?

Рухи за права жінок (передусім виборче та майнове) зародилися в США та країнах Європи ще в середині ХІХ століття. Вважається, що ідею окремого дня, під час якого б жінки боролися за рівні права, запропонувала членкиня Соціал-демократичної партії Німеччини Клара Цеткін у 1910-му — щоправда, без конкретної дати.

А резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 1977 року постановила, що «країни-члени Організації відзначають Міжнародний день прав жінок і міжнародного миру в будь-який день року залежно від своїх історичних і національних традицій». Але чому саме 8 березня?

В СРСР і на пострадянському просторі Міжнародний день жінок пов’язують із 40-тисячною демонстрацією жінок «за хліб і мир», яка відбулася 8 березня 1917 року (за григоріанським календарем) ще в Російській імперії. Цю акцію історики називають чи не «найбільш значущою демонстрацією з нагоди Міжнародного жіночого дня в історії».

І хоча окремі країни святкували Міжнародний жіночий день не лише 8 березня, з часом саме ця дата стала найбільш поширеною — 1975 року ООН почала відзначати Міжнародний рік жінок саме 8 березня.